номер провадження справи 27/71/25
23.07.2025 Справа № 908/1345/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (вул. Соборна, 10, м. Василівка, Запорізька область, 71601; вул. Космічна, 118А, м. Запоріжжя, 69050, ідентифікаційний номер юридичної особи 0290997322) в інтересах держави в особі:
позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72-А, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 3877338)
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний номер юридичної особи 44768034)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Філія “Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вул. Космічна, 35, м. Дніпро, 49100, ідентифікаційний номер юридичної особи 45632138)
про стягнення 450 076 грн 45 коп.
за участю
прокурора: Селезньова Т.В., прокурор відділу Запорізької обласної прокуратури, службове посвідчення № 075592 видане 01.03.2023
від позивача: Тихонова О.В., головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правого забезпечення, посвідчення серія АБ № 030339 видане 14.11.2022
від відповідача: Шумило О.А., адвокат, ордер серія АЕ № 1361978 від 11.03.2025
від третьої особи: Шумило О.А., адвокат, ордер серія АЕ № 1361978 від 11.03.2025
Перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про стягнення на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 450 076 грн 45 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1345/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
19.05.2025 заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області сформував в системі “Електронний суд» заяву про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Філію “Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1345/25. Присвоєно справі номер провадження 27/71/25. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10.06.2025. Також, вказаною ухвалою суду в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Філію “Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
05.06.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Державним спеціалізованим господарським підприємством “Ліси України» поданий до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 06.06.2025 задоволена заява представника Філії “Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» адвоката Шумило О.А. про проведення судового засідання 10.06.2025 об 11 год. 30 хв. та наступних судових засідань в режимі відеоконференції у справі 908/1345/25 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів
06.06.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Державним спеціалізованим господарським підприємством “Ліси України» подана до суду заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
09.06.2025 прокурором за допомогою підсистеми “Електронний суд» подана до суду відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 10.06.2025 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 07.07.2025.
19.06.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) подана до суду правова позиція.
Ухвалою суду від 07.07.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 23.07.2025.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
23.07.2025 прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Просив суд задовольнити позов. В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що слідчим відділенням Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021082210000662 від 18.11.2021 за ч. 1 ст. 246 КК України за фактом незаконної порубки лісу у лісосмузі на території державного лісового фонду України, а саме на території Петро - Михайлівської ОТГ Запорізького району Запорізької області в кварталі 9 виділах 3, 5, 17 Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство». 14.09.2021 працівниками Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» в ході планової ревізії лісових обходів виявлено незаконну рубку лісових насаджень невстановленими особами на території Петро - Михайлівської ОТГ, а саме в кварталі 9 виділах 3, 5, 17 Михайлівського лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», що входить до складу Державного лісового фонду України та знаходилось в постійному користуванні Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», правонаступником якого на цей час є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України». Зокрема, виявлено незаконну рубку 188 дерев акації білої до ступеня припинення росту без відповідного дозволу, що підтверджено Актом № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.09.2021, складеним представниками Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство». Відповідно до висновку інженерно - екологічної експертизи від 19.12.2023 №СЕ-19/108-23/5045-Е, сума завданих державі збитків, внаслідок незаконної порубки дерев складає 450 076,45 грн, які на цей час не відшкодовані. У ході досудового розслідування особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу, залишається не відшкодованою.
Представник позивача підтримав позовні вимоги прокурора, в письмових поясненнях поданих через систему «Електронний суд» 19.06.2025 виклав свою правову позицію, зазначив, що земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев, перебувала у постійному користуванні ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» відповідно до ч. 5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, тобто до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт (затверджено 11 грудня 1986 року), планшети лісовпорядкувальні належать до плановокартографічних матеріалів лісовпорядкування. З'ясовано, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.09.2021 № 509 діяльність ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» припинено шляхом реорганізації та приєднання до ДП «Пологівське лісомисливське господарство». Пунктом 7 Наказу визначено, що ДП «Пологівське лісомисливське господарство» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Запорізьке лісомисливське господарство». Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 №1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034) (далі - ДСГП «Ліси України») та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів. Разом з тим, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 961 припинено ДП «Пологівське лісомисливське господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП «Ліси України». Пунктом 8 Наказу визначено, що ДСГП «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Пологівське лісомисливське господарство». Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у складі ДСГП «Ліси України» діяла Філія «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ ВП: 45027174, місцезнаходження: Україна, 69104, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Чумаченка, 15-В. Основним напрямом діяльності Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», серед інших, є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок (п. 2.2.2 Положення). Водночас, відповідно до Наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 12.04.2024 №695 Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено шляхом її закриття, а все майно, активи та пасиви прийняті на облік Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Таким чином, правонаступником майна, прав та обов'язків ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» є ДСГП «Ліси України», у складі якого наразі діє Філія «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі -Філія). Також, викопіювання з планшету кварталу 9 (виділи 3, 5 та 17) Михайлівського лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» (долучено до позовної заяви), з урахуванням правонаступництва ДСГП «Ліси України» після ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» підтверджують право постійного користування ДСГП «Ліси України» на земельні лісові ділянки, на яких здійснено самовільну рубку дерев. Отже, саме на ДСГП «Ліси України» покладено обов'язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень. Таким чином, посадовими особами ДСГП «Ліси України», усупереч вимогам ст.ст. 19, 69 89, 90, 91 Лісового кодексу України, не забезпечено належну охорону та збереження лісових ресурсів, що призвело до самовільної вирубки дерев у кварталі 9 (виділи 3, 5 та 17) Михайлівського лісництва, чим заподіяно шкоди на суму 450 076,35 грн. Таким чином, шкода, яка завдана державі внаслідок незаконної рубки лісових насаджень у розмірі 450 076,45 грн підлягає стягненню з постійного лісокористувача ДСГП «Ліси України».
Представник відповідача підтримав заперечення викладені у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зауважив наступне, реєстрація кримінального провадження № 12021082210000662 від 18.11.2021 за ч. 1 ст. 246 КК України та досудове розслідування було здійснене за заявою відповідача через виявлені незаконні дії невстановлених осіб. По друге, з висновку судової інженерно-екологічної експертизи вбачається, що цей висновок ґрунтувався на даних копії акту № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.09.2021 складеним та підписаним помічником лісничого Михайлівського лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» Костенко Ф.В., а також майстрами лісу Малим Є.А. та Кабаністом О.С.. У вказаному акті не наведено обґрунтований та детальний перелік пошкоджених дерев, не було долучено жодних фотоматеріалів, які б підтверджували кількість, породу дерев та діаметри їхніх стволів (пнів). Також у наявних у даній справі доказах відсутній детальний опис виявленого порушення, не зазначено в якій частині пня було здійснено заміри (тобто чи це було біля шийки кореня, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, чи в іншій частині дерева /наприклад вище шийки кореня), відсутні посилання на нормативно-правові акти, якими керувались спеціалісти при здійсненні обмірів. Також, згідно примітки 4 додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 для цілей обчислення розміру шкоди береться діаметр пня дерева у корі та зазначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. Проте, як вбачається із змісту наданого акту, такі відомості щодо розмірів найбільшого та найменшого діаметра виявлених пнів не містять, що виключає належне доведення розміру заподіяних збитків, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Окрім того, в актах відсутня будь-яка інформація щодо вимірювальних приладів, чи проходили вони сертифікацію, чи існувало до цих засобів свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, як давно було здійснена рубка дерев, яким методом здійснювався замір та інші важливі аспекти та характеристики, які є необхідні для вірного нарахування заподіяної шкоди. Таким чином, існує обґрунтований сумнів у достовірності даних щодо вимірів діаметрів пошкоджених дерев, оскільки достовірно не вбачається із долучених протоколів огляду місця події чи є використаний при здійсненні огляду місця події та подальшого розрахунку повірений засіб вимірювальної техніки, в розумінні ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність». Враховуючи зазначене, висновок експерта стосовно розміру збитків, ґрунтувався на припущенні відповідності діаметрів дерев, які слугували базою для здійснення розрахунку, відповідно і розрахована сума збитків є необґрунтованою. Відповідач зазначив, що з долученого прокурором висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 19.12.2023 р. вбачається, що цей висновок підготовлено на підставі постанови від 07.04.2023 про проведення судової інженери екологічної експертизи, яка винесена слідчим слідчого відділення поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенантом поліції Ігорем Олександровичем Пересунько у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.11.2021 № 12021082210000662. Отже, вказаний висновок експерта підготовлений не на замовлення учасника справи.
Прокурор скористався своїм правом та надав відповідь на відзив. Зазначив, що хибними є доводи відповідача, що у діях постійного лісокористувача відсутній склад цивільного правопорушення та відповідно підстави для відшкодування завданих збитків. У відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, а саме: - протиправна поведінка, яка полягає у недотриманні вимог законодавства в частинні забезпечення охорони та захисту лісів, допустивши самовільну рубку на підконтрольній йому території; - шкідливий результат такої поведінки (шкоди), який полягає у знищенні лісових культур в загальному розмірі 450 076,45 грн; - причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений тим, що саме бездіяльність відповідача призвела до знищення лісових культур, чим заподіяно шкоду в загальному розмірі 450 076,45 грн; - вина особи, яка заподіяла шкоду виражена у незабезпеченні належного використання лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні держлісгоспу. розмір завданих державі збитків незаконною порубкою лісових насаджень підтверджено Актом №1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.09.2021 у кварталі 9 виділах 3, 5 та 17, що входить до Петро - Михайлівської ОТГ, складеним та підписаним помічником лісничого Михайлівського Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.06.2025 5 лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» Костенко Ф.В., а також підписаний двома учасниками огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також є представниками державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» (майстри лісу). Розрахунок збитків здійснений представником державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» ОСОБА_3 , відповідно до вимог Додатків 1, 2 («Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення та неприпинення росту») до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, якою затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу (далі - постанова від 23.07.2008 № 665). Розмір збитків, завданих лісу незаконною порубкою дерев, крім розрахунку, здійсненого Державним підприємством «Запорізьке лісомисливське господарство», підтверджений і висновком інженерно - екологічної експертизи від 19.12.2023 № СЕ-19/108-23/5045-Е. Допитані, під час досудового розслідування кримінального провадження, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пояснили, що заміри пнів незаконно зрублених дерев в межах огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.09.2021 у кварталі 9 виділах 3, 5 та 17, що входить до Петро - Михайлівської ОТГ, здійснювались з використанням сертифікованої рулетки. Використання сертифікованої рулетки спростовує сумнів відповідача про точність вимірів та підрахунок розміру шкоди. розмір пред'явленої до стягнення шкоди за незаконну порубку дерев в розмірі 450 076,45 грн розраховано атестованим судовим експертом Запорізького науково дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Судова інженерно-екологічна експертиза проведена за матеріалами вищевказаного кримінального провадження, зокрема: листа ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» від 16.09.2021 № 474; акту №1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.09.2021 та розрахунку збитків, які містять дані щодо породи зрубаних дерев, кількості пнів, їх ознак та діаметру. Розрахунок розміру шкоди здійснено відповідно до додатків 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Таким чином, висновок експерта № СЕ-19/108-23/5045-Е від 19.12.2023 відповідає положенням ст. 98 ГПК України та є належним та достовірним доказом.
Представник відповідача та третьої особи надав заперечення на відповідь на відзив прокурора, щодо спростування доводів прокурора. Зазначив наступне. Прокурором у поданій відповіді на відзив зазначено наступне «Використання сертифікованої рулетки спростовує сумнів відповідача про точність вимірів та підрахунок розміру шкоди», але таке твердження є припущенням, та не підтверджується жодним, із наявних у матеріалах справи, доказом. Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 374 визначає перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, до яких зокрема належать : - у пункті 44 - матеріальні міри довжини; - у пункті 54 - прилади для вимірювання розмірів довжини і площі (текстильних виробів, дротів, кабелів, смуг, листів, матеріалів, шкіри, стрічок, земельних ділянок), координатні засоби вимірювання. Рулетки вимірювальні металеві мають відповідати ДСТУ 4179-2003, а відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» прилад, яким здійснюється вимірювання довжини і площі, є законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Отже, доводи прокурора стосовно використання належного вимірювального спростовуються відсутністю підтвердження того, що використаний вимірювальний засіб мав свідоцтво про повірку. В предмет доказування в цій справі входить сума завданих державі збитків, внаслідок незаконної порубки дерев. Відповідно розрахунок суми завданих державі збитків, внаслідок незаконної порубки дерев, має здійснюватися відповідно до вимог Додатків 1, 2 («Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення та неприпинення росту») до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, якою затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу (далі - постанова від 23.07.2008 № 665). Оскільки згідно примітки 4 додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 для цілей обчислення розміру шкоди береться діаметр пня дерева у корі та зазначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра, то відповідність вимірювального засобу вимогам статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» має для вирішення цієї справи суттєве значення, оскільки точність здійсненого заміру діаметру незаконно зрубаного дерева безпосередньо впливає на розмір завданих збитків. Натомість, в матеріалах даної справи відсутні докази того, який саме вимірювальний прилад було використано, та чи мав цей прилад свідоцтво про повірку. В той же час, згідно висновку інженерно - екологічної експертизи від 19.12.2023 № СЕ-19/108-23/5045-Е, останній було підготовлено за даними Акту № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.09.2021, складеним представниками Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», але складений Акт не містив даних про відповідність вимірювального засобу вимогам статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Зазначене у своїй сукупності виключає можливість використання у даній справі таких доказів як «Акт № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.09.2021, складеним представниками Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство»» та висновку інженерно - екологічної експертизи від 19.12.2023 №СЕ-19/108-23/5045-Е, оскільки ці докази є неналежними через той факт, що вони створені на підставі невідповідних вихідних даних, які полягали у застосуванні для вимірювання діаметрів незаконно зрубаних стволів дерев неналежного вимірювального засобу, який не відповідав вимогам статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Таким чином, без наявності свідоцтва про повірку вимірювального засобу такі докази як «Акт № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.09.2021, складений представниками Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство»» та висновок інженерно - екологічної експертизи від 19.12.2023 № СЕ-19/108-23/5045-Е, оскільки саме ці докази містять в собі незаконно здобуті вихідні дані, отримані з порушенням, а саме шляхом використання неналежного вимірювального засобу, який не відповідав вимогам статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Представник третьої особи підтримав заперечення відповідача.
У судовому засіданні 23.07.2025, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи, суд
Слідчим відділенням Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021082210000662 від 18.11.2021 за ч. 1 ст. 246 КК України за фактом незаконної порубки лісу у лісосмузі на території державного лісового фонду України, а саме на території Петро - Михайлівської ОТГ Запорізького району Запорізької області в кварталі 9 виділах 3, 5, 17 Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство».
Під час досудового розслідування встановлено, що 14.09.2021 працівниками Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» в ході планової ревізії лісових обходів виявлено незаконну рубку лісових насаджень невстановленими особами на території Петро - Михайлівської ОТГ, а саме в кварталі 9 виділах 3, 5, 17 Михайлівського лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», що входить до складу Державного лісового фонду України та знаходилось в постійному користуванні Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», правонаступником якого на цей час є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України». Зокрема, виявлено незаконну рубку 188 дерев акації білої до ступеня припинення росту без відповідного дозволу, що підтверджено Актом № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.09.2021, складеним представниками Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство».
Вказаний огляд (місця порубки невстановленими особами лісових насаджень) проведено помічником лісничого Михайлівського лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» Костенко Ф.В., за участю майстрів лісу обходів № 1-2 Малого Є.А. та Кабаніста О.С.
Відповідно до п. 2.2 посадової інструкції помічника лісничого ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», затвердженої 15.07.2015 директором ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», до обов'язків помічника лісничого належить здійснення державного контролю за використанням, відтворенням лісу, охороною та захистом лісонасаджень, що перебувають у користуванні підприємства.
