01.08.2025 року м.Дніпро Справа № 905/112/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередко А.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ», м. Тернівка на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 у справі №905/112/25 (суддя Васильєв О.Ю.)
За позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця», м. Київ
До: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ», м. Тернівка
Про: стягнення 198 885,00грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
АТ “Українська залізниця» (позивач) звернулось до суду з позовом ТОВ “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (відповідач) про стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в розмірі 198 885,00грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем обов'язку зі сплати штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення за неправильно зазначену у накладній масу вантажу; положення ст. 118 Статуту залізниць України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 року у справі № 905/112/25 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (51500, Тернівка Дніпропетровської області, вул. Героїв України, 33; код ЄДРПОУ 33959754) на користь позивача - Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) : 198 885,00грн. - штрафу та 2 422,40грн. - витрат на сплату судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності. Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 19.05.25р.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт від залізниці, повноважень на вчинення таких дій позивачем додано до позовної заяви наказ № 9 від 16.02.24р., за змістом якого у зв'язку із відсутністю в штатному розкладі станції посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу контейнерного майданчика, сортувальної платформи) відповідальними особам, які мають право підпису комерційних актів призначено, зокрема, приймальників поїзда Цебенко Ю.Ю., ОСОБА_1 . Заступником начальника станції є Усік А.О., а отже він і є підписантом, який має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в пункті 10 Правил складання актів. Комерційний акт №454201/15 від 10.07.24р. складений попутньою станцією, що не протирічить пункту 8 Правил складання актів.
Отже відповідач не спростував доводів позивача, не довів наявність обставин, що є підставою для відмови у позові.
Відповідно, вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ», м. Тернівка , в якій просить скасувати Рішення Господарського суду Донецької області по справі № 905/112/25 від 19.05.2025 року та ухвалити нове рішення яким в позові Акціонерного товариства “Українська залізниця» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» відмовити.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Суд першої інстанції взагалі не розглянув і не надав оцінки, що при прибутті вагону 61078457 на станцію призначення, складено акт 388103/49 від 29.07.2024 року, це зазначено і в комерційному акті 454201/15/33 від 10.07.2024 року, згідно якого виявлено «надлишок» на станції призначення - 350 кг, вже після того як з даний вантаж переважувався/відбирався саме Позивачем; що в комерційному акті 454201/15/33 від 10.07.2024 року по вагону 61078457, на який посилається Позивач, зазначені ознаки втручання сторонніх осіб (наявність скосів тощо).
Те що, 10.07.2024 року Позивач на станції Чаплине зробив переважування 16 вагонів відповідача, відібрав з них частку вантажу т.н. «надлишок» і завантажив у вагон 61514410 накладна 45942935, який сформував самостійно. При цьому при прибутті даного вагону 61514410 виявилася нестача у розмірі 6200 кг. Замість 27150 кг, завантажено у даний вагон було 20950 кг.
Нестача виявлена на станції прибуття у 16 вагонах з яких відбирався вантаж (на підтвердження даного факту надані комерційні акти, накладні, акти загальної форми ГУ-23 складені саме Позивачем).
Дані факти свідчить, що саме позивач невірно зважував вантаж 10.07.2024 року, невірно відібрав вантаж з 16 вагонів, та невірно сформував вагон 61514410, куди завантажив т.н «надлишок», якого фактично не було.
Позивач не надав докази скільки було відібрано як з вагону 61078457, що розглядається по справі 905/112/25, так і по іншим 15, з яких відбиралося вугілля 10.07.2024 року та завантажувалося у вагон 61514410, якщо є нестача по даним вагонам на станції прибуття.
Усі документи що підтверджують вказані факти були надані Відповідачем до суду першої інстанції, не спростовані Позивачем, але в супереч ст. 86 ГПК України, судом першої інстанції не розглянуті.
Скаржник вважає, що Господарським судом Дніпропетровської області по справі № 905/112/25 неправильно здійснено дослідження та оцінка наданих доказів, нез'ясовані усі обставини справи, не надана оцінка усім доказам, нез'ясовані обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, у зв'язку з чим Рішення Господарського суду Донецької області по справі № 905/112/25 від 19.05.2025 року щодо стягнення п'яти кратного штрафу у розмірі 198885 грн необґрунтовано із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач у відзиві просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення першої інстанції - без змін, наголошує, що судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 року у справі №905/112/25 є обґрунтованим, законним та справедливим, винесене з додержанням норм матеріального та процесуального права, ухвалене на підставі повного і всебічного дослідження матеріалів справи та відповідає вимогам встановленим ст.236 Господарського процесуального кодексу України щодо судових рішень.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Мороз В.Ф., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 905/112/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ», м. Тернівка на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 у справі №905/112/25 (суддя Васильєв О.Ю.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
20.06.2025р. матеріали справи № 905/112/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 24.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ», м. Тернівка на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 у справі №905/112/25 (суддя Васильєв О.Ю.). Розгляд апеляційної скарги ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-33959754/2020-0001 від 30.06.20р. АТ “Укрзалізниця» засвідчило прийняття від ТОВ “ДТЕК Курахівська ЦЗФ» заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до умов якого, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та- / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1.). Надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами. (п. 1.4.). Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП). (п. .6.). Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору. (п. 1.7.). Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік. (п. 7.3.).
У липні 2024р. від відповідача по накладній №49545122 зі станції Курахівка Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці прийнято до перевезення вагони з вантажем “Вугілля кам'яне».
10.07.24р. при проходженні вагону по станції Чаплине Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми № 30 від 10.07.24р. проведено контрольне зважування вагону № 61078457 на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине, заводський номер №1465, державна повірка 02.07.24р., прийнятих до обліку регіонального філією “Придніпровська залізниця» АТ “Укрзалізниця» під № 1.
В результаті зважування встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній №49545122 у графі “маса вантажу в кг, визначена відправником» не відповідає масі вантажу , встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу, а саме: номер накладної № 49545122, номер вагону №61078457, маса нетто по накладній - 70000 кг, маса нетто при перевірці - 71900 кг, отже різниця складає + 1900 кг.
За наслідками контрольного зважування станцією Чаплине Придніпровської залізниці повідомлено на станцію відправлення Курахівка Донецької залізниці, що підтверджується телеграммою№172 від 10.07.24р.
В зв'язку з вищезазначеним у відповідності зі ст. 129 Статуту залізниць України та п. 4 “Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002р. №334, було складено комерційний акт №454201/15 від 10.07.24р.
Станцією Чаплине Придніпровської залізниці вагон №61078457 відчеплений для відвантаження надлишку. В подальшому після усунення , вагон №61078457 було відправлено до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за накладною №49545122. Надлишок вантажу було відвантажено засобами залізниці у вагон №61514410 та відправлено на станцію призначення за досильною накладною №45942935.
По прибуттю вагону №61078457 на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці, котрий прибув з комерційним актом попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/15 від 10.07.24р., вантаж було видано згідно комерційного акту та актів загальної форми ст. Чаплине №110 від 17.07.24р., ст. Бурштин №1615 від 29.07.24р., за участю представника одержувача, про що зроблена відмітка в розділі “Є» комерційного акту №454201/15 від 10.07.24р., як то передбачено п.12 “Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334.
Комерційний акт попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/15 від 10.07.24р. було зареєстровано на станції призначення Бурштин Львівської залізниці під №454201/15/33 від 10.07.24р., відповідно до п. 62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц.
Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за спірний вантаж у загальному розмірі 198 885,00грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Суд зазначає, що між сторонами укладений публічний договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №33959754/2020-001 від 25.03.20р. шляхом направлення відповідачем заяви та акцептування її шляхом направлення повідомлення з боку позивача. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, не розірваний та у судовому порядку недійсним не визнаний.
