Справа № 404/5040/25
Номер провадження 2-о/404/116/25
31 липня 2025 року місто Кропивницький
Суддя Фортечного районного су ду міста Кропивницького Людмила Дмитріївна Кулінка, розглянувши заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), Міністерство оборони України (місцезнаходження: 03168, місто Київ, проспект Повітрянофлотський, будинок № 6), про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, -
До Фортечного районного суду міста Кропивницького звернулася ОСОБА_1 із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім.
Заявник пов'язує мету підтвердження у судовому порядку наявності юридичного факту (визнання особи безвісно відсутньою), що має правове значення, з можливістю отримання у майбутньому належних їй соціальних допомог у формі грошових виплат, пільг, одноразових грошових виплат, які призначаються близьким родичам та членам сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця під час виконання конституційного обов'язку із захисту Батьківщини, а також інших видів допомоги, які передбачаються національними нормативно-правовими актами, внутрішніми документами міжнародних організацій, вітчизняних благодійних та громадських організацій або ж які (види допомоги) можуть надаватися за вільним волевиявленням останніх.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 15 Цивільного кодексу України, визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Так, відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із частиною другою статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Згідно з частиною першою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини другої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування).
При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місцезнаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Відповідно до статті 43 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Пунктом 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України прийняла в цілому проект Закону про внесення змін до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», реєстр. № 7244, назву якого змінено на «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Законом, зокрема, передбачено діяльність Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, функціонування реєстру таких осіб, уточнення їх правового статусу, обліку та розшуку, а також соціального захисту їх близьких родичів та членів сім'ї. Закон набув чинності 27 квітня 2022 року.
Особа, зникла безвісти, - це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук.
Особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
З моменту набрання чинності новою редакцією Закону він регулює питання правового статусу осіб, зниклих саме за перелічених вище обставин.
Особа набуває статусу зниклої безвісти за особливих обставин з моменту внесення про неї відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (далі - Реєстр), на підставі заяви про факт зникнення особи.
Заява подається до відповідного територіального органу Національної поліції України. Подати заяву мають право родичі зниклої безвісти особи, представник військового формування, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, громадське об'єднання або будь-яка інша особа, якій стало відомо про зникнення.
У заяві необхідно зазначити всю відому інформацію про зниклу особу та обставини її зникнення, а також особливі прикмети особи тощо.
Закон також встановлює, що заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана Уповноваженим з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, якщо до нього звернулися з повідомленням про зникнення особи.
Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку.
Заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження про встановлення юридичного факту, що ОСОБА_2 є особою, яка зникла безвісті за особливих обставин, що на відміну від визнання фізичної особи безвісно відсутньою, не є можливим у порядку окремого провадження, оскільки правовий механізм надання особі статусу зниклої безвісти регулюється спеціальним Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та не передбачений нормами Глави 4 Розділу IV Цивільного процесуального кодексу України.
Встановлено, що правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не є тотожним із правовим статусом фізичної особи, визнаної в судовому порядку безвісно відсутньою, існують істотні відмінності у вказаних правових статусах. Законодавством визначені різні способи їх набуття. Фізичну особу може бути визнано безвісно відсутньою лише у судовому порядку. Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до відповідного Реєстру.
Правовий механізм надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Тобто, чинним законодавством визначено позасудовий порядок визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, наявні підстави для відмови у відкритті провадження в справі за даною заявою.
Керуючись статтями 13, 186, 260, 261, 315, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), Міністерство оборони України (місцезнаходження: 03168, місто Київ, проспект Повітрянофлотський, будинок № 6), про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст судового рішення складено 31.07.2025 року.
Суддя Фортечного районного
суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Л. Д. Кулінка