Відповідно до п. 2.8 посадової інструкції майстра лісу ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», затвердженої 15.07.2015 директором ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», до обов'язків майстра лісу належить здійснення державного контролю за станом використання та відтворення, охороною та захистом лісу, що перебувають у користуванні підприємства та на закріпленому за ним обході.
Допитані, під час досудового розслідування кримінального провадження Костенко Ф.В. та Кабаніст О.С. пояснили, що заміри пнів незаконно зрублених дерев здійснювались з використанням сертифікованої рулетки.
Вищевказані лісосмуги знаходяться на земельних ділянках, які на цей час перебувають у користуванні Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
За цим фактом відділенням поліції № 2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області розпочато кримінальне провадження № 12021082210000662 від 18.11.2021 за ч. 1 ст. 246 КК України щодо незаконної порубки лісових насаджень державного лісового фонду України, а саме на території Петро - Михайлівської ОТГ Запорізького району Запорізької області в кварталі 9 виділах 3, 5, 17 Михайлівського лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», територіальну підслідність у якому, у подальшому - 06.05.2024 визначено за СВ Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області.
Відповідно до висновку інженерно - екологічної експертизи від 19.12.2023 № СЕ-19/108-23/5045-Е, сума завданих державі збитків, внаслідок незаконної порубки дерев складає 450 076,45 грн, які на цей час не відшкодовані
У ході досудового розслідування особи, які вчинили кримінальне правопорушення не встановлені. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу на даний час Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.05.2025 4 залишається не відшкодованою.
На підставі вищевикладених обставин, прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на користь держави збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 450 076 грн 45 коп. було предметом судового розгляду у даній справі.
Щодо представництва прокурора.
З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
В частинах 1, 3 та 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру», зокрема, визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону “Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом “jura novit curia» (“суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення “інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166“Б», “нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. “Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. “Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі №687/379/17-й, від 26.02.2019 у справі №905/803/18, постанова від 16.04.2019 у справі №910/3486/18) нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам до суду не звернувся.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах прокурором у позовній заяві вказано Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), якою на теперішній час не здійснено достатніх заходів спрямованих на захист інтересів держави щодо стягнення у судовому порядку збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
За приписами статті 1 цього Закону, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За змістом ст. 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державному контролю підлягають, зокрема, використання і охорона лісів та іншої рослинності України, стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
У п.п. 1, 3 розділу І Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2022 № 230, визначено, що Державна екологічна інспекція відповідного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території.
За змістом п. 2 розділу ІІ вказаного Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства в т.ч. про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок та інш.
В п. 10 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 31, визначено, що Інспекція пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, звертається до суду з відповідними позовами.
Отже, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Василівською окружною прокуратурою Запорізької області до Держекоінспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) скеровано запити від 24.05.2024 № 51-1294 вих-24, від 13.11.2024 № 51-2507 вих-24, та від 10.04.2025 № 51- 36 вих-25 щодо надання інформації про відшкодування завданої шкоди ДСГП «Ліси України», вжитті з цього приводу заходи реагування.
Держекоінспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) листами від 19.06.2024 №2378/10-06/06/2-34, від 29.11.2024 №5302/10-12/06/2-34, та від 29.04.2025 №1847/09-12/06/2-31 повідомлено, що заходи досудового та судового врегулювання спору до відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою лісових насаджень у розмірі 450 076,45 грн, встановленої у межах кримінального провадження № 12021082210000662, Держекоінспекцією відносно ДСГП «Ліси України» не вживались та наразі вжиття таких заходів не планується.
Отже, з 24.05.2024 (дата повідомлення Василівською окружною прокуратурою до Держекоінспекції Південного округу про наявні порушення, запитом від 24.05.2024 № 51-1294 вих. 24) по теперішній час Держекоінспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) не здійснено достатніх заходів, спрямованих на захист інтересів держави щодо стягнення з ДСГП «Ліси України» у судовому порядку збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів.
Таким чином, володіючи необхідною інформацією та маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) самостійні заходи для звернення з позовом до суду не вжила, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
Листом від 30.04.2025 № 51-880 вих-25 першим заступником керівника окружної прокуратури на виконання ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» повідомлено Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про направлення до Господарського суду Запорізької області відповідної позовної заяви.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
В ч. 1 ст. 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 1 Лісового кодексу України ліси України, є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
До лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі (ч. 1 ст. 4 Лісового кодексу України).
Частиною 1 ст. 57 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Відповідно до частини 5 розділу 8 “Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Згідно з ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст. 63 Лісового кодексу України).
Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
З положень статті ст. 64 Лісового кодексу України слідує, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання (ст. 65 Лісового кодексу України).
В пункті 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 “Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема, забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев; виконувати інші вимоги, передбачені цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами з питань спеціального використання лісових ресурсів.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Згідно зі статтею 89 цього Кодексу, охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).
Повноваження посадових осіб державної лісової охорони визначені у статті 91 Лісового кодексу України, згідно з якою вказані посадові особи мають право, зокрема, складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, про правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; направляти у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності, позови до суду.
Земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев, перебувала у постійному користуванні ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» відповідно до ч. 5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, тобто до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт (затверджено 11 грудня 1986 року), планшети лісовпорядкувальні належать до планово картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.09.2021 № 509 було припинено Держане підприємство “Запорізьке лісомисливське господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства “Пологівське лісомисливське господарство», яке є правонаступником прав та обов'язків ДП “Запорізьке лісомисливське господарство».
Пунктом 7 Наказу визначено, що ДП «Пологівське лісомисливське господарство» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Запорізьке лісомисливське господарство».
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034) (далі - ДСГП «Ліси України») та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 961 припинено ДП “Пологівське лісомисливське господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України»; визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» (далі ДСГП “Ліси України») є правонаступником прав та обов'язків ДП “Пологівське лісомисливське господарство».
Скороченим найменуванням Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є ДП “Ліси України».
Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у складі ДСГП «Ліси України» діяла Філія «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ ВП: 45027174, місцезнаходження: Україна, 69104, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Чумаченка, 15-В.
Згідно з п., п. 1.1, 7.1 Положення про Філію “Запорізьке лісове господарство» ДСГП “Ліси України», затвердженого наказом ДСГП “Ліси України» від 16.12.2022 № 42, Філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (далі Підприємство). Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, якими наділило її Підприємство для досягнення мети діяльності Філії, згідно з законодавством, Статутом Підприємства та цим Положенням.
За змістом п. 2.1, пп. 2.2.2, 2.2.3, 2.2.8 п. 2.2. Положення, Філія створена зокрема з метою одержання Підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству. Основним напрямом діяльності є, в т.ч., забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства; дотримання встановленого законодавством режиму використання земель.
Відповідно до п. 10.5.6 Положення про Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 16.12.2022 № 42, зазначено, що їй надано право виступати відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом відповідачу.
Водночас, відповідно до Наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 12.04.2024 № 695 Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено шляхом її закриття, а все майно, активи та пасиви прийняті на облік Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Таким чином, правонаступником майна, прав та обов'язків ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» є ДСГП «Ліси України», у складі якого наразі діє Філія «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі-Філія).
Також, викопіювання з планшету кварталу 9 (виділи 3, 5 та 17) Михайлівського лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», з урахуванням правонаступництва ДСГП «Ліси України» після ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» підтверджують право постійного користування ДСГП «Ліси України» на земельні лісові ділянки, на яких здійснено самовільну рубку дерев.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода (ст. 107 Лісового кодексу України).
Тобто, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Отже, саме на Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» покладено обов'язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень.
Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, зі змісту якої зокрема слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вину особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно з ч. 1ст. 41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.
За приписами ст.ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
З положень ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України слідує, що на постійних лісокористувачів покладений обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Окремо слід зазначити, що відповідно до статті 3 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.
Тобто такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та в першу чергу запобігати вчиненню цих порушень.