За змістом п. 6 гл. 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Залізнична накладна №49545122 оформлена у встановленому законом порядку та підтверджує виконання договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Положеннями п. 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Позивач скористався своїм правом на таку перевірку та перевірив відомості, що внесені вантажовідправником у залізничну накладну №49545122.
Зокрема, судом встановлено, що завантаження вагону №61078457 та визначення маси вантажу за залізничною накладною №49545122 здійснено вантажовідправником, правильність відомостей щодо навантаження вагону підтвердив у розділі 55 відповідної накладної своїм підписом представник відправника - прийомоздавальник Кавко Олена шляхом накладення електронного цифрового підпису 07.07.24р.
Таким чином, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладних.
Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за спірний вантаж у загальному розмірі 198 885,00 грн, що і є причиною спору.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що між сторонами укладений публічний договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №33959754/2020-001 від 25.03.20р. шляхом направлення відповідачем заяви та акцептування її шляхом направлення повідомлення з боку позивача. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, не розірваний та у судовому порядку недійсним не визнаний.
У відповідності до статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.
Згідно з ч. 3 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Мін'юсті України 24.11.2000 за №863/5084 (із змінами та доповненнями), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Таким чином, залізнична накладна № 49545122 є належним підтвердженням виникнення договірних правовідносин з перевезення вантажу.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083.
Відповідно до ч.2 статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 ЦК України).
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
У відповідності до статті 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та розділом V Правил оформлення перевізних документів передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Враховуючи встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору перевезення, апеляційний господарський суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до п. 2.6. розділу ІІ Правил оформлення перевізних документів якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Згідно зі статтею 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до положень статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
У відповідності до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно з ч. 2 статті 24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Згідно з п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
У липні 2024 року від ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» по накладній № 49545122 зі станції Курахівка Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці було прийнято до перевезення вагони з вантажем «Вугілля камяне». Як свідчать розділи 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150 т) заводський №04071036.
Правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив накладенням свого Електронного цифрового підпису прийомоздавальник вантажу та багажу-відправника.
Згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
10.07.2024 року при проходженні вагону по ст. Чаплине Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №30 від 10.07.2024 було проведено контрольне зважування вагону №61078457 на справних 150-ти тонних вагонних вагах ст. Чаплине.
В результаті було встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній №49545122 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником» не відповідає масі вантажу встановленій при проведенні контрольного зважування, що на 1900 кг більше, ніж зазначено в накладній, та більше вантажопідйомності вагона, що загрожує безпеці руху при подальшому слідуванню.
На підставі чого був складений комерційний акт №454201/15 від 10.07.2024.
Станцією Чаплине Придніпровської залізниці вагон №61078457 відчеплений для відвантаження надлишку. Так, після усунення, вагон №61078457 було відправлено до станції призначення Бурштин Львівської залізниці за накладною №49545122. Надлишок вантажу було відвантажено засобами залізниці у вагон №61514410, та відправлено на станцію призначення за досильною накладною №45942935.
По прибуттю вагону №61078457 на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці, котрий прибув з комерційним актом попутної станції Чаплине Придніпровської залізниці №454201/15 від 10.07.2024 року, вантаж було видано згідно комерційного акту та актів загальної форми ст. Чаплине №110 від 17.07.2024, ст. Бурштин №1615 від 29.07.2024 року, за участю представника одержувача, про що зроблена відмітка в розділі «Є» комерційного акту №454201/15 від 10.07.2024 року, як то передбачено п.12 «Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.
Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьом, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п. 5.5 Правил).
Згідно з частиною 1 пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Комерційний акт №454201/15 від 10.07.2024 складений у відповідності Правил складення актів.
Згідно з нормами ст. 122 Статуту, підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.
Скаржник в апеляційній скарзі фактично намагається відвернути увагу суду від підставності предмету спору, посилаючись при цьому на акт загальної форми №1615 від 29.07.2024 складений на станції призначення ст. Бурштин за фактом видачі вантажу, де встановлено нестача вантажу 350 кг.
При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що на станції Чаплине у вагоні №61078457 встановлено різницю більше на 1900 кг від зазначеної відповідачем у накладній, й відповідно після усунення комерційної несправності шляхом відвантаження вантажу з вагону №61078457 у вагон №61514410 надлишків вантажу, що засвідчує акт загальної форми №110 від 17.07.2024 року, вагон №61078457 відправлено за досильною накладною, та видано одержувачу без заперечень. Тобто, заперечень щодо нестачі вантажу у одержувача вантажу до залізниці не було, як й не було претензій зі сторони відповідача. Тому висловлювання щодо нестачі вантажу в даній справі є недоречними.
Також колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про те, що залізницею невірно було проведено відвантаження вантажу у вагон №61514410 (надлишків) з 16 вагонів, оскільки за наслідками контрольного зважування станцією Чаплине Придніпровської залізниці повідомлено на станцію відправлення Курахівка Донецької залізниці, що підтверджується телеграмою №172 від 10.07.2024 року, де зазначено про можливість прибуття представників відправника ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» задля усунення комерційної несправності, проте представника відповідач не направив.
Колегія суддів зазначає, що за час знаходження вагону на станції Чаплине під час усунення комерційної несправності відповідачу були нараховані додаткові збори (плата за користування, маневрова робота, збір за зважування та ін.) котрі були сплачені відповідачем шляхом відображення на рахунку по ЄРЦ. Тобто, відповідачем факт встановленої комерційної несправності у 16 вагонах в т.ч. й у вагоні №61078457 визнаний, що свідчить про безпідставність зазначеного у скарзі.
Виявлено факт що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній №49545122 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником» не відповідає масі вантажу встановленій при проведенні контрольного зважування, що на 1900 кг більше, ніж зазначено в накладній, та більше вантажопідйомності вагона, що загрожує безпеці руху при подальшому слідуванню, який підтверджується визначеними Правилами перевезень вантажів документами (акти загальної форми, комерційний акт і т.і.), та залізницею застосована матеріальна відповідальність до відповідача у вигляді штрафу за ст. 122 Статуту залізниць України.
З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку стосовного того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм статей 76, 77 ГПК України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні № 61075457 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній.
Відповідно до статті 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до статті 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених статтею 118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
Колегія суддів враховує, що сторони укладаючи договір перевезення вантажу погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній.
Статтями 1, 16 Закону України «Про транспорт» визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Статтями 2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення.
Так, навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги : «….Але в супереч вказаних норми, суд першої інстанції взагалі не розглянув і не надав оцінки слідуючим фактам (доказам), зазначеним Відповідачем у відзиві з наданими документами, а саме:
1. Що при прибутті вагону 61078457 на станцію призначення, складено акт 388103/49 від 29.07.2024 року, це зазначено і в комерційному акті 454201/15/33 від 10.07.2024 року, згідно якого виявлено «надлишок» на станції призначення - 350 кг, вже після того як з даний вантаж переважувався/відбирався саме Позивачем.
2. Що в комерційному акті 454201/15/33 від 10.07.2024 року по вагону 61078457, на який посилається Позивач, зазначені ознаки втручання сторонніх осіб (наявність скосів тощо).
3. Те що, 10.07.2024 року Позивач на станції Чаплине зробив переважування 16 вагонів відповідача, відібрав з них частку вантажу т.н. «надлишок» і завантажив у вагон 61514410 накладна 45942935, який сформував самостійно. При цьому при прибутті даного вагону 61514410 виявилася нестача у розмірі 6200 кг.
Замість 27150 кг, завантажено у даний вагон було 20950 кг.
Нестача виявлена на станції прибуття у 16 вагонах з яких відбирався вантаж (на підтвердження даного факту надані комерційні акти, накладні, акти загальної форми ГУ-23 складені саме Позивачем).
Дані факти свідчить, що саме позивач невірно зважував вантаж 10.07.2024 року, невірно відібрав вантаж з 16 вагонів, та невірно сформував вагон 61514410, куди завантажив т.н «надлишок», якого фактично не було.
4. Позивач не надав докази скільки було відібрано як з вагону 61078457, що розглядається по справі 905/112/25, так і по іншим 15, з яких відбиралося вугілля 10.07.2024 року та завантажувалося у вагон 61514410, якщо є нестача по даним вагонам на станції прибуття.
Усі документи що підтверджують вказані факти були надані Відповідачем до суду першої інстанції, не спростовані Позивачем, але в супереч ст. 86 ГПК України, судом першої інстанції не розглянуті.
O Щодо правової позиції викладеної в постановах Верховного суду, та зазначеної судом першої інстанції:
Суд першої інстанції, у рішенні суду, посилається на те що висновок суду по справі № 905/122/25 узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/15, а також в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №905/2360/18, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17
Але правовий висновок сформульовано в даних постановах за інших фактичних обставин та не відповідає обставинам справи 905/112/25, так як у даних справах відсутній факт невірного зазначення маси у вагоні, куди завантажувався «надлишок» вантажу представниками залізниці, та факт недостачі у вагонах після переважування на станції призначення, відсутні ознаки втручання у вантаж.
В мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 08.02.2023 року у справі № 343/1786/19 зазначено, що для визначення подібності правовідносин, при застосуванні висновків Верховного Суду, необхідно оцінювати на предмет подібності відносин, які є спірними у порівнювальних ситуаціях. Встановлювати учасників спірних правовідносин, об'єкт спору і зміст цих відносин, з визначенням, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді необхідно також визначити за суб'єктивними та об'єктивними критеріями відповідно.
Таким чином, судом першої інстанції було взагалі проігноровано і не розглянуто, те що:
У сукупності документів по справі № 905/112/25, а саме невірна маса вказана робітниками Позивача щодо вагону 61514410 (комерційний акт № 388103/45 від 26.07.2024 року, ознаки розкрадання відсутні - маркування не порушено, вагон справний), який формували робітники Позивача, недостача/ невідповідність розміру вантажу виявлена самим Позивачем у спірних вагонах на станції призначення, похибки ваг у зважуванні, ознаки розкрадання (скоси тощо) - все це свідчить про відсутність факту неправильного зазначення маси вантажу Відповідачем саме у вагоні 61078457 і ставить питання саме щодо невірного переважування вантажу яке здійснювалось робітниками Позивача 10.07.2024 року на ст. Чаплине.
Висновки суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на приписах статей 73, 76 - 79 ГПК України, є штучними та свідчать про певний суб'єктивізм і обмеженість суду першої інстанції в установленні необхідних обставин (за можливості оцінки доказів у їх сукупності; за відсутності підстав вважати поведінку позивача недобросовісною; за відсутності заперечень відповідача щодо вчинення ним або представником позивача певних дій тощо).
ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» вважає, що Господарським судом Донецької області по справі № 905/112/25 неправильно здійснено дослідження та оцінка наданих доказів, нез'ясовані усі обставини справи, не надана оцінка усім доказам, нез'ясовані обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи, у зв'язку з чим Рішення Господарського суду Донецької області по справі № 905/112/25 від 19.05.2025 року щодо стягнення п'яти кратного штрафу у розмірі 198885 грн необґрунтовано із порушенням норм матеріального та процесуального права.…».
З огляду на зазначене, доводи апелянта щодо неправомірності нарахування штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в розмірі 198 885,00грн., не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 у справі №905/112/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ», м. Тернівка на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ», м. Тернівка на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 у справі №905/112/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2025 у справі №905/112/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 3633,60 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Курахівська ЦЗФ», м. Тернівка.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко