Справа № 357/5042/25
Провадження № 2/357/3137/25
31 липня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ільницька І. П.,
За участі позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача Телющенка П.П.,
представника відповідаа Овчаренка Д.К.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про стягнення надбавки за вислугу років,-
10 квітня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Телющенко Павла Петровича звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просила: 1) Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1 на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з лютого 2023 року по січень 2025 року включно в розмірі 99 553,56 грн; 2) Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 38 864,00 грн; 3) Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1 на користь ОСОБА_1 судовий збір.
В обґрунтування позову вказувала, що в період з 01 жовтня 2018 року по 28 січня 2025 року позивач перебувала у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1 та працювала у відповідача на посаді сестри медичної з фізіотерапії. Загальний стаж позивача досяг 20 років. Позивач має за 20 років роботи щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу. Однак відповідач у період з лютого 2023 року по січень 2025 року таку надбавку не виплачував, посилаючись на наказ № 62 від 15 січня 2024 року «Про призупинення нарахування і виплати доплат до заробітної плати працівників КНП БМР «БМЛ №1» та наказ № 93 від 21 лютого 2023 року. Згідно вказаних наказів призупинено виплату доплати за вислугу років медичним працівникам з 01 лютого 2023 року та з 01 січня 2024 року. Позивачем проведено розрахунок надбавки за вислугу років за період з 01 лютого 2023 року до 28 січня 2025 року (дату звільнення з роботи). Розрахунок заборгованості становить 99 553,56 грн. Позивач звільнена з роботи у січні 2025 року, попередніми місяцями роботи є листопад та грудень 2024 року. Згідно довідки про доходи заробітна плата позивач аза листопад 2024 року становила 15 916,00 грн, за грудень 2024 року - 7 958,00 грн. Розмір середньої заробітної плати становить (15 916,00 грн + 7 958,00 грн \ 2) = 11 937,00 грн. У листопаді 2024 року був 21 робочий день, у грудні 2024 року - 22 робочих дні. Середня кількість робочих днів становить 21,5 днів. Середньоденний заробіток становить 11 937,00 грн / 21,5 робочих днів = 555,70 грн. Кількість днів затримки розрахунку за період з 29 січня 2025 року до 08 квітня 2025 року становить 70 днів. Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, за період з 29 січня 2025 року до 08 квітня 2025 року становить 38 864,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2025 року вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.
Ухвалою суду від 11 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Розгляд справи призначено на 14 травня 2025 року. Вказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача та витребувано додаткові докази від відповідача.
13 травня 2025 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Овчаренка Дмитра Костянтиновича надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзив обґрунтовано тим, що рішенням Білоцерківської міської ради від 30 серпня 2018 року №2553-55- VII у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення створено Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківської міської лікарні №1» яке згідно Статуту є юридичною особою публічного права, комунальним неприбутковим підприємством. Відповідно Статуту джерелами формування майна та коштів підприємства є кошти місцевого бюджету, кошти отримані за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, власні надходження отримані від господарської діяльності та інші джерела. Єдиним джерелом надходження коштів у Відповідача, що можуть бути застосовані для виплати заробітної плати, це кошти, отримані від Національної служби здоров'я за програмами медичного обслуговування населення. 17 травня 2022 року конференцією трудового колективу КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» було схвалено Колективний договір в якому розділом 5 «Оплата праці» та додатком 4 до Колективного договору, в якому викладено «Положення про оплату праці в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» визначено розміри посадових окладів , систем їх підвищення, доплат, надбавок і матеріальної допомоги. Так, згідно п 5.1.2 розділу 5 роботодавець зобов'язаний здійснювати оплату праці у відповідності до Положення про оплату праці у відповідності до Положень про оплату праці виходячи з отриманих доходів за укладеними договорами з НСЗ України. На період подолання фінансових труднощів підприємства заробітна плата працівникам нараховується не нижче рівня мінімальної заробітної плати визначеної згідно з законом України Про державний бюджет України на відповідний рік. Встановлення надбавок за вислугу років (стаж) медичним і фармацевтичним працівникам врегульоване п. 2.16. Положень про оплату праці в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» згідно якого надбавка за вислугу років працівникам передбачена у наступних розмірах: 10 % посадового окладу - при стажі роботи понад 3 років; 20 % посадового окладу - при стажі роботи понад 10 років; 30 % посадового окладу - при стажі роботи понад 20 років; Натомість наказом №93 від 21.02.2023 року «Про призупинення нарахування і виплати доплат до заробітної плати працівників КНП БМР «БМЛ №1» та наказом №62 від 15.01.2024 року «Про призупинення нарахування і виплати доплат до заробітної плати працівників КНП БМР «БМЛ №1» з лютого 2023 року по грудень 2024 рік було призупинено виплату доплату за вислугу років медичним працівникам. Відповідні накази аргументувались перевищенням витрат на оплату праці, що приведе до розбалансування фонду оплати праці, неспроможності своєчасної виплати заробітної плати. Також статтею 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Хочу зазначити, що Позивач в своїй позовні заяві не заперечує своєчасність виплат заробітної плати та не зазначає, що отримана нею заробітна плата в частині її розміру є меншою порівняно з встановленими чинним законодавством гарантіями. Позивач стверджує, що з лютого 2023 року по грудень 2024 року було припинено виплату надбавки за вислугу років, яка відповідно до умов Положень про оплату праці в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» нараховується на підставі посадового окладу. Разом з тим, з 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06.12.2016 року, де пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Пунктом 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ від 06.12.2016 року встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується, як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З наведеного слідує, на виконання зазначених вище положень, починаючи з 01.01.2017р. на виконання вимог Закону №1774-VІІІ від 06.12.2016 року КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1» було зобов'язано при розрахунку надбавки за вислугу років працівникам, застосовувати в якості розрахункової величини встановлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб. Як свідчить зміст наведеного Закону № 1774-VIII, ним вносилися зміни до низки інших законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.11.2020 року по справі №200/9195/19-а дійшла висновку, що таким приписом законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та інших виплат. З прийняттям Закону № 1774-VIII в Україні було змінено підхід щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не лише при визначенні посадових окладів, а й щодо розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата. Аналіз такого правового регулювання дає підстави зробити висновок про те, що законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів виплат надбавки за вислугу років розмір мінімальної заробітної плати; по-друге, чітко передбачив, що для визначення виплат надбавки за вислугу років застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 01 січня відповідного календарного року. Таким чином, з набранням чинності Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016 року обчислення надбавки за вислугу років позивача з застосуванням в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати стало недопустимим в силу імперативного припису закону, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 501/4788/21 та постанові від 25 січня 2024 року у справі № 501/4789/21.
13 травня 2025 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Овчаренка Дмитра Костянтиновича надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 11 квітня 2025 року.
13 травня 2025 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Овчаренка Дмитра Костянтиновича надійшло клопотання про відкладення судового розгляду, призначеного на 14 травня 2025 року.
Судовий розгляд у справі за клопотанням представника відповідача відкладено з 14 травня 2025 року на 02 липня 2025 року.
30 травня 2025 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Телющенка Пала Петровича надійшла відповідь на відзив, згідно з якою останній просив суд позовні вимоги задоволити.
Відповідь на відзив обґрунтована тим, що виплата надбавки за вислугу років, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України №1418 від 29.12.2009 року, яка набрала чинності 01.01.2010 року, вказаною постановою затверджено «Порядок виплати надбавки за вислугу років медичним, фармацевтичним працівникам і фахівця з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров'я» ( далі Порядок 1418). Відповідно до пункту 2 Порядку 1418, надбавка за вислугу років установлюється медичним, фармацевтичним працівникам і фахівця з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров'я залежно від стажу роботи в такому розмірі: при стажі роботи понад 3 роки розмір щомісячної надбавки до посадового окладу встановлюється у розмірі 10%, при стажі роботи понад 10 років -20%, при стажі роботи понад 20 років -30%. Відповідно до пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12. 1999 року №13. Зазначено, що при вирішенні спорів про оплату премій, винагороди за підсумками роботи зарік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативноправових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено), лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено у тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування. Порядок 1418 не містить положень, відповідно до яких виплата надбавки за вислугу років може бути призупинена у разі відсутності певних коштів чи фінансування. Оскільки виплата надбавки за вислугу років, крім положень Колективного договору також передбачена нормами Порядку 1418, то призупинення такої виплати не може бути здійснено шляхом видачі наказу Відповідачем. Щодо посилання Відповідача на те, що під час здійснення розрахунку надбавки за вислугу років неможливо як розрахункову величину брати мінімальну заробітну плату. Звертаємо увагу Відповідача на те, що відповідно до норм Порядку 1418, надбавка за вислугу років, встановлюється виходячи не з розміру мінімальної заробітної плати, а з розміру посадового окладу відповідного працівника. Відповідно до статті 96 КЗпП України, системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, професійні стандарти та кваліфікаційні характеристики (за відсутності професійних стандартів). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Тобто посадовий оклад, та мінімальна заробітна плата не є тотожними величинами. Посилання Відповідача на те, що нібито Позивач здійснив розрахунок надбавки виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний період, є помилковим. Також відповідачем не виконано ухвалу суду про витребування доказів, що призводить до невиправданого затягування судового розгляду та неможливості позивачу чітко сформулювати свої вимоги в частині визначення розміру недоплаченої надбавки за вислугу років та розміру втраченого середнього заробітку.
03 червня 2025 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Овчаренка Дмитра Костянтиновича надійшло заперечення на відповідь на відзив, , згідно з яким останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заперечення на відповідь на відзив обґрунтована тим, що Згідно зі статтею 98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів. Відповідач в своєму відзиві чітко послався на чинний Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06.12.2016 року (надалі - Закон №1774-VІІІ від 06.12.2016 року) , де пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Пунктом 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ від 06.12.2016 року встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується, як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для уникнення можливих довільних трактувань законодавчого акту законодавцем був наведений пункт 9 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ від 06.12.2016 року, яким чітко передбачене, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. З наведеного слідує, що стягнення з Відповідача надбавки за вислугу років розрахованої з величини відмінної від визначеної Законом №1774-VІІІ від 06.12.2016 року є безпідставним та таким що не ґрунтується на діючому законодавчому акті. Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 роз'яснено, що при Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.06.2025 3 вирішенні спорів про оплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
За клопотанням представника позивача - адвоката Телющенка П.П. від 02 липня 2025 року, судовий розгляд у справі 02 липня 2025 року судом відкладено та повторно призначено на 31 липня 2025 року.
03 липня 2025 року на адресу суду від представнка відповідача - адвоката Овчаренка Д.К. на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів - розрахункових листів ОСОБА_1 за період часу з 01.01.2022 року до 28.01.2025 року.
14 липня 2025 року на адресу суду від представнка позивача - адвоката Телющенка П.П. надійшла заява про збільшненя розміру позовних вимог, згідно з якою останній просить суд: 1) Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в період з лютого 2023 року по січень 2025 року включно в розмірі 90 825,00 гривень; 2) Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 92718,40 гривень; 3) Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1» на користь ОСОБА_1 судовий збір.
Заява обгрунтована тим, що Відповідачем було надано до суду інформацію про розмір посадового окладу Позивача за період з січня 2022 року по січень 2025 року включно. З урахуванням отриманої інформації Позивачем було проведено перерахунок заборгованості з виплати надбавки за вислугу років (уточнений розрахунок додається), відповідно до якого розмір заборгованості з невиплаченої надбавки за вислугу років за період з 01.02.2023 року по 28.01.2025 року становить 90 825,00 гривень. Згідно зі статтею 98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативноправових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Аналогічне положення закріплене також у частині 1 статті 13 Закону України «Про оплату праці», згідно з якою оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1418 від 29.12.2009 затверджено «Порядок виплати надбавки за вислугу років медичним, фармацевтичним працівникам і фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров'я», яка набрала чинності з 01.01.2010. Згідно з вказаним Порядком, надбавка за вислугу років установлюється медичним, фармацевтичним працівникам і фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров'я залежно від стажу роботи в такому розмірі: при стажі роботи понад 3 роки розмір щомісячної надбавки до посадового окладу встановлюється у розмірі 10%, при стажі роботи понад 10 років - 20%, при стажі роботи понад 20 років - 30%. Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я» № 28 від 13.01.2023 встановлені обмеження оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації за виконану у повному обсязі місячну (годинну) норму праці установлюється в межах фонду оплати праці. При цьому, вимоги підпункту 1 цього пункту не поширюються на: державні та комунальні заклади охорони здоров'я, які мають укладені з Національною службою здоров'я договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць, що розраховані відповідно до абзаців третього і четвертого підпункту 1 цього пункту, перевищують 85 відсотків отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків; медичних працівників, які залучені виключно до надання первинної медичної допомоги (лікарів або інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів), у разі, коли лікаря обрали менше ніж 70 відсотків пацієнтів оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги. Судом в межах даного спору встановлено, що ОСОБА_1 мала вислугу років понад 20 років, отже і мала право на виплату надбавки за вислугу років щомісячно у розмірі 30% від посадового окладу, однак відповідач у період з лютого по листопад 2023 року, а також з січня по серпень 2024 року включно таку надбавку не виплачував, що вбачається з наявних у справі розрахункових листків. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами І законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 роз'яснено, що при вирішенні спорів про оплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно із частиною 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Аналіз норм ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до виплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Відповідно до статті 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Слід зауважити, що Відповідачем не підтверджено факт фінансових труднощів у відповідача, або відповідач має укладені з Національною службою здоров'я договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць, що розраховані відповідно до абзаців третього і четвертого підпункту 1 цього пункту, перевищують 85 відсотків отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків, або наявність медичних працівників, які залучені виключно до надання первинної медичної допомоги (лікарів або інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів), у разі, коли лікаря обрали менше ніж 70 відсотків пацієнтів оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги. Також позивачем з урахуванням отриманих від Відповідача доказів, проведено уточнений розрахунок, розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. За станом на дату написання даної заяви Позивачем також проведено уточнений розрахунок середнього заробітку за час в затримки розрахунку при звільненні. При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Позивач виходив з наступного: Позивач звільнений з роботи у січня 2025 року, попередніми місяцями роботи є листопад та грудень 2024 року. Відповідно до довідки про доходи заробітна плата у листопаді 2024 року становила 15 916,00 гривень, а у грудні 2024 року 7958,00 гривень. Виходячи з наведеного середня заробітна плата становить (15916,00+7958,00)/2=11 937,00 гривень Робочих днів у листопаді 2024 року було -21 день, а у грудні 2024 року- 22 дні, середня кількість робочих днів відповідно становить 21,5 дні Середньоденний заробіток становить 11 937,00/21,5=555,20 гривень. Кількість днів затримки розрахунку за період з 29.01.2025 року по 14.07.2025 року становить 167 днів. Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 29 січня 2025 року по 14.07.2025 року складає 555,20*167= 92 718,40 гривень Відсутність фінансово-господарської діяльності та/або коштів у роботодавця, накладення арешту на його рахунки не виключає вини роботодавця у невиплаті належних звільненому працівнику коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України ( зазначені правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 25.05.2016 року справа №6- 948цс16, від 03.01.2018 року справа №331/2814/16-ц). Тобто сам факт наявності фінансових труднощів на підприємстві не може бути підставою для невиплати належних працівнику коштів при звільненні.
25 липня 2025 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Овчаренка Д.К. надійшло клопотання про визнання обовязковою явки в судове засідання позивача ОСОБА_2 .
В судовому засіданні 31 липня 2025 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задоволити з підстав, викладених у заявах по суті.
В судовому засіданні 31 липня 2025 року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у заявах по суті. Додатково подав до суду клопоатння про застосування строків позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 03 липня 1998 року отримала диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю сестринська справа та їй присвоєно кваліфікацію медичної сестри (а.с.12-13).
З 01 жовтня 2008 року позивача прийнято на роботу Комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1 на посаду сестри медичної з фізіотерапії. Стаж роботи позивачем розпочато 30.09.199 року з посдаи медстатиста по обробці інформації медико-санітарної чатсини «Будівельник»
28 січня 2025 року позивача звільнено з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1 за власним бажанням. (а.с.15-19).
Згідно довідки про доходи, дохід ОСОБА_1 за листопад 2024 року становив 15 916,00 грн, за грудень 2024 року - 7 958,00 грн. (а.с.26).
Наказом № 93 головного лікаря КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1 від 21 лютого 2023 року « Про призупинення нарахування і виплати доплат до заробітної плати працівників КНП БМР «БМЛ № 1», призупинено з 01 лютого 2023 року виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу; доплату за вислугу років медичним працівникам; доплату працівникам (у т.ч. молодшим медичним сестрам), які використовують в роботі дезінфікуючі засоби (а.с.28).
Наказом № 62 головного лікаря КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1 від 15 січня 2024 року « Про призупинення нарахування і виплати доплат до заробітної плати працівників КНП БМР «БМЛ № 1», призупинено з 01 січня 2024 року виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу; доплату за вислугу років медичним працівникам; доплату працівникам (у т.ч. молодшим медичним сестрам), які використовують в роботі дезінфікуючі засоби (а.с.28).
Відповідно до п.2.16 Положення про оплату праці в Комунальному некомерційному підприємстві Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №1 (додаток 4 до колективного договору) передбачено встановлення надбавок - за вислугу років медичним і фармацевтичним працівникам у розмірі: 10% посадового окладу - при стажі роботи понад 3 роки; 20% посадового окладу - при стажі роботи понад 10 років4 30% посадового окладу - при стажі роботи понад 20 років (постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1418 (а.с.35-38).
Представником позивача складено розрахунок заборгованості з виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , згідно з яким за період з 01.02.2023 по 31.12.2023 року розмір посадового окладу за місяць становить 13 500,00 грн. Розмір доплат за вислугу років за місць становить 13 500,00 грн х 30% = 4 050,00 грн. Розмір заборгованості становить 4 050,00 грн х 11 місяців = 44 550,00 грн. За період з 01.01.2024 по 31.12.2024 року розмір посадового окладу за місяць становить 14 125,45 грн. Розмір доплат за вислугу років за місць становить 14 125,45 грн х 30% = 4 237,63 грн. Розмір заборгованості становить 4 237,63 грн х 12 місяців = 50 851,56 грн. За січень 2025 року розмір посадового окладу за місяць становить 13 840,00 грн. Розмір доплат за вислугу років за місць становить 13 840,00 грн х 30% = 4 152,00 грн. Розмір заборгованості становить 4 050,00 х 11 місяців = 44 550,00 грн. Загальна сума заборгованості з надбавки за вислугу років за період з 01.02.2023 року до 28 січня 2025 року становить 99 553,56 грн (а.с.43).
Згідно наданих представником відповідача до суду розрахункових листів про виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період часу з 2022 року до січень 2025 року, зокрема з лютого 2023 року до січня 2025 року, КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1 нараховувала, проте не виплачувала надбавку за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу в загальній сумі 83578,04 грн (3998,90 + 3998,90 + 3998,90 + 3477,30 + 2181,22 + 2475,51 +3129,57 + 3998,90 +3998,90 + 3998,90 + 4237,64 + 4237,64 + 4237,64 + 4774,80 + 4774,80 + 3581,10 +2076,00 +3689,62 + 4774,80 + 4774,80 +4774,80 +2387,40 = 83578,04).
Представником позивача 14 липня 2025 року зроблено новий розрахунок заборгованості з виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , згідно з яким за період з 01.02.2023 по 31.12.2023 року розмір посадового окладу за місяць становить 11 591,00 грн. Розмір доплат за вислугу років за місяць становить 11 591,00 грн х 30% = 3 477,30 грн. Розмір заборгованості становить 3 477,30 грн х 11 місяців = 38 250,30 грн.
За період з 01.01.2024 по 31.03.2024 року розмір посадового окладу за місяць становить 12 283,00 грн. Розмір доплат за вислугу років за місяць становить 12 283,00 грн х 30% = 3 684,90 грн. Розмір заборгованості становить 3 684,90 грн х 3 місяці = 11 054,70 грн.
За період з 01.04.2024 по 28.01.2025 року розмір посадового окладу за місяць становить 13 840,00 грн. Розмір доплат за вислугу років за місяць становить 13 840,00 грн х 30% = 4 152,00 грн. Розмір заборгованості становить 4 152,00 грн х 10 місяців = 41 520,00 грн.
Загальна сума заборгованості з надбавки за вислугу років за період з 01.02.2023 року до 28.01.2025 року становить 90 825,00 грн.
Позивачем також проведено уточнений розрахунок середнього заробітку за час в затримки розрахунку при звільненні. При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Позивач виходив з наступного:
Позивач звільнений з роботи у січня 2025 року, попередніми місяцями роботи є листопад та грудень 2024 року.
Відповідно до довідки про доходи заробітна плата у листопаді 2024 року становила 15 916,00 гривень, а у грудні 2024 року 7958,00 гривень.
Виходячи з наведеного середня заробітна плата становить (15916,00+7958,00) /2=11 937,00 гривень.
Робочих днів у листопаді 2024 року було -21 день, а у грудні 2024 року- 22 дні, середня кількість робочих днів відповідно становить 21,5 дні.
Середньоденний заробіток становить 11 937,00/21,5=555,20 гривень. Кількість днів затримки розрахунку за період з 29.01.2025 року по 14.07.2025 року становить 167 днів.
Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 29 січня 2025 року по 14.07.2025 року складає 555,20*167= 92 718,40 гривень
Представником відповідача одночасно з відзивом на позовну заяву долучено до матеріалів справи довідки про доходи позивача за період часу з січня 2022 року до січня 2025 року (а.с.80-83).
При вирішенні справи суд виходить з наступного:
Роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника - частина перша статті 47 КЗпП України.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу - частина перша статті 94 КЗпП України.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом - частина друга статті 97 КЗпП України.
Згідно з вимогами статті 98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з вимогами статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року - стаття 234 КЗпП України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року за № 1418 затверджено Порядок виплати надбавки за вислугу років медичним, фармацевтичним працівникам і фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров'я.
П.2 вказаного Порядку встановлено, що надбавка за вислугу років установлюється медичним, фармацевтичним працівникам і фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров'я залежно від стажу роботи в такому розмірі: понад 3 роки - 10 відсотків; понад 10 років - 20 відсотків; понад 20 років - 30 відсотків.
П.3. вказаного Порядку передбачено, що надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров'я, їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, головним медичним сестрам (головним медичним братам), лікарям усіх спеціальностей, професіоналам у галузі охорони здоров'я у закладах охорони здоров'я, професіоналам з вищою немедичною освітою у сфері охорони здоров'я, керівникам фармацевтичних (аптечних) закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів з числа фармацевтів і асистентів фармацевтів, фармацевтам усіх спеціальностей, фахівцям з числа працівників сфери охорони здоров'я з освітнім (освітньо-професійним) ступенем фахового молодшого бакалавра, молодшого бакалавра (молодшого спеціаліста), бакалавра, зокрема з немедичною освітою, магістрам з медсестринства.
Відповдіно до 6 вкзааного Порядку, надбавка за вислугу років у державному або комунальному закладі охорони здоров'я обчислюється виходячи з посадового окладу (з підвищеннями) працівника без урахування інших надбавок і доплат.
Надбавка за вислугу років виплачується щомісяця за фактично відпрацьований час за основним місцем роботи та за сумісництвом - п.7 Порядку.
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічне визначення заробітної плати міститься у статті 1 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань - стаття 13 Закону України «Про оплату праці».
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 ркоу затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата - абзац четвертий пункту 2 Розділу ІІ даного Порядку.
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати - пункт 5 Розділу IV даного Порядку.
Згідно п.8 Розділу IV даного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Системний аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені у рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 712/3776/17, провадження № 61-32684 св 18.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Суд приймає до уваги правову позицію позивача з приводу необхідності виплати останній надбавки за вислугу років, яка відповідно до п.2 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним, фармацевтичним працівникам і фахівцям з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року за № 1418, має складати 30 відсотків від посадового оалклду у зв'язку з наявністю у позивача стажу роботи понад 20 років.
Вказане положіненя постанови КМУ від 29 грудня 20209 року фактично продубльоване у п.2.16 Положення про оплату праці в КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1», яке є додатком 4 до Колективного Договору між керівництвом та трудовим колективом Комунального некомерційного підприємства «Білоцерківська міська лікарня №1» (а.с.38, 31-42).
Разом з цим, суд частково погоджується із наданим стороною позивача розрахунком заборгованості та вважає його наступним:
За період з 01.02.2023 по 31.12.2023 року розмір посадового окладу позивача за місяць становив 11 591,00 грн. Розмір доплат за вислугу років за місяць становить 11 591,00 грн х 30% = 3 477,30 грн. Розмір заборгованості становить 3 477,30 грн х 10 місяців = 34 773,00 грн. До такого висновку прийшов суд, враховуючи те, що у грудні 2023 року позивачу було виплачено 30% від посадового окладу в сумі 3998,00 грн, що підтверджується наданим стороною відповідача розрахуном за грудень 2023 року.
За період з 01.01.2024 по 31.03.2024 року розмір посадового окладу за місяць становить 12 283,00 грн. Розмір доплат за вислугу років за місяць становить 12 283,00 грн х 30% = 3 684,90 грн. Розмір заборгованості становить 3 684,90 грн х 3 місяці = 11 054,70 грн.
За період з 01.04.2024 по 28.01.2025 року розмір посадового окладу за місяць становить 13 840,00 грн. Розмір доплат за вислугу років за місяць становить 13 840,00 грн х 30% = 4 152,00 грн. Розмір заборгованості становить 4 152,00 грн х 10 місяців = 41 520,00 грн.
Загальна сума заборгованості з надбавки за вислугу років за період з 01.02.2023 року до 28.01.2025 року становить 87 347,70 грн (34 773,00 грн + 11 054,70 грн + 41 520,00 грн = 87 347,70 грн).
За таких обставин, позовна вимога про стягнення надбавки за вислугу років підлягає до часткового задоволення на суму 87 347,70 грн.
Суд не погоджується з доводами сторони відповідача щодо неможливості застосування розміру мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та інших виплат, так як у позовних вимогах сторона позивача не вимагає стягнення надбавки за вислугу років з її прив'язкою до мінімальної заробітної плати.
Суд вважає не релевантними до справи, яка розглядається судом, є посилання сторони відповідача на правові висновки Верховного суду у справах № 200/9195/19-а від 04.11.2020 року; № 501/4789/21 від 25 січня 2024 року; № 501/4788/21 від 10 січня 2024 року.
Суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо неможливості застосування до правовідносин Постанови КМУ № 1418 від 29 грудня 2009 року.
П.2.16 Положення про оплату праці, яке є невід'ємним додатком до колективного договору між керівництвом та трудовим колективом Комунального некомерційного підприємства «Білоцерківська міська лікарня №1», встановлено, що за вислугу років медичним працівникам передбачено надбавку у розмірі 30% від посадового окладу при стажі роботи понад 20 років (а.с.38). Доказів внесення змін до даного Положення, матеріали справи не містять.
Також суд не може погодитися із клопотанням представника відповідача про застосування строків позовної давності з наступним підстав:
Згідно з ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права - ч.2 ст. 233 КЗпП України.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати - ч.1 ст.116 КЗПП України.
Приймаючи до увгаи те, що днем звільннння позивача з КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» є 27 січня 2025 року (а.с.15) і при звільненні відповач мав би сплатити позивачці всю суму заборгованості по заробітній платі, а позивач звернулася до суду із позовом 10 квітня 2025 року, суд вважає, що тримісячний строк на звернення до суду із позовом не закінчився, а тому клопотання про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення.
З приводу позовної вимоги про стягнення середнього заробтіку за час затримки розрахунку при звільненні в сусмі 92 718,40 грн суд виходить з наступного:
Позивач звільнена з роботи у січня 2025 року, попередніми місяцями роботи є листопад та грудень 2024 року.
Відповідно до довідки про доходи заробітна плата у листопаді 2024 року становила 15 916,00 гривень, а у грудні 2024 року 7 958,00 гривень.
Виходячи з наведеного середня заробітна плата становить (15 916,00+7 958,00) / 2=11 937,00 гривень.
Робочих днів у листопаді 2024 року було - 21 день, а у грудні 2024 року - 22 дні, середня кількість робочих днів відповідно становить 21,5 дні.
Середньоденний заробіток становить 11 937,00/21,5=555,20 гривень. Кількість днів затримки розрахунку за період з 29.01.2025 року по 14.07.2025 року становить 167 днів.
Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 29 січня 2025 року по 14.07.2025 року складає 555,20*167= 92 718,40 гривень.
Однак, слід зазначати, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
3. Ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13.
А відтак, беручи до уваги неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості по виплаті відпускних, характером цієї заборгованості, суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат у сумі 20 000,00 грн.
Зазначена сума не відображає дійсний розмір майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
За таких обставин суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1 на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з лютого 2023 року по січень 2025 року включно в розмірі 87 347,70 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20 000,00 грн.
Судові витрати у справі, відповідно до ч.1 1-2 ст. 141 ЦПК України, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.
Тому, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 809,60 грн, що становить 58,49 % від розміру задоволених судом позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 12, 81, 89, 141, 265, 268, 352-354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про стягнення надбавки за вислугу років - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1 на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з лютого 2023 року по січень 2025 року включно в сумі 87 347,70 грн.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 20 000,00 грн.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 809,60 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1, місце знаходження: 09117, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 49. Код ЄДРПОУ: 24880520.
Суддя М. М. Бебешко