Справа № 715/2439/25
Провадження № 1-кс/715/195/25
31.07.2025 селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
у складі: слідчого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
учасники процесу:
прокурор ОСОБА_3
слідчий ОСОБА_4
підозрюваний ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6
розглянувши в судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12025262020002691 від 29 липня 2025 клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
До суду надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинив злочин, пов'язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.
Так, у період з 27 по 29 липня 2025 року невстановлені особи, з корисливих мотивів, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, підшукали громадянина України чоловічої статі призовного віку, який виявив бажання незаконно перетнути державний кордон України, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , та погодили з ним оплату за вказані незаконні послуги в сумі 11 000 доларів США.
27 липня 2025 року невстановлені особи на транспортному засобі марки «Mercedes», чорного кольору, доставили ОСОБА_8 з м. Київ до м. Чернівці, де надали йому вказівку поселитися до готелю «Кайзер». У приміщенні вказаного готелю ОСОБА_8 , виконуючи вказівку вказаних невстановлених осіб, передав їм грошові кошти в сумі 11 000 доларів США як матеріальну винагороду за сприяння у незаконному переправленні його через державний кордон України, після чого очікував у зазначеному готелі подальших інструкцій щодо незаконного перетину державного кордону України.
В подальшому, 28 липня 2025 року, вищевказані невстановлені особи, які доставили ОСОБА_8 у м. Чернівці, передали йому номер мобільного телефону водія, який мав доставити його у невстановлене місце для організації подальших дій щодо незаконного перетину ним кордону України. Виконуючи вказівку останніх, ОСОБА_8 зателефонував вказаному водієві, і близько 21 год. 00 хв., невстановлена особа на легковому автомобілі марки «Volkswagen Passat» сірого кольору під'їхала до готелю «Кайзер» м. Чернівці, звідки доставила ОСОБА_8 до меж селища Глибока Чернівецького району Чернівецької області. При цьому даний невстановлений водій сказав ОСОБА_8 оплатити вартість послуги доставки його із м. Чернівці до селища Глибока, Чернівецького району у сумі 2000 грн., що ОСОБА_8 і було зроблено.
На околиці селища Глибока Чернівецького району ОСОБА_8 залишив легковий автомобіль марки «Volkswagen Passat», сірого кольору, і виконуючи вказівку ОСОБА_7 , який, діючи згідно з попередньо узгодженим планом із невстановленими особами, сприяючи ОСОБА_8 у незаконному переправленні через державний кордон України, з метою подальшої доставки його до лінії розмежування державного кордону для незаконного його перетину, надав ОСОБА_8 вказівку пересісти на його мотоцикл чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На вказаному мотоциклі ОСОБА_7 доставив ОСОБА_8 до с. Багринівка, Чернівецького району, Чернівецької області. ОСОБА_7 залишив вищевказаний мотоцикл, зустрівся із ОСОБА_5 , після чого вони ( ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ) пішки почали рух у напрямку лінії розмежування державного кордону України. По дорозі, під час руху, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , сприяючи ОСОБА_8 у незаконному переправленні його через державний кордон України, провели йому інструктаж щодо його подальших дій, спрямованих на незаконне переправлення через державний кордон України. Зокрема, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 про те, що підніме і притримає загороджувальну металеву сітку на лінії розмежування державного кордону України та Румунії, щоб ОСОБА_8 безперешкодно пройшов під нею, а ОСОБА_7 під час руху до лінії розмежування державного кордону України коригував напрямок руху ОСОБА_8 .
При цьому ОСОБА_5 та ОСОБА_7 діяли із корисливих мотивів, усвідомлюючи, що оплата їх незаконних послуг щодо сприяння у незаконному переправленні ОСОБА_8 через державний кордон України відбудеться після його незаконного переправлення із України до Румунії.
Близько 02 год. 30 хв. 29 липня 2025 року, на відстані близько 100 метрів від лінії державного кордону, у напрямку прикордонного номерного знаку № 824, що знаходиться в адміністративних межах с. Багринівка, Чернівецького району, Чернівецької області ОСОБА_8 , який рухався у супроводі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , було затримано прикордонним нарядом НОМЕР_2 прикордонного загону.
Вказує на те, що 31.07.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
При цьому слідчий посилаючись на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, просить суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Прокурор Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 та слідча ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримали клопотання, просили суд його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. При цьому захисник вказував на необґрунтованість підозри та недоведеність прокурором наявності ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України та те, що підозрюваний має постійне місце проживання, має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, врахувати, що хворіє, має ІІІ стадію саркоми сечового міхура.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання з додатками, суд приходить до наступних висновків.
Ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин.
Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Встановлено, що 31.07.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом ОМП від 299.07.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколами пред'явлення особи для впізнання з участю ОСОБА_8 та іншими доказами кримінального провадження у сукупності.
Дослідивши надані докази, вважаю, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. У разі доведення його вини йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, на наявність вказаного ризику, на мою думку вказує і те, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного із незаконним перетином кордоном, що вказує на його обізнаність про шляхи такого перетину.
Крім того, з матеріалів справи та пояснень прокурора вбачається, що досудовим розслідуванням на даний час не встановлені всі співучасники вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку із чим ОСОБА_5 зможе впливати на даних осіб та свідків для уникнення відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК, то вважаю, що такий ризик не доведеним в ході розгляду клопотання.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховую, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що таких доказів суду не було надано ні в клопотанні, ні в судовому засіданні, а вказівка в клопотанні про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та не дасть змогу запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а також не дасть можливості досягти завдань передбачених ст. 2 КПК України, на думку слідчого судді є передчасним.
Ні обґрунтованість підозри, ні наявність ризиків, ні будь-які характеризуючи обставини особи підозрюваного не є доказами того, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити встановлений і підтверджений в суді ризик, оскільки всі зазначені в ст.176 КПК України запобіжні заходи мають мету забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам визначеним в ч.1 ст.177 КПК України.
Встановлено, що ОСОБА_5 вчинивши інкриміноване йому кримінальне правопорушення, не переховувався від органів досудового розслідування, має на утриманні четверо неповнолітніх дітей, хворіє, зокрема, згідно медичних документів має ІІІ стадію саркоми сечового міхура.
Згідно вимог ч. 4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї ж статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування більш м'якого запобіжного заходу, вважаю, що саме такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт, на даному етапі досудового розслідування, є найбільш доцільним та ефективним засобом для запобігання встановленого в суді ризику.
При цьому слідчий суддя враховує, що обґрунтування клопотання прокурора стосується необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому слідчий суддя враховуючи відповідні вимоги ч.5 ст.194 КПК України вважає, що на підозрюваного слід покласти певні обов'язки.
Згідно ч.7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 192-194, 196-199, 309 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає по АДРЕСА_2 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, терміном на 60 (шістдесят) днів без використання електронних засобів контролю, а саме по 29 вересня 2025 року включно.
Цілодобовий домашній арешт ОСОБА_5 здійснювати за адресою його місця проживання, а саме, АДРЕСА_2 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-заборонити ОСОБА_5 покидати цілодобово своє місце проживання;
-прибувати до слідчого та суду за першою вимогою;
-повідомляти суд про зміну місця свого проживання
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на відділення поліції № 5 (селище Глибока) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: