Справа № 216/5851/25
Провадження № 1-кп/216/675/25
31 липня 2025 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 кримінальне провадження № 12025041230001066 від 03 травня 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працює, є колишнім солдатом резерву 64 запасної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», неодружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-01.04.2008 року вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік;
-14.08.2008 року вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.08.2011 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
-27.10.2014 року вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 393, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
-03.04.2015 року вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, чч. 1, 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, звільнений 11.09.2020 року за відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_6 ,
22 грудня 2024 року в обідній час доби ОСОБА_3 , діючи повторно, в умовах воєнного стану, реалізуючи свій раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету щодо збагачення за рахунок чужого майна, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, переліз через паркан та проник на територію дачної земельної ділянки АДРЕСА_2 , де за допомогою підшуканого ним на цій ділянці металевого предмету розбив метало-пластикове вікно дачного будинку, через яке проник у середину будинку, звідки таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_7 майно, а самеакумуляторну болгарку марки «Metabo» моделі «Allee 1 WB 18 LTX BL125 Quick» зеленого кольору вартістю 10 000 грн, акумуляторний дриль-шуруповерт марки «Dnipro М» моделі «СD-200ТН» помаранчевого кольору вартістю 850 грн та кутову шліфувальну машину марки «Craft-tec» моделі «PXAG 225 Е» вартістю 800 грн, які склав до знайденого в цьому дачному будинку пакету, після чого разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, обернувши його на свою користь та розпорядившись ним за власним розсудом, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди в розмірі 11 650 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю і дав суду такі показання. За пропозицію знайомого він допомагав останньому робити ремонт у дачному будинку потерпілої, тому був обізнаний про наявність у ньому електроінструментів. У двадцятих числах грудня 2024 року в обідній час доби він переліз через паркан, який огороджує земельну ділянку, знайшов на ній металевий предмет по типу профільної труби, яким розбив вікно в дачному будинку, через яке заліз у його середину. Оскільки він знав, де саме лежать інструменти, то одразу їх віднайшов і склав до пакету, який знайшов у будинку. Це були дві болгарки та шуруповерт. Разом з інструментом він через вхідні двері вийшов з будинку та пішов у напрямку мікрорайону «Карачуни», де біля гаражів продав незнайомій йому особі викрадені болгарку та дриль-шуруповерт за 1 500 грн, які він витратив на власні потреби. Одну з викрадених болгарок він по дорозі втратив, а саме випустив її з рук і вона впала з мосту. У подальшому до нього додому прийшли працівники поліції, яким він все добровільно розповів і показав, де збув викрадений інструмент, що згодом був повернутий потерпілій.
Водночас обвинуваченийзазначив, що в обвинувальному акті всі обставини викладено правильно та відповідають дійсності, будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, у тому числі фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.
Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_3 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.
При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_3 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається в скоєному, жалкує про свій негативний вчинок, повернув потерпілій викрадене майно та запевнив не повторювати протиправну поведінку в майбутньому, у зв'язку з чим звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилась, подавши до суду заяву, в якій просила провести судовий розгляд за її відсутності та призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду, повідомивши про відсутність претензій до останнього та наміру пред'являти цивільний позов.
За таких обставин суд, заслухавши думку учасників судового провадження, визнав за можливе з'ясувати всі обставини справи під час судового розгляду за відсутності потерпілої.
Ураховуючи зазначену вище позицію обвинуваченого та беззаперечну згоду всіх присутніх учасників судового провадження на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку. Перед визначенням такого порядку дослідження доказів судом було детально з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини, мотиву й мети та інших обставин вчинення інкримінованого йому злочину. При цьому суд взяв до уваги, що обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи безумовно визнавав усі обставини справи й погоджувалися з кваліфікацією вчиненого ним діяння, його показання є чіткими, мають логічний характер, об'єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому сумнівів у його волевиявленні не виникло. Переконавшись у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, а також інших учасників судового провадження, судом було змістовно роз'яснено останнім, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченим і беззаперечно ним визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 за висунутим обвинуваченням доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.
За встановлених обставин суд кваліфікує зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно та в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
При цьому обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше неодноразово судимий і відбував покарання в місцях позбавлення волі, має професійно-технічну освіту, офіційно не працює, неодружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є колишнім солдатом резерву 64 запасної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», який самовільно залишив військову частину 19 червня 2023 року та з 22 квітня 2025 року йому було призупинено військову службу, за місцем служби характеризується посередньо, під наглядом лікаря-психіатра не перебував і не перебуває, під наглядом лікаря-нарколога перебував у період з 20 квітня 2010 року до 23 листопада 2011 року з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками (а.к.п. 102-162).
Разом з тим суд бере до уваги, що завдана злочином шкода частково відшкодована шляхом повернення потерпілій ОСОБА_7 частини викраденого майна.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та наслідки, обстановку й мотиви скоєння злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого, перед і пост кримінальну поведінку, дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров'я, наявність попередніх судимостей, відсутність роботи та родини, перебування на його утриманні неповнолітнього сина, не перебування на цей час на обліках, наявність двох пом'якшуючих обставини та відсутність обтяжуючих обставин, часткове відшкодування потерпілій завданої злочином шкоди, а також думку останньої про призначення обвинуваченому покарання на розсуд суду.
З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень статей 69, 75 КК України, оскільки під час судового розгляду не встановлено такої сукупності обставин, що пом'якшують покарання, істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та ступінь небезпеки обвинуваченого для суспільства, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні умисні корисливі злочини, у тому числі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило в нього готовності до самокерованої право слухняної поведінки в суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і за відсутності постійного законного джерела доходів знову вчинив тяжкий умисний злочин проти власності, що свідчить про прагнення обвинуваченого одержувати матеріальну вигоду за рахунок вчинення злочинів та підвищену суспільну небезпечність останнього, тому його виправлення й перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру й небезпечності вчиненого діяння, відповідатиме тяжкості правопорушення і даним про особу винного, сприятиме необхідному виправленню останнього та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
При призначенні вказаного покарання ОСОБА_3 суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Разом з тим на підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 в строк призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення з 03 липня 2025 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлено.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 слід стягнути на користь держави 3 565 грн 60 коп. документально підтверджених процесуальних витрат на залучення експерта (а.к.п. 44).
Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити до набрання вироком законної сили, ураховуючи характер вчиненого ним діяння та покарання, призначене йому цим вироком.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислюватиз 03 липня 2025 року - дня його фактичного затримання.
Зарахувати ОСОБА_3 в строк призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення з 03 липня 2025 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 3 565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн 60 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.
Речові докази, а саме:
- акумуляторну болгарку марки «Metabo» та акумуляторний дриль-шуруповерт «Dnipro М», - вважати повернутими власниці ОСОБА_7 згідно з її розпискою (а.к.п. 100);
- решту речових доказів і документів - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1