29 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/3180/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача (прокуратури) - Гудкова Д. В. (за посвідченням),
відповідача-1 - Гордєєвої О. В. (в порядку самопредставництва),
відповідача-2 - Вельможко К. С. (в порядку самопредставництва),
відповідача-3 - Вовк У. Я. (адвокат),
третьої особи - не з'явилися,
розглянув касаційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 (головуючий - Станік С. Р., судді Гончаров С. А., Сибіга О. М.) у справі
за позовом Львівської обласної прокуратури
до: 1) Львівської міської ради,
2) Державної інспекції архітектури та містобудування України,
3) Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-3, - державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаниці Тараса Петровича,
про визнання незаконним та скасування рішення, дозволу, державної реєстрації права власності.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 23.10.2023 Львівська обласна прокуратура (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради (далі - Львівська міськрада, Міськрада, відповідач-1), Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України, Інспекція, відповідач-2) та Підприємства громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця" (далі - ПГО "АІЗВ "Львівська здравниця", Підприємство, відповідач-3), за участю третьої особи: державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаниці Тараса Петровича (далі - Реєстратор, третя особа), про:
1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 № 2067 "Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт Брюховичі" (далі - рішення № 2067, оспорюване рішення), яким затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва відповідачем-3 багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції на вул. Широкій, 2 у смт Брюховичі;
2) визнання незаконним та скасування дозволу ДІАМ України від 20.10.2022 № IV012221019254 (далі - дозвіл ДІАМ України від 20.10.2022, дозвіл № IV012221019254, оспорюваний дозвіл), виданого ПГО "АІЗВ "Львівська здравниця" на виконання будівельних робіт з нового будівництва на вул. Широкій, 2 в смт Брюховичі;
3) скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права та із закриттям у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідного розділу на незавершене будівництво на вул. Широкій, 2 в смт Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181 (далі - спірний об'єкт незавершеного будівництва, спірне майно), посилаючись на положення статей 92, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 16, 21, 182, 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 5, 18, 24, 29, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 5, 17 Закону України "Про основи містобудування", статей 4, 12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", статей 2, 10, 24, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Позовна заява обґрунтовується тим, що:
1) на дату прийняття Брюховицькою селищною радою рішення від 20.10.2020 № 2088, яким було надано Підприємству в постійне користування земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, ані детальний план території, ані план зонування в районі вул. Широкої, 2 в смт Брюховичі затверджені не були;
2) жоден із передбачених статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" документів не додавався до заяви ПГО "АІЗВ "Львівська здравниця" про видачу містобудівних умов та обмежень;
3) виконавчий комітет Брюховицької селищної ради прийняв оспорюване рішення протиправно та всупереч вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме на підставі лише заяви Підприємства та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території);
4) оскільки підставою для видачі дозволу на виконання будівельних робіт стали оспорювані містобудівні умови та обмеження, видані виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови, то дозвіл ДІАМ України від 20.10.2022 також підлягає скасуванню;
5) на час проведення державної реєстрації за відповідачем-3 права приватної власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва таке фактично було відсутнє як об'єкт, що підлягав реєстрації, та об'єкт не був прийнятий в експлуатацію.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 (суддя Іванчук С. В.), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 (головуючий - Бонк Т. Б., судді Кравчук Н. М., Якімець Г. Г.), повернуто позовну заяву Львівської обласної прокуратури в інтересах держави та додані до неї документи на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2024 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Дроботова Т. Б., Багай Н. О.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 у справі № 914/3180/23 скасовано, а справу передано до Господарського суду Львівської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 (суддя Іванчук С. В.) матеріали справи № 914/3180/23 на підставі частини 5 статті 30 ГПК України передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва з огляду на те, що одним із відповідачів є ДІАМ України - центральний орган виконавчої влади.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 (суддя Спичак О. М.) позов задоволено повністю в зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог, оскільки:
1) Брюховицька селищна рада безпідставно, з порушенням вимог статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та всупереч інтересів територіальної громади прийняла рішення від 20.10.2020 № 2088 "Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця";
2) виконавчий комітет Брюховицької селищної ради прийняв рішення № 2067 протиправно та всупереч вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме на підставі лише заяви юридичної особи та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території);
3) підставою для видачі дозволу № IV012221019254 стали оспорювані містобудівні умови та обмеження MUO1:7850-0341-5116-3886, видані 23.10.2020 виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови, отже, дозвіл ДІАМ України від 20.10.2022 було видано на підставі документу, який не відповідає вимогам законодавства, а тому він підлягає скасуванню в судовому порядку;
4) оскільки Брюховицька селищна рада допустила численні порушення чинного законодавства при наданні земельної ділянки Підприємству в користування та суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування дозволу № IV012221019254, виданого Підприємству з метою виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 у смт Брюховичі, то позовні вимоги про скасування державної реєстрації за відповідачем-3 права приватної власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва також підлягають задоволенню.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Постанова мотивована тим, що, ураховуючи викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180) висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладання відповідного договору, тобто вичерпало свою дію виконанням, є неефективним способом захисту прав особи, апеляційний суд виснував, що прийняте Брюховицькою селищною радою рішення № 2067 вичерпало свою дію фактом його виконання та визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, а тому в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення слід відмовити в зв'язку з неефективністю обраного позивачем способу захисту прав територіальної громади. Таким чином, наголошуючи на тому, що Брюховицька селищна рада безпідставно, на порушення вимог статей 13, 14 Конституції України, статей 92, 134 ЗК України, статей 4, 12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та всупереч інтересів територіальної громади прийняла рішення від 20.10.2020 № 2088, надавши переваги відповідачу-3 поряд з іншими суб'єктами на отримання прав на земельну ділянку без проведення земельних торгів та позбавивши територіальну громаду можливості отримання максимальних доходів від її продажу чи прав на неї на аукціоні та одержання належних платежів, а також на тому, що на час прийняття Брюховицькою селищною радою рішення від 20.10.2020 № 2088 про надання Підприємству в постійне користування земельної ділянки на вул. Широкій, 2 у смт Брюховичі для містобудівних потреб ані детальний план території, ані план зонування в районі вул. Широкої, 2 затверджені не були, прокурор не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом, обравши належний та ефективний спосіб захисту прав територіальної громади міста Львова, передбачений саме статтями 386- 388 ЦК України, який (спосіб) у межах цього провадження позивачем не обрано.
При цьому, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства на спірний об'єкт незавершеного будівництва, суд апеляційної інстанції виходив із того, що підставою такої державної реєстрації зазначено рішення Реєстратора від 13.09.2023 № 69270610, а також рішення Брюховицької селищної ради від 20.10.2020 № 2088. Оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, та враховуючи відсутність пред'явлення прокурором вимог щодо скасування документів, які стали підставою для такої реєстрації, то в цій частині позову прокурором також обрано неефективний спосіб захисту, а тому позовні вимоги у цій частині також задоволенню не підлягають.
У підсумку апеляційний суд зазначив про те, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (такий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Короткий зміст вимог касаційних скарг
5. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, 17.04.2025 заступник керівника Львівської обласної прокуратури (скаржник-1) звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
У свою чергу, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, 23.04.2025 Львівська міськрада (скаржник-2) звернулася з касаційною скаргою, в якій також просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
6. На обґрунтування своїх вимог скаржники в схожих за змістом касаційних скаргах посилаються на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень частини 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в подібних правовідносинах (у контексті того, що, на відміну від рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду, яке реалізовується шляхом укладення договору оренди землі, оспорюване рішення органу місцевого самоврядування про надання вихідних даних для проєктування будівництва має триваючий характер, позаяк за змістом частини 8 статті 29 цього Закону містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника та введення його в експлуатацію), викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 308/10256/15-а;
2) суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм статей 29, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в подібних правовідносинах (у контексті того, що невідповідність намірів забудови земельної ділянки є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. При цьому невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту), викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 14.08.2018 у справі № 823/5265/15, від 07.02.2019 у справі № 803/952/17, від 20.03.2019 у справі № 810/726/18, від 17.05.2019 у справі № 806/1576/18, від 04.09.2019 у справі № 826/13852/17, від 15.01.2020 у справі № 813/4060/17 (дві перші аналогічні вимоги), від 04.02.2020 у справі № 826/9713/18 (одна схожа вимога), від 29.04.2020 у справі № 712/6577/18, від 15.02.2021 у справі № 320/5710/20 (дві перші аналогічні вимоги), від 18.03.2021 у справі № 420/1055/20 (одна схожа вимога), від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18, від 16.06.2021 у справі № 2340/3189/18, від 22.10.2021 у справі № 1.380.2019.002227, від 19.01.2023 у справі № 640/9995/20, від 21.03.2023 у справі № 460/9602/20 (дві перші аналогічні вимоги), від 22.08.2024 у справі № 380/7958/21 (одна схожа вимога), від 11.11.2024 у справі № 480/5165/21 (одна схожа вимога);
3) апеляційний суд не врахував викладеного в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 826/16053/16, від 14.02.2022 у справі № 210/3729/17 (2-а/210/204/17), від 24.10.2022 у справі № 640/3941/19 висновку про те, що перевірка відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації має здійснюватися уповноваженим органом саме на стадії видачі забудовнику містобудівних умов та обмежень, а рішення суб'єкта владних повноважень підлягає оцінці щодо його правомірності на момент прийняття такого рішення, а не в зв'язку з його виконанням в подальшому;
4) суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування положень статей 16, 21, 393 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті того, що: а) якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів; б) рішення органу місцевого самоврядування, яке не вичерпало своєї дії шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо), є чинним і породжує відповідні правові наслідки та може оспорюватися з точки зору законності, а вимога про визнання його незаконним (протиправним) і скасування є належним та ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 361/2965/15, від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.10.2019 у справі № 522/6962/18, від 19.02.2020 у справі № 813/2417/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 10.12.2019 у справі № 906/43/19, від 16.06.2020 у справі № 922/3371/19, від 18.08.2020 у справі № 910/7631/18, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19, від 15.06.2021 у справі № 910/10440/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 04.11.2021 у справі № 910/18029/16, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 29.11.2022 у справі № 910/745/20, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 12.04.2023 у справі № 916/156/22, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 15.08.2023 у справі № 906/1175/18 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 464/1327/21, від 23.11.2023 у справі № 370/457/20, від 21.12.2023 у справі № 521/8304/16, від 10.01.2024 у справі № 296/888/22, від 20.03.2024 у справі № 731/264/23;
5) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування норм статей 2, 5, 10, 24, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у контексті того, що при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, адже такої підстави закон не передбачає), викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі 910/10987/18;
6) суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору застосував викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180) висновок (в контексті того, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладання відповідного договору (вичерпало свою дію виконанням), є неефективним способом захисту прав особи) в справах, які абсолютно відрізняються за предметом позовних вимог, їх нормативним обґрунтуванням і фактичними обставинами справи, а тому не можуть бути релевантними до спірних правовідносин. Зокрема в зазначених справах предметом позову було визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки, тоді як оспорюване в цій справі рішення Міськради про надання вихідних даних для проєктування будівництва має триваючий характер, що зумовлено чинністю містобудівних умов та обмежень до завершення будівництва об'єкта в силу вимог частини 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";
7) апеляційний суд на обґрунтування ухваленої постанови послався на викладені в постановах від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 висновки Великої Палати Верховного Суду, які не є релевантними до правовідносин у цій справі.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. ДІАМ України та ПГО "АІЗВ "Львівська здравниця" у відзивах на касаційні скарги просять залишити їх без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Третя особа не скористалася правом на подання відзиву на касаційні скарги.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.05.2025 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міськради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі № 914/3180/23 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10.06.2025.
10.06.2025 розгляд справи за касаційними скаргами заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міськради в справі № 914/3180/23 не відбувся, оскільки в зв'язку з технічним збоєм було призупинено роботу електронних сервісів та автоматизованих систем Верховного Суду, як наслідок, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2025 постановлено здійснювати розгляд цієї справи в судовому засіданні 08.07.2025.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2025 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційних скарг заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міськради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі № 914/3180/23 до 29.07.2025.
9. 21.05.2025 перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою, в якій просить на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України зупинити провадження в справі № 914/3180/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/3146/23, предметом позову в якій, в свою чергу, є визнання незаконним і скасування рішення Брюховицької селищної ради від 20.10.2020 № 2088 "Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників Вітчизни "Львівська здравниця", в зв'язку з чим, на думку заявника, позовні вимоги в зазначених справах є взаємопов'язаними, позаяк факт надання спірної земельної ділянки для містобудівних потреб є передумовою прийняття оспорюваного рішення (про видачу містобудівних умов для нового будівництва).
Проте Верховний Суд вважає, що зазначене клопотання необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України).
Виходячи з системного аналізу пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 цього Кодексу, умовами застосування цього пункту є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Верховний Суд виснує, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: 1) чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; 2) чим зумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Водночас, за змістом пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналогічні висновки викладено в пунктах 8.7- 8.14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 та в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19.
Ураховуючи зазначені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання заявника на неможливість касаційного перегляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 у справі № 914/3146/23, оскільки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (предмет позову - визнання недійсними розпоряджень Київської обласної державної адміністрації), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52) і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19 (пункт 4.13), від 14.03.2023 у справі № 922/1796/19 (пункти 41, 42) сформульовано усталений правовий висновок про те, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність рішення (наказу, розпорядження) органу державної влади або місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним і скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.
