31 липня 2025 року Справа № 640/31561/21 Провадження ЗП/280/424/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провдження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,
Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
02.11.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач 1), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу та його членам сім'ї у наданні пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. п. 4, 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни;
2) зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому та членам його сім'ї, а саме дружині, сину та пасинку, пільг з оплати житлово-комунальних послуг та надати пільги з оплати житлово-комунальних послуг, передбачених п. п. 4, 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни.
Крім того, просив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.10.2021 позивач подав до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації заяву з відповідними документами про внесення інформації про нього та членів його сім'ї (дружину, сина, пасинка) до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільгу для користування пільгами на житлово-комунальні послуги для постановки на квартирний облік за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 . На вказану заяву отримав відповідь про відмову з огляду на відсутність довідки про розмір доходів членів сім'ї за попередні 6 місяців. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує його гарантії соціального захисту як учасника війни.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
21.12.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 1 з посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 вказує про правомірність відмови у задоволенні поданої позивачем заяви, оскільки позивач не надав довідку про розмір своїх доходів та доходів членів своєї сім'ї за попередні 6 місяців до моменту звернення за нарахуванням пільг. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
19.03.2025 Запорізьким окружним адміністративним судом отримано відзив на позовну заяву Управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому, крім раніше зазначеного, вказано, що Управлінням була внесена інформація до ЄДАРП про ОСОБА_2 , як учасника війни, про його дружину, ОСОБА_3 , та сина, ОСОБА_4 . Водночас без відповідної довідки було неможливо встановити право на отримання ОСОБА_5 та членам його сім'ї пільг, про що його було неодноразово повідомлено. З урахуванням прийнятої Кабінетом Міністрів України постанови від 16.09.2022 №1041 зазначає, що повноваження з надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу передані Пенсійному фонду України. У задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
16.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому зазначено, що станом на 30.05.2025 гр. ОСОБА_1 на обліку в Управлінні не перебуває, пільгами на оплату житлово-комунальних послуг не користується. Без належного звернення особи, Управління не має ані підстав, ані можливості розглядати заяву, призначати пільги чи вчиняти будь-які інші дії щодо конкретної особи. Таким чином, немає жодних підстав для визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправною, а також для зобов'язання його вчинити дії. Просить відмовити у задоволенні позову.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №640/31561/21 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2825-IX супровідним листом від 09.02.2023 № 03-19/11405/23 матеріали адміністративної справи № 640/31561/21 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно правових спорах наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва. З урахуванням положень Закону України № 2825-IX та результатів авторозподілу судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (протокол доступний за посиланням: https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/), матеріали адміністративної справи №640/31561/21 скеровано за належністю до Запорізького окружного адміністративного суду, які надійшли 06.03.2025 за вх.№10643.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №640/31561/21 (провадження ЗП/280/424/25) прийнято справу до провадження, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 12.05.2025 суд залучив до участі у справі №640/31561/21 як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві; розгляд справи розпочато спочатку.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.10.2017, виданого Сєвєродонецьким УПСЗН Луганської області, є ветераном війни - учасником війни.
Позивач разом з дружиною ОСОБА_6 , сином ОСОБА_4 , пасинком ОСОБА_7 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
11.10.2021 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою з проханням внести до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги: ОСОБА_1 - пільговик, ОСОБА_6 - дружина, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_7 - пасинок за їх місцем проживання: АДРЕСА_1 . Характеристика житлового приміщення: загальна площа 104,5 кв.м, опалювана площа 104,5 кв.м, будинок індивідуальний / багатоповерховий, кількість поверхів 20 (2 поверх).
Листом Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві від 19.10.2021 №100/06-10644 повідомлено, що заявник, його дружина, ОСОБА_6 та син, ОСОБА_4 , включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Одночасно поінформовано, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг. Пільги з оплати житлово-комунальних послуг надаються за умови, що середньомісячний сукупний дохід осіб, які мають право на пільгу згідно із законодавчими актами, в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (у 2021 році - 3180 гривень). Оскільки заявник не надав до Управління довідки про розмір доходів членів сім'ї за попередні 6 місяців до моменту звернення за нарахуванням пільг, встановити право на отримання заявником та його членами сім'ї пільг неможливо.
Визнати протиправною відмову позивачу та його членам сім'ї у наданні пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. п. 4, 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Суд застосовує положення законодавства, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин (станом на прийняття відповідачем оскаржуваної відмови).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни надаються такі пільги, зокрема:
4) 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
5) 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю).
75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Відповідно до пункту 1 Положення про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 (далі - Положення №117, наразі має назву - Реєстр осіб, які мають право на пільги), реєстр - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.
За приписами пункту 2 Положення № 117 до Реєстру вноситься така інформація: про пільговиків - прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають про це відмітку в паспорті) (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків), адреса зареєстрованого місця проживання або адреса фактичного місця проживання), склад сім'ї, характеристика житла, реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами фактично користується.
Пунктом 3 Положення № 117 передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):
організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;
ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма “1 - пільга» затверджується Мінсоцполітики;
ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;
надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Пунктом 4 цього Положення передбачено, що уповноважені органи з дотриманням вимог Законів України «Про інформацію» і «Про захист персональних даних» мають право: отримувати від пільговиків документи, що підтверджують їх право на пільги;
проводити перевірку достовірності поданих документів;
отримувати відомості від пільговиків, а також від державних органів, де перебувають на обліку пільговики, підприємств та організацій, що надають послуги, житлово-експлуатаційних організацій;
використовувати під час наповнення Реєстру інформацію з інших баз даних щодо персоніфікованого обліку осіб, які мають право на пільги;
надавати інформацію, яка міститься в Реєстрі, підприємствам та організаціям, що надають послуги, на запити та в межах їх компетенції, а також органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з метою надання пільг, передбачених законодавчими актами, пільговикам, Пенсійному фонду України (посадовим особам) та його органам для здійснення ними своїх повноважень.
Відповідно до роз'яснень, наданих Міністерством оборони України, прийнятих від 27.05.2002, під членом сім'ї військовослужбовця слід розуміти особу, яка перебуває із суб'єктом права на пільги щодо плати за користування житлом і комунальними послугами в правовідносинах, котрі визначаються кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами, постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано за конкретного визначення членів сім'ї, які мають право на названі пільги. До членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства із суб'єктом права на пільги з оплати за користування житлом і комунальними послугами застосовується лише в передбачених законом випадках.
Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені в шлюбі або позашлюбні. Членами сім'ї військовослужбовця може бути визнано й інших осіб за умов постійного проживання разом із суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Членом сім'ї, котрий перебуває на утриманні військовослужбовця, є та особа, яка перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, що є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, які не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний дохід яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать.
Враховуючи роз'яснення, які надані Міністерством оборони України, можна зробити висновок, що членами сім'ї пільговика є діти незалежно від того, чи це діти є спільними чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені в шлюбі або позашлюбні.
Отже, з урахуванням системного аналізу, невнесення відповідачем до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги пасинка позивача - ОСОБА_7 як члена сім'ї пільговика є протиправним.
Також судом встановлено, що Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статтю 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною шостою згідно з якою пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 (далі - Порядок) у зв'язку з прийняттям Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»
Відповідно до пункту 1 Порядку визначено, що цей порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3 Порядку пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
З наведеного слідує, що єдиною підставою надання учасникам війни пільг, передбачених пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є умова, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Згідно з підпунктом 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України право на податкову соціальну пільгу мають особи, місячний дохід яких не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
Отже, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, низка пільг учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не надається. Тобто наслідком запровадження умови для надання окремих пільг стало їх скасування для певного кола осіб.
Крім того, встановивши у частині шостій статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п'ятої статті 17 Конституції України.
Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 18.12.2018 у справі № 1-6/2018(2791/15) про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей, наголосивши, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Вказаним рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII;
- частину шосту статті 14, частину другу статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зі змінами.
