ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
30.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/319/25 (909/575/25)
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи
за позовом: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України"
76018, вул. Є.Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС"
78436, Урочище Центр, буд. 5г, с. Бистриця, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл.
про стягнення 4 369 834 грн 18 коп. заборгованості та зобов'язання повернути нерухоме майно
ВСТАНОВИВ: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області 06.05.2025, суд відкрив провадження у справі про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі; ввів процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів та призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича.
12.05.2025 ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області в межах справи про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" із позовом до ТОВ "ПБС" про:
- стягнення 4 369 834 грн 18 коп. заборгованості, з яких: 1 804 179 грн 03 коп. основного боргу за договором оренди нерухомого майна №12/01/2023 від 10.01.2023, 63 880 грн 56 коп. 3 % річних, 220 727 грн 59 коп. інфляційних втрат, 695 890 грн 56 коп. пені, 1585156 грн 44 коп. неустойки в розмірі подвійної плати за найм за час прострочення обов'язку з повернення майна;
- зобов'язання повернути нерухоме майно, а саме:
побутове приміщення у будівлі прохідної (Літ. А), загальною площею 46,02 метрів кадратних, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А;
пилораму (літ В), загальною площею 82,4 метрів квадратних, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А;
автогаражі (літ Г), загальною площею 852,3 метрів квадратних, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А;
естакаду, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А;
площадку з гравійним покриттям, загальною площею 5400,0 метрів квадратних, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2025, суд залишив подану позовну заяву без руху та встановив строк для усунення її недоліків.
28.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача до господарського суду надійшла заява від 27.05.2025 (вх.№8944/25) про усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2025, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Сторонам ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.05.2025 направлено в їхні електронні кабінети, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Копії ухвали від 30.05.2025 доставлено до електронних кабінетів сторін - 30.05.2025 о 16:29 год., що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 02.06.2025.
Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.
Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, відповідач не сплачував орендну плату за користування орендованим нерухомим майном, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1 804 179 грн 03 коп. З огляду на те, що відповідач систематично не сплачував орендну плату, позивач на підставі п.10.8 договору направив відповідачу вимогу про дострокове розірвання договору оренди. Враховуючи, що відповідач не повернув орендоване майно після припинення дії договору внаслідок його розірвання в односторонньому порядку, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України позивачем нараховано йому неустойку в розмірі 1 585 156 грн 44 коп., а за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Також у зв'язку з припиненням дії договору оренди №12/01/23 від 10.01.2023 позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути орендоване нерухоме майно.
Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, надавши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
10.01.2023 між ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" (орендодавець) та ТОВ "ПБС" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №12/01/23, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає в строкове платне користування наступне нерухоме майно, що обліковується на балансі філії "Богородчанської ДЕД" ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України", вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 30.11.2022 і становить 3 912 510 грн, а саме:
- побутове приміщення у будівлі прохідної (Літ. А), загальною площею 46,02 метрів кадратних, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А, вартістю 254 443 грн;
- пилораму (літ В), загальною площею 82,4 метрів квадратних, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А, вартістю 187 189 грн;
- автогаражі (літ Г), загальною площею 852,3 метрів квадратних, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А, вартістю 1 747 138 грн;
- естакаду, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А, вартістю 96 770 грн;
- площадку з гравійним покриттям, загальною площею 5400,0 метрів квадратних, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А, вартістю 1 626 970 грн.
Згідно з п.2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі після внесення гарантійного платежу відповідно до умов цього договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, згідно з актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.
За змістом п. 2.5 договору, для забезпечення виконання даного договору сторони встановлюють такий вид забезпечення як гарантійний платіж. Гарантійним платежем за цим договором є грошова сума у розмірі місячної орендної плати, що становить 98 497 грн 44 коп. без ПДВ.
Гарантійний платіж перераховується орендарем на банківський рахунок орендодавця в день укладення даного договору. Неперерахування гарантійного платежу в повному обсязі в день укладення даного договору є порушенням умов даного договору.
В п. 3.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням річної орендної ставки в розмірі 30%, і становить за базовий місяць розрахунку листопад 2022 року - 98 497 грн 44 коп. без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа місяця, наступного за базовим, до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків. Рахунок на оплату направляється орендарю на електронну адресу зазначену в розділі 11 договору або поштовим відправленням на юридичну адресу орендаря.
Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК «Автомобільні дороги України".
Орендар здійснює попередню оплату за кожний наступний місяць оренди в розмірі оплати за базовий місяць розрахунку, не пізніше п'ятого числа місяця за який здійснюється попередня оплата. Протягом 5 днів з моменту надходження рахунку від Орендодавця (з коригуванням орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць) орендар сплачує різницю між розміром оренди зазначеної в рахунку та розміром оплати за базовий місяць розрахунку.
У випадку, якщо правовідносини між сторонами виникли до юридичного оформлення договору, орендар сплачує орендну плату з дати виникнення правовідносин до дати укладення договору за ціною першого місяця оренди на підставі рахунків направлених орендодавцем, не пізніше 30-ти календарних днів з моменту підписання договору частково або одним платежем.
Згідно з п. 3.4 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.
Відповідно до п. 4.5. договору, у 5-ти денний термін з моменту надходження акту постачання послуг із оренди майна орендар зобов'язаний підписати такий акт та повернути орендодавцю. У випадку якщо орендар не повернув підписаний акт постачання послуг із оренди майна, такий акт постачання послуг із оренди майна вважається підписаним та прийнятим орендарем, а послуги такими, що надані належним чином.
За змістом п. 6.1 договору, орендодавець зобов'язаний своєчасно передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором і є його невід'ємною частиною.
В п. 6.3 договору визначено, що орендодавець зобов'язаний повідомити орендаря про відмову в пролонгації договору або дострокове його розірвання письмово або на електронну адресу зазначену в договорі за 15 днів до закінчення терміну дії договору або до моменту його розірвання.
Згідно з п. 8.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність передбачену договором та чинним законодавством України.
У разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання, платежів передбачених пунктами 4.13, 4.14, 4.16, 4.19, 4.21 та інших платежів, обумовлених у тому числі і додатковими угодами, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати). Сторони погодили що, даним договором продовжують строки встановлені законом нарахування пені та звернення до суду за її стягненням до 3 років (п. 8.3 договору).
Відповідно до п. 8.7 договору, у випадку неповернення орендованого майна орендодавцеві в разі припинення дії договору, орендар сплачує неустойку в розмірі 20% відсотків від розміру орендної плати за кожен день прострочення обов'язку з повернення майна. Орендар сплачує неустойку в строк до повернення орендованого майна.
За змістом п. 10.1 договору, договір укладено строком до 10.06.2023, договір набирає чинності 01.10.2022 і діє до 10.06.2023. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з п. 10.4 договору, зміни і доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін та оформлюються додатковими угодами і вступають в силу з моменту їх укладення, за винятком випадків, передбачених цим договором.
В п. 10.8 договору сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця в разі порушення провадження справи про банкрутство орендаря, а також якщо орендар, зокрема, систематично порушує термін здійснення будь-яких платежів за цим договором.
Окрім підстав для дострокового розірвання договору, передбачених даним пунктом договору, сторони погоджуються, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар порушує умови даного договору.
Порядок розірвання договору з ініціативи орендодавця: у випадку прийняття рішення про розірвання договору, орендодавець письмово повідомляє про це орендаря за 15 днів до розірвання договору. Договір в такому випадку припиняє свою дію на шістнадцятий день з моменту направлення орендареві відповідного повідомлення.
З моменту повідомлення про розірвання договору орендар зобов'язується протягом 15 днів звільнити орендоване майно від речей орендаря. Орендар свідчить, що орендодавець має право та повноваження розпорядитися на власний розсуд речами орендаря, залишеними орендарем після припинення договору, зокрема, але не виключно, звільнити орендоване майно від речей, що належать орендарю та знаходяться на території орендованого майна (об'єкта оренди), та/або відчужити речі орендаря.
11.01.2023 сторони підписали акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв таке майно:
- побутове приміщення у будівлі прохідної (Літ. А), площею 46,02 кв.м., вартістю 254 443 грн;
- пилораму (літ В), площею 82,4 кв.м., вартістю 187 189 грн;
- автогаражі (літ Г), площею 852,3 кв.м., вартістю 1 747 138 грн;
- естакаду (літ І), вартістю 96 770 грн;
- площадку з гравійним покриттям, площею 5400,0 кв.м., вартістю 1 626 970 грн.
05.06.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023, згідно з якою сторони внесли зміни та доповнення в п. 10.1.1 та виклали його в такій редакції: "У разі існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторони погодили, що строк дії договору продовжується на строк протягом якого діяли форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) на підставі даного пункту без укладення будь-яких додаткових угод.
Відповідно до актів надання послуг №1 від 16.01.2023 на суму 355 418 грн 16 коп., №25 від 31.01.2023 на суму 119 976 грн 50 коп., №102 від 28.02.2023 на суму 119 857 грн 48 коп., №151 від 31.03.2023 на суму 121 655 грн 34 коп., №212 від 30.04.2023 на 121 898 грн 65 коп., №265 від 31.05.2023 на суму 122 508 грн 14 коп., №361 від 30.06.2023 на суму 123 488 грн 21 коп., №415 від 31.07.2023 на суму 122 747 грн 27 коп., №470 від 31.08.2023 на суму 121 028 грн 81 коп., №525 від 30.09.2023 на суму 121 633 грн 96 коп., №597 від 31.10.2023 на суму 122 607 грн 02 грн., №642 від 30.11.2023 на суму 123 220 грн 06 коп., №935 від 31.12.2023 на суму 124 082 грн 59 коп., №53 від 31.01.2024 на суму 124 578 грн 92 коп., №140 від 29.02.2024 на суму 124 952 грн 66 коп., №329 від 31.03.2024 на суму 125 577 грн 42 коп., №330 від 30.04.2024 на суму 125 828 грн 57 коп., №331 від 31.05.2024 на суму 126 583 грн 54 коп., №332 від 30.06.2024 на суму 129 368 грн 38 коп., №505 від 31.07.2024 на суму 129 368 грн 00 коп., №604 від 31.08.2024 на суму 130 144 грн 21 коп., №690 від 30.09.2024 на суму 132 096 грн 37 коп., №784 від 31.10.2024 на суму 134 474 грн 10 коп., №858 від 30.11.2024 на суму 137 029 грн 10 коп., №964 від 31.12.2024 на суму 138 947 грн 51 коп., №44 від 31.01.2025 на суму 140 614 грн 88 коп., №118 від 28.02.2025 на суму 141 739 грн 80 коп. та №207 від 31.03.2025 на суму 143 865 грн 90 коп., загальний розмір орендної плати за період з 11.01.2023 по 31.03.2025 становить 3 805 321 грн 55 коп.
Орендар виконав зобов'язання щодо сплати орендної плати частково - в розмірі 2000212 грн 52 коп., а саме: 15.02.2023 в сумі 118 196 грн 93 коп., 02.06.2023 в сумі 121 898 грн 65 коп., 19.10.2023 в сумі 1 210 116 грн 94 коп., 01.12.2023 в сумі 50 000 грн, 30.12.2024 в сумі 500 000 грн, що підтверджується інформацією з банківської виписки позивача.
02.10.2024 ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надіслало ТОВ "ПБС" лист-повідомлення №01-05/258 від 02.10.2024 про розірвання договору оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023 та сплату заборгованості.
24.10.2024 ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надіслало ТОВ "ПБС" лист-вимогу (вдруге) №09-06/294 від 24.10.2024 про сплату заборгованості та розірвання договору оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023.
У зв'язку з не поверненням відповідачем орендованого майна, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України йому нараховано за 6 місяців неустойку у розмірі подвійної орендної плати за попередній місяць перед розірванням договору, яка становить 1 585 156 грн 44 коп.
За прострочення виконання грошового зобов'язання за договором оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023, позивач нарахував відповідачу за період з 21.01.2023 по 08.05.2025 - 63 880 грн 56 коп. 3 % річних, 220 727 грн 59 коп. інфляційних втрат.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Щодо вимоги про стягнення заборгованості із орендної плати.
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Відповідно до ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В ч. 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
В п. 2.1 договору визначено, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі після внесення гарантійного платежу відповідно до умов цього договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, згідно з актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.
В матеріалах справи відсутні докази внесення ТОВ "ПБС" гарантійного платежу на рахунок ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України".
За встановлених судом обставин, на виконання договірних зобов'язань 11.01.2023, на підставі акту приймання-передачі майна, позивач передав а відповідач прийняв в оренду об'єкти оренди, що знаходяться за адресою: м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А.
За приписами частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору сторони передбачили такі підстави для його розірвання договору в односторонньому порядку: договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця в разі порушення провадження справи про банкрутство орендаря, а також якщо орендар систематично порушує термін здійснення будь-яких платежів за цим договором. У випадку прийняття рішення про розірвання договору, орендодавець письмово повідомляє про це орендаря за 15 днів до розірвання договору. Договір в такому випадку припиняє свою дію на шістнадцятий день з моменту направлення орендареві відповідного повідомлення (п.10.8).
Як встановлено судом, позивачем (орендодавцем) було реалізоване його право на дострокове розірвання договору оренди шляхом надсилання ТОВ "ПБС" (орендарю) відповідного повідомлення від 02.10.2024 про розірвання договору оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023 у зв'язку з наявністю заборгованості з орендної плати.
Таким чином, договір оренди є припиненим з 18.10.2024.
При цьому, суд зазначає, що наявність заборгованості по орендній платі не впливає на факт припинення договору оренди, оскільки орендодавець вправі захистити свої права в судовому порядку шляхом стягнення такої заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням річної орендної ставки в розмірі 30%, і становить за базовий місяць розрахунку листопад 2022 року - 98 497 грн 44 коп. без врахування ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.
Орендар здійснює попередню оплату за кожний наступний місяць оренди в розмірі оплати за базовий місяць розрахунку не пізніше п'ятого числа місяця, за який здійснюється попередня оплата. Протягом 5 днів з моменту надходження рахунку від орендодавця (з коригуванням орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць) сплатити різницю між розміром оренди зазначеної в рахунку та розміром оплати за базовий місяць розрахунку.
Водночас, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).
Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не здійснював попередньої оплати, у відповідача виникло зобов'язання оплачувати орендні платежі щомісячно до останнього числа місяця незалежно від виставлення орендодавцем рахунків.
Суд звертає увагу, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився, суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/11131/19 від 19.04.2021.
Таким чином, загальний розмір орендної плати, який мав бути сплачений за договором оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023 за період з 01.10.2022 по 17.10.2024 (до припинення договору оренди) становить 3 042 394 грн 12 коп.
Як встановлено судом відповідач виконав свої зобов'язання щодо сплати орендної плати частково в сумі 2 000 212 грн 52 коп.
Отже, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди становить 1 042 181 грн 60 коп.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань за договором у повному обсязі суду не надав.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 042 181 грн 60 коп. основного боргу є обґрунтованими та належать до задоволення.
В частині вимог про стягнення 761 997 грн 43 коп. заборгованості з орендної плати належить відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Щодо вимоги про стягнення неустойки.
В п. 8.7. договору оренди нерухомого майна № 5/01/23 від 10.01.2023 визначено, що у випадку неповернення орендованого майна орендодавцеві в разі припинення дії договору, орендар сплачує неустойку в розмірі 20% від розміру орендної плати за кожен день прострочення обов'язку з повернення майна. орендар сплачує неустойку в строк до повернення орендованого майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Водночас, неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), суд зазначає таке.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/11131/19 від 19.04.2021).
Як встановлено судом, договір оренди є припиненим з 18.10.2024.
За невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна позивачем нараховано відповідачу за шість місяців 1 585 156 грн 44 коп. неустойки.
Суд здійснив перерахунок неустойки за період з 18.10.2024 по 31.03.2025, з врахуванням вимог ч. 2 ст. 785 ЦК України та з урахуванням розміру орендної плати, зазначеного в актах від 31.10.2024 по 31.03.2025, відповідно до якого розмір неустойки становить 1 525 854 грн 86 коп.
Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 8.3 договору оренди сторони визначили, що у разі затримки внесення орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати). Сторони погодили, що даним договором продовжують строки встановлені законом нарахування пені та звернення до суду за її стягненням до 3 років.
За прострочення виконання грошового зобов'язання за договором оренди позивачем нараховано відповідачу за період з 21.01.2023 по 08.05.2025 - 695 890 грн 56 коп. пені.
Суд здійснив перерахунок пені, відповідно до якого за період з 01.02.2023 (оскільки судом встановлено, що прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати виникло 01.02.2023) по 08.05.2025 розмір пені становить 636 529 грн 68 коп.
Щодо вимоги про стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат.
За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.
Разом з тим, стягнення неустойки є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, тому на неї не можуть нараховуватись проценти річних та інфляційних втрат, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України (правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду у справі №915/14/17 від 31.01.2018 року).
За прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 21.01.2023 по 08.05.2025 позивачем нараховано відповідачу 63 880 грн 56 коп. 3 % річних, 220 727 грн 59 коп. інфляційних втрат.
Суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого за період з 01.02.2023 по 08.05.2025 розмір 3% річних становить 57 956 грн 65 коп., а розмір інфляційних втрат - 206 776 грн 16 коп.
Відтак, з відповідача на користь позивача у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання належить стягнути 57 956 грн 65 коп. 3% річних та 206 776 грн 16 коп. інфляційних втрат.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання повернути нерухоме майно.
Правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов'язання (частина друга статті 653 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як встановлено судом договір оренди нерухомого майна №12/01/23 від 10.01.2023, відповідно до якого позивачем передано відповідачу нерухоме майно є припинений з 18.10.2024.
Отже, з 18.10.2024 у відповідача виник обов'язок з повернення нерухомого майна, що було у його користуванні.
Ураховуючи встановлені обставини щодо припинення договору оренди нерухомого майна та перебування спірного нерухомого майна у фактичному користуванні орендаря, ефективним та правомірним способом захисту порушеного права позивача буде повернення йому спірного нерухомого майна у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав його в оренду. Таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23).
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання повернути нерухоме майно є обґрунтованою та належить до задоволення.
З огляду на викладене, позов належить до часткового задоволення.
Щодо зменшення неустойки.
Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача, у разі невиконання ним обов'язку щодо повернення речі, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі.
Враховуючи положення чинного законодавства, можна дійти висновку, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 549 ЦК України в сукупності з частиною 2 статті 551 цього Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 230 ГК України у сукупності з частиною 4 статті 231 цього Кодексу).
Таким чином, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі. Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 цього Кодексу.
Схожі за змістом висновки викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 та від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22, у постанові Верховного Суду від 13.05.2025 у справі №922/3639/24.
Так, за приписами ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Також суд бере до уваги те, що якщо порівнювати обсяг захисту майнових прав орендодавця у період правомірного перебування об'єкту оренди у орендаря з неправомірним (прострочення повернення після припинення договору), у якому винний саме відповідач, то орендодавцю щонайменше має бути компенсована орендна плата, яка могла бути правомірно отримана орендодавцем за період прострочення платежу. Тому неустойку за ч.2 ст.785 ЦК України з точки зору принципів добросовісності, розумності і справедливості під час визначення стягуваної суми не може бути зменшено до суми, що є меншою орендної плати.
Оцінюючи у даній справі можливість зменшення суми неустойки та пені суд враховує те, що загальний розмір орендної плати за договором становив 3 042 394 грн 12 коп., з яких відповідачем сплачено 2 000 212 грн 52 коп., тобто майже 66%, заборгованість з орендної плати становить 1 042 181 грн 60 коп., що значно менше, ніж розмір неустойки та пені, а також те, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо можливості зменшення розміру пені та неустойки за ч.2 ст.785 ЦК України на 50 відсотків, тобто до 318 264 грн 84 коп. пені та 762 927 грн 43 коп. неустойки.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача такої суми пені та неустойки компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу та повернення майна, стягнення ж з відповідача пені та неустойки у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені та неустойки.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (76018, вул. Тичини, буд. 8-А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018,код ЄДРПОУ 32872788) на користь Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" (76018, вул. Є. Петрушевича, буд.1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 31790584) 2 388 106 (два мільйони триста вісімдесят вісім тисяч сто шість) грн 68 коп. заборгованості, з яких: 1 042 181 (один мільйон сорок дві тисячі сто вісімдесят одну) грн 60 коп. заборгованості з орендної плати, 318 264 (триста вісімнадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 84 коп. пені, 57 956 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 65 коп. 3% річних, 206 776 (двісті шість тисяч сімсот сімдесят шість) грн 16 коп. інфляційних втрат та 762 927 (сімсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн 43 коп. неустойки в розмірі подвійної орендної плати, а також 44 053 (сорок чотири тисячі п'ятдесят три) грн 99 коп. судового збору.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС" (76018, вул. Тичини, буд. 8-А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 32872788) повернути Дочірньому підприємству "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" (76018, вул. Є. Петрушевича, буд.1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 31790584) нерухоме майно, а саме: побутове приміщення у будівлі прохідної (Літ. А), загальною площею 46,02 метрів квадратних, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А; пилораму (літ В), загальною площею 82,4 метрів квадратних, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А; автогаражі (літ Г), загальною площею 852,3 метрів квадратних, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А; естакаду, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А; площадку з гравійним покриттям, загальною площею 5400,0 метрів квадратних, що знаходиться за адресою м. Яремче, Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., вул. Кобилянської, 3 А.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено 30.07.2025.
Суддя О.В. Рочняк