ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"29" липня 2025 р. Справа № 902/824/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Бучинська Г.Б.
суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024
(постановлену о 10:49 год. у м. Вінниці, повний текст складено 06.02.2024)
у справі № 902/824/20 (суддя Маслій І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнова Консалтинг"
до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго"
про визнання недійсним рішення Наглядової ради, про визнання укладеним договору про обов'язковий викуп належних акціонеру простих іменних акцій в редакції позивача
за участю представників:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнова Консалтинг" - не з'явився;
від Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" - не з'явився;
від ОСОБА_1 - не з'явився.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/824/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнова Консалтинг" до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про визнання недійсним рішення Наглядової ради АТ "Вінницяобленерго", оформленого протоколом № 05/06/2020 від 05.06.2020 та про визнання укладеним договору про обов'язковий викуп належних акціонеру простих іменних акцій, в редакції позивача.
Господарський суд Вінницької області ухвалою від 05.02.2024 у справі № 902/824/20, серед іншого, призначив у справі № 902/824/20 судово-економічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На розгляд судової експертизи поставив питання: Яка ринкова вартість однієї простої іменної акції номінальною вартістю 10 грн за акцію (код ISIN UA4000083224 емітент Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (код 00130694) станом на 30.04.2020? Оплату витрат на проведення судової експертизи поклав на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнова Консалтинг", зобов'язавши позивача оплатити вартість експертизи у 5-ти денний термін з дня надходження рахунку з експертної установи.
Така ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що визначення дійсної ринкової вартості однієї іменної акції необхідне для з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки від визначення реальної вартості акції залежить вирішення питання обґрунтованості позовних вимог.
Суд першої інстанції зазначив, що предметом розгляду цієї справи є визнання недійсним рішення Наглядової ради відповідача щодо затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції товариства та визначення ціни викупу акцій товариства та визнання укладеним договору про обов'язковий викуп належних акціонеру простих іменних акцій. Тобто спір фактично стосується визначення ринкової вартості однієї простої іменної акції АТ "Вінницяобленерго" станом на 30.04.2020 у зв'язку з необхідністю визначення ціни викупу акцій товариства в порядку ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства".
Враховуючи положення Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, суд першої інстанції дійшов висновку, що в цій справі слід призначити судово-економічну експертизу.
Також суд першої інстанції вказав, що проведення експертизи з оцінки майна, в тому числі й цінних паперів, прямо передбачено Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Більше того, Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 зазначив, що саме через те, що ціна акцій міноритарних акціонерів на фондовому ринку є зазвичай дуже низькою, особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом).
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі №902/824/20, скасувати вказану ухвалу.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
ОСОБА_1 є акціонером АТ "Вінницяобленерго", якій належить 1 (одна) шт. простих іменних акцій відповідача.
Скаржниця не приймала участь у річних загальних зборах акціонерів АТ "Вінницяобленерго", які відбулися 10.06.2020, і на яких прийнято рішення про виділ нового акціонерного товариства АТ "Вінницягідроенерго".
Саме, виходячи з ринкової ціни викупу акцій, затвердженої рішенням Наглядової ради товариства від 05.06.2020, яка на думку скаржниці, не була достатньо високою для того, щоб ОСОБА_1 , претендувала на викуп її акцій товариством, скаржницею було прийнято рішення не брати участь у загальних зборах акціонерів АТ "Вінницяобленерго" 10.06.2020.
В той же час, відповідне рішення про виділ нового акціонерного товариства, згідно зі ст.68 Закону України "Про акціонерні товариства", стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій позивача, оскільки він брав участь у загальних зборах та голосував "проти" його прийняття.
При цьому, скаржниця зазначає, що позивач вважає, що ринкова вартість акцій АТ "Вінницяобленерго", затверджена рішенням Наглядової ради від 05.06.2020, за якою повинен здійснюватися обов'язковий викуп акцій, є такою, що не відповідає дійсній ринковій вартості, у зв'язку з чим і звернувся з відповідною позовною заявою та клопотанням про призначення експертизи до суду.
На думку скаржниці, надання окремих переваг позивачу, зокрема можливості здійснення обов'язкового викупу акцій за ціною вищою ніж визначено Наглядовою радою та на підставі індивідуального договору обов'язкового викупу акцій АТ "Вінницяобленерго", є порушенням прав та законних інтересів інших акціонерів даного товариства, в тому числі і самої скаржниці.
Вважає, що оскаржуване рішення Наглядової ради від 05.06.2020 прийняте у повній відповідності до норм законодавства, в інтересах всіх акціонерів АТ "Вінницяобленерго", в тому числі й скаржниці.
Крім того, скаржниця зазначає, що в разі встановлення за результатами експертизи вищої вартості акцій, ніж затверджена рішенням Наглядової ради від 05.06.2020 № 05/06/2020, це призведе до додаткових витрат АТ "Вінницяобленерго", що, у свою чергу, призведе до зменшення прибутку Товариства та, відповідно, й до зменшення розміру дивідендів, право на отримання яких матиме скаржниця та інші акціонери Товариства.
Виходячи із вищезазначеного вважає, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі № 902/824/20 вирішено питання про права та інтереси скаржниці, як акціонера АТ "Вінницяобленерго".
Додатково скаржниця вказує, що Господарським судом Вінницької області оскаржуваною ухвалою призначено експертизу з питання, що не є предметом судового розгляду та не стосується предмету доказування.
Скаржниця зазначає, що висновок експерта з питання, поставленого оскаржуваною ухвалою, а саме щодо ринкової вартості акцій відповідача, жодним чином не дозволить встановити наявність або відсутність вищевказаних умов недійсності рішення Наглядової ради.
Продовжує, що проведення експертизи, навіть якщо припустити, що ймовірний висновок експерта встановить певні недоліки у звіті про незалежну оцінку майна, свідчитиме про можливе порушення законодавства в діях саме оцінювача, а не Наглядової ради, яка діяла виключно в межах своїх повноважень та чинного законодавства.
Разом з тим, скаржник зазначає, що судова-економічна експертиза призначена судом першої інстанції жодним чином не зможе встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача про укладення договору про обов'язковий викуп належних акціонеру простих іменних акцій в редакції, запропонованій позивачем. А отже, і не може в цьому випадку вважатися належним доказом відповідно до ст. 73, 76 ГПК України.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.06.2025 поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі №902/824/20. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі № 902/824/20. Розгляд апеляційної скарги призначив на 29.07.2025 о 15:00 год.
Вказана ухвала суду була доставлена в електронні кабінети сторін та надіслана скаржниці поштою.
Примірник ухвали, надісланий скаржниці, повернувся до суду апеляційної інстанції 09.01.2025 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 13, а. с. 104-106).
В той же час, скаржниці ухвала була надіслана на адресу зазначену останньою в апеляційній скарзі для листування: 01010, м.Київ, вул.Михайла Омеляновича-Павленка, буд.4/6, поверх 10.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що така ж адреса для листування була зазначена в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно із ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у cправі № 916/3130/21).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).
Поруч з наведеним, Верховний Суд у постанові від 01.12.2023 у справі №591/4832/22 вказав, що "довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з "відсутністю за вказаною адресою" вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки".
Крім вказаного, суд апеляційної інстанції враховує, що ухвала суду апеляційної інстанції від 30.06.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронних листів, повернуту від скаржниці поштову кореспонденцію, яка направлялася на зазначену скаржницею адресу, суд апеляційної інстанції висновує, що скаржниця належно повідомлена про судове засідання 29.07.2025.
Учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
В судове засідання 29.07.2025 скаржниця та представники учасників справи не з'явилися.
При цьому, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване перебуванням скаржниці за кордоном та неможливістю направити свого представника в судове засідання.
Розглядаючи вказане клопотання, суд бере до уваги таке.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК України справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Також, в силу ст. 202 ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Разом із тим необхідно зазначити, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За приписами ч. ч. 11-13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Суд зауважує, що до клопотання скаржницею не долучено жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи.
Апеляційний господарський суд бере до уваги, що скаржниця не обмежена законом в кількості уповноважених осіб для представництва її інтересів у тому числі і в суді апеляційної інстанції.
Поруч з вказаним, скаржниця не була позбавлена можливості, в встановлений законом порядок, взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власним технічних засобів.
Проаналізувавши клопотання про відкладення суд встановив, що скаржниця не наводить причин, що перешкоджають вирішення спору (в цьому випадку - надання оцінки порушенням оскарженим судовим рішенням прав та інтересів скаржниці). При цьому суд не становив таких обставин.
Крім того, суд зважає, що в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 не було визнано явку сторін та скаржниці обов'язковою.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.
Також, суд зважає на те, що зміст клопотання про відкладення розгляду справи, як і саме подання такого клопотання додатково підтверджує повідомлення ОСОБА_1 про відкриття апеляційного провадження, призначення судового засідання та обізнаність скаржниці про судове засідання.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (т. 13, а. с. 103), належне повідомлення скаржниці, про що вказано вище, відхилення клопотання скаржниці про відкладення розгляду справи, а також те, що явка скаржниці, представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе надати оцінку можливості порушення ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі №902/824/20 прав та інтересів ОСОБА_1 за відсутності представників учасників справи та скаржниці.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи оцінку доводам скаржниці в підтвердження обставин порушення судовим рішенням її прав та інтересів, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в цьому випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ч.1 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 9 ч.3 ст.2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
У відповідності до ч.1 ст.17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 17.10.2019 у справі № 910/21156/16.
Також, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Такий правовий висновок Верховного Суду вказаний в постанові від 21.09.2020 у справі №910/13119/17.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги і те, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив: "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відтак надаючи оцінку чи були вирішенні судом першої інстанції, при постановлені оскарженої ухвали, питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржниці, суд бере до уваги таке.
Частиною 1 статтею 1 Закону України "Про акціонерні товариства" (тут і далі - в редакції чинній на момент проведення Позачергових загальних зборах відповідача від 10.06.2020 року) визначено порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.
За приписами статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: викуп акцій - придбання акціонерним товариством за плату розміщених ним акцій; корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами; обов'язковий викуп акцій - обов'язкове придбання за плату та на вимогу акціонера розміщених товариством акцій.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства. Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Акціонерне товариство не може мати у своєму складі лише акціонерів - юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна й та ж особа. Будь-які обов'язки акціонерів, що суперечать закону, не можуть визначатися статутом або іншими документами товариства.
Згідно із статтею 8 Закону України "Про акціонерні товариства" у випадках, визначених цим Законом, ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення.
Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі (ч.ч. 1-2 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства").
За приписами статті 22 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство здійснює розміщення або продаж кожної акції, яку воно викупило, за ціною, не нижчою за її ринкову вартість, що затверджується наглядовою радою, крім випадків, зокрема розміщення акцій під час злиття, приєднання, поділу, виділу товариства. Акціонерне товариство не має права розміщувати акції за ціною, нижчою за їх номінальну вартість.
В силу статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
Згідно із статтею 29 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонери зобов'язані: дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства; виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю; оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Акціонери можуть також мати інші обов'язки, встановлені цим та іншими законами.
Загальні збори є вищим органом акціонерного товариства (ч.1 ст.32 Закону України "Про акціонерні товариства").
В силу дії пункту 23 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить, серед іншого, прийняття рішення про виділ та припинення товариства.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про акціонерні товариства" у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники. На загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути присутні представник незалежного аудитора (аудиторської фірми) товариства та посадові особи товариства незалежно від володіння ними акціями цього товариства, представник органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового колективу.
Статтею 37 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що проект порядку денного загальних зборів та порядок денний загальних зборів акціонерного товариства затверджуються наглядовою радою товариства, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону, - акціонерами, які цього вимагають. Акціонер до проведення зборів за запитом має можливість в порядку, визначеному статтею 36 цього Закону, ознайомитися з проектом (проектами) рішення з питань порядку денного.
Як убачається із протоколу № 2/2020 Позачергових загальних зборах акціонерів АТ "Вінницяобленерго" від 10.06.2020 (т. 8, а. с. 167-181), серед іншого, було прийнято рішення про виділ з АТ "Вінницяобленерго" нового акціонерного товариства (питання 8 порядку денного).
Колегія суддів зазначає, що доводи скаржниці щодо її неучасті на загальних зборах 10.06.2020 спростовуються змістом протоколу № 2/2020 Позачергових загальних зборах акціонерів АТ "Вінницяобленерго" від 10.06.2020, з якого вбачається присутність ОСОБА_1 , як представника ТОВ "ФК "Меридіан" та ОСОБА_2 , як представника ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 була обрана головою зборів.
Крім того, якщо взяти до уваги твердження скаржниці, що вона не приймала рішення "проти" по питанню про виділ нового акціонерного товариства, то у неї не з'явилося право вимагати здійснення обов'язкового викупу відповідачем належних ОСОБА_1 простих акцій, а зміна ринкової вартості акцій, які підлягають викупу, жодним чином не впливає на її права, інтереси чи обов'язки.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржниця, діючи, як акціонер відповідача, у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", мала усвідомлювати наслідки прийняття рішення загальними зборами відповідача про виділ нового акціонерного товариства, наслідки голосування за таке рішення, як "за", "утримались" так і "проти", подальші наслідки незгоди акціонерів із ціною акцій, які підлягають до викупу, наслідком чого може бути звернення до суду та призначення експертизи, для визначення дійсної ринкової вартості акції, яка може відрізнятися від установленої на момент проведення загальних зборів, як в бік збільшення, так і в бік зменшення.
Щодо доводів скаржниці що встановлення нової ринкової вартості може призвести до додаткових витрат АТ "Вінницяобленерго", що, у свою чергу, призведе до зменшення прибутку Товариства та, відповідно, й до зменшення розміру дивідендів, право на отримання яких матиме ОСОБА_1 , не приймаються судом з викладених вище підстав, а також із тих підстав, що викуп товариством своїх акцій у акціонерів, у випадку незгоди акціонерів із рішенням загальних зборів про виділ нового товариства є наслідком реалізації акціонером своїх корпоративних прав, а встановлення дійсної ринкової вартості майна та акцій, їх сплата у передбаченому законом розмірі, буде належним, справедливим та законним кінцем припинення корпоративних відносин між акціонерним товариством та його акціонером, внаслідок чого можливе зменшення розміру дивідендів інших акціонерів і скаржниця, як акціонер АТ "Вінницяобленерго" має це усвідомлювати.
Посилання скаржниці на можливе зменшення розміру дивідендів, фактично є припущеннями, оскільки рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами акціонерного товариства (ст. ст. 30, 33 Закону України "Про акціонерні товариства"), в свою чергу акціонерне товариство може прийняти рішення про невиплату дивідендів, а у випадку збільшення вартості акцій, відбудеться і збільшення вартості цінних паперів (майна), які належать скаржниці, відповідно інтереси останньої не можна вважати такими, що будуть порушені.
Окрім того, суд бере до уваги, що рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 03.06.2019 у справі №910/6767/17, від 25.10.2019 у справі №910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі №910/9254/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судовим рішенням має бути конкретно вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки, а в цьому випадку скаржник зазначає про такі порушення, які є гіпотетичними та базуються на прогнозах його можливих дій, а саме, що у випадку якщо на момент проведення загальних зборів була б інша ціна акцій, то скаржник вчинив би інші дії, ніж вчиненні ним, у обставинах, які фактично склалися.
Однак, як убачається із ухвали Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі № 902/824/20, в ній не вказано ні про ОСОБА_1 , ні про права, обов'язки чи інтереси останньої.
Також, суд звертає увагу, що судовим рішенням має бути конкретно вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки, а в цьому випадку скаржник зазначає про такі порушення, які є гіпотетичними та базуються на прогнозах його можливих дій, а саме, що у випадку якщо на момент проведення загальних зборів була б інша ціна акцій, то скаржник вчинив би інші дії, ніж вчиненні ним, у обставинах, які фактично склалися.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 вирішувалось лише процесуальне питання щодо доцільності призначення судової експертизи, а не приймалось рішення по суті позовних вимог.
З урахуванням всього вище наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі №902/824/20 не було вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_1 , як акціонера АТ "Вінницяобленерго".
Поруч з наведеним, аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 15.10.2024 та від 12.05.2025 в цій справі за касаційними скаргами інших акціонерів АТ "Вінницяобленерго" - ТОВ "ФК "Меридіан" та ОСОБА_3 , як осіб, котрі вважали що оскарженою ухвалою суду першої інстанції вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини даної справи та правову практику Верховного Суду, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне провадження має бути закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Відтак, доводи скаржниці по суті оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі № 902/824/20 апеляційним господарським судом не розглядаються.
Керуючись ст. ст. 233, 234, 264, 271 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05.02.2024 у справі № 902/824/20 закрити.
2. Матеріали справи № 902/824/20 надіслати Господарському суду Вінницької області.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений "31" липня 2025 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.