8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" липня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2229/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків
до Приватного акціонерного товариства "Лекхім - Харків", м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників учасників справи:
позивача - Панасенко І.О.
відповідача - Павлуненко К.Л.
Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Лекхім-Харків", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 426 981,60 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об'єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 3944-/07-ІО-А від 29.09.2021. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 02.07.2025 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.07.2025 о 10:00.
14.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що відповідач, ПрАТ "Лекхім-Харків", не має заперечень щодо наявності й розміру заборгованості перед КП "Харківводоканал", отже, керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, визнає позовні вимоги про стягнення заборгованості за перевищення допустимих величин показників забруднення стічних вод у розмірі 426 981,60 грн у повному обсязі.
Відповідач вказує, що складнощі у виконанні зобов'язання зумовлені впливом воєнного стану на нормальну господарську діяльність підприємства. ПрАТ "Лекхім-Харків" розміщене у прифронтовій Харківській області, місто Харків постійно потерпає від обстрілів, що ускладнює, а подекуди й унеможливлює нормальну діяльність підприємства, отримання прибутку. З огляду на це, виплата заборгованості буде значним фінансовим тягарем для підприємства. З огляду на наведене, ПрАТ "Лекхім-Харків" просить суд про розстрочення виконання рішення на шість місяців з дня його ухвалення, шляхом стягнення протягом шести місяців рівними частинами по 71 163,60 грн. Відповідач вважає, що розстрочення не порушить балансу інтересів сторін, який полягає у виконанні судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Одночасно розстрочення виконання судового рішення надасть змогу відповідачу вжити заходів для забезпечення виконання своїх зобов'язань та вчинити інші дії, необхідні для акумуляції коштів задля погашення відповідних коштів за судовим рішенням, ухваленим у цій справі.
Присутній у підготовчому засіданні 24.07.2025 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Проти надання розстрочки виконання рішення суду не заперечував.
Присутній у підготовчому засіданні представник відповідача визнав позов у повному обсязі. Просив суд задовольнити клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду.
Відповідно ч. ч. 3, 4 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Згідно ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Повноваження адвоката Павлуненко К.Л. на представництво інтересів ПрАТ "Лекхім-Харків" у Господарському суді Харківської області у справі №922/2229/25 підтверджується ордером серії АХ №1274475 від 10.07.2025, яким не обмежуються повноваження адвоката. Таким чином, представник відповідача уповноважений на вчинення такої процесуальної дії як визнання позову, і його дії не суперечать інтересам ПрАТ "Лекхім-Харків".
Враховуючи факт визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому засіданні розглянути спір по суті та ухвалити рішення.
При цьому суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, констатує, що представник відповідача не обмежений у повноваженнях щодо визнання позову, матеріали справи не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Між Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" та Приватним акціонерним товариством "Лекхім-Харків" був укладений договір на приймання стічних вод (надання послуг з водовідведення) від 26.05.2010 № V-1735/07-АК-2.
29.09.2021, у відповідності до норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги", між Комунальним підприємством "Харківводоканал" та Приватним акціонерним товариством "Лекхім-Харків" був укладений договір з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об'єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 3944-/07-ІО-А (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору, виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 58 договору сторони зобов'язалися керуватися рядом нормативно-правових актів, зокрема, Правилами приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова, затверджених рішенням виконкому Харківської міської ради від 08.09.2010 № 321 (далі - Правила № 321).
Згідно п. 86 договору, споживач зобов'язаний скидати стічні води, якісні показники яких не повинні перевищувати встановлених "Місцевими Правилами" допустимих величин показників забруднення (ДВП). У разі скиду споживачем стічних вод з перевищенням ДВП сплачувати підвищений платіж з коефіцієнтом кратності згідно з "Місцевими Правилами" на підставі платіжних документів та розрахунків виконавця, виконаних також по наданих ним актам відбору проб стічної води за формою, встановленою "Місцевими Правилами", та протоколам досліджень цих проб, проведених атестованими у встановленому порядку аналітичними лабораторіями.
04.06.2021 було здійснено відбір проб стічних вод ПрАТ "Лекхім-Харків". Проби відбирались з контрольних колодязів № КК-1 по вул. Северина Потоцького, 36 м. Харкова, згідно зі схемою. Під час проведення відбору проб представниками КП "Харківводоканал" було складено акт б/н від 04.06.2021, який представник ПрАТ "Лекхім-Харків" підписав без заперечень. Проби були відібрані в достатньому об'ємі, опломбовані та доставлені до лабораторії КП "Харківводоканал".
За результатами дослідження були зафіксовані перевищення ДВП по ряду показників відповідно до протоколу результатів визначення показників якості вод від 09.06.2021 № 518.
Згідно з п.7.14 Правил № 321, ПрАТ "Лекхім-Харків" нараховано платіж за перевищення ДВП за 01.06.2021 - 30.06.2021 у сумі 426 981,60 грн.
КП "Харківводоканал" направило відповідачу платіжні вимоги-доручення та претензію від 05.08.2021 №14-10/4210 з повідомленням про виявлення перевищення ДВП та вимогою сплатити борг.
Сума заборгованості за скид стічних вод з перевищенням ДВП відповідачем не сплачена і становить 426 981,60 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених дим Кодексом.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, згідно умов статті 901 ЦК України.
Згідно статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 610 ЦК кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого наданими доказами та визнаного відповідачем.
Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду протягом шести місяців.
Положеннями статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
В обґрунтування розстрочки виконання рішення суду відповідач зазначає, що в нього виникли об'єктивні обставини, які унеможливлюють одночасне повне виконання рішення у даній справі. Негайне та повне виконання рішення в поточних умовах, зумовлених воєнним станом та наслідками бойових дій у регіоні, призведе до критичного погіршення фінансового стану підприємства та унеможливить його подальше функціонування.
За приписами статті 79 ГПК України передбачено, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме: введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду справи не скасований.
Відповідні обставини в силу приписів частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.
Суд вважає, що в даному випадку негайне звернення стягнення на кошти ПАТ "Лекхім-Харків" у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, що неминуче завдасть шкоди останньому.
Водночас, позивач не заперечував проти задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Враховуючи принципи розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення у даній справі на шість місяців.
Суд зазначає, що розстрочення виконання рішення для відповідача не є інструментом ухилення від виконання рішення. Останній лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення клопотання ПАТ "Лекхім-Харків" про надання розстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" також встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відтак, враховуючи, що відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, п'ятдесят відсотків судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 561,89 грн, судовий збір у розмірі 2 561,89 грн повертається позивачу з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 185, 191, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лекхім-Харків" (61115, м. Харків, вул. Северина Потоцького, 36, код ЄДРПОУ 22676945) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 90, код ЄДРПОУ 03361715) - 426 981,60 грн заборгованості та 2 561,89 грн судового збору.
Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду - задовольнити.
Розстрочити виконання рішення суду шляхом стягнення суми заборгованості рівними частинами протягом шести місяців та виконувати його наступним чином: до 25 серпня 2025 року - 71 163,60 грн, до 25 вересня 2025 року - 71 163,60 грн, до 25 жовтня 2025 року - 71 163,60 грн, до 25 листопада 2025 року - 71 163,60 грн, до 25 грудня 2025 року - 71 163,60 грн, до 25 січня 2026 року - 71 163,60 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Комунальному підприємству "Харківводоканал" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 90, код ЄДРПОУ 03361715) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 561,89 грн, сплачений за платіжною інструкцією №3143 від 26.06.2025 після набрання рішенням законної сили про що поставити відповідну ухвалу.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Комунальне підприємство "Харківводоканал" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 90, код ЄДРПОУ 03361715).
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Лекхім-Харків" (61115, м. Харків, вул. Северина Потоцького, 36, код ЄДРПОУ 22676945).
Повне рішення підписано 31 липня 2025 року.
Суддя О.В. Погорелова