Пункт 2 резолютивної частини цього Рішення передбачає, що положення Закону №76-VIII та Закону №3551-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У зв'язку з тим, що абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, згідно з якими виключено окремі положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зі змінами, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатимуть пункти 7, 16 частини першої статті 14, пункти 7, 18 частини першої статті 15, пункти 6, 15, 16 частини першої статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону №3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає.
Починаючи з 19.03.2019, при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону №3551-XII, згідно із якою розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
При цьому посилання відповідача на норми Порядку №389, є безпідставними, оскільки Порядок був прийнятий на реалізацію приписів Закону №76-VIII, які визнані неконституційними.
За таких обставин відмова Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві, викладена у листі від 19.10.2021 №100/06-10644, у наданні позивачу та його членам сім'ї пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту як учаснику війни».
Щодо позовних вимог про зобов'язання Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві повторно розглянути заяву позивача про надання йому та членам його сім'ї, а саме дружині, сину та пасинку, пільг з оплати житлово-комунальних послуг та надати пільги з оплати житлово-комунальних послуг, передбачених п. п. 4, 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни, то суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу другого пункту 9 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848, до 30.11.2022 включно призначення житлових субсидій здійснювались структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад.
Як вже зазначалося судом раніше, із заявою про призначення житлової субсидії позивач звернувся 11.10.2021, тому рішення за його заявою мало бути прийняте відповідачем 1.
Разом з тим, надалі повноваження щодо виплати житлових субсидій та їх призначення покладено на органи Пенсійного фонду постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» (далі - Постанова № 1041). Згідно з пунктом 2 постанови структурними підрозділами районних державних адміністрацій з питань соціального захисту населення до 01.01.2023 передаються органам Пенсійного фонду України пакети документів щодо звернень за призначенням житлових субсидій та наданням пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, за якими не прийнято рішення станом на 30.11.2022.
Таким чином, пакет документів, який позивач подавав до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві із зверненням за призначенням пільг на оплату житлово-комунальних послуг, мав бути переданий до органу Пенсійного фонду України.
У справі «Рисовський проти України» (п.70-71) Європейський Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (справа «Москаль проти Польщі», п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 38).
Отже, твердження відповідача 2 щодо відсутності підстав для призначення пільги позивачу та його членам сім'ї з огляду на ненадходження відповідного звернення від позивача, незважаючи на встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1041 обов'язок передачі відповідних пакетів документів щодо звернень за наданням пільг на оплату житлово-комунальних послуг, свідчить про непослідовність дій органу державної влади, що не може свідчити про дотримання державою принципу "належного урядування.
Таким чином, оскільки матеріали справи підтверджують наявність протиправної відмови позивачу та його членам сім'ї у наданні їх пільги на оплату житлово-комунальних послуг, беручи до уваги, що повноваження щодо виплати житлових субсидій та їх призначення покладено на органи Пенсійного фонду постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» та на даний час вирішення питання щодо призначення житлової субсидії громадянам України віднесено до компетенції та повноважень саме органів Пенсійного фонду України, та станом на час розгляду справи відповідним компетентним органом з питання надання житлової субсидії не надано позивачу та його членам сім'ї відповідних пільг (зворотного матеріали справи не містять), суд з метою необхідності відновлення порушених прав та інтересів позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути документи позивача від 11.10.2021 нарахування пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни, з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови позивачу та його членам сім'ї у наданні пільг з оплати житлово-комунальних послуг, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Квитанцією від 28.10.2021 № 16893 підтверджується сплата позивачем судового збору. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, яким прийнято протиправну відмову у наданні позивачу та його членам сім'ї пільги з оплати житлово-комунальних послуг.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у наданні йому та членам його сім'ї пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути документи ОСОБА_1 від 11.10.2021 про надання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни, з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач 1 - Управління соціальної та ветеранської політики Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: вул. Юлії Здановської, 5, корп. 3, м. Київ, 03040; код ЄДРПОУ 37414016.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42098368.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 31.07.2025.
Суддя К.В.Мінаєва