30 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5262/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025
(суддя - Литвинова В. В.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025
(головуючий - Ярош А. І., судді: Савицький Я. Ф., Принцевська Н. М.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
до: 1. Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця";
2. Акціонерного товариства "Українська залізниця"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" та Акціонерного товариства "Одеський припортовий завод"
про стягнення 321 063,37 грн.
1. У листопаді 2024 року Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" суму нестачі вантажу в розмірі 321 063,37 грн.
2. 02.04.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, яким позов задоволено повністю.
3. 07.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, якою просило стягнути з відповідача 14 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, 1 500 грн судових витрат, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката та 15 300 грн витрат на проведення експертизи (підготовку експертного висновку на замовлення сторони).
4. 05.05.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" про стягнення судових витрат задовольнив частково, стягнув з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на його користь 23 900 грн судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи № 916/5262/24 в Господарському суді Одеської області, у задоволенні іншої частини заяви відмовив.
5. 01.07.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін.
6. 23.07.2025 Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині стягнення судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи стосовно витрат на експертизу в сумі 15 300 грн й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви в цій частині.
7. У касаційній скарзі підставою для оскарження судових рішень скаржник визначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме статті 123 ГПК України, і не врахування висновків щодо застосування цієї норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що є підставою, передбаченою пунктом 1 частини другою статті 287 ГПК України.
8. 25.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегрований транспортний менеджмент Груп Україна" подало до Верховного Суду через систему "Електронний суд" заперечення проти відкриття касаційного провадження. В обґрунтування зазначає, що звертаючись з касаційною скаргою на підставі пунктів а) та в) частини третьої статті 287 ГПК України Акціонерне товариство "Українська залізниця" не обґрунтувало чому та з яких підстав зазначений випадок має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не навело змістовного обґрунтування причин, доказів та прикладів виняткового значення для такого великого підприємства як Акціонерне товариство "Українська залізниця" відшкодування судових витрат на проведення експертизи у сумі 15 300 грн, тому просить відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
9. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та заперечення проти відкриття касаційного провадження й дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
10. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
11. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
12. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частина перша статті 163 ГПК України).
13. Згідно з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
14. За загальним правилом судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
15. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
16. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 виклав висновок з приводу можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткове рішення до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі).
17. Як зазначив Верховний Суд, зі змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
18. Скаржник оскаржує додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат та постанову суду апеляційної інстанції за результатом його перегляду, предметом спору у цій справі є стягнення у розмірі 321 063,37 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028 грн = 1 514 000 грн), а тому такі рішення не підлягають касаційному оскарженню.
19. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що справа має виняткове значення для нього в частині вирішення питання віднесення до судових витрат витрати на проведення експертизи в сумі 15 300 грн, оскільки неправильне застосування судами першої або апеляційної інстанції положень статті 123 ГПК України призводить до безпідставного стягнення витрат на складання акта експертизи, який в силу положень частини третьої статті 69, частини п'ятої статті 101 ГПК України, статей 1, 12 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 № 4038-XII, пункту 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, не може бути віднесений до судових витрат у справі (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
20. Верховний Суд зазначає, щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
21. Власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини статті 287 ГПК України.
22. За оцінкою Суду касаційна скарга не містить переконливих аргументів, а також підтверджуючих документів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржника, оскільки незгода з ухваленими рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь заявника є звичайним передбачуваним процесом.
23. Скаржник також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень в частині вирішення питання щодо судових витрат становить значний суспільний інтерес та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак не наводить жодних обґрунтувань щодо наявності зазначених випадків.
24. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
25. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
26. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
27. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
28. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
29. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми.
30. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
31. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
32. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
33. Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезна-ходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
34. Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
35. На підставі наведеного, надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
36. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
37. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
38. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/5262/24 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко