29 липня 2025 року справа № 320/44075/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незвільненні військовослужбовця ОСОБА_1 у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за абзацом 3 підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (чинної на момент звернення з рапортом) як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами через необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю. В обґрунтуванні своїх вимог позивач посилається на підпункт «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який передбачає право на звільнення військовослужбовців за вказаних обставин.
У відповідь на рапорт позивача військова частина НОМЕР_1 надала правовий висновок про відмову в його звільненні, мотивуючи це тим, що висновок лікарсько-консультативної комісії від 17.04.2024 №417 не є належним доказом здійснення постійного догляду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, оскільки довідка ЛКК видається для подання до органів захисту населення, а не до військової частини.
Позивач, не погоджуючись із відмовою військової частини НОМЕР_1 , зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 та положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» висновок лікарської консультативної комісії є належним документом, що підтверджує потребу постійного догляду за матір'ю.
Зважаючи на викладене, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення його з військової служби та зобов'язати відповідача прийняти відповідне рішення про звільнення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання уточненої позовної заяви (у кількості учасників справи та для суду), в якій слід зазначити ідентифікаційний код юридичної особи відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача; надання копії позовної заяви із усіма доданими до неї матеріалами для відповідача.
06.11.2024 через систему "Електронний Суд" представником позивача подано докази усунення недоліків позову, дослідивши які, суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 04.11.2024 та усунення недоліків позовної заяви в повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 06.03.2025. Витребувано докази від сторін.
13.02.2025 через систему "Електронний Суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач військова частина НОМЕР_1 обґрунтовує свою позицію тим, що позивач ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абзацу 3 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», посилаючись на необхідність постійного догляду за матір'ю. Однак, надані позивачем документи, зокрема висновок лікарсько-консультативної комісії від 17.04.2024 №417, не відповідають встановленим законодавством вимогам для підтвердження цієї обставини.
Відповідач зазначає, що відповідно до чинних нормативно-правових актів підтвердження потреби в постійному догляді має бути надано у формі висновку медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), який би чітко визначав необхідність стороннього догляду та відповідність критеріям, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337. Висновок лікарсько-консультативної комісії №417 від 17.04.2024, представлений позивачем, стосується соціальних послуг на непрофесійній основі та не містить необхідного медичного підтвердження постійного догляду, що вимагається для звільнення військовослужбовця.
Відповідач також звертає увагу на положення законодавства, що регулюють порядок звільнення військовослужбовців під час особливого періоду, зокрема в умовах мобілізації. Враховуючи актуальні вимоги та посилення критеріїв звільнення з військової служби, відмова в задоволенні рапорту позивача є правомірною та відповідає інтересам держави щодо забезпечення обороноздатності.
З огляду на викладене, військова частина НОМЕР_1 вважає, що рішення про відмову у звільненні позивача з військової служби є законним та обґрунтованим, а надані документи не відповідають встановленим вимогам. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
19.02.2025 через систему "Електронний Суд" представником позивача подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що його рапорт про звільнення з військової служби подано на законних підставах відповідно до абзацу 3 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач доводить, що необхідність постійного догляду за матір'ю підтверджена відповідними медичними документами, зокрема висновком лікарсько-консультативної комісії від 17.04.2024 №417 та довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).
Позивач заперечує аргументи відповідача, згідно з якими документи, надані на підтвердження потреби в постійному догляді, нібито не відповідають встановленим законодавчим вимогам. Висновок ЛКК №417 є належним медичним документом, що засвідчує обставини, передбачені законодавством. Крім того, довідка до акту огляду МСЕК є офіційним медичним висновком, що підтверджує обмеження життєдіяльності матері позивача, її нездатність до самообслуговування та необхідність стороннього догляду.
Позивач також звертає увагу на те, що чинне законодавство не містить обмежень щодо форми документального підтвердження необхідності догляду, а визначає загальні критерії для звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Відмова відповідача ґрунтується на необґрунтованому трактуванні норм права, що призводить до порушення прав позивача.
Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ухвалити відповідне рішення про звільнення його з військової служби.
03.03.2025 представником позивача через підсистему "Електронний Суд" подано клопотання про здійснення розгляду адміністративної справи №320/44075/24 в режимі відеоконференції за участю представника позивача Мунтяну Ігоря Івановича поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів. До клопотання додано докази направлення вказаного клопотання до електронного кабінету відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у задоволенні клопотання представника позивача від 03.03.2025 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначеного на 06.03.2025, відмовлено.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 судове засідання відкладено у зв'язку із клопотанням представника позивача на 20.03.2025.
10.03.2025 представником позивача через підсистему "Електронний суд" подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в судовому засіданні, призначеному на 20.03.2025, враховуючи те, що представник позивача територіально знаходиться в Одесі, тому фізично не може бути присутнім у судовому засіданні. До клопотання додано докази направлення вказаного клопотання до електронного кабінету відповідача.
20.03.2025 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді. Призначено наступне судове засідання на 04.04.2025.
28.03.2025 представником позивача через підсистему "Електронний суд" подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в судовому засіданні, призначеному на 04.04.2025, враховуючи те, що представник позивача територіально знаходиться в Одесі, тому фізично не може бути присутнім у судовому засіданні. До клопотання додано докази направлення вказаного клопотання до електронного кабінету відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 клопотання представника позивача - Мунтяну Ігоря Івановича про призначення підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Вирішено проводити розгляд адміністративної справи №320/44075/24 за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв'язку.
У судове засідання, призначене на 04.04.2025, з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 виправлено описку в пункті 2 резолютивної частини ухвали суду від 31.03.2025 про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, зазначивши правильний номер справи "№320/44075/24", не зачіпаючи при цьому суті ухвали. Повторно витребувано від відповідача докази у справі. Відкладено судове засідання на 11.04.2025.
08.04.2025 через систему "Електронний Суд" представником позивача подано додаткові пояснення у справі. Позивач зазначає, що 29.04.2024 він направив на поштову адресу військової частини НОМЕР_1 рапорт від 26.04.2024 разом із належними документами, що підтверджують необхідність його звільнення з військової служби. Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення мають бути розглянуті та вирішені у строк не більше одного місяця.
Не отримавши відповіді на свій рапорт, позивач 11.06.2024 направив на електронну адресу Міністерства оборони України адвокатський запит №1106-24-1 щодо стану його розгляду. 21.06.2024 військова частина НОМЕР_1 надала відповідь на адвокатський запит №1/37/62/1, зазначивши, що рапорт було розглянуто у встановлений законом термін, а позивача ознайомлено з правовим висновком під особистий підпис.
Позивач наголошує на тому, що його звернення та відповідні документи підтверджують законність вимог щодо звільнення з військової служби. Він вважає, що ненадання своєчасної та належної відповіді на його запит свідчить про порушення встановлених процедур розгляду звернень громадян, що є підставою для визнання бездіяльності відповідача протиправною.
З огляду на викладене, позивач наполягає на задоволенні своїх позовних вимог та просить суд визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 протиправною, а також зобов'язати відповідача ухвалити відповідне рішення про його звільнення з військової служби.
У судове засідання, призначене на 11.04.2025, з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 долучено до матеріалів справи додаткове пояснення позивача. Відкладено судове засідання на 18.04.2025.
11.04.2025 через систему "Електронний Суд" представником відповідача подано заяву про виконання ухвали суду та надано витребувані судом документи.
17.04.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву представника відповідача про розгляд справи за відсутності заінтересованої особи від 26.03.2025 та ухвалення судового рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
У судове засідання, призначене на 18.04.2025, з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець 1-го відділення 3-го зенітно-ракетного взводу 1 зенітно-ракетної батареї, солдат, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеним 09.06.2020 з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 10-12), відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2020 №148 (т. 1, а.с. 174), дію якого продовжено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2023 №164 (т. 1, а.с. 175).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 19.08.1970 (т. 1, а.с. 9).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 112900 ОСОБА_3 - матері позивача 16.04.2024 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, інвалідність встановлена безтерміново (т. 1, а.с. 18-19).
Згідно з Повідомленням закладу охорони здоров'я про рішення МСЕК від 16.04.2024, направленим КПП "Гребінківська міська лікарня", матері позивача ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності на підставі загального захворювання (т. 1, а.с. 20-25).
Відповідно до Висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о) №417 від 17.04.2024, складеного ЛКК Поліклінічного відділення КПП "Гребінківська міська лікарня", матір позивача ОСОБА_3 потребує догляду вдома (т. 1, а.с. 26).
Крім того, Спеціалізованою травматологічною МСЕК складено Індивідуальну програму реабілітації інваліда №501 від 16.04.2024 щодо матері позивача (т. 1, а.с. 25), якою визначено обмеження життєдіяльності в частині самостійного пересування особи з інвалідністю та рекомендовано такі види і форми реабілітаційних заходів, як відновна терапія - постійно, згідно з планом реабілітаційних заходів, профілактичні заходи - постійно, санаторно-курортне лікування - згідно з формою №070/0, медичне спостереження - постійно.
Як випливає з матеріалів справи, позивач 26.04.2024 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом (т. 1, а.с. 178), в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби у запас відповідно до абзацу 3 підпункту «г», пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії лікарсько-консультативної комісії. До рапорту долучено наступні документи:
1. Копія паспорта громадянина України ОСОБА_1 ;
2. Копія картки платника податків ОСОБА_1 ;
3. Копія паспорта громадянки України ОСОБА_3 ;
4. Копія картки платника податків ОСОБА_3 ;
5. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 ;
6. Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (батька) серія НОМЕР_3 ;
7. Копія Висновку ЛКК №417 від 17.04.2024;
8. Копія Довідки до акту огляду МСЕК серія 12ААГ №112900;
9. Копія витягу про зареєстрованих осіб №18.5-09-48.
Також 11.06.2024 представником позивача - адвокатом Мунтяну Ігорем Івановичем було надіслано військовій частині НОМЕР_1 адвокатський запит №1106-24-1 (т. 1, а.с. 130) щодо надання інформації про стан розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 21.06.2024 №1/37/6211
(т. 1, а.с. 125) представнику позивача - адвокату Мунтяну Ігорю Івановичу, якою повідомлено, що рапорт солдата ОСОБА_1 щодо звільнення з лав Збройних Сил України розглянуто у встановлений законом термін, а також позивача ознайомлено під особистий підпис з правовим висновком помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальника юридичної служби щодо відсутності законних підстав для звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Мотивуючи відмову в задоволенні рапорту позивача, відповідач посилається на положення статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема частину 5 пункту 3 підпункту «г», яка передбачає право військовослужбовців на звільнення у випадку необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною, чоловіком, дитиною чи батьками. Для підтвердження такої необхідності закон вимагає надання відповідного медичного висновку медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) або лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) закладу охорони здоров'я.
Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що позивач додав до свого рапорту висновок ЛКК від 17.04.2024 №417, в якому зазначено, що його мати, ОСОБА_3 , потребує соціальних послуг догляду вдома. Однак, за твердженням відповідача, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 лікарсько-консультативна комісія має компетенцію вирішувати питання, пов'язані зі ступенем обмеження життєдіяльності дітей з інвалідністю, а також окремі питання щодо травмування на виробництві. Водночас лікарсько-консультативна комісія не має повноважень підтверджувати необхідність постійного догляду за дорослою особою, якщо це не пов'язано з виробничою травмою.
Відповідач наголошує, що для підтвердження потреби в постійному догляді у випадку з дорослими членами сім'ї необхідний висновок медико-соціальної експертної комісії. Відсутність такого документа, на переконання відповідача, є визначальним фактором для відмови в задоволенні рапорту про звільнення.
Окрім цього, військова частина НОМЕР_1 посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби», яка деталізує критерії для звільнення за сімейними обставинами. Відповідач зазначає, що для підтвердження потреби в постійному догляді необхідно надати документ, який містить конкретне визначення строку необхідності догляду та його форму, що ЛКК не може засвідчити відповідно до чинного законодавства.
Враховуючи зазначені аргументи, військова частина НОМЕР_1 вважає, що надані позивачем документи не є достатньою правовою підставою для його звільнення з військової служби. Військова частина рекомендує позивачеві звернутися до МСЕК та отримати відповідний висновок щодо необхідності постійного догляду за матір'ю.
На підставі викладеного військова частина НОМЕР_1 робить висновок про правомірність відмови в задоволенні рапорту позивача, оскільки надані документи не відповідають вимогам Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та відповідним підзаконним актам.
ОСОБА_1 категорично не погоджується з позицією відповідача, вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправні дії, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогодні.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом частин 1 та 3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону №2232-XII.
За змістом підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції №170).
Спір у цій справі, що розглядається, виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби за контрактом через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII.
Підставою для такої відмови стало, як зазначено у правовому висновку військової частини НОМЕР_1 , ненадання військовослужбовцем (позивачем у справі) до рапортів про звільнення документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю.
Як зазначалося, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав, окрім іншого:
- Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, від 17.04.2024 №417, виданий лікарсько-консультативною комісією Поліклінічного відділення КПП "Гребінківська міська лікарня", про необхідність постійного стороннього догляду за матір'ю позивача;
- Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 112900, про те, що ОСОБА_3 - матері позивача 16.04.2024 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, інвалідність встановлено безтерміново.
Так, щодо поширення чи непоширення норм постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» на відносини зі звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII, то суд зауважує таке.
Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 12.06.2013 №413 (далі - Постанова №413), якою на виконання положень статті 26 Закону №2232-ХІІ, статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 №470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 №618, затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Перелік №413).
Згідно з Переліком №413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Таким чином, щодо підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), то Постановою №413 визначено, в яких випадках такі обставини підтверджуються висновком медико-соціальної експертної комісії (щодо осіб віком понад 18 років), а в яких висновком лікарсько-консультативної комісії (щодо осіб до 18 років).
Суд вказує на те, що на момент прийняття Постанови №413 стаття 26 Закону №2232-ХІІ не містила переліку сімейних обставин, що можуть бути підставою для звільнення, а містила лише посилання на відповідну постанову Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до частини 6 статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції від 09.06.2013, чинної на час прийняття Постанови №413): редакція вказаної норми була такою « 6. Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких (150-94-п, 413-2013-п) встановлено Кабінетом Міністрів України».
Водночас станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми статті 26 Закону №2232-ХІІ вже містять виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця зі служби.
Так, під час дії воєнного стану пункт 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-XII доповнений підпунктом «г» згідно із Законом України від 01.04.2022 №2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян», згідно з яким військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка).
Підпункт «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою, або висновок медико-соціальної експертної комісії, або ЛКК закладу охорони здоров'я. Повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок, вже не розмежовано.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 01.04.2022 №2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» було зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом: узгодити свої нормативно-правові акти з положеннями Закону та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів відповідно до цього Закону.
Однак, станом на час виникнення спірних відносин, Кабінет Міністрів України не виконав обов'язку щодо узгодження положень Постанови №413 з новою редакцією Закону №2232-ХІІ.
Суд зауважує, що норми Закону №2232-XII мають вищу юридичну силу у застосуванні до спірних правовідносин на відміну від Постанови №413.
Отже, до спірних правовідносин положення Постанови №413 не застосовуються. Це підтверджується і тим, що надалі набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2024 №582, якою військовослужбовців виключено з Постанови №413.
За наведених обставин, твердження про те, що з огляду на вимоги Постанови №413 для підтвердження необхідності стороннього догляду має безальтернативно надаватись лише висновок медико-соціальної експертної комісії є помилковим. Необхідність постійного стороннього догляду за хворим може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23.
Щодо повноважень ЛЛК і МСЕК на видачу медичного висновку стосовно необхідності здійснення постійного догляду суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться стосовно осіб, які звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» («Офіційний вісник України», 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.
Згідно з пунктом 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII, суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.
Зважаючи на такі правові висновки, суд дійшов висновку, що для осіб, яким встановлено інвалідність, висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду надає медико-соціальна експертна комісія. Виняток становлять лише особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яким висновок про необхідність постійного догляду може надаватись ЛКК закладу охорони здоров'я.
Як вже зазначалося, на підтвердження необхідності здійснення за матір'ю постійного догляду позивач надав Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о) №417 від 17.04.2024, складений ЛКК Поліклінічного відділення КПП "Гребінківська міська лікарня", згідно з яким матір позивача ОСОБА_3 потребує догляду вдома.
При цьому, підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.
Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданому позивачем, немає. Саме по собі поняття «догляд вдома» не є тотожним поняттю «постійний догляд», оскільки останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд якій надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Оскільки згаданий висновок не містить приписів щодо необхідності здійснення постійного догляду, а відтак не є документом, який підтверджує наявність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Таким чином, суд вважає, що надані позивачем документи не є допустимими та належними для цілей підтвердження факту необхідності здійснення постійного догляду як підстави для звільнення згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Будь-яких інших документів, які б підтверджували необхідність здійснення постійного догляду позивач не надав.
При цьому, зважаючи, що матері позивача встановлено інвалідність ІІ групи у зв'язку за загальним захворюванням, то повноваження з надання матері позивача висновку про необхідність здійснення постійного догляду належали саме медико-соціальній експертній комісії.
За таких обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивача з військової служби згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованими, відповідають принципам пропорційності та законності.
Виходячи з встановлених обставин у цій справі, судом встановлено відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незвільненні військовослужбовця ОСОБА_1 у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за абзацом 3 підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (чинної на момент звернення з рапортом) як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.