ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025Справа № 910/6426/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056,просп. Берестейський, буд.37, м. Київ, код ЄДРПОУ 02070921)
до Попова Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 5553,80 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Попова Дмитра Володимировича (далі - відповідач) про стягнення 5 553,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч положенням чинного законодавства та умовам Договору № 249/6094, експлуатаційні витрати та податок на землю за період з вересня 2022 року по листопад 2023 року відповідач не сплатив. Як наслідок, за обумовлений період у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за експлуатаційні витрати в розмірі 3460,80 грн. та заборгованість з відшкодування податку на землю в сумі 2 093,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення отримувачу у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).
Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Також згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, проте, у подальшому підприємницька діяльність ФОП Попова Д.М. була припинена, про що 16.12.2020 здійснено державну реєстрацію та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом з тим слід зазначити, що зміна статусу відповідача із суб'єкта господарювання на фізичну особу (на час розгляду справи) не змінює юрисдикції господарського суду у даній справі, оскільки при визначенні підсудності даного спору слід виходити з характеру спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач. Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за договором надання послуг, укладеним із суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем Поповим Д.В., відтак, враховуючи характер спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Вказане повністю узгоджується зі ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України, ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", за змістом яких однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати, при цьому ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 21.02.2018 у справі № 125/703/16-ц.
Так, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, а також додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
24.01.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем Поповим Дмитром Володимировичем (далі - Відповідач) був укладений Договір оренди № 6094 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди).
Відповідно до умов Договору оренди, Відповідачу було надане в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежилого приміщення загальною площею 16,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 37, у холі на першому поверсі будівлі навчального корпусу № 20, що перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (далі - Позивач), що підтверджується Актом приймання-передавання орендованого майна від 24.01.2012 додається.
Відповідно до пункту 3 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (чинної на дату укладення Договору оренди) до плати за оренду не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язується надавати орендарю державне підприємство, на балансі якого перебуває майно.
З метою забезпечення утримання приміщень та відшкодування витрат Позивача на утримання приміщень на виконання пункту 5.11 Договору оренди, 24.01.2012 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 249/6094 про відшкодування сплати податку на землю, витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір № 249/6094).
Відповідно до пункту 8.1 Договору № 249/6094, останній укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 24 січня 2012 р. до 24 січня 2013 р. включно.
Пунктом 8.2 Договору № 249/6094 передбачено, що в разі пролонгації Договору № 6094 про оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, від 24 січня 2012 р., даний Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Договори оренди, було продовжено до 24.01.2020, що підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 13.02.2019 № 30-06/1199.
Позивач зазначає, орендоване майно Відповідач за актом приймання-передавання і досі не повернув.
Пунктом 2.8 Договору № 249/6094 передбачено, що у випадку закінчення (дострокового припинення) дії цього Договору Відповідач сплачує належні до сплати платежі, визначені у пункті 2.1 Договору, а також пеню, зазначену в пункті 2.6 Договору, виходячи із строку фактичного користування Майном до дня підписання акту прийому-передачі приміщення з орендне користування.
Відповідно до пункту 2.1 Договору № 249/6094 Відповідач щомісячно сплачує Позивачу комунальні послуги за тарифами, які у встановленому порядку відшкодовують повну вартість їх надання, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю.
Сума експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю визначається Позивачам на підставі норм чинного законодавства.
Згідно пункту 2.4 Договору № 249/6094 перерахування плати здійснюється Відповідачем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним, на розрахунковий рахунок Позивача.
Відповідно до пункту 2.2 Договору № 249/6094 оплата за послуги, передбачена пунктом 2.1, може змінюватися залежно від цін і тарифів у відповідності з чинним законодавством України.
Про зміну розміру оплати за послуги, передбачені пунктом 2.1 Договору № 249/6094, Позивач повідомляє Відповідача, надаючи відповідні розрахунки (пункт 2.3 Договору № 249/6094).
Пунктом 2.1 Договору № 249/6094 передбачено, що Відповідач щомісячно сплачує Позивачу експлуатаційні платежі. Згідно розрахунку (що є невід'ємною частиною Договору № 249/6094) було встановлено розмір експлуатаційних витрат 83,77 грн.
Згідно з пунктом 2.2 Договору № 249/6094 оплата за послуги, передбачена пунктом 2.1, може змінюватися залежно від цін і тарифів у відповідності з чинним законодавством України.
З урахуванням пунктів 2.1, 2.2 Договору № 249/6094, з 01.01.2022 сума експлуатаційних витрат склала 230,72 грн.
Пунктом 2.1 Договору № 249/6094 передбачено обов'язок Відповідача сплачувати щомісячно експлуатаційні витрати.
Матеріалами справи встановлено, всупереч положенням чинного законодавства та умовам Договору № 249/6094, експлуатаційні витрати за період з вересня 2022 року по листопад 2023 року Відповідач не сплатив. Як наслідок, за обумовлений період у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за експлуатаційні витрати в розмірі 3460,80 грн.
Пунктом 2.1 Договору № 249/6094 згідно розрахунку (що є невід'ємною частиною Договору № 249/6094) було встановлено суму відшкодування податку на землю у розмірі 48,31 грн.
Пунктом 2.1 Договору № 249/6094 передбачено, що Відповідач щомісячно сплачує Позивачу відшкодування податку на землю.
З урахуванням пунктів 2.1, 2.2 Договору № 249/6094, з 01.01.2022 сума належного до відшкодування податку на землю склала 125,71 грн., з 01.01.2023 - 144,56 грн.
Пунктом 2.1 Договору № 249/6094 передбачено обов'язок Відповідача сплачувати щомісячно відшкодування податку на землю.
Також матеріалами справи встановлено, всупереч зазначеному, за період з вересня 2022 року по листопад 2023 року Відповідач податок на землю Позивачу не відшкодував. Як наслідок, за обумовлений період у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість з відшкодування податку на землю в сумі 2093,00 грн.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Пунктом 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яке прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Згідно з пп. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) земельний податок - це "обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів".
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до норм розділу XII ПК України, яким визначені ставки земельного податку. Відповідно до п. 284.3 ст. 284 ПК України Позивач не звільняється від сплати податку на землю в частині площ, що передаються в оренду.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).
Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п. 286.2 ст. 286 ПК України).
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох, зокрема, юридичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Згідно з п. 287.3. ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що за наявними в матеріалах справи доказами заборгованість відповідача за Договором складає 5 553,80 грн.
Доказів сплати відповідачем заборгованості чи відсутності підстав для її сплати сторонами до матеріалів справи не надано.
Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за Договором в загальному розмірі 5 553,80 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Попова Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (місто Київ) (03056, м. Київ, проспект Берестейський, 37; ідентифікаційний код 02070921) 5 553 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн 80 коп. заборгованості та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА