Справа № 170/406/24 Провадження №33/802/513/25 Головуючий у 1 інстанції:Жевнєрова Н. В.
Доповідач: Клок О. М.
30 липня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судових засідань Тарновської О.В., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Гарголь В.В., розглянувши подану ним апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює на постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 26 червня 2025 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 28 червня 2024 року о 23 год 53 хв, на вул. Жовтнева у с. Світязь, Ковельського району, Волинської області, керував транспортним засобом марки «BMW-530 OXD» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння чим порушила п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Гарголь В.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, як незаконну та необгрунтовану через порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, неповноту з'ясування усіх фактичних обставин справи, не дослідження та не надання належної оцінки усім наявним у справі доказам та обставинам. Стверджує, що показання свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю «спотворені» судом. ОСОБА_1 повідомляв поліцейським про не перебування за кермом транспортного засобу та не бажання проходити огляд на стан сп'яніння, однак пройшов огляд, будучи тверезим та виключно під тиском і шантажем поліцейських, які не залишили йому вибору, і через те, що відеозапис не є безперервним, оскільки суду надано скореговані відеоматеріали, на ньому такий перебіг вчиненого не відображено. Відеозапис є неналежним доказом, позаяк, будучи електронним доказом, не засвідчений, у встановленому законом порядку, електронним цифровим підписом його автора. Сам огляд проводився не одним, а трьома поліцейськими, які чинили на нього безперервний тиск. Результат тесту був озвучений, однак, не зафіксований відеозйомкою. Ураховуючи викладене, вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений із грубими порушеннями. Жодній із осіб, у тому числі, ОСОБА_4 , не було повідомлено про причину зупинки транспортного засобу марки «BMW-530 OXD», тоді як недотримання цієї вимоги, унеможливлює подальше проведення поліцейським будь-яких законних дій стосовно цієї особи. Про розгляд даної справи у Шацькому районному суді ані ОСОБА_4 , ані його захисник, не були повідомлені, у встановлений законом спосіб, що позбавило їх процесуальної можливості бути безпосередньо присутніми при розгляді даної справи у суді. Також суддя не мала права на розгляд даної справи, через подачу ним на адресу суду клопотання про її відвід, яке залишилось не вирішеним. У зв'язку із цим, просить постанову судді першої інстанції від 26 червня 2025 року стосовно ОСОБА_4 скасувати, а провадження по даній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_4 , його захисника - адвоката Гарголь В.В., доходжу такого висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за умови вжиття судом заходів для її своєчасного сповіщення про місце та час розгляду справи, і за наявності даних про таке її сповіщення, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Установлено, що розгляд даної справи у суді першої інстанції, безпосередньо 26 червня 2025 року, відбувся як у відсутності ОСОБА_1 , так і його захисника - адвоката Гарголя В.В., які повідомлялись про час та місце розгляду даної справи у Шацькому районному суді, шляхом надіслання повідомлень на їх електронні адреси, що були доставлені адресатам, відповідно до довідок про доставку електронного листа, складеними відповідальною особою - ОСОБА_5 .
При оцінці доводів захисника про їх несвоєчасне сповіщення, береться до уваги той факт, що у судді Жевнєрової Н.В. процесуальна можливість продовжити розгляд даної справи, після розгляду іншими суддею місцевого суду, вчергове заявленого захисником чергового відводу їй, як судді, виникла лише 26 червня 2025 року, за умови вчинення даного адміністративного правопорушення ОСОБА_1 28 червня 2024 року. Поміж тим, дані адміністративні матеріали надійшли на розгляд до Шацького районного суду уперше 02 липня 2024 року, і як стверджується протоколами судових засідань, сторона захисту, попередньо, брала участь у її розгляді та не була позбавлена можливості у реалізації процесуального обсягу прав, якими вона наділена, а 26 червня 2025 року лише завершився судовий розгляд даної справи з проголошенням прийнятого у даній справі судового рішення. Також установлено, що розгляд даної справи розпочався 26 червня 2025 року о 15 год 00 хв, тоді як заява про відвід судді Жевнєрової Н.В., як стверджується протокол судового засідання № 4759682, була їй безпосередньо передана о 15 год 11 хв, тобто фактично після завершення її розгляду. І саме через цю обставину, дана заява не була предметом розгляду судді.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
З огляду на викладене, ураховуючи положення ч. 1 ст. 268 КУпАП, а також те, що через неодноразові клопотання про відкладення розгляду даної справи, а також відводи, її розгляд, яка уперше надійшла до суду 02 липня 2024 року, тривав майже рік, підстав стверджувати, що її розгляд, зокрема останнє судове засідання, без наявності на це вагомих процесуальних підстав, проведено у відсутності ОСОБА_1 , а також його захисника - адвоката Гарголя В.В., чим, безумовно, порушено їх право на захист, при перевірці доводів апеляційної скарги, не установлено.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано не в повній мірі.
