Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9224/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/504/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
30 липня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі судове провадження №295/9224/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 07 липня 2025 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Житомира, зареєстрованого в м. Херсон, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше судимого,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 вересня 2025 року включно, із визначенням розміру застави в розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 75 700 гривень,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.4 ст.186 КК України є невірною, оскільки потерпілий добровільно передав йому своє майно (телефон), а тому дії підозрюваного слід кваліфікувати за ч.3 ст.190 КК України. Вказує, що ризики, на які посилався прокурор, не доведені, а тому запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий СВ Житомирського РУП №1 в Житомирській області ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
В обгрунтування клопотання слідчій послався на те, що СВ Житомирського РУП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025060600001083 від 05.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.07.2025 близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_7 перебував поблизу магазину «АТБ» по вул. Київській, 89 у м. Житомирі, де поблизу східців помітив раніше незнайомого йому ОСОБА_10 , який в безпорадному стані знаходився на асфальтному покритті, оскільки між ним та іншим громадянином виник словесний конфлікт, який переріс в суперечку. Після цього, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_10 та останній попросив його про допомогу, протягнувши власний телефон марки «Улефон» для виклику карети швидкої медичної допомоги. В цей день, час, місці, та за вказаних обставин у ОСОБА_7 виник раптовий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення вказаного мобільного телефону, яке належить ОСОБА_10 , вчинене в умовах воєнного стану. В подальшому, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, відкрито, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_10 , взяв до рук мобільний телефон в корпусі чорного кольору, торгівельної марки «Улефон» вартістю 13500 грн. та утримуючи викрадене майно при собі, усвідомлюючи, що за його діями спостерігають інші громадяни, місце вчинення злочину залишив та в подальшому розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 13500 грн.
05.07.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
При цьому органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме : можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків в цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, з урахуванням особи підозрюваного, обставин кримінального правопорушення, а тому слічий за погодженням із прокурором просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Враховуючи обгрунтованість підозри ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому злочину, доведеність прокурором ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, слідчій суддя дійшов висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
В судове засідання апеляційного суду захисник ОСОБА_8 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду. Надіслав клопотання про проведення апеляційного розгляду без його участі у зв'язку із зайнятістю в іншому кримінальному провадженні, просив апеляційну скаргу задовольнити.
З'ясувавши думку підозрюваного ОСОБА_7 щодо можливості апеляційного розгляду у відсутності захисника, участь якого в даному випадку не є обов'язковою, який не заперечував про проведення апеляційного розгляду у відсутності захисника, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу захисника у відсутності останнього у зв'язку з відсутністю заперечень з боку підозрюваного.
Заслухавши доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 слідчим суддею в повній мірі дотримано вимоги ст.ст.177, 178, 183, 194, 197 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025060600001083 від 05.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
05.07.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Наявні у матеріалах клопотання слідчого докази та обставини підтверджують, що на час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу наявні достатні підстави вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, підозрюваний причетний до цієї події та обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, що підтверджується долученими до клопотання доказами.
Також, слідчим суддею враховано особу підозрюваного ОСОБА_7 , його вік, стан здоров'я, відсутність міцність соціальних зв'язків, оскільки він розлучений, не має власної сім'ї, проживає в будинку для безпритульних осіб, не працює, відсутність постійного доходу, та доведеність прокурором високого ступеню ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Так, ризик можливого переховування обґрунтований тим, що під тяжкістю можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у разі доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 може вчиняти спроби протиправного впливу на потерпілого та свідків будь-яким шляхом для зміни/відмови від показів останніх з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи, що вказані особи ще не допитані судом.
Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, обгрунтований тим, що ОСОБА_7 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень, не працює, проживає в притулку, не має міцних соціальних зв'язків.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що з огляду на тяжкість покарання, передбаченого за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , даних про особу останнього, та доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти зазначеним ризикам.
Колегія суддів вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування в повній мірі відповідає меті його застосування, а саме : запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Отже, доводи апелянта про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не доведені, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Доводи апелянта про те, що до підозрюваного ОСОБА_7 може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання та колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу. Не наведено доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку підозрюваного в разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу і в апеляційній скарзі.
Доводи апелянта щодо невірної кваліфікації кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на під час досудового розслідування кваліфікація злочину може змінюватися. Крім того, як зазначив прокурор, на даний час ОСОБА_7 повідомлено про зміну підозри та оголошена підозра ще за викрадення офіційних документів потерпілого ОСОБА_10 .
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обгрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 07 липня 2025 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 вересня 2025 року включно, із визначенням розміру застави в розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 75 700 гривень - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :