22 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/2036/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників учасників справи:
прокурор - Горгуль Н.В.
представники інших учасників справи не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (вх. № 1434Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.06.2025 у справі № 922/2036/25 (повний текст якої складено та підписано 13.06.2025 у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Аріт К.В.)
за позовом в.о. керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, м. Харків, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Черкашина Дениса Олександровича, м. Харків (адреса: АДРЕСА_1 )
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання права власності
12.06.2025 року в.о. керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Черкашина Дениса Олександровича, в якому просив суд:
- визнати недійсним договір від 27.11.2024 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:05:027:0002, по вул. Семінарській, 97 в м.Харкові, площею 0,0180 га, укладений між Харківською міською радою та Черкашиним Денисом Олександровичем, скасувавши право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 57866260);
- усунути перешкоди територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137900:05:027:0002, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літ.“А-1», загальною площею 63,2 кв.м., за адресою по вул. Семінарська, 97 у м.Харкові;
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Черкашина Дениса Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) передати територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлову будівлю літ.“А-1», загальною площею 63,2кв.м., за адресою по вул. Семінарська, 97 у м. Харкові, та земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:05:027:0002, шляхом укладання акту прийому-передачі.
Крім того, разом з позовною заявою, прокурором було подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення Фізичній особі-підприємцю Черкашину Денису Олександровичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ.“А-1», загальною площею 63,2 кв.м, за адресою по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 173309376301).
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у даній справі в порядку статті 136, 137 ГПК України, прокурор вказує про те, що нежитлова будівля літ.“А-1», загальною площею 63,2 кв.м., за адресою по АДРЕСА_2 є об'єктом самочинного будівництва, так як збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Також, прокурором зазначається, що останній має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.
Прокурор зазначає, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна Фізична особа-підприємець Черкашин Денис Олександрович може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2025 у справі № 922/2036/25 відмовлено у задоволенні заяви в.о. керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№2036 від 12.06.2025).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, шо у своїй заяві про забезпечення позову прокурор посилається на припущення щодо існування реальної загрози того, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави в межах даної справи, без нових звернень до суду. При цьому в обґрунтування заяви як докази пПрокурором було надано лише витяг з Державного реєстру речових прав на підтвердження наявності у відповідача Черкашина Дениса Олександровича на праві власності об'єктів нерухомого майна, зокрема, нежитлової будівлі та земельної ділянки. Таким чином, за висновком місцевого господарського суду, прокурором не надано належних, допустимих, достовірних та достатньо вірогідних доказів вчинення з боку відповідача дій, направлених на відчуження майна, яке віднесено до предмету спору, а також того, що відповідач взагалі діяв недобросовісно щодо даного майна, тобто наявності існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 13.06.2025 у справі № 922/2036/25 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ.“А-1», загальною площею 63,2 кв.м., за адресою по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 173309376301). Судовий збір просить стягнути з відповідача за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що :
- спірний об'єкт нерухомого майна (нежитлова будівля літ.«А-1» загальною площею 63,2 кв.м., за адресою по АДРЕСА_2 ) неодноразово відчужувався його презумпційними власниками (прослідковується згідно витягу з Державного реєстру речових прав);
- фізична особа-підприємець Черкашин Денис Олександрович наділений всіма правами власника об'єкта нерухомого майна, які може реалізувати в будь-який час на будь-якій стадії судового розгляду, що значним чином ускладнить як його розгляд так і виконання судового рішення, оскільки викличе потребу залучення нових власників спірної будівлі, можливе звернення до суду з новими позовними заявами, витрату значних матеріальних ресурсів держави;
- в даному випадку захід забезпечення позову співмірний із заявленими вимогами, оскільки однією з них є передача територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлової будівлі літ.«А-1», загальною площею 63,2кв.м., за адресою по вул. Семінарська, 97 у м. Харкові, та земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:05:027:0002, отже виникає необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо предмета спору, оскільки зареєстрований на праві приватної власності спірний об'єкт нерухомості (самочинне будівництво) в силу вимог ст. 376 ЦК України підлягає реєстрації за територіальною громадою.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 справу № 922/2036/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Слободін М.М., суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (вх. № 1434Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.06.2025 у справі № 922/2036/25 та призначено розгляд справи на 22.07.2025 о 09:15 год.
Також зазначеною ухвалою встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали.
Присутній у судовому засіданні 22.07.2025 прокурор підтримав апеляційну скаргу.
Представник позивача в судове засідання 22.07.2025 не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку позивачу 23.06.2025 електронного листа ( ухвали Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025).
Представник відповідача в судове засідання 22.07.2025 також не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, при цьому, на адресу Східного апеляційного господарського суду повернулась надіслана відповідачу копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 про відкриття апеляційного провадження у даній справі та призначення справи до розгляду із відміткою пошти від 07.07.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою».
Зазначена ухвала була направлена апеляційним господарським судом на адресу відповідача, зазначену у доданій до позовної заяви копії витягу з ЄДР ЮО ФОПГФ, а саме: пров. Роздольський, буд. 20, м. Харків, 61039.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже відповідач вважається таким, що повідомлений 07.07.2025 про дату, час та місце судового засідання у даній справі, проте з власної вини не скористався правом на участь в ньому та правом надати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу прокурора в даному судовому засіданні за відсутністю представників позивача та відповідача.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).
Можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною обставиною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів Відповідача (Відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 року у справі № 910/20007/20).
Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь Заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів Заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені “правом на суд». Водночас, заборона Відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, що така заборона має стосуватися виключно спірного майна (вказані вимоги також наведені в постанові Верховного Суду від ЗО січня 2024 року у справі № 908/2835/22 (908/1829/23)).
Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, у пункті 8.8 постанови від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є
- визнання недійсним договору від 27.11.2024 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:05:027:0002, по вул. Семінарській, 97 в м.Харкові, площею 0,0180 га, укладений між Харківською міською радою та Черкашиним Денисом Олександровичем, скасувавши право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 57866260);
- усунення перешкоди територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137900:05:027:0002, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літ.“А-1», загальною площею 63,2 кв.м., за адресою по вул. Семінарська, 97 у м.Харкові;
- зобов'язання фізичної особи-підприємця Черкашина Дениса Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) передати територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлову будівлю літ.“А-1», загальною площею 63,2кв.м., за адресою по вул. Семінарська, 97 у м. Харкові, та земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:05:027:0002, шляхом укладання акту прийому-передачі.
Серед підстав позову прокурором вказано на безпідставне, в обхід конкурентної процедури, надання відповідачу в оренду спірної земельної ділянки, а також на обставину знаходження на спірній земельній ділянці об'єкту самочинного будівництва : нежитлової будівлі літ.“А-1», загальною площею 63,2 кв.м., за адресою по вул. Семінарська, 97 у м. Харкові, який побудовано на спірній земельній ділянці без її відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Разом з цим, відчуження нерухомого та рухомого майна, може суттєво утруднити виконання судового рішення та позбавити позивача ефективного механізму захисту своїх прав.
Так, існує реальна загроза того, що відповідач може розпорядитись спірним майном шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об'єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об'єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.
Як вже зазначалося, Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22 наголошував, що необмежена можливість відповідача відчужити належне йому майно є беззаперечною обставиною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
При цьому, як правильно зазначає прокурор, вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
Крім того, в даному випадку захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими вимогами, оскільки однією з них є передача територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлової будівлі літ.«А-1», загальною площею 63,2кв.м., за адресою по вул. Семінарська, 97 у м. Харкові, та земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:05:027:0002, отже виникає необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо предмета спору, оскільки зареєстрований на праві приватної власності спірний об'єкт нерухомості (самочинне будівництво) в силу вимог ст. 376 ЦК України підлягає реєстрації за територіальною громадою
Поряд з цим, вказані у заяві про вжиття заходів забезпечення позову заходи забезпечення позову заходи не передбачають завдання шкоди відповідачу чи іншим особам, адже не передбачають позбавлення відповідача права на володіння та користування його майном протягом розгляду даної справи. Отже, вжиття таких заходів забезпечення не матиме наслідком заподіяння шкоди відповідачу.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.
Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов'язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.
Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття “допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що прокурором доведено належними, допустимими, достовірними та достатньо вірогідними доказами наявність правових підстав для вжиття заходів для забезпечення позову у справі, тоді як місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову в повному обсязі у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, не повністю дослідив обставини, які мають значення для справи та порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим дана ухвала підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі слід задовольнити.
Керуючись статтями 136, 137, 270, 271, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (вх. № 1434Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.06.2025 у справі № 922/2036/25 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.06.2025 у справі № 922/2036/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву в.о. керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи до забезпечення позову шляхом встановлення Фізичній особі-підприємцю Черкашину Денису Олександровичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ.“А-1», загальною площею 63,2 кв.м, за адресою по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 173309376301).
Дана постанова відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом. Строк пред'явлення даної постанови до виконання до 23.07.2028.
Стягувачем за даною постановою є Харківська міська рада (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243).
Боржником за даною постановою є Фізична особа-підприємець Черкашин Денис Олександрович, м. Харків (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 31.07.2025.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко