Справа № 192/980/25
Провадження № 3/192/401/25
Іменем України
25 липня 2025 року
Суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Н.В.,
за участю захисника Малютіна В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановила:
Судом встановлено, що 16 квітня 2025 року о 09 год 20 хв у селі Червонокам'яному по вулиці Затишній, 1-А, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Хюндай, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КП ОПМЦЛЗ ДОР ОСОБА_1 відмовилась, що зафіксовано на бодікамеру 795583, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Від неї до суду надійшло письмове заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, вона посилається на те, що зранку 16 квітня 2025 року о 10 годині 20-30 хвилин, керуючи автомобілем HYUNDAI J30 державний номер НОМЕР_2 , проїжджала через блокпост та була без будь-яких підстав зупинена патрульним нарядом поліції та військовими. На запитання, в чому полягає причина зупинки, представники поліції не змогли надати чітку відповідь. Це свідчить про неправомірне зупинення транспортного засобу, оскільки жодного порушення Правил дорожнього руху вона не допускала і підтвердження вчинених нею порушень не має. Зазначає, що під час її зупинки вона керувала своїм автомобілем та мала вчасно, до певного часу, потрапити зі своїм рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до лікарні у місті Дніпро (хірургічна клініка «Garvis»), у якому було встановлено раніше діагноз - хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки. Саме тому вона почала більш ретельно запитувати у сержанта поліції ОСОБА_3 підстави для її зупинення. Однак знову не отримавши відповіді, заздалегідь знаючи, що позаплановою тривалою зупинкою вона своєчасно не потрапить з братом до лікарні, природною реакцію будь-якої нормальної людини буде легке нервове напруження. Також її брат просив представників поліції скоріше відпустити їх до лікарні, бо в нього болить шлунок. Через це вона побажала прискорення визначення представниками поліції, в чому саме полягає причина їх затримки. Вочевидь це не сподобалось патрульному наряду поліції й сержант ОСОБА_3 заявив, що вона знаходиться у стані наркотичного сп?яніння. На зауваження, що такі звинувачення є хибними, поліціянт лише всміхнувся й запропонував їй спробувати це довести, якщо в неї вийде. При цьому вона запропонувала їм супроводити її з братом проїхати до медичного закладу для проходження медичного обстеження на стан наркотичного сп?яніння. На відео ця інформація взагалі відсутня бо переривається відео зв?язок, який є не повним. Представники поліції вимагали від неї, щоб вона залишила брата у них, а сама їхала до медичного закладу з ними та довела свою не винуватість. На що вона відповіла, що вона не залишить брата в такому стані. Натомість, поліціянти знову лише всміхнулися й сказали, що це її свідомий вибір і вони її спочатку попереджали, що вона не зможе нічого довести. Після цього вони пішли до себе про щось домовлятися та перевіряти, вилучивши у неї водійське посвідчення та технічний паспорт на автомобіль. Оскільки вона розуміла, що не зможе нічого довести, то чекала та заспокоювала свого брата. Від тривалих чекань вони з братом ще більш нервували та просили відпустити до лікарні. Вона була згодна на все ради свого хворого брата. Вона сподівалась та була впевнена, що працівники поліції за її вимогою направлять її на медичне обстеження з братом. Але, працівники патрульної поліції не тільки не направили її на медичне обстеження, а навпаки, поспішили начебто скласти адміністративний протокол. ОСОБА_1 зазначає, що жодного свідка, жодного іншого пояснення не існує та не існувало на момент зупинення її робітниками поліції. Вважає, що поліцейським відділення № 1 (с. Солоне) Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області сержант поліції ОСОБА_3 цілком свідомо пішов на правопорушення й склав протокол про адміністративне правопорушення з приводу її надуманої відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп?яніння. Також ОСОБА_1 зазначає, що з моменту отримання нею посвідчення водія від червня 2015 року та до теперішнього часу вона жодного разу не притягалась до адміністративної відповідальності, сумлінно виконувала і виконує приписи Правил дорожнього руху та законодавства України в цілому. Отже, не дивлячись на необґрунтованість з боку сержанта поліції ОСОБА_3 зупинки автомобіля під її керуванням, вона без всяких вагань до дій працівника поліції, надала всі необхідні документи та на першу ж вимогу вийшла з автомобіля. Перевіривши документи на автомобіль та водійське посвідчення, сержант поліції ОСОБА_3 , як видно переконавшись у тому, що вони у повному порядку, почав шукати причини для виправдання своїх дій стосовно зупинку автотранспортного засобу під її керівництвом. Побачивши її не згоду з такими діями, сержант поліції ОСОБА_3 вилучив у неї водійське посвідчення НОМЕР_3 , видав їй тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом серія НОМЕР_4 , зупинений автомобіль HYUNDAI J30, державний номер НОМЕР_2 , повернув їй власнику - ОСОБА_1 . Впевнена у своїй невинуватості вона без вагань поїхала до медичного закладу для проходження медичного огляду у місто Дніпро. За висновками результатів медичного огляду з ціллю виявлення ознак алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або перебування під діями лікарських препаратів, які занижують увагу та швидкість реакції № 66 від 16.04.2025 вказано, що «у гр. ОСОБА_1 ознак сп?яніння не виявлено». Звертає увагу, що відповідно до Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп?яніння до закладу охорони здоров?я та проведення огляду з використанням технічних засобів № 114/38/15-36-18 доставка до медичного закладу здійснюється не пізніше 2-х годин з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення. Так як протокол було складено у 09 годин 52 хвилини, а в медичному закладі вона зареєстрована об 11 годин 40 хвилин 16.04.2025 вищевказаний документ слід вважати безпосереднім доказом моєї невинуватості.
ОСОБА_1 посилається на те, що при складанні протоколу сержантом поліції Захаровим Ю.О. була порушена ст. 63 Конституції України, ст. 262, 268 КУпАП України, згідно якої сержант поліції Захаров Ю.О. зобов?язаний роз?яснити її права, а згідно зі ст. 5 Закону України «Про поліцію» ще і надати їх роз?яснення у письмовому вигляді.
ОСОБА_1 посилається на те, що протокол серії ЕПР1 № 301895 від 16.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а саме: у протоколі міститься запис, що до протоколу додається DVD диск, на якому міститься відео із останнім записом із зазначенням дати 16.04.2025 час 09:37:09, при цьому у протоколі про адміністративне правопорушення вказано дату та час його складання 16.04.2025 року 09 год 52 хв. Також в протоколі відсутня дата про розгляд адміністративної справи в суді. Таке неспівпадіння свідчить лиш про те, що незрозуміло коли та для кого був складений цей протокол. Надані DVD записи перериваються та відсутні будь-які докази складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів. Відтак такі алогічні суперечення опосередковано свідчать про те, що ОСОБА_1 на момент складання оспорюваного протоколу не знаходилась взагалі. У справі «Pauland Audrey Edwards v. The United Kingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з?ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
ОСОБА_1 вказує, що протокол серії ЕПР1 № 301895 від 16.04.2025 не містить наведення належних доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. При цьому, матеріали справи містять відеозапис, долучений робітниками поліції у суді першої інстанції. Виходячи з вимог статей 283 і 284 КУпАП, суд повинен критично оцінювати вказаний відеозапис, як доказ, з огляду на те, що такий запис не є додатком постанови про адміністративне правопорушення. Аналогічна правова позиція щодо покладення обов?язку доказування саме на робітників поліції в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17. Треба звернути увагу суду першої інстанції на те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Оскільки суб?єктом владних повноважень порушено вимоги КУПАП при винесенні оскаржуваної протоколу/постанови, не можна дійти висновку, належним чином підтверджено факт вчинення гр. ОСОБА_1 правопорушення.
ОСОБА_1 вважає, що протокол про притягнення її до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, оскільки згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 також посилається на те, що питання огляду на стан алкогольного та/або наркотичного сп?яніння врегульовується кількома законодавчими актами, зокрема, статтею 226 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постановою Кабміну № 1103 від 17.12.2008 та спільним Наказом Міністерства охорони здоров?я та Міністерства внутрішніх справ за № 1452/735 від 09.11.2015, яким затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп?яніння в обстежуваної особи.
Відповідно до пункту 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров?я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Перелік закладів охорони здоров?я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного та інших видів сп?яніння, затверджується управліннями охорони здоров?я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду в інших закладах забороняється. Тож підозрюваному у вживанні чогось забороненого водієві вже безпосередньо у лікарні треба поцікавитись, чи має заклад відповідний дозвіл від влади. Як варіант, медпрацівник може провести огляд в спецавтомобілі, що належить медичному закладу та обладнаний відповідно вимогам МОЗ.
Отже, медичний заклад в якому пропонується проведення огляду на стан сп?яніння має бути не тільки в переліку закладів охорони здоров?я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного та інших видів сп?яніння, але і найближчим для особи, що підлягає такому огляду.