Таким чином, ураховуючи ту обставину, що видачі Підприємству оспорюваних містобудівних умов та дозволу передувало прийняття Брюховицькою селищною радою рішення про надання спірної земельної ділянки відповідачу-3 в постійне користування, суди попередніх інстанцій вправі самостійно досліджувати питання законності прийняття органом місцевого самоврядування зазначеного рішення, що власне чітко вбачається зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у цій справі, в основу якого покладено висновок про те, що Брюховицька селищна рада безпідставно та з порушенням вимог статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та всупереч інтересів територіальної громади прийняла рішення від 20.10.2020 № 2088 "Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни "Львівська здравниця".
Наведене вище переконливо свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заяви першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури про зупинення провадження в справі № 914/3180/23 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 у справі № 914/3146/23.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. На підставі заяв Громадської організації "Асоціація інвалідів захисників вітчизни" та ПГО "АІЗВ "Львівська здравниця" про дозвіл на демонтаж незавершеного будівництва загальноосвітньої школи на вул. Широкій, 2 у смт Брюховичі, яка належить територіальній громаді смт Брюховичі в особі Брюховицької селищної ради, 22.09.2020 виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради прийнято рішення № 1961, яким затверджено акт технічного стану об'єкта нерухомості "Незавершене будівництво школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі", висновок про технічний стан об'єкта нерухомості "Незавершене будівництво школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі" та звіт про незалежну оцінку об'єкта нерухомості. Рекомендовано виконкому Брюховицької селищної ради: подати на розгляд чергової сесії Брюховицької селищної ради рішення про списання шляхом ліквідації незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої школи на вул. Широкій, 2 у смт Брюховичі, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді смт Брюховичі; списати та демонтувати об'єкт комунальної власності; надати дозвіл Підприємству на демонтаж незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої школи на вул. Широкій, 2 у смт Брюховичі.
Рішенням Брюховицької селищної ради від 08.10.2020 № 1921 списано з балансу Брюховицької селищної ради шляхом ліквідації (у зв'язку з аварійністю та непридатністю для подальшого використання) об'єкт незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої шкоди загальною площею 10390,5 м2, розташований за адресою: вул. Широка, 2, смт Брюховичі, м. Львів, Львівська обл.
11. Рішенням Брюховицької селищної ради від 15.10.2020 № 2046 змінено вид використання земельної ділянки площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, розташованої на вул. Широкій, 2 у смт Брюховичі, з виду використання "для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти" на такий вид використання - "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови".
Рішенням Брюховицької селищної ради від 20.10.2020 № 2088 передбачено: 1) припинити право постійного користування на земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, яка належить Брюховицькій селищній раді; 2) надати Підприємству в постійне користування зазначену земельну ділянку для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
21.10.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ПГО "АІЗВ "Львівська здравниця" право постійного користування земельною ділянкою площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002.
12. 23.10.2020 виконавчий комітет Брюховицької селищної ради рішенням № 2067 затвердив містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва відповідачем-3 багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції на вул. Широкій, 2 у смт Брюховичі (далі - МУО земельної ділянки).
Відповідно до містобудівних умов замовником є ПГО "АІЗВ "Львівська здравниця", на земельній ділянці площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, об'єкти транспорту, зв'язку, інженерні комунікації відсутні, відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.10.2020, індексний № 229289881, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2700765746101, генеральний план смт Брюховичі.
13. Ухвалою Львівської міськради від 29.12.2020 № 6 "Про функціонування Львівської міської територіальної громади" Міськраду визначено правонаступником прав та обов'язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади.
Ухвалою Львівської міськради від 29.12.2020 № 7 Брюховицьку селищну раду припинено шляхом приєднання до Львівської міськради, тобто з 29.11.2020 повноваження Брюховицької селищної ради припинилися, а її правонаступником стала Міськрада.
14. 20.10.2022 Інспекція видала Підприємству дозвіл № IV012221019254, найменування об'єкта будівництва - нове будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції на вул. Широкій, 2 в смт Брюховичі Львівської області, 1 черга будівництва.
15. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна станом на 07.09.2023 убачається, що земельна ділянка площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, перебуває у власності територіальної громади, власник - Львівська міськрада; дата і час державної реєстрації - 26.10.2022.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна станом на 20.10.2023 убачається, що 11.09.2023 за ПГО "АІЗВ "Львівська здравниця" зареєстровано право власності на незавершене будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО).
Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 31.08.2023 № 332, складеним Департаментом містобудування Львівської міськради, зафіксовано зокрема таке: 1) земельна ділянка площею 3,4600 га за адресою: вул. Широка, 2, використовується Підприємством, 2) категорія земель землі житлової та громадської забудови, 3) відповідно до Генерального плану смт Брюховичі, затвердженого рішенням Брюховицької селищної ради від 26.04.2018 № 567, ділянка знаходиться на території громадської забудови, 4) на земельній ділянці знаходиться об'єкт незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої школи в занедбаному стані, який згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважається знищеним, 5) на земельній ділянці проводяться будівельні роботи багатофункціонального комплексу громадського призначення, 6) доступ до земельної ділянки обмежений шляхом встановлення металевої огорожі.
Позиція Верховного Суду
16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційних скарг наведені в них доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково з таких підстав.
17. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про неефективність обраного прокурором способу захисту прав місцевої територіальної громади з огляду на те, що прийняте виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення про надання вихідних даних для проєктування об'єктів будівництва, яким було затверджено МУО земельної ділянки, вичерпало свою дію фактом виконання рішення № 2067, в зв'язку з чим визнання недійсним такого рішення не зможе забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади. При цьому прокурор не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом, обравши належний та ефективний спосіб захисту прав територіальної громади міста Львова, передбачений саме статтями 386- 388 ЦК України, який (спосіб) у межах цього провадження не було обрано.
Крім того, зважаючи на відсутність пред'явлення прокурором вимог щодо скасування документів (рішення Брюховицької селищної ради від 20.10.2020 № 2088 та рішення Реєстратора від 13.09.2023 № 69270610), які стали підставою для державної реєстрації права приватної власності Підприємства на спірний об'єкт незавершеного будівництва, заявлена прокурором позовна вимога про скасування такої державної реєстрації також є неефективним способом захисту прав територіальної громади.
18. Колегія суддів вважає зазначений висновок апеляційного суду передчасним, у зв'язку з чим убачає підстави для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та водночас погоджується з доводами скаржників у частині неврахування апеляційним судом як висновку щодо застосування положень частини 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в подібних правовідносинах (у контексті того, що, на відміну від рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду, яке реалізовується шляхом укладення договору оренди землі, оспорюване рішення органу місцевого самоврядування про надання вихідних даних для проєктування будівництва має триваючий характер, позаяк за змістом частини 8 статті 29 цього Закону містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника та введення його в експлуатацію), викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 308/10256/15-а, так і висновків щодо застосування положень статей 16, 21, 393 ЦК України в подібних правовідносинах (в контексті того, що рішення органу місцевого самоврядування, яке не вичерпало своєї дії шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо), є чинним і породжує відповідні правові наслідки та може оспорюватися з точки зору законності, а вимога про визнання його незаконним (протиправним) і скасування є належним та ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 361/2965/15, від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 464/1327/21, від 23.11.2023 у справі № 370/457/20, від 21.12.2023 у справі № 521/8304/16, від 20.03.2024 у справі № 731/264/23, з огляду на таке.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 № 2067 "Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт Брюховичі" та дозволу ДІАМ України на виконання будівельних робіт від 20.10.2022 № IV012221019254
19. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43- 47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20- 26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
20. Прокурор оскаржує рішення Брюховицької селищної ради, правонаступником прав та обов'язків якого є Львівська міськрада, і саме тому визначає її відповідачем-1 у справі.
21. Дійсно, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладання відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, позаяк зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (схожі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.67, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180)).
22. Проте, з огляду на особливості спірних правовідносин, пов'язаних із оформленням оспорюваним рішенням передусім факту затвердження Брюховицькою селищною радою МУО забудови спірної земельної ділянки, колегія суддів наголошує на помилковому застосуванні до таких правовідносин зазначеного нерелевантного висновку Великої Палати Верховного Суду, оскільки, по-перше, рішення № 2067 не виконувалося шляхом укладання між Міськрадою та Підприємством певного договору.
По-друге, за змістом абзацу 1 частини 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.
Таким чином, на відміну від рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду, яке реалізовується шляхом укладення договору оренди землі, оспорюване рішення органу місцевого самоврядування про надання вихідних даних для проєктування будівництва має триваючий характер (до завершення будівництва об'єкта).
23. Суд касаційної інстанції зазначає про необґрунтованість висновку апеляційного суду про те, що оспорюване рішення нібито вичерпало свою дію виконанням, оскільки з огляду на специфіку спірних правовідносин суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови помилково залишив поза увагою викладений в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 308/10256/15-а висновок про те, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва та у зв'язку з його закінченням вичерпують свою дію виконанням. Тобто містобудівні умови та обмеження вичерпують свою дію виконанням лише в разі, якщо будівництво об'єкта було завершено та виготовлено правовстановлюючі документи на квартири і нежитлові приміщення.
Натомість з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено завершення будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції на вул. Широкій, 2 у смт Брюховичі, що в тому числі підтверджується оспорюванням прокурором у межах цієї справи державної реєстрації права приватної власності Підприємства на вказаний об'єкт незавершеного будівництва.
