вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.08.2025м. ДніпроСправа № 911/1412/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авая Сіті", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 487 672,65 грн.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення 409 256,65 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 272 від 25.10.2024, 37 612,18 грн. - пені, 28 892,30 грн. - 25% річних та 11 911,52 грн. - інфляції грошових коштів.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 272 від 25.10.2024 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за отриманий товар та надані транспортні послуги.
У межах визначеного законом строку сторонам була надана можливість скористатись своїми правами на подання заяв по суті справи з документальним обґрунтуванням.
Відповідач відзив на позов не надав.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2025 позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авая Сіті" про стягнення 487 672,65 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розгляд справи № 911/1412/25 доручено судді Мельниченко І.Ф.
Ухвалою від 26.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" залишено без руху у зв'язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
06.06.2025 від позивача засобами поштового зв'язку надійшла заява про усунення недоліків, у зв'язку з чим ухвалою від 11.06.2025 господарським судом відкрито провадження у справі № 911/1412/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом слід зазначити таке.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.06.2025 була надіслана на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв'язку 12.06.2025.
Станом на 23.06.2025 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листа з ухвалою суду та повернення його до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.
За приписами пунктів 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на викладене та згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у справі матеріалами, а рішення підписано без його проголошення.
За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар та надані транспортні послуги за договором поставки № 272 від 25.10.2024.
25.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" (далі - постачальник, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будремгруп", яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Авая Сіті", (далі - покупець, відповідач у даній справі) укладено договір поставки № 272 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору постачальник зобов'язався передавати покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в накладних (далі - товар), а покупець - приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених даним договором.
Загальний об'єм товару, який продається за цим договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими на умовах даного договору окремими партіями товару (пункт 1.2.).
Згідно з пунктом 1.3. договору право власності на товар переходить до покупця на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін документа, що підтверджує фактичне передання товару від постачальника до покупця.
Ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі йому товару згідно з видатковою накладною (товарно-транспортною накладною) (пункт 1.4. договору).
Пунктом 2.1. договору встановлено, що ціни на товар визначаються сторонами в гривні та зазначаються у розрахункових та товарно-супровідних документах (товарна видаткова накладна), що надаються постачальником в момент передачі партії товару.
Загальна вартість договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого у відповідності з умовами договору (пункт 2.3.).
У пункті 2.4. договору сторонами узгоджено, що покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії та підписання сторонами видаткових накладних.
Відповідно до пункту 3.1. договору поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця.
Відповідно до заявки, постачальником оформлюється та направляється на адресу (або електронну адресу Krivchenko@ukr.net) покупця рахунок-фактура, який є підтвердженням прийняття заявки до виконання.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що постачальник зобов'язаний передати покупцю товар окремими партіями в кількості та асортименті (номенклатурі), погодженими сторонами в накладних. Доставка товару проводиться згідно з Міжнародними правилами "Інкотермс" у редакції 2000 року на умовах DDP на об'єкт: за адресою Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Катерини Білокур 7, 8, 9, 10, а за додатковою домовленістю сторін - на інших умовах згідно з Міжнародними правилами "Інкотермс" у редакції 2000 року.
У пункті 3.6. договору сторонами узгоджено, що плата за доставку товару нараховується постачальником окремо або за рішенням постачальника може бути включена до вартості товару.
Датою поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій (товарно-транспортній) накладній (пункт 3.7. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін та діє до 31.12.2025 (пункт 7.1.).
Пунктом 9.1. договору встановлено, що з метою оптимізації документообігу між сторонами, підвищення рівня збереження та захисту переданих документів та інформації, що міститься в них, а також заміни паперових юридично значущих первинних документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення на електронні документи (далі - ЕД), сторони домовились здійснювати документообіг в електронному вигляді та обмін первинними документами (рахунки, видаткові накладні, акти прийому-передачі наданих послуг, акти звірки взаємних розрахунків, заявки, специфікації тощо) у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) засобами телекомунікаційного зв?язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу. У разі використання сторонами різних систем електронного документообігу або ЕЦП різних Центрів сертифікації ключів - зазначені системи або ЕЦП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним.
Формування документів здійснюється із застосуванням положень чинного законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 9.2. договору).
Відповідно до пункту 9.3. договору кожна сторона зобов?язана слідкувати за надходженням ЕД та своєчасно здійснювати його приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій стороні. Сторона, яка здійснює надсилання ЕД, вважається стороною-відправником, а сторона, яка здійснює отримання ЕД, вважається стороною-одержувачем.
Згідно з пунктом 9.4. договору у випадку, коли чинним законодавством або у договорі не встановлено строків підписання конкретних ЕД, сторони погодили, що строк підписання таких документів з використанням сторонами КЕП становить 15 календарних днів з дати отримання ЕД. Мотивована відмова від підписання ЕД може надсилатися через систему, через механізм відхилення ЕД з обов?язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення. Якщо протягом передбаченого договором строку сторона-одержувач не підписала ЕД та не надіслала стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання, ЕД вважаються підписаними і набирають чинності. Розірвання (скасування) ЕД, підписаного обома сторонами з використанням КЕП/ЕЦП здійснюється виключно шляхом складення та підписання сторонами акта про анулювання ЕД.
При використанні електронного документообігу датою здійснення господарської операції при виконанні умов укладених правочинів (договорів) буде вважатися дата складання первинного документа (дата, зазначена на самому документі як його обов?язковий реквізит), незалежно від дати накладання КЕП/ЕЦП сторонами (пункт 9.5. договору).
У пункті 9.7. договору сторони домовилися, що ЕД, який відправлений, підписаний КЕП/ЕЦП, має повну юридичну силу, породжує права та обов?язки для сторін, може бути представлений до суду в якості належного доказу та визнається рівнозначним документу на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими представниками сторін і не вимагає додаткового доказування. ЕД, підписаний стороною з використанням КЕП/ЕЦП і внесений в систему (переданий стороні-одержувачу) вважатиметься в усіх випадках підписаним уповноваженим представником сторони-відправника, в межах наданих повноважень, що не потребує щоразу перевірки документів на представництво. Сторони підтверджують, що всі КЕП/ЕЦП, які використовуються ними для підписання ЕД, належать їх уповноваженим представникам та неправомірне чи помилкове накладання КЕП/ЕЦП на ЕД одною із сторін, не може бути підставою для не визнання/оспорювання/невиконання нею таких підписаних ЕД, що відправлені іншій стороні по системі. Всі ризики негативних наслідків неправомірного/помилкового накладання КЕП/ЕЦП на ЕД однієї із сторін покладаються на цю сторону.
Виконуючи умови спірного договору позивачем у жовтні 2024 поставлено відповідачеві товар на загальну суму 394 056,61 грн. та надано транспортні послуги на загальну суму 15 200,04 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними від 25.10.2024 № 3929901 на суму 9 831,36 грн., № 3929903 на суму 130 610,88 грн., № 3942701 на суму 92 883,96 грн., № 3942703 на суму 48 339,60 грн., від 28.10.2024 № 3977601 на суму 1 883,28 грн., від 29.10.2024 № 4002001 на суму 32 791,02 грн., від 30.10.2024 № 3992201 на суму 31 783,87 грн., № 3994401 на суму 45 932,64 грн., а також актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.10.2024 № 3929902 на суму 4 200,00 грн., № 3942702 на суму 5 500,02 грн., № 3942704 на суму 5 500,02 грн., які підписано сторонами в електронному вигляді без зауважень та заперечень.
Звертаючись з даним позовом до суду, ТОВ "Будівельна Гільдія України" вказує про те, що відповідач платежів за поставлений товар та надані транспортні послуги за спірним договором не здійснював, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість у сумі 409 256,65 грн.
06.01.2025 позивач звернувся до відповідача із претензією № 06/01-01 щодо сплати заборгованості, зокрема, за договором поставки № 272 від 25.10.2024, яка залишилась останнім без відповіді та належного реагування, що й стало причиною виникнення спору у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є змішаним та містить у собі елементи договору надання послуг, який регулюється нормами глави 63 Цивільного кодексу України, та договору купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України.
Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини перша, друга статті 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стяття 655 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже було зазначено вище, покупець зобов'язався оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії та підписання сторонами видаткових накладних (пункт 2.4. спірного договору).
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий від позивача товар та надані транспортні послуги на загальну суму 409 256,65 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 5.4. договору за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни (вартості) товару понад 15 календарних днів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України покупець сплачує на користь постачальника 25% річних від суми боргу.
Так, позивач заявив до стягнення з відповідача 25% річних у розмірі 28 892,30 грн. за загальний період прострочення з 11.12.2024 по 02.04.2025 та інфляцію грошових коштів у розмірі 11 911,52 грн. за загальний період прострочення з грудня 2024 по лютий 2025.
Розрахунки річних та інфляції грошових коштів здійснено позивачем відповідно до умов договору та діючого законодавства, у зв'язку з чим зазначені в розрахунках суми підлягають до примусового стягнення з відповідача.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов'язку сплатити неустойку.
За порушення строків оплати товару сторонами у пункті 5.3. договору встановлена відповідальність у вигляді пені, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлена пеня за загальний період прострочення з 25.11.2024 по 02.04.2025 в сумі 37 612,18 грн.
Розрахунок пені здійснено позивачем відповідно до умов договору та діючого законодавства, у зв'язку з чим зазначена в розрахунку сума підлягає до примусового стягнення з відповідача.
Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Так, позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 750,00 грн.
На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем до матеріалів справи надано: довіреність № 1 від 20.12.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1349 від 15.02.2018; договір про надання правничої допомоги № 2012-1/2024 від 20.12.2024; додаток № 1 від 02.04.2025 до договору № 2012-1/2024 про надання правничої допомоги від 20.12.2024; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07.04.2025; платіжну інструкцію № 25825 від 09.04.2025 на суму 3 750,00 грн.
Так, 20.12.2024 Фізичною особою-підприємцем Кушнір Романом Юхимовичем (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" (далі - замовник, позивач у даній справі) укладено договір про надання правничої допомоги № 2012-1/2024 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання про надання замовнику за плату юридичних послуг (далі - послуги), в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором.
Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання замовникові наступних послуг - правової допомоги у формах: консультацій, нормативно-правового обґрунтування позиції замовника, підготовки позовної заяви, інших процесуальних документів, представництва інтересів в судах України на підставі замовлення, визначеного додатковою угодою (пункт 1.2. договору).
Згідно з пунктом 1.3. договору права, якими виконавець наділяється для представництва замовника у суді, визначаються окремою довіреністю, яка видається замовником.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що вартість наданих послуг становить вартість, визначену додатками до договору та актами виконаних робіт.
Замовник після підписання договору може сплатити виконавцеві вказану в п. 4.1. суму чи частину вказаної суми наперед згідно з виставленим виконавцем рахунком (пункт 4.2.).
Відповідно до пункт 4.3. договору остаточна оплата здійснюється не пізніше 5 днів з моменту підписання акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок виконавця.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2025 (пункт 7.1.).
02.04.2025 сторонами підписано додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 2012-1/24 від 20.12.2024, в якому узгодили, що клієнт (замовник) доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання клієнту правничої допомоги щодо стягнення заборгованості в судовому порядку за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремгруп" (код ЄДРПОУ 44314788) за неналежне виконання договору поставки № 272 від 25.10.2024.
Містить вказаний додаток також перелік послуг з правничої допомоги, а саме:
- ознайомлення з документами, вивчення матеріалів справи та за необхідності діючого законодавства, судової практики з аналогічних спорів та аналіз справи на предмет визначення її судової перспективи;
- надання консультацій та роз'яснень клієнту шляхів вирішення питання;
- визначення орієнтовної вартості послуг та підготовка договору про надання правничої (правової) допомоги;
- підготовка позовної заяви та інших процесуальних документів (вартістю 3 750,00 грн., орієнтовні витрати часу - 5 год., пункт 1.1. додатка № 1);
- представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції (вартістю 1 500,00 грн. за одне засідання, орієнтовні витрати часу - 1 год., пункт 1.2. додатка № 1).
07.04.2025 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого виконавцем надано замовнику правову допомогу у формах: консультацій, нормативно-правового обґрунтування позиції замовника, підготовки позовної заяви, інших процесуальних документів, подачі документів в Господарський суд Київської області за позовом замовника до ТОВ "Будремгруп" (ЄДРПОУ 44314788) за неналежне виконання договору поставки № 272 від 25.10.2024, на суму 3 750,00 грн.
Загальна вартість робіт за договором № 2012-1/24 про надання правничої допомоги від 20.12.2024 в сумі 3 750,00 грн. повністю сплачено замовником, що підтверджується платіжною інструкцією № 25825 від 09.04.2025.
Таким чином, судом встановлено, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є гонораром адвоката, тож належить до судових витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за обґрунтованим та належно вмотивованим клопотанням іншої сторони.
Господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем документи на підтвердження факту надання правничої допомоги, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, господарським судом встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вартість послуг адвоката є адекватною, доказів на їх завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Авая Сіті" суду не надано.
Крім того, враховуючи те, що відповідачем у даній справі не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд, в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що справедливою та співмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 750,00 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.
Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авая Сіті" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Шевченка (Шевченківський, Соборний райони), будинок 37, код ЄДРПОУ 45295835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Гільдія України" (03170, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПЕРЕМОГИ , будинок 9, офіс 1/7, код ЄДРПОУ 43362385) 409 256,65 грн. - основного боргу; 28 892,30 грн. - 25% річних; 11 911,52 грн. - інфляції грошових коштів; 37 612,18 грн. - пені; 3 750,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 5 852,07 грн. - судового збору.
Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 497 274,72 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 01.08.2025.
Суддя І.Ф. Мельниченко