Отже, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що саме на постійних лісокористувачів покладений обов'язок щодо забезпечення організації захисту лісів з метою їх збереження та охорони, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; а також, що підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Згідно зі ст. 89 ЛК України та «Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» (правонаступником якого на цей час є ДСГП «Ліси України») відноситься до органу державної лісової охорони і має статус правоохоронного органу.
Повноваження посадових осіб державної лісової охорони та перелік заходів з охорони лісів від незаконних рубок визначено у ст. 91 Лісового кодексу України, «Положенні про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів».
Відповідно до п. 3.1 Статуту Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» (правонаступником якого на цей час є ДСГП «Ліси України»), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 08.07.2016 № 267, підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісів. Основними напрямами і предметом діяльності Підприємства, серед іншого, є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок (п. 3.2.5. Статуту).
Основними напрямами діяльності підприємства є, зокрема: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним порушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Відповідно до п. 6.2.1 Статуту, до обов'язків ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» належить забезпечення охорони, захисту і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів.
Відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте факт вчинення вказаного правопорушення природоохоронного законодавства свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
Тобто, охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.
Також, означені обставини підтверджують, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
Суд також зазначає, що акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним та допустимим доказом, відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства.
Таким чином, акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства та вказані в ньому розрахунки завданих збитків, проведені у відповідності вимог чинного законодавства, є належними та допустимими доказами.
У постанові від 24.02.2021 справа № 906/366/20 Верховний Суд дійшов висновків про те, що матеріали перевірки, за результатом яких встановлено лісопорушення працівниками лісокористувача є достатніми та належними доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно зі ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Частиною 2 статті 40 Закону України «Про рослинний світ» встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев.
Для покладення на постійного лісокористувача обов'язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з'ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі 907/181/22.
Як встановлено судом вище, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12021082210000662 від 18.11.2021 за ч. 1 ст. 246 КК України відкритого за фактом незаконної порубки лісу у лісосмузі на території державного лісового фонду України, а саме на території Петро - Михайлівської ОТГ Запорізького району Запорізької області в кварталі 9 виділах 3, 5, 17 Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» встановлено, що 14.09.2021 помічником лісничого Михайлівського лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство» Костенко Ф.В., за участю майстрів лісу обходів № 1-2 ОСОБА_1 та Кабаніста О.С. в ході планової ревізії лісових обходів виявлено незаконну рубку лісових насаджень невстановленими особами на території Петро - Михайлівської ОТГ, а саме в кварталі 9 виділах 3, 5, 17 Михайлівського лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», що входить до складу Державного лісового фонду України та знаходилось в постійному користуванні Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», правонаступником якого на цей час є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
Зокрема, виявлено незаконну рубку 188 дерев акації білої до ступеня припинення росту без відповідного дозволу, що підтверджено Актом № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.09.2021, складеним представниками Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство».
Відповідно до п. 2.2 посадової інструкції помічника лісничого ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», затвердженої 15.07.2015 директором ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», до обов'язків помічника лісничого належить здійснення державного контролю за використанням, відтворенням лісу, охороною та захистом лісонасаджень, що перебувають у користуванні підприємства.
Відповідно до п. 2.8 посадової інструкції майстра лісу ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», затвердженої 15.07.2015 директором ДП «Запорізьке лісомисливське господарство», до обов'язків майстра лісу належить здійснення державного контролю за станом використання та відтворення, охороною та захистом лісу, що перебувають у користуванні підприємства та на закріпленому за ним обході. Відповідно до матеріалів вищезазначеного кримінального провадження, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пояснили, що заміри пнів незаконно зрублених дерев здійснювались з використанням сертифікованої рулетки. Вищевказані лісосмуги знаходяться на земельних ділянках, які на цей час перебувають у користуванні Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Відповідно до Акту № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.09.2021 розмір завданих державі збитків склав 450 076 грн 35 коп.
Розрахунок шкоди здійснено представником ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» Костенко Ф.В. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Зазначена сума збитку внаслідок незаконної порубки дерев підтверджується висновком інженерно - екологічної експертизи від 19.12.2023 № СЕ-19/108-23/5045-Е та складає 450 076 грн 45 коп., яка на цей час не відшкодована.
Оскільки, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, суд доходить висновку про стягнення з відповідача завданої шкоди.
У аналогічному спорі за позовом Керівника Новогорад-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Курненської сільської ради та Мартинівської сільської ради до Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Верховний Суд дійшов таких же висновків відповідно до постанови від 09.12.2019 у справі № 906/133/18.
Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 420/2910/22 визначено, що абзацом другим розділу І Закону України “Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» першопричинами екологічних проблем України визначено, зокрема неефективну систему державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та регулювання використання природних ресурсів, зокрема неузгодженість дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, незадовільний стан системи державного моніторингу навколишнього природного середовища; незадовільний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства та незабезпечення невідворотності відповідальності за його порушення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 6 липня 2021 року у справі № 922/3025/20, закріплений обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв'язку з закріпленим в законі принципом щодо обов'язковість додержання встановлених екологічних правил при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.
Крім того, Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року “Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», введеним у дію Указом Президента України від 23 березня 2021 року № 111/2021, наголошено на тому, що високий рівень ризиків для природних екосистем та здоров'я населення, зумовлений, зокрема значним забрудненням довкілля через техногенне навантаження, нераціональне використання природно-ресурсного потенціалу, значні обсяги накопичених в Україні відходів.
Згідно з положеннями про цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають також нести постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів (державної лісової охорони) охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається незаконне вирубування дерев (пошкодження дерев).
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 № 906/133/18, від 09.08.2018 № 1909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 та від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.
Слід також звернути увагу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 911/489/25, у аналогічному спору, відповідно до якої колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте факт вчинення вказаного правопорушення природоохоронного законодавства свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
В п. 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено правову позицію, відповідно до якої виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Тобто, усвідомлюючи свої дії, відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень на земельній ділянці, постійним користувачем якої він є. Вказане свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, а також причинно-наслідковим зв'язком між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, які спричинили збитки.
Вказані вище обставини та подані докази є належними та допустимими для встановлення факту вчинення правопорушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень.
Згідно з розрахунком збитків, нанесеної лісовому господарству за вирубані або пошкоджені до ступеня припинення росту дерева, шкода, заподіяна лісовому господарству внаслідок незаконної вирубки лісових насаджень невстановленими особами на території Петро - Михайлівської ОТГ, а саме в кварталі 9 виділах 3, 5, 17 Михайлівського лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», що входить до складу Державного лісового фонду України та знаходилось в постійному користуванні Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», правонаступником якого на цей час є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» складає 450 076 грн 74 коп.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, з урахуванням індексації цін.
Здійснивши власний розрахунок наведеного прокурором розміру шкоди, суд визнав його арифметично правильним, а тому вимога прокуратури про стягнення з відповідача збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 450 076 грн 45 коп. є законною, обґрунтованою та такою, що належить до задоволення.
У відповідності до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п, 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків.
За змістом п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.
Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.
Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
У даному випадку інтерес держави є як економічним, полягає у поповненні відповідних бюджетів грошовими коштами, так і екологічним, оскільки за рахунок вказаних коштів здійснюватиметься фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.
Шкода, заподіяна лісу, відповідно до вимог чинного законодавства, підлягає відшкодуванню до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів і використовуються для відтворення лісів, підвищення їх продуктивності, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані. Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов'язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідач у справі не спростував доводи прокурора та позивача, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
За вказаних обставин, позов задовольняється судом у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» задовольнити.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний номер юридичної особи 44768034) на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 450 076 (чотириста п'ятдесят тисяч сімдесят шість) грн 45 коп. на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72-А, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43877338) зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UA418999980333159331000008423, ГУК у Запорізькій області/ТГ с.Петро-Михайлівка/24062100, код ЄДРПОУ - 37941997, код бюджетної класифікації - 24062100, банк отримувача: Казначейство України.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний номер юридичної особи 44768034) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Василівської окружної прокуратури Запорізької області (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 5 400 (п'ять тисяч) грн 92 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 01.08.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.