Відповідно до пункту 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров?я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з пунктом 9 Розділу 2 Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров?я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров?я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
ОСОБА_1 зазначає, що огляд було проведено з порушенням вимог п. 7, п. 9, п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 посилається на те, що посилення відповідальності, передбаченої в санкції ст. 130 КУпАП, тягнуть за собою не тільки збільшення відповідальності за порушення п. 2.9 а) ПДР України, а й нові вимоги щодо якості судового процесу в розрізі прямого застосування Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції. Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч. 2 ст. 52 КК України, а також передбачає обов?язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
ОСОБА_1 вказує, що складання протоколу, на її думку, обумовлене неприязненими відносинами з боку сержанта поліції ОСОБА_3 до неї. Оскільки вона заважала їм чинити беззаконня по відношенню до її рідного брата громадянина ОСОБА_2 , який їхав зі нею, просить закрити розпочате провадження про адміністративне правопорушення, відкрите відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 301895 від 16.04.2025 через відсутність протиправних подій і складу адміністративного правопорушення.
Захисник у судовому засіданні просив закрити провадження у справі, посилаючись на обставини, викладені у письмовому запереченні.
Заслухавши захисника, дослідивши надані суду докази, суд звертає увагу на такі обставини та приписи законодавства.
Суд зазначає, що відповідно п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За приписами п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується такими доказами:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 301895 від 16.04.2025 в якому викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення;
письмовим поясненням ОСОБА_1 , за змістом якого 16.04.2024 близько 09:30 вона рухалась на автомобілі, н.з. НОМЕР_1 , на автопост. зупинили для перевірки документів, було повідомлено про підозру, що вона у «спяному» стані та запропоновано пройти мед. огляд, але вона відмовилась через стан здоров'я брата, якому потрібно було терміново у лікарню;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до закладу охорони здоров'я, за змістом якого огляд не проводився у зв'язку з відмовою водія;
рапортом поліцейського Захарова Ю.О., за змістом якого ним на блокпосту на а/д Н-08 Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя був зупинений автомобіль, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , під час спілкування у ОСОБА_1 виявлені ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, почервоніння очей; від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КП ОПМЦЛЗ ДОР, водій відмовилась, що зафіксовано на бодікамеру 795583, чим порушено п.п. 2.5 ПДР;
диском з відеозаписом з боді-камери поліцейського.
Також з протоколом суду надано фотокопією посвідчення водія ОСОБА_1 .
Щодо доводів сторони захисту, то вони не спростовують вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, суд зазначає, що на теперішній час в Україні діє воєнний стан, введений із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом від 24.02.2022 №2102-ІХ.
Указом Президента України від 15 квітня 2025 року № 235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до 2 ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
За змістом п.п. 5, 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456, право на проведення такої перевірки надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Уповноважена особа серед іншого має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту.
Суд зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання на технічний засіб відеозапису № 795583.
З доданого до протоколу та дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що поліцейським пропонувалось ОСОБА_1 пройти медогляд у медичному закладі, куди поліцейський повинен доставити водія, однак ОСОБА_1 відмовлялась, наполягаючи на тому, що вона поїде проходити медогляд огляд на своєму автомобілі та не залишить брата. Таку поведінку водія ОСОБА_1 суд оцінює як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки поліцейським було запропоновано водію пройти огляд у зв'язку з наявністю ознак наркотичного сп'яніння та виходячи зі змісту п. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. (тут і далі - в редакції, чинній станом на 16.04.2025), саме поліцейський забезпечує доставку водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, до найближчого закладу охорони здоров'я.
Стосовно посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 самостійно пройшла огляд на стан наркотичного сп'яніння та ознак сп'яніння у неї не виявлено, то суд звертає увагу, що, по-перше, згідно з п. 17 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. По-друге, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобами особами в стані сп'яніння, а за відмову, як особа, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, висновок щодо результатів медичного огляду, який ОСОБА_1 пройшла самостійно, не спростовує вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Стосовно посилання сторони захисту на те, що при складанні протоколу сержантом поліції була порушена ст. 63 Конституції України, ст. 262, 268 КУпАП України, згідно якої сержант поліції був зобов?язаний роз?яснити її права, а згідно зі ст. 5 Закону України «Про поліцію» ще і надати їй роз?яснення у письмовому вигляді, то суд зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення у відповідній графі наявна відмітка про роз'яснення прав ОСОБА_1 прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.Окрім того, ст. 5 Закону України «Про Національну поліцію» регулює взаємодію поліції з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Окрім того, суд звертає увагу, що на кваліфікацію дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння не впливають мотиви такої відмови.
Доказів того, що ОСОБА_1 діяла у стані крайньої необхідності суду не надано.
Суд зазначає, що у рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати дійшов висновку про те, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
З огляду на викладені обставини та приписи законодавства, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом і тому вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Зважаючи на викладені обставини, суд доходить висновку, що до ОСОБА_1 потрібно застосувати адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Таке адміністративне стягнення відповідатиме вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП та буде необхідним і достатнім для виховання особи та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно із п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день розгляду справи становить 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
постановила:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один рік).
Стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Солонянський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя Н.В. Ковальчук