30 липня 2025 року Чернігів Справа № 620/6459/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Соломко І.І., розглянувши у письмовому провадженні матеріали позовної заяви і додані до неї документи у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа №620/6459/25.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 відкрито провадження в даній справі у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 14.07.2025 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 повернуто позивачу.
Ухвалою суду від 14.07.2025 відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву залишено без руху в частині позовних вимог про:
- визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 “Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби за період військової служби за призовом під час мобілізації, без врахування періоду попередньої військової служби;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 “Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, з урахування періоду попередньої військової служби, а саме, з розрахунку за 03 років 08 місяців 06 днів календарної вислуги, з урахуванням вже призначених до виплати та виплачених сум.
- визнання незаконним не нарахування та невиплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_2 з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 31.05.2024, з 05.10.2024 по 14.12.2024;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до постанови КМУ від 28 лютого 2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 21.03.2023 по 11.06.2023, з 21.02.2024 по 31.05.2024, з 05.10.2024 по 14.12.2024;
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з 16.11.2024 по 14.12.2024 з урахуванням календарної та пільгової вислуги у розмірі 30 відсотків;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 перераховану надбавку за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням за період з 16.11.2024 по 14.12.2024, з урахуванням календарної та пільгової вислуги у розмірі 30 відсотків із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних, осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати “надбавки за особливості проходження служби» передбаченої абзацом четвертим підпункту 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 16.11.2024 по 14.12.2024 з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру “набавки за вислугу років»;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату “надбавки за особливості проходження служби» передбаченої абзацом четвертим підпункту 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 16.11.2024 по 14.12.2024 з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру “набавки за вислугу років» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки (основної та додаткової), а також одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру “набавки за вислугу років» та “надбавки за особливості проходження служби»;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки (основної та додаткової), а також одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням належного ОСОБА_1 розміру “набавки за вислугу років» та “надбавки за особливості проходження служби» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином, докази звернення позивача до відповідача про зарахування до пільгової вислуги років ОСОБА_1 періодів, зазначених у довідці № 4507/94 від 12.05.2025 із розрахунку один місяць служби за три місяці та відмову у проведенні зазначеного перерахунку.
24.07.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, обгрунтовуючи тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався після отримання довідки відповідача про грошове забезпечення від 12.05.2025 №4507/94 на запит адвоката.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п'ятою цієї статті визначено, що для звернення до суду в справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема частиною другою цієї статті.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 сформулювала висновок, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
У розглядуваному випадку суд з'ясовує питання щодо поновлення строку звернення до суду з урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, де відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Отже, спірні відносини повністю охоплюються дією статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX, водночас позовну заяву подано поза межами строків, установлених цією правовою нормою (04.06.2025).
Основні мотиви, якими представник позивача обґрунтовує поважність причин пропуску цього строку, стосуються отримання інформації про суми грошового забезпечення на адвокатській запит лише 12.05.2025.
Надаючи оцінку цим аргументами, суд зауважує, що за усталеною позицією Верховного Суду поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19 зазначила, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Наведені представником позивача посилання щодо отримання від відповідача інформації ( довідки) про нараховані суми грошового забезпечення лише 12.05.2025 не заслуговують на увагу, оскільки мають загальний, неконкретизований характер, не доводять існування дійсних, конкретно визначених перешкод для реалізації процесуальних прав за відсутності доказів цього, тож не можуть бути визнані достатніми для позитивного вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Також з долученою до позову копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги позивачу, ордер видано на підставі договору про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № 02/21/01/2025 від 01 січня 2025 року.
У цьому контексті як факт так і момент звернення з адвокатським запитом 10.04.2025 № 8 не доводить того, що протягом тривалого часу, який минув до цього, існували об'єктивні і непереборні обставини, що не залежали від волі заявника і не дозволяли реалізувати право на звернення до суду, а не мало місце нічим невиправдане зволікання з реалізацією такого права.
За відсутності будь-яких переконливих та логічних з погляду стороннього спостерігача підкріплених доказами пояснень щодо пасивної поведінки позивача протягом досить тривалого часу, суд не має підстав вважати його поведінку у контексті наведених ним мотивів про поновлення процесуальних строків раціональною, послідовною та добросовісною, а стверджувані перешкоди в реалізації його прав - дійсними, реальними та доведеними.
Ключове значення при вирішенні питання поважності причин пропуску звернення до суду має насамперед добросовісна і послідовна поведінка позивача за наявності об'єктивних чинників, що перешкоджали реалізації права на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк. Попри це, наведені позивачем мотиви самі собою жодним чином не виправдовують його пасивної поведінки, безпідставності її тривалого зволікання зі зверненням до суду із цим позовом за відсутності будь-яких реальних перешкод для цього.
Позивач не навів аргументів, які б переконливо вказували на те, що він протягом такого тривалого часу дійсно не міг звернутися до суду, а зробив це одразу, отримавши таку змогу. З урахуванням такого надміру тривалого строку зазначені обставини мають бути дійсно вагомими і доведеними, проте останні не підтвердилися.
При цьому у розглядуваному випадку за установлених обставин немає підстав вважати підхід до застосування наслідків пропуску процесуального строку звернення до суду надто формальним, невиправдано суворим або таким, що має ознаки безпідставного обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 200/2237/24.
Відтак суд дійшов висновку, що позивачем не доведено поважних причин пропуску строку звернення до суду із даним адміністративним позовом.
За нормами частин п'ятнадцятої статті 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Зважаючи на те, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду доводи не виправдовують пасивної поведінки позивача при виконанні процесуальних обов'язків щодо дотримання встановленого законом строку та не свідчить про поважність причин його пропуску, суд дійшов висновку залишити позовну заяву за період з 20.05.2023 по 14.12.2024 без розгляду.
Керуючись ст. 171, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позовну заяву в частині позовних вимог за період з 20.05.2023 по 14.12.2024 залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І. Соломко