пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
30 липня 2025 року Справа № 903/709/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І. О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з,
в судовому засіданні взяла участь Коломий О.О. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури ( службове посвідчення №071846 від 01.03.2023),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради, м. Ковель
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбітабуд», м. Луцьк
про стягнення 272 335,72 грн.
09.07.2025 сформовано в системі “Електронний суд» і зареєстровано в Господарському суду Волинської області позовну заяву Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Орбітабуд» про стягнення 272335,72 грн., з них: 228117,86 грн. збитків, завданих інфляцією; 44217,86 грн. проценти річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі за період з 23.03.2021 по 22.01.2025.
На обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач не перерахував своєчасно кошти до місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об'єкта в експлуатацію.
Ухвалою суду від 11.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 30.07.2025; постановлено відповідачу в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.
30.07.2025 від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог за підписом представника відповідача - адвоката Степанюка С.Є.
30.07.2025 в судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.07.2025 була надіслана до електронних кабінетів позивача та відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неявка в судове засідання представника позивача, відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки ці учасники належним чином шляхом доставки ухвали суду від 11.07.2025 до їх електронних кабінетів були повідомлені про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за відсутності представників цих учасників за наявними матеріалами.
Згідно з ч.ч. 1,2,4,5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно із ордером на надання правничої допомоги серії АС №1149563 від 30.07.2025 договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката Степанюка С.Є. не обмежуються.
Оскільки визнання позову відповідачем не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів позивача, інших осіб, заявлено повноважною особою, суд прийняв визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд встановив, що з 31.08.2019 по 12.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Орбітабуд» згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 29.07.2019 №ВЛ112192101197 здійснювало будівництво об'єкта: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Тараса Боровця в місті Ковелі Волинської області».
Згідно із актом готовності об'єкта до експлуатації від 25.01.2021 об'єкт будівництва по вулиці Тараса Боровця в місті Ковелі Волинської області відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до коду 1122.1 - «Будинки багатоквартирні масової забудови».
22.03.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 25.01.2021 зареєстровано сертифікат №ІУ122210212424 (а.с. 33), яким засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
Згідно із сертифікатом від 22.03.2021 № ІУ 122210212424 об'єкт - Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Тараса Боровця в місті Ковелі Волинської області, загальна площа квартир становить 2458,1 м.кв.
Як вбачається із відомостей реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва пайова участь відповідачем до місцевого бюджету не сплачувалася або не вимагалася у зв'язку з набранням 17.10.2019 чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким в свою чергу внесено зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та виключенням з 01.01.2020 статті 40 «Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту».
Ковельською окружною прокуратурою було пред'явлено позов до суду в інтересах держави в особі Ковельської міської ради до ТОВ «Орбітабуд» про стягнення 468 968,608 грн. пайової участі.
Як встановлено рішенням господарського суду від 07.10.2024 у справі №903/719/24 між позивачем та відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти до бюджету ТзОВ “ОРБІТАБУД», в тому числі на виконання вимог Закону №132-IX, не сплачувалися. Суд дійшов висновку, що замовник будівництва/відповідач без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. За конкретних обставин справи суд дійшов висновку про те, підставними та такими, що підлягають до стягнення з відповідача є безпідставно збережені кошти у вигляді пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 384 000 грн 00 коп. або 1,5% від кошторисної вартості будівництва 25 600 000, 00 грн.
У зв'язку з наведеним рішенням Господарського суду Волинської області від 07.10.2024 у справі №903/719/24, яке набрало законної сили 03.01.2025, позовну заяву Ковельської окружної прокуратури задоволено частково; ухвалено стягнути на користь Ковельської міської ради з ТОВ «Орбітабуд» 384 000,00 грн. пайової участі.
Рішення Господарського суду Волинської області від 07.10.2024 у справі №903/719/24 набрало законної сили 03.01.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
23.01.2025 до місцевого бюджету відповідачем було сплачено 384000 грн. коштів пайової участі на користь Ковельської міської ради, що підтверджується платіжною інструкцією №157 від 23.01.2025 та листом Ковельської міської ради №569/26.2/2-25 від 28.01.2025 (а.с. 16).
Таким чином, ТОВ «Орбітабуд» безпідставно зберегло у себе кошти пайової участі з 23.03.2021 - день наступний за днем видачі сертифіката про прийняття об'єкта в експлуатацію, по 22.01.2025 - день, який передує сплаті коштів пайової участі.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення., який у цій справі має місце з дати, наступної за датою введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст.1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли відпали підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
З урахуванням наведеного, є правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та процентів річних за несвоєчасну сплату ним коштів пайової участі за період з дати, наступної за датою введення об'єкта будівництва в експлуатацію, по дату виконання ним грошового зобов'язання.
Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 911/3025/21 вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь- якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.
Оскільки об'єкт було здано відповідачем в експлуатацію 22.03.2021, а кошти пайової участі відповідач сплатив 23.01.2025, то відповідач допустив прострочення платежу, а тому підлягає до задоволення вимога керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради про стягнення з відповідача 272335,72 грн., з них: 228117,86 грн. збитків, завданих інфляцією; 44217,86 грн. проценти річних, нарахованих за прострочення платежу за період з 23.03.2021 по 22.01.2025 (розрахунки наведені у позовній заяві - а.с.1 - 31-32).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини, відсутність вимоги про сплату коштів пайової участі не звільняє відповідача від обов'язку сплатити проценти річних та інфляційні, які є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання.
Строки позовної давності не пропущені, оскільки, як передбачено п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Підстави для представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.
Частинами 1, 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.
Положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.
Бюджетом розвитку, згідно з приписами статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.
Належна інженерно-транспортна та соціальна інфраструктура є необхідною умовою економічного та соціального розвитку як країни в цілому, так і відповідного регіону, що є одним із основних завдань держави.
Створення та розвиток інфраструктури потребує значних матеріальних затрат і неможливе без відповідного фінансового забезпечення, передусім за рахунок бюджетного фінансування, джерела якого визначені законом.
Джерелом для бюджетного фінансування потреб розвитку інфраструктури населеного пункту є пайова участь замовників об'єктів будівництва, яка полягає у сплаті ними до місцевого бюджету коштів у визначеному відповідно до закону розмірі.
Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також інфляційні втрати та проценти річних, які підлягають нарахуванню внаслідок їх несвоєчасної сплати, належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
У розумінні вимог ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 2, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Ковельська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п.п. 5 п. а ч. ст. 28 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури тощо.
За змістом підпункту 3 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону шляхом проведення розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва.
У правовідносинах, які виникли щодо стягнення із ТОВ «Орбітабуд» інфляційних втрат та процентів річних, які нараховані за несвоєчасну сплату коштів пайової участі, Ковельська міська рада виступає як сторона позадоговірного зобов'язання та орган місцевого самоврядування, до бюджету якого перераховуються відповідні кошти.
З урахуванням наведеного, Ковельська міська рада наділена повноваженнями на звернення до суду з відповідним позовом, проте не вживала таких дій.
У позовній заяві прокурор зазначає, що 08.05.2025 Ковельська окружна прокуратура скерувала на адресу Ковельської міської ради лист №52-1764 вих.25, у якому роз'яснено положення статтей 509,612,625 Цивільного кодексу України, а також запитувалось, чи планує Ковельська міська рада самостійно вживати заходи, спрямовані на стягнення з ТОВ «Орбітабуд» інфляційних втрат та процентів річних за період прострочення останнім зобов'язання зі сплати пайової участі.
У відповідь на цей лист Ковельська міська рада у листі №3486/3.34/25 від 19.05.2025 повідомила про те, що має наміри на стягнення з ТОВ «Орбітабуд» інфляційних втрат та процентів річних за період прострочення останнім зобов'язання зі сплати пайової участі, однак, враховуючи, що саме Ковельською окружною прокуратурою представлялися інтереси органу місцевого самоврядування у справі про стягнення з цього ж товариства коштів пайової участі, не заперечує проти подальшого представництва її інтересів в суді.
Прокурор у позовній заяві зазначив, що усі документи, необхідні для вирішення питання про звернення до суду з відповідним позовом, перебували у розпорядженні Ковельської міської ради, проте міська рада самостійно з відповідним позовом не зверталася.
Ковельською окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено позивача про намір на подання відповідного позову та водночас роз'яснено право на оскарження підстав для представництва.
З отриманих Ковельською окружною прокуратурою згаданих вище листів від Ковельської міської ради неможливо з'ясувати причини незвернення органом місцевого самоврядування з позовом до суду про стягнення з відповідача, інфляційних втрат та процентів річних від простроченої суми зобов'язання зі сплати пайової участі.
Таким чином, наведені обставини відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставами для захисту інтересів держави в особі Ковельської міської ради органами прокуратури шляхом пред'явлення позову до суду.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2025 рік, який з січня поточного року складає 3 028 грн.
Позовна заява містить одну вимогу майнового характеру, отже, сплаті підлягав судовий збір у розмірі 4085,04 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначила, що Верховний Суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі.
Керівник Ковельської окружної прокуратури подав позовну заяву до господарського суду з використанням системи «Електронний суд», тобто в електронній формі.
А тому Волинською обласною прокуратурою за подачу позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 3268,10 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1519 від 02.07.2025.
У відповідності із ч. 1ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду судом справи по суті, прокурору на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України слід повернути з Державного бюджету України 1634 грн. 05 коп. судового збору (3268,10 грн. х 50% ), що становить 50 відсотків від суми судового збору, сплаченого при подачі позову.
На підставі ст. 129 ГПК України решту суми судового збору, сплаченого прокурором, у зв'язку із задоволенням позову у розмірі 1634 грн. 05 коп. слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбітабуд» (43027, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 15, код ЄДРПОУ 40520000) на користь Ковельської міської ради (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 73, код ЄДРПОУ 21735504)
- 44 217 грн. 86 коп. процентів річних,
- 228117 грн. 86 коп. збитків, завданих інфляцією.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орбітабуд» (43027, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 15, код ЄДРПОУ 40520000) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02909915, 43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15) 1634 грн. 05 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
4. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Волинській обласній прокуратурі (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 1634 грн. 05коп. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №1519 від 02.07.2025 (платіжна інструкція №1519 від 02.07.2025 знаходиться в матеріалах справи №903/709/25).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено і підписано 01.08.2025.
Суддя І. О. Якушева