ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.07.2025Справа № 910/16870/23 (911/1441/23)
За позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про зобов'язання вчинити дії
в межах справи № 910/16870/23
Суддя Івченко А.М.
Представники: не з'явилися
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2024 справу № 911/1441/23 передано до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/16870/23.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.02.2024, справу № 911/1441/23 передано судді Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 06.11.24; запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу надати відповідь на відзиви з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 відкладено підготовче засідання на 22.01.25.
21.01.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 відкладено підготовче засідання на 26.02.25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у задоволенні заяви розпорядника майна боржника про залучення її у справу в якості третьої особи відмовлено; закрито підготовче провадження з розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про зобов'язання вчинити дії в межах справи № 910/16870/23; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 16.04.25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 відкладено розгляд справи на 02.07.25.
В судове засідання учасники провадження у справі не з'явилися.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Позивач у позовній заяві просить суд зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, пр-т Голосіївський, буд. 50, ідентифікаційний код 43173325) зарахувати відповідну частину переплати по договору оренди № 1708 від 24.06.15 для повного погашення заборгованості по договору оренди № 1743 від 24.12.15; визнати недійсним правочин Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, пр-т Голосіївський, буд. 50, ідентифікаційний код 43173325) у формі листа від 19.07.22 №50-02.01-1514 щодо односторонньої відмови від договору оренди № 1743 від 24.12.15; зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, пр-т Голосіївський, буд. 50, ідентифікаційний код 43173325) відновити становище, яке існувало до порушення - односторонньої відмови від договору оренди № 1743 від 24.12.15.
Суд дослідивши матеріали справи, ухвалив відмовити у задоволенні позовної заяви на підставі такого.
Згідно зі ст. 287 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю.
Між Регіональним відділенням та ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» було укладено договір оренди від 24.12.2015 року № 1743 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, а саме, нежитлове приміщення №251 загальною площею 16,9, реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884, яке розташоване на другому поверсі пасажирського терміналу «Б» за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі Державного підприємства «Бориспіль».
Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% - до державного бюджету 30% - Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначному п. 3.6. Договору оренди співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7. Договору оренди).
Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України від 10.04.1992 року № 2269-ХХІІ «Про оренду державного та комунального майна» із змінами і доповненнями встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно-від наслідків господарської діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно абз.1 ч. 1 ст.1 до Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Згідно зі ст. 5 вказаного Закону України Фонд державного майна України здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна. Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в областях (ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України»)
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» на Фонд покладено завдання щодо здійснення контролю за справлянням надходжень до бюджету від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном за кодам бюджетної класифікації 22080100, 22080200, 22080300. Надходження від орендної плати за державне майно відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу включаються до доходів Державного бюджету України. Отже, Регіональне відділення не обліковує на власних рахунках такі надходження, не розпоряджається ними та не має права їх використовувати на власний розсуд.
Пунктом 2 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що саме казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
У свою чергу, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії регулюється Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року № 1650/24182).
Відповідно до статті 121 Бюджетного кодексу посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом. Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.
Отже, Регіональне відділення, як орган державної влади, позбавлене юридичної можливості здійснення будь-яких зарахувань переплат за різними договорами оренди державного майна, а відтак, вимога позивача щодо вимоги про зобов'язання Регіональне відділення зарахувати відповідну частину переплати по договору оренди №1708 від 24.06.2015 року для повного погашення заборгованості по договору оренди №1743 від 24.12.2015 року є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про визнати недійсними правочин Регіонального відділення у формі листа від 15.07.2022 року №50-02.01-1514 щодо односторонньої відмови від договору оренди №1743 від 24.12.2015 року.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Пунктом 8.5. Договору оренди сторони домовились, що Орендодавець має право відмовитись від Договору, якщо Орендар не вносить орендну плату протягом 3-х місяців підряд.
Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Наведеною нормою Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Визначена статтею 782 цього Кодексу можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом наймодавця. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.11.2022 року по справі №920/948/21.
Враховуючи неналежне виконання ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» своїх зобов'язань в частині сплати орендної плати протягом 3-х місяців поспіль (останній платіж здійснено 25.11.21 року), а також з огляду на додатковий фактор - наявність заборгованості, яка перевищує трьохмісячну орендну плату, Регіональне відділення користуючись своїм правом, передбаченим ст. 782 Цивільним кодексом України, відмовилось від Договору оренди №1743, про що листом від 19.07.2022 року вих. № 50- 02.01-1516 повідомило позивача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відправлення.
На момент відмови від договору оренди №1743 (лист від 19.07.2022 року вих.№50-02.01-1514) за позивачем обліковувалась загальна заборгованість з орендної плати у розмірі 97009,85 грн. Останній платіж здійснено позивачем 25.11.2021 року. Наявність переплати за будь-яким іншим договором, укладеним з ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ», жодним чином не впливає на право Регіонального відділення в межах укладеного Договору оренди №1743 реалізувати право на відмову у разі відсутності оплати протягом 3 місяців.
Право на відмову від договору оренди не ставиться в залежність від наявності/відсутності боргу або переплати. Визначальним є факт несплати протягом 3-х місяців поспіль.
Частинами першою та другою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Регіональне відділення, діючи в межах законодавства, відмовляючись від договору оренди не допустило порушення господарської компетенції, а відтак, вимога позивача про визнання недійсним правочину є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зважаючи, що вимога про зобов'язання Регіональне відділення відновити становище, яке існувало до порушення односторонньої відмови від договору оренди №1743 від 24.12.2015 року є похідною від двох попередніх вимог, а відтак, з огляду на правомірність правочину щодо односторонньої відмови від Договору оренди, вказана вимога не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене вище, позовна заява є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73-74, 234 Господарського процесуального кодексу України суд
1. У задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
2. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 30.07.2025
Суддя А.М.Івченко