вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
"29" липня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/837/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є.,
розглянувши матеріали
за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород, в інтересах держави в особі Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергопостач", м. Ужгород Закарпатської області
та до відповідача-2 Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Холмківської сільської ради Ужгородського району, с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 128 141,11 грн
Керівник Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергопостач" та Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Холмківської сільської ради Ужгородського району про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 128 141,11 грн.
Підставами заявленого позову прокурором визначено порушення відповідачами вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 180 Господарського кодексу України, а також статті 638 Цивільного кодексу України, внаслідок укладання додаткових угод № 1 від 18.07.2023, № 2 від 14.08.2023, № 3 від 11.09.2023, № 4 від 10.12.2023 та № 5 від 21.12.2023 до договору № 010/05 від 02.05.2023 про постачання електричної енергії, якими було збільшено ціну електричної енергії на 51,1%.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/837/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2027.
Суд, розглянувши матеріали позовної заяви від 18.07.2025 № 07.53-107-5645ВИХ-25 (вх.№ 02.3.1-05/908/25 від 25.07.2025) вбачає підстави для її повернення з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Згідно з частиною 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
У даному спорі уповноваженим компетентним органом здійснювати відповідні функції захисту у спірних правовідносинах є Холмківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, листом від 25.06.2025 № 07.53-107-4783ВИХ-25 заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури повідомив Холмківську сільську раду про виявлені порушення при укладенні додаткових угод №№ 1-5 до договору № 010/05 від 02.05.2023, зазначивши про встановлені порушення інтересів територіальної громади з метою вжиття заходів реагування щодо ініціювання у судовому порядку визнання недійсними вказаних додаткових угод на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а також повернення надмірно сплачених грошових коштів за цими додатковими угодами на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Також, на підставі частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор просив повідомити Холмківську сільську раду у строк до 14.07.2025 про вжиті заходи із вказаного питання, в тому числі щодо звернення до суду із відповідним позовом.
Водночас, посилання прокурора у тексті позовної заяви (арк. 27) про те, що у відповідь на цей лист Холмківська сільська рада "02.07.2025 повідомила, що не заперечує про вжиття заходів в інтересах сільської ради" не підтверджується матеріалами позовної заяви. Відповідний лист Холмківської сільської ради також відсутній і у переліку додатків до позовної заяви.
Разом з тим, у відповідь на лист прокурора від 25.06.2025 № 07.53-107-4783ВИХ-25 Відділ житлово-комунального господарства та благоустрою Холмківської сільської ради у листі від 14.07.2025 № 03-01/131 повідомив Ужгородську окружну прокуратуру про те, що з метою вжиття передбачених нормами чинного законодавства заходів досудового врегулювання спору відділом було направлено претензію на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергопостач" з вимогою "повернути завдані збитки" в добровільному порядку. Також у цьому листі зазначено, що у разі відмови добровільно повернути кошти або неотримання відповіді у встановлені чинним законодавством терміни, дане питання буде передане на розгляд суду у найкоротший строк.
Аналіз наданих прокурором документів свідчить, що фактично Холмківська сільська рада не відмовлялася від здійснення захисту інтересів територіальної громади, а лише повідомила, що реалізація відповідного судового звернення буде здійснена у найкоротший строк у разі неотримання відповіді відповідача у встановлені чинним законодавством терміни.
Отже, дії Холмківської сільської ради не можуть розцінюватися як бездіяльність, оскільки після звернення прокурора він по суті розпочав вживати заходи, необхідні для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, наступним кроком яких має бути звернення до суду із відповідним позовом у разі самостійного неусунення порушень позивачем.
Відтак, будь-яких ознак того, що позивач як компетентний орган не має наміру самостійно звернутися до суду за захистом порушених інтересів відповідної територіальної громади матеріали справи не містять.
В подальшому заступником керівника Ужгородської окружної прокуратури складено лист-повідомлення від 18.07.2025 № 07.53-107-5619ВИХ-25 про те, що Ужгородською окружною прокуратурою відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прийнято рішення про звернення до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Холмківської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатенергопостач", Відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Холмківської сільської ради про визнання додаткових угод до договорів про закупівлю товару недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 128 141,11 грн.
При цьому лист-повідомлення від 18.07.2025 не направлений позивачу до подання позову, який (позов) також складено в той же день 18.07.2025 за № 07.53-107-5645ВИХ-25 та міститься у додатках до позовної заяви, копії яких направлені позивачу засобами поштового зв'язку лише 24.07.2025, що підтверджується поштовим штемпелем на описі вкладення до поштового відправлення та поштовою накладною 8800000302649 від 24.07.2025, які додані до позовної заяви.
Отже, прокурором не додано доказів того, що ним попередньо, до звернення до суду із позовною заявою, повідомлено Холмківську сільську раду про намір подати позов, натомість, таке повідомлення фактично відбулось лише вже при поданні позову прокурором у вигляді направлення матеріалів позовної заяви позивачу, а відтак, прокурором порушено встановлений порядок звернення до суду.
Направлення до суду позову одночасно з відповідним повідомленням компетентного органу фактично унеможливлює реалізацію таким компетентними органами своїх повноважень та усуває саме існування "розумного строку".
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що прокурором не дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та не доведено невжиття Холмківською сільською радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів територіальної громади, відтак і бездіяльності позивача, а отже не доведено підстав для представництва Холмківської сільської ради при зверненні з цим позовом до суду.
За наведених обставин у їх сукупності, суд вважає, що звернувшись до суду із цим позовом, прокурор діяв саме як альтернативний суб'єкт звернення, замінивши позивача, який може самостійно захищати інтереси держави у суді, і фактично усунувши можливість подання позову останнім, а підстави для самостійного звернення до суду мають шучно створений характер.
З огляду на викладене, доводи прокурора стосовно наявності у нього законних підстав для представництва інтересів Холмківської сільської ради у цій справі шляхом звернення з позовом самостійно відхиляються, оскільки недотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з наведеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду, не підтверджує наявність підстав для представництва прокурором інтересів територіальної громади в суді самостійно за наявності відповідного компетентного органу - Холмківської сільської ради.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За наведених підстав у їх сукупності, суд дійшов висновку, що подана позовна заява підлягає поверненню.
Згідно з частиною 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись пунктом 4 частини 5 статті 174, статтями 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовну заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури від 18.07.2025 №07.53-107-5645ВИХ-25 (вх.№ 02.3.1-05/908/25 від 25.07.2025) з доданими до неї документами повернути Ужгородській окружній прокуратурі.
2. Направити копію ухвали учасникам справи.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д. Є. Мірошниченко