Згідно із п. 2.9 а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеного пункту Правил дорожнього руху передбачена ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Вищевказаним відеозаписом, а також матеріалами даної справи, зокрема постановою серії ЕНА № 2498609 від 29 червня 2024 року стверджується факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.3 в ПДР та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП (керування транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, будучи не пристебнутим ременем безпеки), і саме це слугувало правомірною підставою зупинки транспортного засобу під його керуванням.
І подальше оскарження та скасування цієї постанови у порядку адміністративного судочинства, жодним чином не може свідчити про неправомірність дій поліцейського, на той момент, а така постанова не створює преюдиції у даній справі.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги стосовно безпідставності зупинки транспортного засобу під його керуванням, також вважаю доцільним зазначити про те, що саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, законодавцем на водіїв транспортних засобів у правовому полі покладено додаткові обов'язки. Відтак, незгода водія із причинами зупинки, або ж необізнаність про це, жодним чином не позбавляє його прямо передбаченого ПДР обов'язку, за наявності для цього відповідних підстав, на вимогу працівника поліції, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Поміж тим, основні мотиви незгоди із постановою судді першої інстанції, захисник обґрунтовує запереченням ним факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тобто його перебування у статусі водія, стверджуючи, що за кермом перебувала інша особа, із якою перший, відразу, після зупинки автомобіля, помінявся місцями.
При оцінці таких його доводів, слід зазначити таке.
Як стверджується змістом безпосередньо досліджених апеляційним судом відеозаписів із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, поліцейський підходить до особи ( ОСОБА_1 ) та стверджує, що за кермом транспортного засобу перебувала інша особа, а саме - ОСОБА_3 , і що наявні відео, де видно, як вони пересідають. Оскільки відео з бодікамер поліцейських переривається, «поза розумним сумнівом» дійти висновку, що автомобілем керував саме ОСОБА_1 , обгрунтованих підстав, немає.
Тобто, у цьому конкретно зазначеному випадку, поліцейськими не було вжито належних та достатніх заходів для установлення об'єктивної істини у даній справі адже, першочергово, стверджуючи про перебування за кермом однієї особи та, зазначаючи про наявність у них у підтвердження такого факту відповідних доказів, вони ж, у подальшому, погоджуються із тим, що за кермом перебував ОСОБА_1 , проводять освідування щодо цієї особи та складають протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього.
Наведе є свідченням непослідовності їх дій та тверджень, що стало наслідком не установлення усіх ключових обставин вчиненого, а конкретно особи яка, до моменту зупинки транспортного засобу поліцейськими, перебувала за кермом автомобіля, тобто суб'єкта вчинення даного правопорушення.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, установлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати усі установлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Тоді як сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не може бути беззаперечним доказом доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
За таких обставин, вважаю, що постанова судді Шацького районного суду Волинської області від 26 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки наявність у його діях складу даного адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами наявними у справі.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки при перевірці доводів апеляційної скарги установлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то провадження у справі щодо нього підлягає закриттю.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Гарголь В.В., подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 26 червня 2025 року стосовно нього - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: