Справа № 735/496/25 Суддя (судді) першої інстанції: Балаба О.А.
30 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Коропського районного суду Чернігівської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 154 від 04 квітня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП про накладення на позивача штрафу у сумі 17 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення норм статті 268 КУпАП відповідач жодним чином не повідомив позивача про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим обмежив права позивача прийняти особисту участь у розгляді справи та надати пояснення.
Позивач стверджує, що відповідач під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення не врахував вимог норм статті 38, п.7 частини першої статті 247 КУпАП.
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2025 року позовну заяву задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що 03.04.2025 старшим офіцером обліку мобілізаційного відділення лейтенантом ОСОБА_2 особисто повідомлено про дату, місце і час розгляду справи при особистій явці до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стверджує, що відповідачем вжито заходів щодо належного сповіщення позивача про дату, місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Апелянт стверджує, що спеціальною нормою КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 2101 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу апелянт зазначає, що витрати понесені позивачем у справі є необґрунтованими та безпідставними, виходячи із складності справи, витраченого часу адвоката та об'єму наданих послуг.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 та від 25.06.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від позивача 17.06.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Від представника відповідача 18.06.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримує вимоги, які викладені в апеляційній скарзі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 березня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, зі змісту якого вбачається, що 21 березня 2025 року о 10 год 30 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 прибув громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який перебував в розшуку з 17.12.2024 у зв'язку з ухиленням особи від мобілізації. А саме в ході перевірки військово-облікових даних було встановлено, що вищезазначеним військовозобов'язаним не було уточнено своїх облікових даних протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України, затвердженим Верховною Радою України, через цент надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_10, у зв'язку з чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:00 26.03.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет №7, про що міститься його підпис.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 04 квітня 2025 року розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, а саме у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн, про що винесено відповідну постанову за № 154.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 21.03.2025 о 10:30 до ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув громадянин ОСОБА_1 , який перебував в розшуку з 17.12.2024 у зв'язку з ухиленням особи від мобілізації. А саме в ході перевірки військово-облікових даних було встановлено, що вищезазначеним військовозобов'язаним не було уточнено своїх облікових даних протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України, затвердженим Верховною Радою України, через цент надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_10, чим порушив:
- абзац 1,4 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів»;
- абзац 1-3 п.10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025 № 1499/1 ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» безстроково або до моменту закінчення строку дії обставин, що передбачені статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач, вважаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 04.04.2025 №157 протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
Відповідно до статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 248 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Тобто, має бути сукупність умов - підтвердження своєчасного сповіщення про місце і час розгляду справи і відсутність клопотання порушника про відкладення її розгляду.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Протоколу №28 про адміністративне правопорушення від 21.03.2025 містить підписи позивача про отримання другого примірнику протоколу. Також у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 10:00 26.03.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 кабінет НОМЕР_1.
Отже, позивач належним чином був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, яке відбудеться о 10:00 26.03.2025.
Водночас відповідачем 25.03.2025 отримано клопотання позивача, в якому останній просив відкласти на іншу дату розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, про що апелянт зазначає в апеляційній скарзі.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи здійснено 04.04.2025, за результатами якого винесено оскаржувану постанову від 04.04.2025 № 154.
Водночас відповідачем не надано до суду жодних доказів сповіщення позивача про перенесення та призначення розгляду справи на 04.04.2025.
Апелянт стверджує, що 03.04.2025 страшим офіцером обліку мобілізаційного відділення, лейтенантом ОСОБА_2 особисто повідомлено про дату, місце і час розгляду справи при особистій явці ОСОБА_1 та його представника до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підтвердження вказаних обставин апелянтом надано до суду копію книги прийому відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій зазначено, що позивач та його представник особисто прибували 03.04.2025 о 14:50 до першого відділу.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що матеріали справи підтверджують ту обставину, що згадану книги прийому відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідач надав суду тільки під час апеляційного перегляду справи без обґрунтування неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції.
Відповідно до абзаців першого та другого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тобто, суд апеляційної інстанцій вправі прийняти під час апеляційного перегляду справи нові докази (ті, що не були подані до суду першої інстанції) лише у виключних випадках, коли учасник справи, який такі докази надає, належним чином обґрунтує наявність об'єктивність причин, що унеможливили подання відповідних доказів до суду першої інстанції.
Це ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, на якого процесуальні норми покладають обов'язок доказування правомірності свого рішення (дії чи бездіяльності).
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_1 , долучаючи до матеріалів справи книгу прийому відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_3 , не навів жодного доводу на обґрунтування того, чому цей доказ не було надано під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Разом із поданим відзивом на позовну заяву відповідач не надав вищевказаних доказів. Як підсумок, враховуючи вимоги норм статей 77 та 308 КАС суд апеляційної інстанції не приймає під час розгляду вищевказаний доказ у справі.
Більше того, надана до суду книга прийому відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_3 не підтверджує факт сповіщення позивача про перенесення та призначення розгляду справи на 04.04.2025.
Колегія суддів наголошує, що згідно з вимогами статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач звертає увагу суду, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього відбувся без його належного повідомлення про такий розгляд 04.04.2025.
Виходячи із норм викладених в частині першій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини першої статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
За таких обставин, ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про роз'яснення позивачу його прав, визначених статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України під час розгляду відповідачем безпосередньо справи про адміністративне правопорушення 04.04.2025.
Відтак, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задволення позовних вимог.
Що стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем у суді першої інстанції у розмірі 11 000, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Так, 01.01.2025 між позивачем та адвокатським бюро «Оксана Белавцева» в особі керуючого Белавцевої Оксани Миколаївни укладено договір №57 про надання правничої допомоги, відповідно до п.п.1.1 пункту 1 Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Відповідно до акту №1 від 14.04.2025 про надання правової дпомоги відповідно до договору про надання правової допомоги №57 від 01.01.2025 адвокатським бюро надано, а клієнтом прийнято на умовах, передбачених договором правову допомогу, а саме:
- складено та направлено адвокатський запит за вих. №101/2025 від 27.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрачено часу - 2 год;
- складено та направлено запит за вих. №102/2025 від 03.03.2025 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, витрачено часу - 2 год;
- складено та направлено запит за вих. №103/2025 від 03.03.2025 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, витрачено часу - 2 год;
- складено та направлено запит за вих. №104/2025 від 03.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_8 , витрачено часу - 2 год;
- складено та направлено запит за вих. №107/2025 від 24.03.2025 до першого відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрачено часу - 2 год;
- складено та направлено запит за вих. №108/2025 від 27.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_9 , витрачено часу - 2 год;
- складено та направлено запит за вих. №109/2025 від 08.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрачено часу - 2 год;
- складено та направлено позовну заяву до Коропського районного суду Чернігівської області про визнання протиправною та скасувати постанови №154 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП від 04.04.2025, витрачено часу - 8 год.
Надані адвокатським бюро у звітному періоді послуги з правової допомоги підлягають оплаті клієнтом у їх загальній вартості, що згідно з цим актом становить 11 000,00 грн з розрахунку вартості 1 години, яка складає 500 грн.
Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов'язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що витрати понесені позивачем у справі є необґрунтованими та безпідставними, виходячи із складності справи.
Отже, як правильно зауважив апелянт, вказана справа є справою незначної складності (малозначна).
Обґрунтування неминучості і обов'язковості понесених позивачем витрат саме у розмірі 11 000,00 грн позивачем не надано.
Підготовка позовної заяви з огляду на предмет спору, а також незначна кількість документів позовної заяви, на переконання колегії суддів, не вимагала витрачання адвокатом значної кількості часу.
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що складання запитів, а також їх направлення та виготовлення (складання) позовної заяви, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.
Апеляційний суд зазначає, що такі адвокатські послуги як: підготовка та подання будь-яких документів правового характеру, необхідних для захисту інтересів замовника, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті представництво позивача у суді.
Враховуючи критерії реальності, розумності та співмірності розміру судових витрат та обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що співмірним розміром судових витрат пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 5000,00 грн.
За наведених вище мотивів суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір витрат на правову допомогу, який позивач просив компенсувати, не є обґрунтованим, співрозмірним та пропорційним до предмету спору.
Відтак, оскільки процесуальний закон наділяє суд повноваженнями зменшити належну до стягнення суду правничої допомоги, судова колегія з урахуванням встановлених вище обставин приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у спірному випадку підлягали зменшенню Коропським районним судом Чернігівської області.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Частиною першою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 243, 250, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2025 року у справі №735/496/25 змінити в резолютивній частині, виклавши її абзац п'ятий в наступній редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору та 5000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього - 5 605 (п'ять тисяч шістсот п'ять) гривень 60 копійок судових витрат».
В іншій частині рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2025 року у справі №735/496/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
Є.І.Мєзєнцев