30 липня 2025 року
м. Київ
cправа №916/63/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Одеської області (Волков Р.В.)
від 23.04.2025
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (Богатир К.В., Поліщук Л.В., Таран С.В.)
від 26.06.2025 (повний текст складений 30.06.2025)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "АСОЛЬ-СЕРВІС"
про стягнення 824 568,08 грн,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, у якому просило стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "АСОЛЬ-СЕРВІС" (далі - Відповідач) грошові кошти в загальному розмірі 824 568,08 грн, з них: 672 179,70 грн - основний борг, 91 500,92 грн - пеня, 12 622,11 грн - три проценти річних, 48 265,35 грн - інфляційні втрати.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання природного газу від 25.09.2023 №5762-ОСББ(23)-23.
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 у справі №916/63/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 672 179,70 грн основного боргу, 45 750,46 грн пені, 12 622,11 грн трьох процентів річних та 48 265,35 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позову відмовлено
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 9 894,82 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Відповідача задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 176 346,92 грн. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові та викладено його резолютивну частину в редакції, згідно з якою стягнуто з Відповідача на користь Позивача 495 832,78 грн основного боргу, 45 750,46 грн пені, 12 622,11 грн трьох процентів річних, 48 265,35 грн інфляційних втрат, 7 778,65 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3 174,03 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5. 21 липня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу, в якій просить:
- прийняти її та відкрити касаційне провадження;
- скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 45 750,46 грн;
- ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити;
- судові витрати покласти на Відповідача.
6. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
7. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
8. Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
9. Частиною сьомою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 3 028 грн.
11. Предметом позову в цій справі (№916/63/25) є вимога майнового характеру - стягнення грошових коштів у загальному розмірі 824 568,08 грн у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов'язань за договором.
12. Отже, ціна позову не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2025 рік - 1 514 000,00 грн (500 х 3028 грн).
13. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
14. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
15. Скаржник обмежився викладенням власної правової позиції у межах обраних підстав касаційного оскарження, проте не посилається та не обґрунтовує підстави, передбачені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
16. Зважаючи на принципи змагальності та диспозитивності, Верховний Суд не вправі самостійно тлумачити касаційну скаргу та визначити зі змісту доводів скаржника конкретну(і) підставу(и) з переліку пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
17. У цьому контексті Суд зауважує, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, яка реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
18. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
19. Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 №R (95) 5 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
20. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 у справі "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France", заява №21920/93) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежена перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
21. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує права на доступ до суду, оскільки воно вже реалізоване шляхом звернення до суду першої інстанції та надалі - суду апеляційної інстанції.
22. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних, обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки інакше принцип правової визначеності буде порушено.
23. Верховний Суд дослідив та оцінив предмет і ціну позову, складність справи. Разом із тим, оскільки касаційна скарга не містить посилань на підпункти "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України з наведенням відповідного обґрунтування, Скаржник не дотримався умов допуску до касаційного оскарження.
24. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій. Водночас Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду лише тому, що Скаржник вважає його незаконним. Настання відповідних наслідків у разі ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним (передбачуваним) процесом.
25. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2025, оскільки вони не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №916/63/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова