ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.07.2025Справа № 910/3323/25
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсігнія Резорт»
про стягнення 17.529.525,16 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від позивача Савон О.Ю., ордер серії АА № 1554161 від 18.03.2025
від відповідача не з'явився
18.03.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсігнія Резорт» про стягнення 17.529.525,16 грн, з яких 13.361.816,70 грн основного боргу, 3.199.912,05 грн інфляційних втрат, 967.796,41 грн 3% річних за неналежне виконання договору купівлі-продажу нафти № А284ДНГК-УЕБ/4-Н від 28.07.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3323/25 від 25.03.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
27.03.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/3323/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/3323/25 від 03.06.2025 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсігнія Резорт» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 13.361.769,27 грн основного боргу, 3.199.912,06 грн інфляційних втрат, 967.792,98 грн 3% річних, 210.353,69 грн витрат по сплаті судового збору; в іншій частині в позові відмовлено повністю.
05.06.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 108.620,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.
05.06.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження розміру витрат професійної правничої допомоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3323/25 від 09.06.2025 судове засідання призначено на 22.07.2025.
Дану ухвалу у відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 09.06.2025 о 15:50 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
21.07.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява, в якій відповідач просить зменшити витрати позивача на правову допомогу та стягнути не більше 25.000,00 грн. Також у поданій заяві відповідач просить розглядати заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу без участі представника відповідача.
Позивач в судовому засіданні 22.07.2025 вимоги заяви підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 22.07.2025 не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши надані суду докази, суд -
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 76.350,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд стягнути з відповідача 108.620,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач у судовому засіданні 03.06.2025 заявив, що має намір подати докази понесення витрат на правову допомогу протягом 5 (п'яти) днів після постановлення рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Заява про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення витрат подана позивачем до суду 05.06.2025, тобто в межах встановленого строку для її подання.
За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
11.10.2023 між Адвокатським об'єднанням «Адер Хабер» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (замовник) укладено договір про надання правової допомоги № 20/2250-ІН (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець буде надавати замовнику правову допомогу у вигляді:
- проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат та можливих збитків за результатами господарської діяльності замовника за укладеними договорами комісії та договорами поставки нафтопродуктів з розстроченням платежів з ПАТ «НПК-Галичина», мировими угодами, що укладені за результатами проведених біржових аукціонів з продажу нафти, забезпечення отоварення та/або відшкодування вартості заблокованих паливних скретч-карток «АВІАС», придбаних у ПАТ «НПК-Галичина» за 32-ма договорами купівлі-продажу та отриманих у власність від ряду третіх осіб на підставі звернення стягнення на заставне майно, а також
- визначення єдиної правової позиції та проведення претензійно-правової роботи щодо виплати акціонерам частини чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за 2020 рік, далі - правова допомога.
Згідно з п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 29.03.2024 виконавець в рамках справ, визначених п. 1.1 договору, але не виключно, зокрема,
- надає правову допомогу на всіх стадіях досудового та судового провадження, або поза межами його, має право представляти інтереси замовника в суді з усіма правами, наданими стороні, третій особі;
- має право складати та подавати позови, скарги тощо з правом підпису позовів, докази, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них копії, витяги, одержувати копії судових рішень, брати участь у судових засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, а також пояснення до суду, з правом підпису таких заяв, клопотань та пояснень, наводити свої доводи та міркування з питань, що виникають під час розгляду судової справи, заперечувати проти заяв, клопотань, пояснень, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити із них копії, подавати письмові зауваження, оскаржувати судові рішення з правом підпису апеляційних та касаційних скарг, засвідчувати копії документів, користуватися іншими правами, у тому числі правами, передбаченими у Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України та Кодексом адміністративного судочинства України.
18.03.2025 Адвокатським об'єднанням «Адер Хабер» на представництво Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» адвокату Савон Олексію Юрійовичу видано ордер серії АА № 1554161.
Підтвердженням того, що Савон Олексій Юрійович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії АГ № 1000145 від 05.07.2024.
Згідно з п. 1.3 договору правова допомога надається за винагороду.
Відповідно до п. 3.1 договору вартість правової допомоги виконавця розраховується шляхом помноження кількості витрачених годин на надання правової допомоги у звітному місяці та вартості однієї години роботи адвоката, що становить 10.180,00 грн, у тому числі 20% ПДВ 1.696,67 грн.
З матеріалів справи вбачається, що листом № 01/01/20-858/1 від 25.12.2024 замовник в цілях ефективного захисту його прав та законних інтересів просив виконавця надати професійну правничу допомогу та представляти інтереси у судах, а також в інших державних органах, перед фізичним та юридичними особами в тому числі у спорі з ТОВ «Інсігнія Резорт» за договором № А284ДНГК-УЕБ/4-Н від 28.07.2022.
Позивачем подано складені виконавцем звіти про наданні послуги до договору, зокрема: за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 на загальну суму 4.840.895,40 грн; за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 на загальну суму 5.000.110,60 грн; за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 на загальну суму 5.179.278,60 грн.
З наданих звітів вбачається надання виконавцем в особі адвоката Савон Олексія замовнику наступних послуг загальною вартістю 108.620,60 грн:
1) 19.02.2025 нарада з обговорення правової позиції у справах пов'язаних із стягнення коштів з ТОВ «Інсігнія Резорт», витрачено часу - 0,67 год, вартістю 6.820,60 грн;
2) 19.02.2025 дослідження матеріалів справи за майбутнім позовом ПАТ «Укрнафта» до ТОВ «Інсігнія Резорт» про стягнення коштів за договором № А284ДНГК-УЕБ/4-Н, витрачено часу - 0,83 години, вартістю 8.449,40 грн;
3) 20.02.2025 дослідження матеріалів справи за майбутнім позовом ПАТ «Укрнафта» до ТОВ «Інсігнія Резорт» про стягнення коштів за договором № А284ДНГК-УЕБ/4-Н, витрачено часу - 1 годину, вартістю 10.080,00 грн;
4) 24.02.2025 нарада щодо узгодження правової позиції у справах пов'язаних зі стягнення коштів з ТОВ «Інсігнія Резорт», витрачено часу - 0,67 год, вартістю 6.820,60 грн;
5) 24.02.2025 дослідження та аналіз судової практики з метою підготовки позовної заяви до ТОВ «Інсігнія Резорт» за договором поставки нафти від 28.07.2022 № А284ДНГК-УЕБ/4-Н, витрачено часу - 1,50 години, вартістю 15.270,00 грн;
6) 28.02.2025 підготовка позовної заяви до ТОВ «Інсігнія Резорт» за договором поставки нафти від 28.07.2022 № А284ДНГК-УЕБ/4-Н, витрачено часу - 2,50 години, вартістю 25.450,00 грн;
7) 12.03.2025 прорахунок 3% річних, інфляційних втрат та підготовка розрахунку до договору № А284ДНГК-УЕБ/4-Н, підготовка заяви про сплату судового збору, витрачено часу - 1 годину, вартістю 10.080,00 грн;
8) 18.03.2025 підготовка та подача позовної заяви до ТОВ «Інсігнія Резорт» про стягнення коштів за договором від 28.07.2022 № А284ДНГК-УЕБ/4-Н, витрачено часу - 1 годину, вартістю 10.080,00 грн;
9) 22.04.2025 справа № 910/3323/25 - підготовка та участь у судовому засіданні, витрачено часу - 1,50 години, вартістю 15.270,00 грн.
Згідно з п. 3.3 договору виконавець після надання правової допомоги надсилає замовнику акт приймання-передачі у двох примірниках. Замовник підписує, датує і повертає виконавцю один примірник такого акту приймання-передачі або надсилає виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 10 (десяти) робочих днів після одержання акту приймання-передачі. У разі, якщо виконавець після закінчення зазначених 10 (десяти) днів не одержить від замовника підписаний акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання, сторони визнають, що акт приймання-передачі вважається підписаним, а правова допомога наданою виконавцем і прийнятою замовником в обсязі і на умовах, зазначених у такому акті приймання-передачі.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням складено наступні акти приймання-передачі адвокатських послуг
№ 28 від 28.02.2025 на підтвердження отримання адвокатських послуг за період з 01.02.2025 по 28.02.2025 на суму 4.840.895,40 грн;
№ 56 від 31.01.2025 на підтвердження отримання адвокатських послуг за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 на суму 5.000.110,60 грн;
№ 75 від 30.04.2025 на підтвердження отримання адвокатських послуг за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 на суму 5.179.278,60 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору вартість правової допомоги оплачується замовником наступним чином: до 20-го числа місяця, що слідує за звітним, за умови отримання від виконавця рахунку на оплату та акту приймання-передачі наданої правової допомоги до 10-го числа місяця, що слідує за звітним. У разі не отримання від виконавця рахунку на оплату та акту приймання-передачі у вказаний строк, оплата здійснюється протягом 5-ти робочих днів з дати отримання рахунку на оплату та акту приймання-передачі.
Згідно наявних у справі виписок АТ «Укрсиббанк» вбачається, що позивачем сплачено за надані адвокатські послуги наступним чином: 20.03.2025 в сумі 4.840.895,40 грн; 29.04.2025 в сумі 5.000.110,60 грн та 27.05.2025 в сумі 5.179.278,60 грн.
Суд вважає, що відсутні підстави покладення на відповідача витрат позивача на сплату послуг, загальною вартістю 13.641,20 грн, що визначені в пунктах 1 та 4 наведеного вище переліку, оскільки згідно листа № 01/01/20-858/1 від 25.12.2024 позивачем доручено виконавцю надати професійну правничу допомогу стосовно п'яти договорів укладених з ТОВ «Інсігнія Резорт», однак позивачем не доведено скільки часу витрачено на обговорення та узгодження правової позиції конкретно за договором № А284ДНГК-УЕБ/4-Н від 28.07.2022, відповідно не підтверджено надання відповідних послуг у вказаному розмірі саме у даній справі.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідачем у запереченнях щодо розміру витрат позивача на оплату правничої допомоги заявлено клопотання про зменшення їх розміру до 25.000,00 грн.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17).
Суд зауважує, що дана справа є такою, що не потребує якихось нових знань, окрім тих, що має адвокат в силу своєї професійної освіти.
Крім того, в провадженні Господарського суду міста Києва вже перебували аналогічні спори (справи № 910/13662/24 та № 910/3316/25) за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсігнія Резорт» про стягнення заборгованості, проте за іншими договорами купівлі-продажу нафти.
Тому суд вважає, що встановлена Адвокатським об'єднанням «Адер Хабер» вартість однієї години надання правової допомоги у даному спорі в сумі 10.080,00 грн визначена поза розумними межами, а заявлена до стягнення та підтверджена позивачем загальна сума витрат на правничу допомогу в розмірі 94.979,40 грн (108.620.60 грн - 13.641,20 грн) в будь-якому разі є надмірною.
Здійснивши аналіз поданих позивачем доказів в обґрунтування витрат на правову допомогу, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також наявність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача, суд вважає, що заявлені до стягнення та підтверджені позивачем з відповідача витрати в розмірі 94.979,40 грн, не відповідають вказаним критеріям, оскільки є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому заявлені позивачем до стягнення витрати підлягають зменшенню.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх сплату, а також неспівмірність розміру витрат із складністю справи, суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача частково в сумі 35.000,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 244 ГПК України, суд -
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсігнія Резорт» (03066, м. Київ, вул. Журавлина, 2, прим. 113; код ЄДРПОУ 39682453) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) 35.000 (тридцять п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 31.07.2025.
СуддяВ.В. Сівакова