вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.07.2025м. ДніпроСправа № 904/1375/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Цибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локкард", м. Кропивницький
про стягнення заборгованості у сумі 1 731 068 грн 18 коп.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Локкард" заборгованість в сумі 1 711 165 грн 37 коп., з яких: 1 510 296 грн 00 коп. - основний борг, 12 082 грн 37 коп. - інфляційні втрати, 208 689 грн 81 коп. - штрафні санкції, відповідно до умов договору № 0173-6-ПК ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-95, дизельне паливо) від 15.02.2024.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою суду від 31.03.2025 позовну заяву залишено без руху.
07.04.2025 позивачем через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 11.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, за правилами загального позовного провадження; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 06.05.2025.
У підготовче засідання 06.05.2025 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, будучи належним чином повідомленим.
У судовому засіданні 06.05.2025 представник позивача не заперечував щодо продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 06.05.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 17.06.2025.
17.06.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовче засідання 17.06.2025 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
У підготовчому засіданні 17.06.2025 представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю уточнення позовних вимог.
Ухвалою від 17.06.2025 підготовче засідання відкладено на 03.07.2025
25.06.2025 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Локкард" заборгованість в сумі 1 731 068 грн 18 коп., з яких: 1 510 296 грн 00 коп. - основний борг, 12 082 грн 37 коп. - інфляційні втрати, 208 689 грн 81 коп. - штрафні санкції, відповідно до умов договору № 0173-6-ПК ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-95, дизельне паливо) від 15.02.2024.
У судовому засіданні 03.07.2025 представник позивача заявив про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду від 03.07.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 29.07.2025.
29.07.2025 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
У судове засідання, що відбулося 29.07.2025 представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, відповідач про причини неявки суду не повідомив.
Господарський суд наголошує на тому, що відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представників сторін.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку із неявкою сторін, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договором розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати та наявність підстав для застосування наслідків прострочення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, у заявлених до стягнення сумах.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2024 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області (покупець, замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Локкард" (постачальник, відповідач) укладено договір № 0173-6-ПК.
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність замовника товар ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-95, дизельне паливо) через мережу АЗС, з операторами яких укладені відповідні угоди, з використанням пластикових паливних-карток з фіксацією літрів в особистому кабінеті, а замовник зобов'язується приймати у власність Товари та повністю оплачувати їх вартість (ціну), в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі. Кількість товару: бензин А-95 - 52 000 л, дизельне паливо - 15 000 л; Кількість товару нараховується в літрах на особистий рахунок покупця.
Постачальник поставляє товари замовнику за найменуванням, цінами та в кількості зазначених в Специфікації (Додаток 1).
Місце поставки товару: 49600, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Воскресенська,буд. 24 (п. 2.2 договору).
Постачальник поставляє (передає у власність замовнику товари на таких умовах: ЕХW - адреса АЗС, відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року. Покупець в обов'язковому порядку в платіжному дорученні вказує дату та номер договору, а також дату, номер рахунку на оплату та ідентифікатор лімітного рахунку наданого постачальником (п. 2.3 договору).
Право власності на товар переходить від постачальника до замовника в момент його фактичного отримання, що підтверджується видатковими документами (видаткова накладна) та чеками терміналів разом з чеками касових апаратів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товарів на АЗС,
Якість товарів має відповідати нормативним вимогам ДСТУ, технічним умовам заводу-виробника (п. 2.6 договору).
Згідно з п. 3.1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.02.2024) загальна ціна договору становить 3 216 000 грн 00 коп. з ПДВ.
Відповідно до п. 4.1 договору марка товарів, кількість необхідних пластикових паливних-карт, та ліміт кількості товарів, що можуть бути отримані замовником (довіреною особою) з 00.00 по 24.00 однієї доби (далі - Добовий ліміт), з першого числа календарного місяця по останній день того ж календарного місяця (далі - Місячний ліміт), за окремою паливною-карткою, зазначаються Сторонами в Заяві - Анкеті (далі - Заява), що є Додатком 1 до цього Договору та складає його невід'ємну частину.
Згідно з п. 5.1. договору розрахунки за товар (партію товару) замовник здійснює протягом 3 робочих днів з дати отримання рахунку.
Платіжні документи за цим договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту і форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номеру та дати укладання цього договору, згідно з яким здійснюється оплата грошових коштів (п. 5.2 договору).
Сторони погодили, що датою оплати товарів вважається дата перерахування грошових коштів замовником на рахунок постачальника (п. 5.3 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору пластикова паливна-картка не є платіжним засобом та надається постачальником замовнику для забезпечення йому відпуску товарів на АЗС. Пластикова паливна - карта є ідентифікатором особового рахунку замовника, на якому обліковується.
Передача (відпуск) товарів відбувається безпосередньо на АЗС. Право власності на товари, отримані в рамках та на підставі цього договору, переходить до замовника в момент їх безпосереднього отримання на АЗС замовником (його довіреними особами) (п. 7.6 договору).
Передача (відпуск) товарів у власність замовника відбувається окремими частинами (партіями). Обсяг кожної окремої поставки визначається особою, що пред'явила паливну-карту (п. 7.7 договору).
Пластикова паливна-картка є безстроковою та не блокується постачальником до повного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.8 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору на умовах цього договору замовнику надається певна кількість паливних-карток з певними добовими лімітами/місячними лімітами, що встановлені сторонами у відповідній заяві. Протягом доби/календарного місяця відпуск товарів за паливними-картками здійснюється на загальну вартість, що не перевищує її добовий ліміт/місячний ліміт.
Постачальник окрім іншого зобов'язаний забезпечити відпуск товарів замовнику (або його довіреній особі) на АЗС на його вимогу згідно заявленій ним марці товарів та його кількості з урахуванням залишку суми та/або добового ліміт/місячного ліміту, що обліковується на паливній-картці (п. 9.1.5 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 6.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Між сторонами підписано специфікацію № 1, якою визначено загальну вартість та кількість дизельного пального у кількості 15 000 л. та бензину А-95 у кількості 52 000 л. на загальну суму 3 216 000 грн 00 коп.
На виконання умов спірного договору, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області перерахувала на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 3 216 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 5913 від 15.02.2024.
Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що після отримання талонів (скретч-карток) позивачем було лише частково фактично отримано оплачений товар на загальну суму 1 685 208 грн 00 коп.
У подальшому виявилося, що власні автозаправні станції відповідача та партнерів зачинені, тому відсутня можливість отримання товару на АЗС, що підтверджується актами 1-4 від 29.01.2025 про нездійснення відпуску товару.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з претензією №1-17/224 від 03.02.2025 з метою досудового врегулювання спору.
Відповідь від ТОВ «Локкард» на момент подачі позовної заяви не надійшла.
Так, згідно розрахунків, вартість недоотриманого товару складає 1 510 296 грн 00 коп.
Таким чином, позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, здійснено попередню оплату за товар, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення попередньої оплати у розмірі 1 510 296 грн 00 коп., 12 082 грн 37 коп. - інфляційних втрати, 7 820 грн 44 коп. - 3% річних, 95 148 грн 65 коп. - пені, що і стало причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За умовами спірного договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скетч-картки на відповідну кількість літрів палива. Тобто, придбаний позивачем товар за договором у вигляді дизпалива та бензину у кількості 67000 літрів по факту перебував у відповідача і поставка його здійснювалася шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт на загальну суму 3 216 000 грн 00 коп.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 1 510 296 грн 00 коп., яка є предметом даного спору.
Відповідач, доказів належного виконання зобов'язань за договором не надав.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Позивач звернувся зо відповідача з претензією від 03.02.2025 № 1-17/224 з вимогою повернути грошові кошти у сумі 1 553 984 грн 55 коп., що є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 1 510 296 грн 00 коп., господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення суми попередньої оплати та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 10.3 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань постачальник сплачує замовнику штрафні санкції - пеню у розмірі 0,1 відсотка загальної вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 12 082 грн 37 коп. за лютий 2025 року, а також нараховано 3% річних в розмірі 7 820 грн 44 коп. та пені в розмірі 95 148 грн 65 коп. за загальний період з 21.01.2025 по 24.03.2025.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично в межах вказаного періоду розрахунок інфляційних втрат проведено вірно.
Враховуючи вказане, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 12 082 грн 37 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розрахунку пені та 3% річних господарський суд зазначає таке.
Судом враховано, що 29.01.2025 позивачу було відмовлено у видачі пального, про що складені акти про нездійснення відпуску товару (94-96), внаслідок чого період нарахування 3% річних та пені судом встановлено з 29.01.2025 по 24.03.2025 на суму 1 510 296 грн 00 коп.
З огляду на викладене до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 83 066 грн 28 коп. та 3% річних у сумі 6 827 грн 37 коп.
Суд відзначає, що відповідач контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 612 272 грн 02 коп., з яких: 1 510 296 грн 00 коп. - основна сума боргу, 12 082 грн 37 коп. - інфляційні втрати, 6 827 грн 37 коп. - 3% річних, 83 066 грн 28 коп. - пеня, в решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Локкард" (25002, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 7, оф. 202, код ЄДРПОУ 44574166) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 25843931) заборгованості у сумі 1 612 272 грн 02 коп., з яких: 1 510 296 грн 00 коп. - основна сума боргу, 12 082 грн 37 коп. - інфляційні втрати, 6 827 грн 37 коп. - 3% річних, 83 066 грн 28 коп. - пеня та витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 347 грн 27 коп.
В решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 01.08.2025.
Суддя І.А. Рудь