Провадження № 11-кп/803/1343/25 Справа № 180/2753/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 липня 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6 ( в режимі
відеоконференції з Марганецького міського
суду Дніпропетровської області)
прокурора: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , який представляє інтереси потерпілого ОСОБА_9 , на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12024046330000113 від 12.11.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Марганець Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,-
Обставини встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Вироком Марганецього міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2024 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Марганець Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
За встановлених судом обставин та детально викладених у вироку суду, 25.10.2024 року приблизно о 16-00 год., обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи поряд з гаражем №76, який розташований позаду будинку №165 по вул.Київській в м.Марганець Дніпропетровської області, на грунті конфліктної ситуації, діючи умисно, протиправно, незаконно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, штовхнув ОСОБА_9 долонями обох рук у грудну клітину, від чого останній впав та в подальшому наніс ОСОБА_9 вісім ударів кулаками обох рук в праву та ліву скроневі ділянки голови та шість ударів стопами правої та лівої ніг у область грудної клітини. Згідно висновку судово-медичної експертизи №431-Е від 18.11.2024 року, у потерпілого ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, синців у лівій виличній області і у правій виличній області, які розглядаються у сукупності як єдина закрита черепно-мозкова травма і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день), на підставі п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.
Вимоги, викладені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення покарання . Просить призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 125 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що не погоджується з висновками суду в частині встановлених обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття.
Крім того судом першої інстанції не встановлено обставину, яка обтяжує покарання, а саме, що потерпілий ОСОБА_9 є непрацездатною особою за віком тобто пенсіонером.
Зазначає, що обвинуваченим на день подання апеляційної скарги не вчинено будь яких дій, які б свідчили про його дійсне щире каяття.
Зазначає, що цивільний позов було скеровано до суду, після ознайомлення потерпілого з матеріалами кримінального провадження тому відмова в його задоволенні є незаконною.
Вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання є занадто м'яким та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Позиції учасників судового провадження:
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні обвинувачений заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Потерпілий та представник потерпілого про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, до зали судового засідання не з'явились.
В своїй апеляційний скарзі представник потерпілого просив розглядати справу без його участі.
Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. На підставі ч.4 ст. 405 КК України, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за їх відсутності .
Мотиви суду:
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника потерпілого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з приписами ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Як убачається з вироку суду, судовий розгляд було проведено відповідно до положень ст.ст. 381-382 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження в порядку спрощеного провадження, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормами ч.1 ст.394 КПК України в апеляційному порядку не перевіряються.
Доводи апелянта в частині невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі, внаслідок суворості, є непереконливими, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Зазначене роз'яснення надав Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 716/1224/19.
При вирішенні питання про призначення покарання і його розміру обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є кримінальним проступком обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до нього покарання у виді штрафу, що є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів в межах строку, передбаченого санкцією ч.2 ст. 125 КК України.
Також, суд першої інстанції зазначив, що обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК є щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
За змістом ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Перевіряючи матеріали кримінального провадження колегія суддів погоджується зі встановленими обставинами, які впливають на вид і розмір покарання та вважає, що суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, при яких вони були вчинені, та дані про особу винного у зв'язку з чим доводи апелянта в цій частині колегія суддів визнає безпідставними .
Доводи апеляційної скарги представника потерпілого на неправомірне визнання судом обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 його щирого каяття, є безпідставними.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 повністю визнав свою провину, що підтверджується наявною в матеріалах кримінального провадження заявою щодо визнання свої винуватості та згодою із встановленими досудовим розслідуванням обставин, підписаною в присутності захисника, висловив готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав щире каяття, як і зазначено в обвинувальному акті, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 .
Разом з тим твердження апелянта, що судом першої інстанції не встановлено обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення відносно непрацездатної особи за віком, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення та визнано винуватим вироком суду за ч. 2 ст. 125 КК України, що, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.
Розгляд кримінального провадження відбувся відповідно до положень ст. 381-382 КПК України.
Положення ст. 382 КПК регламентують порядок розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Порядок провадження щодо кримінальних проступків, встановлений у главах 25 та 30, є особливим, диференційованим видом провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
В матеріалах кримінального провадження міститься обвинувальний акт в якому відсутні обставини, які обтяжують покарання та розписки учасників кримінального провадження про ознайомлення з ним. Також в матеріалах справи наявна заява потерпілого, згідно якої останній погодився з обставинами встановленими під час досудового розслідування та повідомлений про неможливість оспорювання вироку в цій частині у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку що дані доводи апеляційної скарги не є слушними.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно зазначено про відсутність обтяжуючої обставини, оскільки під час досудового розслідування дана обставина не була встановлена, а матеріали цього судового провадження не містить відповідних відомостей.
Крім того колегія суддів зазначає, що в кримінально - процесуальному праві наявний інститут цивільного позову. Підставою цивільного позову є факт завдання потерпілому безпосередньо кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, що є предметом кримінального провадження, майнової та/або моральної шкоди.
Згідно статті 127 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з частиною першою статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Однак згідно матеріалів кримінального провадження, представником потерпілого звернено до суду клопотання про прийняття до розгляду цивільного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушення після оголошення вироку та в результаті залишено без розгляду.
Судом першої інстанції вірно зазначено та роз'яснено потерпілому право звернутись з зазначеним цивільним позовом в порядку цивільного судочинства з чим погоджується і колегія суддів.
Також судом при призначенні міри покарання враховані всі необхідні обставини, зокрема дані, які характеризують обвинуваченого,обставини кримінального правопорушення, будь-яких інших доказів, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо особи обвинуваченого, при розгляді кримінального провадження в апеляційній інстанції на підтвердження доводів апеляційної скарги не надано.
У зв'язку з вищезазначеним колегія суддів апеляційного суду, приходить до висновку, що обране ОСОБА_6 покарання за вчинення ним кримінального правопорушення, є обґрунтованим, пропорційним характеру скоєних дій їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
Враховуючи наведене та вимоги ст. 65 КК України, колегія суддів вважає, що рішенням суду першої інстанції про призначення міри покарання ОСОБА_6 в межах санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення, будуть дотримані загальні засади призначення кримінального покарання.
Отже, рішення суду першої інстанції є справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_8 -залишити без задоволення.
Вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2025 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12024046330000113 від 12.11.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правпорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Судді: