Справа № 646/7182/25
Провадження № 1-кс/646/1896/2025
31 липня 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Основ'янського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора- ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання слідчого СВ Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025221100001644 від 21.07.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соснівка, Сокальського району Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, стрільця-номер обслуги 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
31.07.2025 до Основ'янського районного суду міста Харкова надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий послався на те, що солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрілець-номер обслуги 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
15.07.2025 близько 22 год 00 хв, точний час в ході досудового розслідування не встановлено за об'єктивних обставин, ОСОБА_5 разом із військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 , а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували в приміщенні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де вживали спиртні напої.
За вказаних обставин між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих особисто неприязних відносин, виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 діючи навмисно та протиправно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, знаходячись в кімнаті кухні домоволодіння за вказаною адресою, підійшовши до ОСОБА_7 , який перебував в положенні стоячи в півоберту навпроти нього та наніс йому один удар навідмаш кулаком правої руки в область потилиці, внаслідок отриманого удару ОСОБА_7 впав обличчям на підлогу.
Після цього, в той момент коли ОСОБА_7 намагався встати з підлоги та перебував на напівсхиленому положенні тулуба, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_7 та перебуваючи в положенні навпроти останнього, наніс ОСОБА_7 взутою в кросівки ногою один удар в область скроневої ділянки голови зліва, внаслідок отриманого удару ОСОБА_7 впав на підлогу та знаходячись в напівпритомному стані, почав хрипіти.
Відповідно до висновку експерта № 12-14/154-Зм/25 від 22.07.2025 року в результаті протиправних дій з боку ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 були спричинені наступні тілесні ушкодження: садна в лобній ділянці, параорбітальні гематоми праворуч та ліворуч; закрита черепно-мозкова травма, у формі забою головного мозку з формуванням контузійно-геморагічного вогнища лівої скроневої долі, пластинчастої субдуральної гематоми лівої гемісфери, що ускладнилися в своїй течії розвитком набряку та набрякання головного мозку, з дислокаційним синдромом.
По ступеню тяжкості садна в лобній ділянці, параорбітальні гематоми праворуч та ліворуч, як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).
По ступеню тяжкості закрита черепно-мозкова травма, у формі забою головного мозку з формуванням контузійно-геморагічного вогнища лівої скроневої долі, пластинчастої субдуральної гематоми лівої гемісфери, що ускладнилися в своїй течії розвитком набряку та набряканням головного мозку, з дислокаційним синдромом, у своїй сукупності, що утворилися по єдиному механізму відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (згідно п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілес них ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.).
Таким чином ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
29.07.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого в даному кримінальному провадженні та вчиняти інші злочини, виникла об'єктивна необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на мотиви такого.
Підозрюваний та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання, просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, роботи.
У ході розгляду клопотання встановлено, що 21.07.2025 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025221100001644 від 21.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Копію клопотання та матеріалів, якими обґрунтовано необхідність застосування запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_5 отримав 31.07.2025 о 06 год 09 хв, його захисник ОСОБА_4 отримала 31.07.2025 о 06 год. 10 хв.
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні, який приймає участь шляхом ВКЗ, зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, при розгляді даного клопотання суд враховує той факт, що на даний час в Україні введено військовий стан та тривають активні бойові дії, що в свою чергу збільшує ризик втечі (переховування) підозрюваного настільки, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризику переховування.
У судовому засіданні прокурором повідомлено суд, що підозрюваний на час вказаної події перебував у СЗЧ, крім того було повністю обґрунтовано той факт, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, встановленим у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи критерії обґрунтованості підозри викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий, не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.
Метою затримання є подальше розслідування кримінального провадження шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Виходячи з наданих доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що додані до матеріалів клопотання докази у їх сукупності, дають всі підстави стверджувати про вірогідну причетність підозрюваного до вчинення названого кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зазначає, що на вказаному етапі досудового розслідування він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання та те, що підозрюваний раніше несудимий, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також продовжити вчиняти свою протиправну діяльність, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.
Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 рахувати з моменту отримання останнім повідомлення про підозру, а саме 29.07.2025 о 18 год 20 хв.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може, але, враховуючи приписи п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Таким чином прийняття вказаного рішення відноситься до дискриційних повноважень слідчого судді. При цьому прокурор повідомила суд, що вважає за можливе призначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у сумі - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
При цьому необхідність застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у максимально можливому розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не знайшла свого належного обґрунтування та підтвердження під час судового розгляду клопотання.
Тому, з урахуванням зазначеного слідчий суддя вважає, що заставу слід визначити у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 151400,00 гривень, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 186, 193, 194, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025221100001644 від 21.07.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 99, строком на 60 діб до 26.09.2025 року включно.
Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, визначених КПК України.
Встановити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки строком до 26.09.2025 включно:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з постійного місця перебування без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування; утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1