24. У зв'язку з наведеним колегія суддів погоджується з доводами скаржників про те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору застосував викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180) висновок (в контексті того, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладання відповідного договору (вичерпало свою дію виконанням), є неефективним способом захисту прав особи) в справах, які відрізняються за предметом позовних вимог, їх нормативним обґрунтуванням і фактичними обставинами справи, а тому не можуть бути релевантними до спірних правовідносин. Зокрема, в зазначених справах предметом позову було визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки, тоді як оспорюване в цій справі рішення про надання вихідних даних для проєктування будівництва має триваючий характер, що зумовлено чинністю містобудівних умов та обмежень у період до завершення будівництва об'єкта в силу вимог частини 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
25. Водночас апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано усталені правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що:
1) рішення органу місцевого самоврядування, яке не вичерпало своєї дії шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо), є чинним і породжує відповідні правові наслідки та може оспорюватися з точки зору законності, а вимога про визнання його незаконним (протиправним) і скасування є належним та ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів;
2) якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
27. Так, у пункті 11.10 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації речового права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ця реєстрація створює відповідні перешкоди.
28. У свою чергу, в пункті 33 постанови від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала таке:
"Велика Палата Верховного Суду неодноразово констатувала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пунктах 25-28 постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц)".
29. Крім того, в пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах.
Схожі за змістом висновки щодо належності та ефективного такого способу захисту цивільних прав, як визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке є чинним і породжує відповідні правові наслідки, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19.
30. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 361/2965/15, від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 464/1327/21, від 23.11.2023 у справі № 370/457/20, від 21.12.2023 у справі № 521/8304/16, від 20.03.2024 у справі № 731/264/23 викладено висновок про те, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
31. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
32. Верховний Суд зауважує на тому, що всупереч положенням статей 269, 282 ГПК України оскаржувана постанова взагалі не містить як будь-якого обґрунтування щодо неналежності чи неефективності такого способу захисту цивільних прав, як заявлена прокурором вимога про визнання незаконним та скасування дозволу ДІАМ України на виконання будівельних робіт від 20.10.2022 № IV012221019254, так і спростування висновку суду першої інстанції про обґрунтованість позову в цій частині.
Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства на об'єкт незавершеного будівництва з припиненням такого речового права та із закриттям у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідного розділу
33. Відповідно до абзаців 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 22.07.2023, тобто на час звернення з позовом) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини 7 статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.
Таким чином, зазначеною нормою закону допускаються такі окремі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи, які не є негаторним позовом: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав, тоді як правовими наслідками застосування таких способів захисту є припинення речового права, зареєстрованого за останнім набувачем на підставі скасованого судом незаконного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, та подальше повернення відповідних речових прав у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, скасованої в судовому порядку, тобто на користь попереднього набувача речового права, якщо останній звісно раніше реєстрував за собою відповідне речове право.
34. Суд касаційної інстанції констатує, що покладений в основу оскаржуваної постанови висновок апеляційного суду щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства на спірний об'єкт незавершеного будівництва, який (висновок) ґрунтується на неефективності обраного Міськрадою способу захисту своїх прав суперечить викладеному в пункті 11.9 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації.
Адже ефективним способом захисту прав територіальної громади апеляційний суд помилково вважає вимоги щодо скасування документів (рішення Брюховицької селищної ради від 20.10.2020 № 2088 "Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників Вітчизни "Львівська здравниця" та рішення Реєстратора від 13.09.2023 № 69270610), які стали підставою для державної реєстрації права приватної власності Підприємства на спірний об'єкт незавершеного будівництва.
35. При цьому колегія суддів враховує, що в постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 та в інших постановах Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Таким чином, рішення Реєстратора від 13.09.2023 № 69270610, яке не є правовстановлюючим документом, вичерпало свою дію в момент державної реєстрації права приватної власності Підприємства на спірний об'єкт незавершеного будівництва, в зв'язку з чим скасування зазначеного рішення не є ефективним способом захисту прав територіальної громади, чим спростовується помилкове посилання апеляційного суду на необхідність заявлення прокурором вимоги про скасування рішення Реєстратора від 13.09.2023 № 69270610 з метою ефективного захисту прав територіальної громади.
36. У свою чергу, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обрання прокурором неефективного способу захисту прав територіальної громади з огляду на відсутність пред'явлення ним позовної вимоги щодо скасування рішення Брюховицької селищної ради від 20.10.2020 № 2088 "Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації "Асоціація інвалідів захисників Вітчизни "Львівська здравниця", оскільки рішення Брюховицької селищної ради від 20.10.2020 № 2088 вже оспорюється в межах провадження в справі № 914/3146/23, зокрема вказане рішення визнано незаконним і скасовано рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2025 у справі № 914/3146/23 (за участю Львівської обласної прокуратури, Львівської міськради та ПГО "АІЗВ "Львівська здравниця"), яке (судове рішення) наразі не набрало законної сили в зв'язку з оскарженням в апеляційному порядку, що підтверджується ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Підприємства на зазначене рішення.
Цілком очевидно, що відсутність заявлення прокурором вимоги про скасування рішення Брюховицької селищної ради від 20.10.2020 № 2088 "Про надання в користування земельної ділянки громадської організації "Асоціація інвалідів захисників Вітчизни "Львівська здравниця" в межах цієї справи зумовлена врахуванням позивачем положень пункту 3 частини 1 статті 226 ГПК України, згідно з якими суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
37. Водночас, ураховуючи той факт, що предметом позову в справі № 914/3146/23 є зобов'язання Підприємства повернути земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міськради, Верховний Суд вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що прокурор не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом, обравши належний та ефективний спосіб захисту прав територіальної громади міста Львова, передбачений саме статтями 386- 388 ЦК України, оскільки відповідний спосіб захисту прокурором вже реалізовано в межах іншого позовного провадження.
38. Отже, враховуючи особливості правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що, обмежившись помилковим посиланням на обрання прокурором неналежного та неефективного способу захисту прав територіальної громади, суд апеляційної інстанції на порушення норм статей 86, 236, 269, 282 ГПК України безпідставно ухилився від апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду по суті заявлених позовних вимог (на предмет їх обґрунтованості/необґрунтованості), зокрема, достеменно не встановив тих істотних обставин, чи рішення № 2067 відповідає вимогам закону (статей 24, 29, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тощо), чи порушуються цим рішенням права та інтереси територіальної громади та чи можливо відновити порушене право шляхом скасування оспорюваного рішення з огляду на відсутність оскарження та скасування МУО забудови земельної ділянки, виданих на підставі такого рішення.
39. Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції не здійснював апеляційний перегляд справи по суті заявлених позовних вимог, тобто не надавав оцінки встановленим судом першої інстанції порушенням положень статей 24, 29, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" при прийнятті оспорюваного рішення та видачі оспорюваного дозволу, які (допущені відповідачем-1 і відповідачем-2 порушення) стали підставою для висновку місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, то колегія суддів на стадії касаційного перегляду справи не бере до уваги та не вправі надавати передчасну оцінку доводам скаржників про помилкове неврахування апеляційним судом:
1) висновків щодо застосування положень статей 29, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 14.08.2018 у справі № 823/5265/15, від 07.02.2019 у справі № 803/952/17, від 20.03.2019 у справі № 810/726/18, від 17.05.2019 у справі № 806/1576/18, від 20.05.2019 у справі № 826/15338/18, від 04.09.2019 у справі № 826/13852/17, від 19.09.2019 у справі № 308/10256/15-а, від 15.01.2020 у справі № 813/4060/17, від 04.02.2020 у справі № 826/9713/18, від 19.02.2020 у справі № 813/2417/17, від 29.04.2020 у справі № 712/6577/18, від 15.02.2021 у справі № 320/5710/20, від 18.03.2021 у справі № 420/1055/20, від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18, від 31.05.2021 у справі № 826/16053/16, від 16.06.2021 у справі № 2340/3189/18, від 22.10.2021 у справі № 1.380.2019.002227, від 14.02.2022 у справі № 210/3729/17 (2-а/210/204/17), від 24.10.2022 у справі № 640/3941/19, від 19.01.2023 у справі № 640/9995/20, від 21.03.2023 у справі № 460/9602/20, від 22.08.2024 у справі № 380/7958/21, від 11.11.2024 у справі № 480/5165/21;
2) висновку щодо застосування норм статей 2, 5, 10, 24, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі 910/10987/18.
40. Ураховуючи викладене вище апеляційний суд на обґрунтування ухваленої постанови передчасно послався на викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 висновок про те, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
41. Наведене в сукупності свідчить про неповне з'ясування саме апеляційним судом фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Щодо інших доводів касаційної скарги
42. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
43. Колегія суддів відхиляє доводи скаржників в частині неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування положень статей 16, 21, 393 ЦК України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (предмет позову - стягнення безпідставно одержаних коштів, 3 % річних та інфляційних втрат), від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (предмет позову - визнання недійсними та скасування державних актів на право користування земельними ділянками), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (предмет позову - зобов'язання вчинити дії з прийняття виконання зобов'язань за договором шляхом надання актів приймання-передачі електроенергії), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (предмет позову - зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсації за використання твору образотворчого мистецтва), від 16.10.2019 у справі № 522/6962/18 (предмет позову - визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинити дії з приведення у попередній стан самовільно реконструйованого нерухомого майна), від 19.02.2020 у справі № 813/2417/17 (предмет позову - визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (предмет позову - визнання недійсними договорів оренди та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (предмет позову - визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20) (предмет позову іпотекодавця - визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно), у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 (предмет позову - визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі), від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 (предмет позову - визнання правочину удаваним), від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 (предмет позову - визнання права на споживання природного газу), від 05.11.2019 у справі № 926/746/19 (предмет позову - усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом визнання незаконною дії службової особи органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою), від 26.11.2019 у справі № 917/92/19 (предмет позову - визнання переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки), від 10.12.2019 у справі № 906/43/19 (предмет позову - заборона ведення лісового господарства та використання лісового фонду на землях Міністерства оборони України), від 16.06.2020 у справі № 922/3371/19 (предмет позову - визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про зміну іпотекодержателя), від 18.08.2020 у справі № 910/7631/18 (предмет позову - визнання події страховим випадком та стягнення страхового відшкодування), від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18 (предмет позову - скасування рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання вчинити необхідні дії шляхом повернення коштів на рахунки позивача), від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19 (предмет позову - визнання недійсними наказу та рішення, витребування земельних ділянок з незаконного володіння), від 15.06.2021 у справі № 910/10440/19 (предмет позову - скасування запису та відновлення реєстрації права власності), від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20 (предмет позову - визнання незаконним та скасування рішення комунального підприємства та зобов'язання товариства відновити та здійснити капітальний ремонт), від 04.11.2021 у справі № 910/18029/16 (предмет позову - визнання недійсними договорів відступлення права вимоги), від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20 (предмет позову - визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації прав, скасування реєстрації земельної ділянки, спонукання до вчинення дій), від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15 (предмет позову - визнання незаконними рішення та розпорядження, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та Державного акта на право власності на земельну ділянку), від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21 (предмет позову - визнання протиправним висновку Колегії, визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України), від 29.11.2022 у справі № 910/745/20 (предмет позову - визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги), від 12.04.2023 у справі № 916/156/22 (предмет позову - визнання незаконними та скасування рішення і свідоцтва про право власності на нерухоме майно), від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19 (предмет позову - визнати недійсними інвестиційного договору та правочину відступлення права вимоги), від 15.08.2023 у справі № 906/1175/18 (предмет позову - усунення перешкод в користуванні земельними ділянками на підставі договорів сервітуту) та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 296/888/22 (предмет позову - визнання права власності на житло та зобов'язання провести приватизацію житла), оскільки за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та в зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності в фактичних обставинах таких спорів, пов'язаних з правами та обов'язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій як нерелевантних для вирішення цього господарського спору.
44. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, із урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
45. Ураховуючи викладене вище, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, оскільки ухвалена без дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, без урахування правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах, а відтак помилковим є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову виключно з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту прав територіальної громади.
46. З огляду на особливості правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, оскільки надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам із урахуванням фактичних підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову виключно з мотивів обрання позивачем неефективного способу захисту прав територіальної громади, та, як наслідок, безпідставно ухилився від апеляційного перегляду рішення від 04.09.2025 по суті заявлених позовних вимог (на предмет їх обґрунтованості/необґрунтованості), тоді як у силу імперативних положень частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
47. Наведене в сукупності свідчить про неповне з'ясування саме апеляційним судом фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
48. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
49. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, оскільки саме суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 361/2965/15, від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 308/10256/15-а, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 464/1327/21, від 23.11.2023 у справі № 370/457/20, від 21.12.2023 у справі № 521/8304/16, від 20.03.2024 у справі № 731/264/23, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
50. З наведених раніше мотивів Верховний Суд відхиляє необґрунтовані доводи ДІАМ України та ПГО "АІЗВ "Львівська здравниця", викладені у відзивах на касаційні скарги.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
51. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
52. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
53. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову виключно з мотивів обрання прокурором неефективного способу захисту прав місцевої територіальної громади не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, оскільки, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд безпідставно ухилився від апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду по суті заявлених позовних вимог (на предмет їх обґрунтованості/необґрунтованості).
54. Отже, зазначена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, що в розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об'єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, яким було допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
55. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.
Розподіл судових витрат
56. З огляду на те, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури та Львівської міської ради задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі № 914/3180/23 скасувати.
Справу № 914/3180/23 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай