ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2025Справа № 910/6057/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український діловий світ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муріна»
про стягнення 1.000.773,16 грн
Представники сторін: не викликались
14.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Український діловий світ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муріна» про стягнення 1.000.773,16 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладених між сторонами договорів купівлі-продажу № 1 від 03.06.2024, № 2 від 03.06.2024, № 3 від 03.06.2024 та № 4 від 03.06.2024 позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у загальному розмірі 4.498.803,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями 35 від 14.08.2024, № 134 від 19.06.2024, № 123 від 14.08.2024, № 11 від 03.07.2024, № 29 від 08.08.2024, № 127 від 18.062024. Проте, товар поставлено не було, тому між сторонами було укладено угоди від 10.09.2024 та від 05.02.2025 про зарахування зустрічних однорідних вимог, після укладення яких заборгованість відповідача перед позивачем складає 1.000.773,16 грн. У зв'язку з непогашенням відповідачем всієї суми заборгованості, позивач звернувся до суду з вищевикладеною вимогою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 відкрито провадження у справі № 910/6057/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.05.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 27.05.2025 о 15:09 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 11.06.2025 включно.
28.05.2025 від представника відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про внесення його даних РНОКПП для доступу до електронної справи № 910/6057/25.
06.06.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.
12.06.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, які фактично зводяться до того, що саме позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договорами та перерахував попередню оплату не у повному розмірі, як це передбачено договорами.
18.06.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідачем також не виконано свої зобов'язання за договорами та не було виставлено позивачу рахунки, які є підставою для оплати попередньої оплати.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
03.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Муріна» (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український діловий світ» (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу № 1 (далі - договір № 1).
Відповідно до п. 1.1 договору № 1 продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.
Пункт 1.2 договору містить відомості про товар:
1.2.1. найменування - куртка костюмна утеплювана ВИД 2;
1.2.2. одиниця виміру кількості - шт. (штук);
1.2.3. кількість товару - 30000.
Згідно з п. 3.1 договору № 1 загальна ціна товару, що поставляється за цим договором складає 21.474.000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3.2 договору № 1 розрахунки за цим договором здійснюються поетапно, в національній валюті України українській гривні наступним чином:
1 етап - передоплата до 05.07.2024 в розмірі (30% від ціни договору) - 6.442.200,00 грн згідно рахунку-фактури на протязі 3-х банківських днів з моменту його отримання;
2 етап - оплата за поставлену готову продукцію (70% від ціни договору) - 15.031.800,00 грн на протязі 7-х банківських днів з моменту підсипання сторонами видаткових накладних.
03.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Муріна» (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український діловий світ» (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу № 1 (далі - договір № 2).
Відповідно до п. 1.1 договору № 2 продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.
Пункт 1.2 договору № 2 містить відомості про товар:
1.2.1. найменування - куртка костюмна утеплювана ВИД 2 і ВИД 3;
1.2.2. одиниця виміру кількості - шт. (штук);
1.2.3. кількість товару - 33500.
Згідно з п. 3.1 договору № 2 загальна ціна товару, що поставляється за цим договором складає 23.979.300,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3.2 договору № 2 розрахунки за цим договором здійснюються поетапно, в національній валюті України українській гривні наступним чином:
1 етап - передоплата до 05.07.2024 в розмірі (30% від ціни договору) - 7.193.790,00 грн згідно рахунку-фактури на протязі 3-х банківських днів з моменту його отримання;
2 етап - оплата за поставлену готову продукцію (70% від ціни договору) - 16.785.510,00 грн на протязі 7-х банківських днів з моменту підсипання сторонами видаткових накладних.
03.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Муріна» (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український діловий світ» (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу № 3 (далі - договір № 3).
Відповідно до п. 1.1 договору № 3 продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.
Пункт 1.2 договору № 3 містить відомості про товар:
1.2.1. найменування - куртка костюмна утеплювана ВИД 2;
1.2.2. одиниця виміру кількості - шт. (штук);
1.2.3. кількість товару - 60000.
Згідно з п. 3.1 договору № 3 загальна ціна товару, що поставляється за цим договором складає 42.948.000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3.2 договору № 3 розрахунки за цим договором здійснюються поетапно, в національній валюті України українській гривні наступним чином:
1 етап - передоплата до 05.07.2024 в розмірі (30% від ціни договору) - 12.884.400,00 грн згідно рахунку-фактури на протязі 3-х банківських днів з моменту його отримання;
2 етап - оплата за поставлену готову продукцію (70% від ціни договору) - 30.063.600,00 грн на протязі 7-х банківських днів з моменту підсипання сторонами видаткових накладних.
Посилання відповідач на те, що на поданому позивачем договорі купівлі-продажу № 3 від 03.06.2024 відсутній підпис (при цьому не вказано чий) не відповідає дійсності, оскільки поданий договір № 3 містить на кожній з його сторінок підписи та відтиски печаток обох сторін договору.
03.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Муріна» (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український діловий світ» (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу № 4 (далі - договір № 4).
Відповідно до п. 1.1 договору № 4 продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.
Пункт 1.2 договору № 4 містить відомості про товар:
1.2.1. найменування - куртка костюмна утеплювана ВИД 2;
1.2.2. одиниця виміру кількості - шт. (штук);
1.2.3. кількість товару - 80000.
Згідно з п. 3.1 договору № 4 загальна ціна товару, що поставляється за цим договором складає 21.474.000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3.2 договору № 4 розрахунки за цим договором здійснюються поетапно, в національній валюті України українській гривні наступним чином:
1 етап - передоплата до 30.06.2024 в розмірі (3% від ціни договору) - 1.717.920,00 грн згідно рахунку-фактури на протязі 3-х банківських днів з моменту його отримання;
2 етап - до 05.07.2024 - (35% від ціни договору) - 20.042.400,00 грн;
3 етап - оплата за поставлену готову продукцію (62% від ціни договору) - 35.503.680,00 грн на протязі 7-х банківських днів з моменту підсипання сторонами видаткових накладних.
Отже, загальний розмір попередньої оплати за вказаними договорами становить 28.238.310,00 грн.
Разом з цим, з наявних у справі платіжних інструкцій вбачається, що позивачем за договорами здійснено попередню оплату відповідачу на загальну суму 4.498.803,00 грн, тобто не у повному обсязі, наступним чином:
14.06.2024 в сумі 1.500.000,00 грн;
18.06.2024 в сумі 200.000,00 грн;
19.06.2024 в сумі 17.920,00 грн;
03.07.2024 в сумі 2.666335,00 грн;
08.08.2024 в сумі 39.369,00 грн;
14.08.2024 в сумі 75.159,00 грн.
Позивач у позовній заяві зазначає, що договори купівлі-продажу товару, а саме курток костюмних утеплюваних ВИД2 та ВИД3 були укладені, у зв'язку з участю ТОВ «Український діловий світ» в державних закупівлях, за результатами яких 24.05.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український діловий світ» укладено чотири державні контракти № 228/05-24-РМ, № 229/05-24-РМ, № 230/05-24-РМ та № 231/05-24-РМ (далі - Контракти) (ID закупівлі: UA-2024-04-23-012998-а), про закупівлю курток костюмних утеплюваних ВИД 2 та ВИД З. В зазначених державних контрактах висувались вимоги, щодо тканини з якої мають бути пошиті куртки, а саме - гладкопофарбоване трикотажне ворсове начісне полотно типу «фліс» в обсязі 356 125 м.п., яке повинно відповідати якісним характеристикам ТС A01XJ.30655-291:2020 (01).
Відповідач листом № 26/08-06 від 26.08.2024 повідомив позивача, що при зверненні ним до іноземного виробника тканини «FILIZ GLOBAL Enerji, Tarim, Tekstil, Ith. ve Ihr. Paz. San. Tic. Ltd. Sti» на виготовлення гладкопофарбоване трикотажне ворсове начісне полотно типу «фліс» в обсязі 356 125 м.п., яке б відповідало якісним характеристикам ТС А01XJ.30655-291:2020 (01) для виконання контрактів з Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» на товар «Куртка костюмна утеплювана» Вид 2 в кількості 203 500 шт. отримано відповідь наступного змісту:
«Іноземного виробника тканини «FILIZ GLOBAL Enerji, Tarim, Tekstil, Ith. ve Ihr. Paz. San. Tic. Ltd. Sti» повідомляє що, на підставі багатьох проведених лабораторних досліджень, компанія FILIZ не може забезпечити показник «Розтяжність по ширині (за петельними рядками) при навантаженні 6Н» на рівні не менше 15%, відповідно до ТС A01XJ.30655-291:2020 (01) Міністерства оборони України».
З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2024 між позивачем та відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої здійснено зарахування 669.491,80 грн невиконаного відповідачем перед позивачем зобов'язання по договору купівлі-продажу № 2 від 03.06.2024 та невиконаного позивачем перед відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу від 10.09.2024.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Частина 3 ст. 203 Господарського кодексу України визначає, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Отже, укладена 11.09.2024 між сторонами угода про зарахування зустрічних однорідних вимог свідчить про припинення зобов'язань відповідача за договором № 2 в частині сплати позивачу 669.491,80 грн.
Після чого позивач звернувся до відповідача з претензією № 11-09/24 від 11.09.2024, в якій посилаючись на те, що відповідачем не здійснено поставку товару у визначений договорами строк на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України просив повернути попередню оплату у розмірі 3.829.311,20 грн (4.498.803,00 грн - 669.491,80 грн).
Відповідач у відповідь на дану претензію листом № 012/09 від 12.09.2024 зазначив, що погоджується з отриманою від позивача претензією та повідомив, що сума попередньої оплати у розмірі 3.829.311,20 грн буде перерахована на рахунок позивача в повному обсязі.
В подальшому відповідач повернув позивачу попередню оплату за договорами в загальному розмірі 507.776,84 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується наступними платіжними інструкціями
№ 118 від 20.09.2024 на суму 39.369,00 грн;
№ 119 від 20.09.2024 на суму 75.159,00 грн;
№ 154 від 25.10.2024 на суму 170.559,84 грн;
№ 182 від 03.12.2024 на суму 222.689,00 грн.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що відповідач передав, а позивач прийняв товар (фурнітуру та сировину, яка була закуплена для пошиття товарів за договорами) на загальну суму 2.320.761,20 грн, що підтверджується видатковими накладними
№ 21 від 23.09.2024 на суму 61.588,81 грн;
№ 35 від 23.10.2024 на суму 448.800,00 грн;
№ 5 від 28.01.2025 на суму 671.279,52 грн;
№ 6 від 05.02.2025 на суму 1.139.092,87 грн.
11.09.2024 між позивачем та відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої здійснено зарахування 671.279,52 грн невиконаного відповідачем перед позивачем зобов'язання по договору купівлі-продажу № 3 від 03.06.2024 та невиконаного позивачем перед відповідачем зобов'язання за видатковою накладною № 5 від 28.01.2025 на суму 671.279,52 грн. Згідно цієї угоди сторони підтвердили, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 3 після укладення цієї угоди складає 2.139.866,03 грн.
05.02.2025 між позивачем та відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої здійснено зарахування 1.139.092,87 грн невиконаного відповідачем перед позивачем зобов'язання по договору купівлі-продажу № 3 від 03.06.2024 та невиконаного позивачем перед відповідачем зобов'язання за видатковою накладною № 6 від 05.02.2025 на суму 1.139.092,87 грн. Згідно цієї угоди сторони підтвердили, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 3 після укладення цієї угоди складає 1.000.773,16 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, передплачений товар у визначений строк не поставив, що є підставою для повернення сплаченої позивачем передоплати в розмірі 1.000.773,16 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договорів поставка товару здійснюється у такі строки - протягом 20 (двадцяти) днів з моменту перерахування покупцем продавцю першої частини попередньої оплати. Місце здійснення поставки товару продавцем: м. Київ, вул. Мрії, 17ж.
При цьому за умовами пункту 3.2 договорів підставою для здійснення позивачем першої частини попередньої оплати є виставлені відповідачем рахунки.
Як встановлено судом рахунки відповідачем позивачу на оплату не виставлялись та не могли в подальшому бути виставлені, у зв'язку з тим, що в процесі виконання замовлення з виробництва товару відповідач встановив неможливість поставити товар за договорами, оскільки матеріал (тканина), з якого мав бути виготовлений товар не виробляється про, що було повідомлено позивача листом № 26/08-06 від 26.08.2024.
Судом прийнято до уваги, що відповідачем не доведено належними засобами доказування що ним вчинялись дії щодо пошуку іншого виробника тканини для виготовлення товару за договорами та отримання від нього відповіді про неможливість такого виробництва; не подано доказів, що він звертався до позивача з пропозицією щодо можливості поставки товару виробленого з тканини з іншими характеристиками.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Однак, судом встановлено, що неможливість виконання договорів з боку саме відповідача стала наслідком не виставлення ним позивачу рахунків на сплату попередньої оплати, що в свою чергу унеможливило встановлення строку виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару за цими договорами.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, положеннями наведеної норми передбачено право покупця у разі невиконання продавцем свого зобов'язання щодо передачі товару в обумовлений договором строку діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке із них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. При цьому, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця.
Як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у відповідь на яку відповідач погодився її виконати.
Суд зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Згаданий принцип римського права «venire contra factum proprium» є вираженням «equitable estoppel» - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на «principles of fraud» та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.
Варто зауважити, у постановах від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16 та від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.
Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.
Сутність застосування цієї доктрини не ставиться в залежність відповідних заяв чи поведінці сторони в межах судового провадження чи поза межами судового провадження, адже висновок Великої Палати Верховного Суду містить абсолютний характер.
У даній справі відповідач своїм листом визнав обґрунтованість заявленої позивачем претензії щодо необхідності повернення позивачу попередньої оплати та здійснив часткове її повернення, а також уклав з позивачем ряд угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, останньою з яких підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем в сумі 1.000.773,16 грн.
Однак після того, позивач звернувся до суду з позовом до суду відповідач змінив свою позицію та заперечує проти обґрунтованості повернення позивачу попередньої оплати.
Отже, відповідач фактично діє всупереч своїй попередній поведінці, що є порушенням принципу добросовісності, та нівелює обґрунтованість його доводів.
З огляду на викладене, за відсутності жодного визначеного умовами договорів документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1.000.773,16 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український діловий світ» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Муріна» (04128, м. Київ, вул. Мрії, 17ж; код ЄДРПОУ 45564943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український діловий світ» (65011, м. Одеса, вул. Базарна, 57; код ЄДРПОУ 24786873) 1.000.773 (сто тридцять дві тисячі чотириста тридцять) грн 16 коп. попередньої оплати, 15.011 (п'ятнадцять тисяч одинадцять) грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова