Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
31 липня 2025 року Справа № 520/3014/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт» (вул. Котляревського, буд. 2а, Полтавська обл., місто Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43856496) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт» (надалі за текстом - ТОВ «Мультітул-Стандарт», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (надалі за текстом - митний орган, відповідач), в якому просило суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000601/2 від 15.10.2024 та картку відмови № UA807200/2024/000720 від 15.10.2024;
- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт» (ідентифікаційний код юридичної особи: 43856496; адреса: 36000, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Котляревського, будинок, 2а) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 7619,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 20000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 44017626; адреса: Україна, 61005, Харківська обл., місто Харків, вул. Миколаївська, будинок 16Б).
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Мультітул-Стандарт» зазначило, що надало відповідачу всі необхідні документи для підтвердження митної вартості задекларованого товару, зазначені документи у сукупності виключають розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а тому рішення та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, відповідачем безпідставно застосовано до позивача другорядний метод визначення митної вартості товару, не виконано обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 відкрито спрощене провадження у справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), та запропоновано відповідачу надати відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці та на лікарняному.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Харківська митниця, скориставшись правом, передбаченим статтею 162 КАС України, подала до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 03.03.2025 відзив на позовну заяву, в якому вказала, що надані позивачем при митному оформленні документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивачем було подано до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 21.03.2025 відповідь на відзив, в якому ТОВ «Мультітул-Стандарт» виклав свої заперечення проти доводів відповідача, викладених ним у відзиві на позовну заяву, конструкція правової позиції, що викладена в позові залишилась не змінною.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 17.07.2024 між ТОВ «Мультітул-Стандарт» (Покупець) та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO (Продавець) укладено контракт № RTTF20240717.
Додатковою угодою № б/н від 06.08.2024 доповнено розділ 3 контракту № RTTF20240717.
Відповідно до абзацу 1 статті 1 контракту № RTTF20240717 за цим договором Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товари в асортименті (далі - Товар).
За змістом абзацу 2 статті 2 контракту № RTTF20240717 загальна кількість і асортимент Товару, що поставляється, складається з партій, кількість яких визначається в комерційному рахунку на кожну поставку.
Положеннями абзаців 1, 2 статті 3 контракту № RTTF20240717 визначено, що поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі.
Згідно зі статтею 4 контракту № RTTF20240717 ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США.
Відповідно до абзаців 1, 2 статті 5 контракту № RTTF20240717 оплата Товару здійснюється за безготівковим розрахунком на рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі. Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.
Згідно з інвойсом (Commercial invoice) № RAJTT240802 від 02.08.2024 товар - тканина артикул 37701, загальна сума до сплати 26 275,20 доларів США (ціна - 1,19 доларів США/м). Умови поставки - СРТ Харків, Україна.
15.10.2024 позивач подав до Харківської митниці електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA807200015200U1 (далі - ЕМД № 24UA807200015200U1) для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.
Відповідно до граф 20, 22, 23, 42 ЕМД № 24UA807200015200U1 загальна вартість товару складає 26275,20 доларів США, курс валюти 41,1963 грн. на 1 долар США, поставка відбувалася на умовах СРТ Харків, Україна.
Згідно з графою 12 ЕМД № 24UA807200015200U1 митна вартість становить 1082441,02 грн..
До поданої ЕМД № 24UA807200015200U1 на підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу позивачем було подано, зокрема, такі документи: пакувальний лист (Packing list) № RAJTT240802 від 02.08.2024; iнвойс (Commercial invoice) № RAJTT240802 від 02.08.2024; коносамент (Bill of lading) № UTRUST24072061 від 06.08.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 7606 від 10.10.2024; декларація (Dispatch note model T1) № 24ROCT1900N40240L1 від 11.10.2024; декларація про походження товару (Declaration of origin) № RAJTT240802 від 02.08.2024; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції « 1701») № UA408050/2024/001239 від 13.10.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-28/10-2024 від 14.10.2024; розрахунок ціни (калькуляція) № RAJTT240802 від 02.08.2024 (з перекладом); контракт № RTTF20240717 від 17.07.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 06.08.2024; видаткова накладна № RAJTT240802 від 02.08.2024 (з перекладом); відвантажувальна специфікація № RAJTT240802 від 02.08.2024 (з перекладом); комерційна пропозиція № RAJHANS20240709 від 09.07.2024 (з перекладом); лист № 10/02-3 від 02.10.2024; лист № 10/02-4 від 02.10.2024; лист № RAJTT240802-1 від 02.08.2024 (з перекладом); лист № RAJTT240802-2 від 02.08.2024 (з перекладом); лист № RAJTT240802-3 від 02.08.2024 (з перекладом); лист № RAJTT240802-4 від 02.08.2024 (з перекладом); лист № RAJTT240802-5 від 02.08.2024 (з перекладом); прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20240718 від 17.07.2024 (з перекладом); якісний опис № RAJTT240802 від 02.08.2024 (з перекладом).
За результатами розгляду поданої ЕМД № 24UA807200015200U1 та доданих до неї документів позивачу від відповідача надійшло електронне повідомлення № 478898, в якому Харківська митниця, посилаючись на надходження до ВАКМВ УКАМП запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1 в зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, спрацювання АСАУР і те, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зобов'язала ТОВ «Мультітул-Стандарт» протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 4) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 Митного кодексу України (надалі за текстом -МК України)); 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; 7) транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо.
Також у зв'язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор 2006» позивачу було запропоновано надати інформацію про митне оформлення ідентичних або подібних товарів.
На виконання вищезазначених вимог позивачем було подано:
- лист від 15.10.2024 № 15/10/24-5, в якому зазначено, що у відношенні товару, відвантаженого по інвойсу № RAJTT240802 від 02.08.2024, посередницькі та комісійні послуги не залучалися, що підтверджується вже наявним у відповідача листом Продавця № RAJTT240802-2 від 02.08.2024;
- лист від 15.10.2024 № 15/10/24-6, в якому позивач з посиланням на статтю 5 контракту № RTTF20240717 зазначив, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № RAJTT240802 від 02.08.2024 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні;
- лист від 15.10.2024 № 15/10/24-7, відповідно до якого ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не укладалися;
- лист від 15.10.2024 № 15/10/24-8, в якому позивач зазначив, що прайс-лист № RAJHANS20240718 від 17.07.2024 було подано відповідачу разом з ЕМД № 24UA807200015200U1;
- лист від 15.10.2024 № 15/10/24-9, згідно з яким декларацію № 24ROCT1900N40240L1 від 11.10.2024, складену за уніфікованою формою, переклад якої не вимагається, було подано разом з ЕМД № 24UA807200015200U1 та вже знаходиться у відповідача;
- лист від 15.10.2024 № 15/10/24-10, відповідно до якого висновок експерта №20-28/10-2024 від 14.10.2024 року позивач надав відповідачу разом з поданою ЕМД № 24UA807200015200U1;
- лист від 15.10.2024 № 15/10/24-11, в якому позивач з посиланням на інвойс (Commercial invoice) № RAJTT240802 від 02.08.2024 вказав, що визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine (Інкотермс 2010): CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару;
- лист від 15.10.2024 № 15/10/24-12, згідно з яким інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України, а тому вимагати надання таких документів заборонено відповідно до ч.5 ст. 53 МК України.
За результатами розгляду вищезазначених листів відповідачем було надіслано електронне повідомлення № 478924, в якому митний орган повідомив що згідно програмного комплексу АСМО «Інспектор» мінімальна митна вартість ідентичного товару, митне оформлення якого вже здійснено в максимально наближений термін складає: тов. №1= 3,97 $/кг.
Просив повідомити про надання додаткових документів протягом терміну визначеному в частині 3 статті 53 МК України, або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів протягом зазначеного терміну.
У відповідь на повідомлення відповідача № 478924 позивачем було подано лист від 15.10.2024 № 15/10/24-13, в якому зазначив, що подав митному органу всі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так i додаткові документи за ч. ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом. Спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Подані ТОВ «Мультітул-Стандарт» документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару.
15.10.2024 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000601/2 (далі - Рішення № UA807000/2024/000601/2), відповідно до якого застосовано другорядний (за ціною договору щодо ідентичних товарів) для визначення митної вартості товарів.
Також відповідачем було винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000720 (далі - Картка відмови № UA807200/2024/000720), згідно з якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з огляду на неможливість здійснення митного оформлення товарів у зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000601/2 від 15.10.2024 (вимоги частини 3 та 6 статті 54 МКУ).
Відповідно до графи 33 Рішення № UA807000/2024/000601/2 заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- відсутній переклад Супровідного документа Т1№24ROCT1900N40240L1 від 11.10.2024 (стаття 254 МКУ);
- декларантом не надана (відсутня) митна декларація країни відправлення;
- документ під кодом « 9000» прайс-лист від 17.07.2024 № RAJHANS20240718 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ «Мультітул-Стандарт» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;
- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- відсутні додатково понесені витрати з фрахтом, завантаженням на транспортний засіб для доставки в Україну, а також з зберіганням товару в порту призначення та перевантаження, (витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображені в жодному транспортному документі. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджено документально, що суперечить положенням п.2 ч.2 ст.52, ч.2,9,10 та 21 ст. 58 МКУ);
- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту № UTRUST24072061;
- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту № UTRUST24072061;
- відсутні документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МК України та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
- відповідно до п.3 контракту умови поставки «постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту..», що свідчить про умови поставки FOB, тобто не враховано морській фрахт по доставки товару та інші складові митної вартості;
- відповідно до п.4 контракту «ціна за одиницю товару погоджується та встановлюється в рахунку», що вказує на відсутність врахування транспортних витрат, тобто не враховано морський фрахт по доставки товару, та інші складові митної вартості;
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 3,97 $/кг.
Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: товар 1) МД (24UA401060011952U5) №UA401060/2024/011952 від 09.08.2024, код товару згідно з УКТ ЗЕД 6006320090 (тов.1), виробник: ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADING CO., LTD, країна походження CN (Китай), вага нетто 15231,9 кг.
Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) у відповідності до статті 59 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товари 1) 3,97 $/кг.
З огляду на прийняття відповідачем Рішення № UA807000/2024/000601/2 та винесення Картки відмови № UA807200/2024/000720 з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ МД № 24UA807200015244U6, додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 306098,37 грн..
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію..
Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями частини 7 статті 257 МК України встановлено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
За змістом положень частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема митна вартість товарів та метод її визначення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення частин 1-3 статті 57 МК України передбачають, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 4 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті
Відповідно до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
За змістом частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, і у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
За змістом частин 1, 2 статті 53 МК України у визначених цим Кодексом випадках декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. При цьому вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України заборонено.
Водночас частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у випадках коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
За змістом частин 1-2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частин 1-2, 4 статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна виробництва;
4) виробник.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Аналіз вищевказаних норм МК України вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності рішення про коригування митної вартості і картки відмови та доводам відповідача, покладеним в основу спірного рішення, та які були окремо зазначені у відзиві, суд зазначає таке.
Посилання відповідача на наявність рішень про визначення митної вартості за подібним товаром (код за УКТ ЗЕД 6006320090) по даному підприємству як на підставу для коригування митної вартості суд вважає необґрунтованими з огляду таке.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 815/228/17, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Також суд бере до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, згідно з якими відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Подібні правові висновки викладені і в постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20, від 27.02.2025 у справі № 300/784/24, від 07.05.2025 у справі № 560/1787/23.
Доводи відповідача про те, що позивачем не були надані каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а наданий до митного оформлення документ під кодом « 9000» (прайс-лист) від 17.07.2024 № RAJHANS20240718 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ «Мультітул-Стандарт» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, суд відхиляє з огляду на таке.
Положення частини 3 статті 53 МК України визначають, що каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару можуть бути надані митному органу якщо вони наявні у декларанта, тобто у разі відсутності таких документів вони об'єктивно не можуть бути надані, а тому ненадання таких документів саме по собі не може бути підставою для коригування митної вартості.
Водночас як зазначає позивач, ним разом з митною декларацією було надано прайс-лист від 17.07.2024 № RAJHANS20240718.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, згідно з якою, прайс-лист, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок викладений і в постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.
Щодо ненадання позивачем копії декларації країни відправлення суд зазначає, що вказаний документ, з огляду на положення частини 2 статті 53 МК України, не належать до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів і обов'язково мають бути надані декларантом.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем разом з митною декларацією було надано відповідачу декларацію № 24ROCT1900N40240L1 від 11.10.2024, а отже відповідні доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.
Щодо не надання декларантом перекладу декларації № 24ROCT1900N40240L1 від 11.10.2024, суд зазначає, що відповідно до положень статті 254 МК України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Однак, митна декларація країни відправлення в силу статті 53 МК України не є обов'язковим документом для здійснення розмитнення товарів.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10709/188 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Відтак, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Натомість декларація країни відправлення використовується митним органом виключно як додаткова довідкова інформація та не є документом, що підтверджує митну вартість товарів.
Доводи відповідача про ненадання позивачем документів на підтвердження транспортних витрат та посилання на те, що митна вартість в частині понесених транспортних витрат не була підтверджена на основі поданих позивачем транспортних документів суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до абзаців 1, 2 статті 3 контракту № RTTF20240717 визначено, що поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі.
Зі змісту інвойсу (Commercial invoice) № RAJTT240802 від 02.08.2024 вбачається, що поставка товару відбувається на умовах СРТ Харків, Україна.
Так, згідно з правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/ перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Тобто, умовами поставки CPT саме на продавця покладається обов'язок оплатити всі витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а тому включати такі витрати відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 МК України під час визначення митної вартості не потрібно.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17.
Отже, з огляду на умови поставки СРТ Харків, Україна, всі витрати на транспортування включено у вартість товару і висновки митного органу щодо не підтвердження транспортних витрат, наведені в спірному рішенні, не можу бути підставою для коригування митної вартості товару.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачу разом з митною декларацією було надано лист постачальника № RAJTT240802-1 від 02.08.2024 (з перекладом) відповідно до якого вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені до ціни товару, однак він був безпідставно не врахований митним органом при прийнятті спірного рішення.
З огляду на вищевикладене суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що згідно з пунктом 3 контракту № RTTF20240717 від 17.07.2024 постачальник зобов'язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, що свідчить про умови поставки FOB, тобто не враховано морський фрахт та інші складові митної вартості, адже з наданих позивачем документів чітко вбачається, що поставка товару відбувається на умовах СРТ Харків, Україна.
Отже, з матеріалів справи, з урахуванням вищезазначеного, вбачається, що позивач надав Харківській митниці до митного оформлення усі необхідні документи, які передбачені частинами 1-2 статті 53 МК України.
В той же час, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не обґрунтував належним чином наявність сумнівів в числових значеннях або недостовірність та/або неповноту наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів і подальшого коригування митної вартості.
Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними знайшли своє підтвердження і застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару.
Щодо посилання відповідача на спрацювання системи АСАУР суд враховує правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 260/718/19, згідно з якою спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Посилання відповідача на те, що позивачем було обраний неправильний спосіб захист суд відхиляє, адже з матеріалів справи вбачається, що картка відмови оскаржується разом з рішенням про коригування митної вартості.
Крім того, твердження відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту у виді скасування картки відмови не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в цій картці наведено вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення, - подання нової митної декларації з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування.
Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв'язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17.
При ухваленні цього рішення суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з якою з огляду на усталену практику, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, судом були вивчені і інші аргументи, однак вони є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, адже вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі обставини та приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем було неправильно розраховано та сплачено судовий збір, суд зазначає таке.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 120/15468/23 розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.
Судом установлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 7619,48 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 291788 від 06.02.2025.
Водночас, судовий збір за подання позивачем цієї позовної заяви до суду підлягав сплаті в розмірі 3673,18 грн., з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3673,18 грн., що узгоджується із правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 120/15468/23.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
За змістом частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Положеннями частини 1-5 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Із вищезазначеного вбачається, що при вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд перевіряє їх на предмет відповідності таким критеріям, як дійсність, обґрунтованість, розумність та співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI представництво є видом адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI до інших видів адвокатської діяльності, крім захисту та представництва, відносяться види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Види адвокатської діяльності визначені в статті 19 Закону № 5076-VI.
За змістом статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, від 03.02.2022у справі № 640/19536/18.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу до заяви було додано такі документи:
- договір про надання правової допомоги від 03.02.2025, укладений між Адвокатським Бюро «БІДНОЇ ОКСАНИ ІВАНІВНИ» та ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ»;
- додаткову угоду № 1 від 03.02.2025 до договору про надання правової допомоги, відповідно до якої за даним договором Бюро приймає на себе зобов'язання про надання правової допомоги Клієнту щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000601/2 від 15.10.2024 та картки відмови № UA807200/2024/000720 від 15.10.2024;
- додаткову угоду № 2 від 03.02.2025 до договору про надання правової допомоги, згідно з якою розмір гонорару за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 20000,00 грн.;
- платіжну інструкцію № 291787 від 06.02.2025 про сплату за надання правової допомоги за договором б/н від 03.02.2025.
Суд, з урахуванням заперечень відповідача зазначає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, оскільки ця справа є справою незначної складності, а тому підготовка до неї не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи.
З огляду на те, що предмет спору у цій справі не є складним, спірні правовідносини не потребують складних правових досліджень, вивчення обсягу фактичних даних, суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає, що сума, яка заявлена до стягнення на оплату витрат на професійну правничу допомогу, є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом.
Отже, з огляду на вищевикладене, з урахуванням того, справу було розглянуто в спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у розмірі 20000,00 грн. завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
На думку суду, враховуючи вищезазначене, розумно обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці, у розмірі 5000,00 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт» (вул. Котляревського, буд. 2а, Полтавська обл., місто Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43856496) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000601/2 від 15.10.2024 та картку відмови № UA807200/2024/000720 від 15.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт» (вул. Котляревського, буд. 2а, Полтавська обл., місто Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43856496) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3673 (три тисячі шістсот сімдесят три) гривні 18 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультітул-Стандарт» (вул. Котляревського, буд.2а, Полтавська обл., місто Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43856496) судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 31.07.2025.
Суддя Супрун Ю.О.