01 серпня 2025 року м. Харків Справа № 905/196/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного (без виклику представників сторін) провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український бекон" (вх.№1287Д/1) на рішення ухвалене Господарським судом Донецької області у складі судді Паляниці Ю.О. 05.05.2025 (повний текст складено 12.05.2025) у справі №905/196/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест"
до Приватного акціонерного товариства "Український бекон"
про стягнення 102150грн,
Приватне акціонерне товариство "АПК-Інвест" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Український бекон" про стягнення суми заборгованості за договором поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 зі сплати вартості неповернутої зворотної тари на суму 102150грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання договору №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 Приватним акціонерним товариством "АПК-Інвест" було поставлено Приватному акціонерному товариству "Український бекон" за період з 01.01.2020 по 30.12.2020 разом з товаром зворотну тару, а саме піддони дерев'яні 1200*800, відповідно до наданих накладних приймання зворотної тари, на загальну суму 202770грн, які були частково повернуті позивачу на суму 100620грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору поставки та частковим поверненням зворотної тари утворилась заборгованість зі сплати вартості неповернутої зворотної тари на суму 102150грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.05.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Український бекон" на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест" заборгованість за договором поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 зі сплати вартості неповернутої зворотної тари у розмірі 73980грн, а також судовий збір в сумі 1754,37грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Під час ухвалення рішення місцевий господарський суд керувався наступним:
- матеріалами справи підтверджується поставка зворотної тари відповідачу на загальну суму 198630грн, з яких було повернуто зворотну тару на загальну суму 124650грн (24030 + 50850 + 49770), а отже залишок неповернутої відповідачем тари складає 73980грн.
- відповідно до договору поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016, при отриманні товару покупцем в місці поставки, визначеному згідно з п.2.1 цього договору, покупець зобов'язаний повернути представнику постачальника зворотну тару у повному обсязі, проте до теперішнього часу зворотну тару в повному обсязі повернуто не було, а тому позовні вимоги щодо стягнення вартості зворотної тари в сумі 73980грн є обґрунтованими.
- щодо доводів відповідача про необхідність застосування до вимог позивача строків позовної давності, суд врахував те, що встановлений ст.257 ЦК України строк позовної давності продовжений на строк дії карантину з 12.03.2020 по 30.06.2023 відповідно до п.12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а також продовжений на строк дії воєнного стану відповідно до п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що вимога відповідача щодо застосування позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки такий строк не вважається пропущеним.
- суд відхилив доводи відповідача про застосування до справи форс-мажорних обставин оскільки відповідачем не доведено існування форс - мажорних обставин саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
До Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" 03.06.2025 надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Український бекон", в якій просить суд:
1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі.
2. Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2025 по справі №905/196/25 в частині стягнення з ПрАТ "Український бекон" на користь ПрАТ "АПК-Інвест" заборгованості за договором поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 зі сплати вартості неповернутої зворотної тари у розмірі 73980,00грн і судового збору в сумі 1754,37грн, та в цих частинах ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПрАТ "АПК-Інвест" в повному обсязі.
На думку апелянта оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання належної обґрунтованої оцінки доводів та аргументів відповідача, а також доказів, що містяться в матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:
- судом залишив поза увагою доводи відповідача про передчасність звернення позивача з даним позовом;
- позивач мав першочергового вимагати повернення зворотної тари, проте жодної такої вимоги від позивача не поступало, водночас останній звернувся до суду з вимогою щодо сплати заборгованості за зворотну тару, реалізації якої не відбулося, а отже жодної заборгованості виникнути не могло.
- обов'язок покупця щодо повернення зворотної тари безпосередньо кореспондується із зустрічним обов'язком Постачальника/Позивача з приймання зворотної тари від Покупця/Відповідача. Для виконання обов'язку з повернення зворотної тари позивач мав виконати свій обов'язок з надання пустих транспортних засобів для завантаження такої тари, але зазначеного обов'язку позивач не виконав.
- наявний в матеріалах справи сертифікат Донецької торгово-промислової палати №1400-24-0478, засвідчив форс-мажорні обставини, а саме: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; активні бойові дії на території Іллінівської сільської громади; призупинення господарської діяльності Відповідача та дії трудових договорів з працівниками; знаходження документів Відповідача на території активних бойових дій.
- порушення позивачем строків позовної давності та їх не застосування судом за заявою відповідача.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 справу №905/196/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/196/25.
Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Український бекон" на рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2025 у справі №905/196/25 до надходження матеріалів справи.
05.06.2025 справа №905/196/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Український бекон" на рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2025 у справі №905/196/25; установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 26.06.2025 для подання заяв та клопотань.
Справу постановлено розглядати без повідомлення учасників справи.
19.06.2025, тобто у встановлений судом строк, до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив, в якому просить суд апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український бекон" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2025 у справі №905/196/25 залишити без змін.
Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які суд вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Згідно ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд встановив наступне.
06.12.2016 між Приватним акціонерним товариством "АПК-Інвест" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Український бекон" (покупець) був укладений договір поставки №1234/ЗАМн-16, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язався поставити (передати у власність) покупцеві окремими партіями заморожені: блоки із м'яса, субпродукти м'ясні оброблені, кістки свинячі (надалі - "Товар"), а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.
Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість товару встановлюються сторонами на підставі узгоджених заявок у видаткових накладних (які містять всі необхідні відомості щодо відповідної партії товару, передбачені ч.2 ст.266 Господарського кодексу України та у розумінні вказаної статті є специфікаціями), які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.3 договору).
Згідно з п.1.6 договору супровідними документами на товар є наступні документи:
- видаткова накладна;
- товарно-транспортна накладна;
-інші документи, передбачені чинним законодавством, в тому числі стосовно безпечності та якості харчових продуктів, в обсязі передбаченому чинним законодавством.
Пунктом 2.1 договору сторони узгодили адреси за якими здійснюються поставки за цим договором у додатку №2 Перелік місць для поставки товару, який є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP склад покупця відповідно до вимог Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (в редакції 2010 року) за адресою визначеною згідно з Переліком місць для поставки Товару (додаток №2 до договору) та вказаною у відповідній заявці.
Відповідно до п.п.2.6-2.7 договору зобов'язання постачальника з поставки вважається виконаним у момент передачі товару покупцю. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару в місці поставки.
Моментом передачі товару є момент оформлення відповідних супровідних документів на товар, з зазначенням в цих документах дати фактичного отримання товару. У випадку відсутності в примірниках супровідних документів постачальника дати отримання товару, вказаної покупцем, днем передачі товару вважається день оформлення супровідних документів на товар, відповідно до вказаної дати документу (п.2.9 договору).
Згідно з п.п.3.2-3.4 договору приймання-передача товару за кількістю та якістю проводиться в момент передачі товару покупцю в місці поставки, у присутності уповноважених представників сторін. Покупець, при відповідності товару умовам цього договору, діючим стандартам, технічним умовам, зобов'язаний при прийнятті товару, надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлену у відповідності до вимог чинного законодавства України та підписати товарну/видаткову накладну. При централізовано-кільцевих перевезеннях товару їх відпуск постачальником може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач товару за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання товару (повідомлення за формою, узгодженою в додатку 4). Підписанням цього повідомлення покупець свідчить, що наведений зразок печатки (штампу) буде використовуватись ним для скріплення підписів виключно осіб уповноважених покупцем на прийняття товару від постачальника з узгодженням вартості, кількості та асортименту товару. При цьому, за наявності відбитку на супровідних документах на товар відповідного відбитку печатки (штампу), про який було попередньо повідомлено покупцем постачальника, покупець приймає на себе всі можливі ризики пов'язані із підписанням супровідних документів на товар не уповноваженими з боку покупця особами. Оформлення покупцем супровідної документації на товар (тобто підписання та проставляння відбитку печатки/штампу (за наявності) на видатковій та/або товарно-транспортній накладних) свідчить про згоду покупця із ціною реалізації товару, його асортиментом та кількістю відповідно до заявки покупця наданої постачальнику.
Розділом 4 договору визначено умови приймання-передачі зворотної тари та пакування продукції.
Пунктами 4.2 - 4.5 договору передбачено, що товар за цим договором може поставлятися як в зворотній тарі, так і в тарі, яка не підлягає поверненню, тобто не є зворотною тарою у відповідності до технічних умов постачальника. Зворотною тарою за цим договором є тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню. Вся інша тара яка не підпадає під визначення зворотної тари за вище визначеними критеріями є тарою, яка не є зворотною, оскільки така тара повністю або частково втрачає свої первісні якості і не підлягає подальшому використанню за своїм прямим призначенням. Вартість такої тари включається до вартості товару. При отриманні товару покупцем в місці поставки, визначеному згідно з п.2.1 цього договору, покупець зобов'язаний повернути представнику постачальника зворотну тару у повному обсязі. В разі виявлення при прийманні зворотної тари ознак битої, які виникли внаслідок порушень технічних умов приймання товару з боку представників покупця або за іншої вини покупця (невідповідність місць для приймання товару, недбалість, недостатність/відсутність кваліфікованого персоналу, технічних пристроїв чи інше), представником постачальника складається відповідний акт про псування тари. В цьому випадку постачальник вважає таку тару реалізованою покупцю. Ціна такої зворотної тари буде зазначена у відповідній накладній з додаванням ПДВ у розмірі встановленому чинними нормами Податкового кодексу України для відповідної господарської операції. Покупець повинен сплатити постачальнику суму вартості реалізованої тари протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку на оплату вартості зворотної тари. Реалізація тари оформлюється відповідно до вимог податкового законодавства України та національного законодавства про бухгалтерський облік.
Відповідно до п.5.1 договору погоджена сторонами у порядку визначеному в п.1.2, 1.5 цього договору ціна за одиницю товару, що поставляється за цим договором вказується постачальником у видатковій накладній та враховує податок на додану вартість у розмірі встановленому чинними нормами Податкового кодексу України для відповідної господарської операції.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, набирає чинності з 01.01.2017 і діє по 31.12.2020 включно (п.1 додаткової угоди №8 від 14.09.2020 до договору поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016).
Зазначений договір підписаний представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень. Інформація про розірвання вказаного договору в матеріалах справи відсутня.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 вказаного Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Виходячи зі змісту пункту 3 частини 1 статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 509, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, статті 629 Цивільного кодексу України).
Підписаний між позивачем та відповідачем договір поставки №1234/ЗАМн-16 містить всі суттєві умови, до матеріалів справи не надано доказів його розірвання чи визнання недійсним повністю чи частково у встановленому порядку, тому суд виходить з принципу презумпції правомірності такого правочину, визначеної статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів протилежного.
Уклавши такий договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов'язки, які відображені в його умовах.
За своїм змістом укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
На виконання договору №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 Приватним акціонерним товариством "АПК-Інвест" було поставлено Приватному акціонерному товариству "Український бекон" за період з 01.01.2020 по 30.12.2020 разом з товаром зворотну тару, а саме піддони дерев'яні 1200*800, відповідно до наданих накладних приймання зворотної тари, на загальну суму 202770 грн, які були частково повернуті позивачу на суму 100620 грн.
Як вірно встановлено судом, відповідно до накладних приймання зворотної тари, позивач разом з товаром поставив відповідачу зворотну тару, а саме піддони дерев'яні, на суму 198630 грн, по місяцях: січень 2020 - 22590 грн, лютий 2020 - 10620 грн, березень 2020 - 21330 грн, квітень 2020 - 22320 грн, травень 2020 - 17640 грн, червень 2020 - 12690 грн, липень - 17010 грн, серпень - 15660 грн, вересень - 19260 грн, жовтень - 20790 грн, листопад - 10530 грн, грудень - 8190 грн. Вказані первинні документи підписані представником Приватного акціонерного товариства "Український бекон" та засвідчені печаткою підприємства.
Крім того, з наданих накладних повернення зворотної тари вбачається, що відповідач повернув позивачу, за період 2020 року, зворотну тару в загальній сумі 24030 грн, про що свідчать підписи водіїв позивача, які здійснювали приймання зворотної тари.
Також, в матеріалах справи наявні 4 накладні повернення зворотної тари, які оформлені окремими документами, на повернення дерев'яних піддонів на загальну суму 50850 грн. Позивач в позові визнав повернення відповідачем зворотної тари за цими накладними.
Позивач в позові визнає повернення відповідачем зворотної тари за накладними №1Т МК від 13.01.2022 та №46Т ДНЗ від 17.05.2022, на загальну суму 49770 грн, які не були долучені до матеріалів справи.
Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення доводів позивача про поставлення позивачу зворотну тару за накладними на поставку тари №168Т ДНЗ від 28.02.2020, №816Т ДНЗ від 11.09.2020, №6210Т МК від 16.12.2020 на загальну суму 4320 грн (2250 + 1710 + 360), оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутні вказані накладні приймання зворотної (заставної) тари з підписом відповідача про їх отримання. Надані позивачем товарно-транспортні накладні, що свідчать про приймання відповідачем товару: №383ДНЗ від 28.02.2020 (за змістом якої позивачем було поставлено відповідачу товар в зворотній тарі у виді піддонів дерев'яних 1200*800 в кількості 25 шт) та №55931МК від 16.12.2020 (за змістом якої позивачем було поставлено відповідачу товар в зворотній тарі у виді піддонів дерев'яних 1200*800 в кількості 4 шт), правомірно не враховані судом, оскільки не вбачається за можливе встановити чи є зворотна тара за цими товарно-транспортними накладними на поставку товару саме зворотною тарою за вищевказаними накладними приймання зворотної (заставної) тари.
Колегія суддів відноситься критично до аргументів відповідача про те, що позивачем не були сформовані та надіслані відповідачу на підпис видаткові накладні на поставку зворотної тари. Такі аргументи спростовуються матеріалами справи, зокрема тим, що накладні на повернення зворотної тари були частиною накладних приймання зворотної (заставної) тари, які відповідачем підписані та скріплені його печаткою.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується поставка зворотної тари відповідачу на загальну суму 198630 грн, з яких було повернуто зворотну тару на загальну суму 124650 грн (24030 + 50850 + 49770), а отже залишок неповернутої відповідачем тари складає 73980 грн.
Той факт, що відповідачем здійснювалося часткове повернення тари підтверджує те, що відповідач знав про свій обов'язок по поверненню тари.
З огляду на встановлені обставини та подані докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з повернення зворотної тари за договором поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016. На дату прийняття рішення у цій справи відповідач не повернув позивачу за переліченими вище накладними зворотну тару на суму 73980грн. Сторонами протилежного не доведено.
Надані позивачем копії актів звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020 по 07.04.2025; за період з 01.03.2020 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 30.04.2020, з 01.12.2020 по 31.12.2020, 01.11.2021 по 30.11.2021, 01.10.2021 по 31.10.2021, 01.09.2021 по 30.09.202101.08.2021 по 31.08.2021, 01.07.2021 по 31.07.2021, з 01.06.2021 по 30.06.2021, з 01.05.2021 по 31.05.2021, з 01.03.2021 по 31.03.2021, з 01.02.2021 по 28.02.2021, копію бухгалтерської довідки № 298 від 02.04.2025 про наявність зворотної тари на балансі станом на 02.04.2025; копію звіту по зворотній тарі станом на 14.04.2025, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі документи є внутрішніми документами позивача, складені ним одноособово та не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", тому не мають доказового значення у цій справі.
З урахуванням положень ст.ст. 526, 527, 530, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 265 ГК України, встановивши, що позивач взяті на себе зобов'язання за договором поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 виконав належним чином, поставивши відповідачу продукцію з тарою, обумовлену вказаною угодою, що підтверджується відповідними товарними накладними та товарно-транспортними накладними до них, накладними приймання зворотної (заставної) тари, тоді як відповідач, в порушення умов договору, неповністю повернув отриману під час поставки продукції зворотну тару, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення даного позову частково, стягнувши з відповідача вартість такої неповернутої зворотної тари у загальному розмірі 73980 грн. В решті вимог слід відмовити.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Колегія суддів відхиляє аргументи відповідача про доцільність застосування до даної справи обставин форс-мажору, зокрема їх розповсюдження на неповернення зворотної тари, враховуючи відсутність будь-яких вимог щодо її повернення зі сторони позивача.
Матеріали справи свідчать, що позивач надсилав відповідачу на вказану ним адресу претензію № 29 від 22.01.2025 (том 1, а.с. 223), в якій вимагав в строк не пізніше 30.01.2025 сплатити борг у розмірі 344880грн, що є вартістю неповернутої зворотної тари, поставленої під час виконання договору поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016. Сама по собі обставина не отримання відповідачем такої претензії не свідчить про відсутність будь-яких вимог зі сторони позивача, рівно як не звільняє відповідача від обов'язку повернути зворотну тару позивачу або відшкодувати її вартість.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Як випливає зі змісту укладеного сторонами договору поставки, покупець повинен забезпечити завантаження тари на транспорт постачальника зразу ж після розвантаження поставленої продукції. Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт впливу форс-мажору на його спроможність забезпечити завантаження зворотної тари на транспорт постачальника зразу ж після розвантаження поставленого товару згідно наданих накладних. Крім того у відповідача виник обов'язок повернути зворотну тару позивачу задовго до того, як Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" запроваджено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідач не довів, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Також відповідач помилково вважає, що строк позовної давності за вимогами позивача сплив, оскільки відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції, що діє на теперішній час) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі слід відхилити, як необґрунтоване та безпідставне.
Щодо доводів апелянта про те, що зворотна тара відповідно до умов Договору поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 не була Товаром, а тому Договором не було встановлено порядок її поставки та оплати, така тара не передавалась Покупцю у власність, а позивач, як Постачальник не пред'являв вимог про її повернення та/чи оплату колегія суддів зазначає, що згідно умов Договору зворотна тара підлягала негайному поверненню Постачальнику у повному обсязі в місці поставки Товару, що прямо вбачається із змісту п.2.1., 4.4 Договору. Додатком №5 до договору (Специфікація 1/Т) від 06.12.2016 було визначено вартість зворотної тари. При цьому, повернення зворотної тари мало відбуватися безумовно, тобто для її повернення умовами Договору не передбачено окремого письмового чи усного звернення Постачальника до Покупця з відповідною вимогою, так само як і не передбачено обов'язку позивача надати відповідачу транспортні засоби для повернення зворотної тари. Таких положень Договір поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 не містить.
Отже, статус зворотної тари, як майна Постачальника (позивача), умови її передачі разом з Товаром Покупцю (відповідачу), порядок, місце і строк її зворотного повернення від відповідача до позивача, як Постачальника та її вартість - фактично були визначені умовами Договору поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016, що правомірно було встановлено судом першої інстанції.
Щодо неправильного, на думку апелянта, застосування судом першої інстанції положень ст. 538 ЦК України колегія суддів зазначає, що Договір поставки №1234/ЗАМн-16 від 06.12.2016 не містить положень про обов'язок позивача, як постачальника надати відповідачу, як покупцю, транспортні засоби для повернення пустої зворотної тари.
Щодо тверджень апелянта про те, що позивач мав першочергового вимагати повернення зворотної тари, а він звернувся до суду з вимогою щодо сплати заборгованості за зворотну тару, реалізації якої не відбулося, колегія суддів зазначає, що при отриманні товару покупцем в місці поставки, визначеному згідно з п. 2.1 цього договору, покупець зобов'язаний повернути представнику постачальника зворотну тару у повному обсязі (п. 4.4 договору). Оскільки відповідачем не було виконане зобов'язання щодо повернення зворотної тари вчасно після розвантаження, позивач мав право звернутись з вимогою про сплату заборгованості за зворотну тару. Щодо тверджень про те, що жодних вимог та/або дій щодо повернення зворотної тари позивачем відповідачу не направлялось, колегія суддів зазначає, що обов'язок щодо повернення встановлено у договорі, а тому позивач не повинен був направляти вимоги про повернення зворотної тари.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення, яке відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український бекон" на рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2025 у справі №905/196/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2025 у справі №905/196/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін