24 липня 2025 року
м. Київ
справа № 394/19/23
провадження № 61-110св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротенка Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Назаренко Юрій Володимирович,
на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2023 року у складі судді Запорожець О. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Письменного О. А.
у справі за позовом заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 , Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землею шляхом визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним державного акта, скасування державної реєстрації речового права, зобов'язання повернути земельну ділянку,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У грудні 2022 року заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської областізвернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землею шляхом визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним державного акта, скасування державної реєстрації речового права, зобов'язання повернути земельну ділянку.
2. Відповідачі заперечували проти позову.
3. Суд першої інстанції позов задовольнив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
4. ОСОБА_1 оскаржив рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які він навів у касаційній скарзі. Також зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та послався на порушення судами норм процесуального права.
5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв'язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
6. Позов обґрунтований так:
- розпорядженням голови Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 21 липня 2011 року (далі - розпорядження) затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у розмірі земельної частки (паю) у власність голови Фермерського господарства (далі - ФГ) ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та членам ФГ ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 65,1138 га й передано вказані земельні ділянки у власність осіб згідно з додатком, де у списку громадян, яким передаються земельні ділянки зазначений ОСОБА_1 та площа землі, яка передається у власність, 10,6766 га (пасовища);
- на підставі розпорядження ОСОБА_1 26 червня 2012 року видано два державних акта про право власності на земельну ділянку серії ЯК № 477643 (площа 9,2281 га) та серії ЯК № 921921 (площа 1,4485 га), загальна площа земельних ділянок складає 10,6766 га;
- Кіровоградською обласною прокуратурою під час здійснення представницької діяльності в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено порушення інтересів держави при розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, розташованою за межами с. Комишеве Новоархангельської селищної територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області;
- на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 3523655100:02:000:9513 (далі - земельна ділянка), яка належить на праві власності ОСОБА_1 , розташований водний об'єкт - ставок, який знаходиться на водотоці (ліва притока р. Синюха), він не є замкненою природною водоймою, а тому її передача у приватну власність суперечить закону, а також інтересам держави і суспільства;
- Новоархангельська районна державна адміністрація Кіровоградської області не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що на ній розміщений водний об'єкт;
- не мав таких перешкод і ОСОБА_1 , який отримував вказану земельну ділянку у постійне користування для ведення фермерського господарства, у складі якої ставки складали 4,4 га, та будучи головою фермерського господарства, яке з 1999 року користувалося вказаною землею, достеменно знав про наявність на ній водного об'єкта - ставка;
- розпорядження від 21 липня 2011 року та державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯК №477643 видані з порушенням закону, а спірна земельна ділянка вибула з володіння держави незаконно.
7. Враховуючи викладене, заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області просив суд усунути перешкоди власнику - Новоархангельській селищній територіальній громаді Голованівського району Кіровоградської області в особі Новоархангельської селищної ради у користуванні та розпорядженні землями водного фонду та:
- визнати недійсним розпорядження в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,2281 га у власність голові ФГ ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та в частині передачі у власність голові ФГ ОСОБА_1 земельної ділянки площею 9,2281 га із загальної площі землі 10,6766 га, що зазначена у додатку до вказаного розпорядження;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 477643, виданий 26 червня 2012 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 9,2281 га;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, здійснену 13 листопада 2013 року державним реєстратором на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 477643, виданого 26 червня 2012 року, із вчиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису: 3359839, й припинити речове право власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 210984735236 - земельну ділянку з кадастровим номером 3523655100:02:000:9513;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути Новоархангельській селищній територіальній громаді Голованівського району Кіровоградської області в особі Новоархангельської селищної ради земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту у межах Новоархангельської селищної територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області.
ІII. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
8. Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності відмовлено. Позов задоволено.
Визнано недійсним розпорядження в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,2281 га у власність голові ФГ ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та в частині передачі у власність голові ФГ ОСОБА_1 земельної ділянки площею 9,2281 га із загальної площі землі 10,6766 га, що зазначена у додатку до вказаного розпорядження.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 9,2281 га серії ЯК № 477643, виданий 26 лютого 2012 року ОСОБА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 9,2281 га, здійснену 13 листопада 2013 року на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №477643, виданого 26 лютого 2012 року із вчиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 3359839.
Припинено речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 9,2281 га, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 13 листопада 2013 року за номером 3359839.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути Новоархангельській селищній раді Голованівського району Кіровоградської області земельну ділянку площею 9,2281 га.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з таких мотивів:
- при видачі розпорядження в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 9,2281 га у власність голові ФГ ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та в частині передачі у власність голові ФГ ОСОБА_1 земельної ділянки площею 9,2281 га із загальної площі землі 10,6766 га, що зазначена у додатку до вказаного розпорядження, голова Новоархангельської районної державної адміністрації вийшов за межі, наданих йому повноважень, оскільки вказана земельна ділянка належить до земель водного фонду, яка не підлягає передачі у власність;
- ОСОБА_1 отримав земельну частку (пай) як член ФГ у більшому розмірі, ніж визначений для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території селищної ради, де знаходиться ФГ, що є суттєвим порушенням статті 13 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-ІV «Про фермерське господарство» (далі - Закон від 19 червня 2003 року № 973-ІV)та пункту «а» частини першої статті 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК);
- заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратурине пропустив строк позовної давності, адже поки особа є власником нерухомого майна вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом повернення такого майна в користування, тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
10. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Назаренко Ю. В. просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.
11. Касаційна скарга мотивована наступним:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1711/20-ц (провадження № 61-4505св23), від 01 листопада 2023 року у справі № 463/1901/20 (провадження № 61-10348св22), постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц;
- суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, в тому числі ті, які додані прокурором до позовної заяви, а обмежились загальними фразами та оцінкою світлокопій, зроблених в 2022 році з програми «Google Earth Pro», що призвело до ухвалення невмотивованих судових рішень;
- прокурор зобов'язаний був надати докази, які поза всяким сумнівом вказували б на те, що: а) земельна ділянка в 2011 році відносилась до земель водного фонду; б) об'єкт водного фонду не є замкнутим; в) площа об'єкта водного фонду є більшою за 3 га, а суди повинні були надати належну оцінку таким доказам та зробити обґрунтовані висновки;
- виходячи з мотивувальних частин судових рішень, неможливо визначитись з приводу законності застосування того чи іншого способу захисту (стаття 387 чи 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)). Вказане впливає і на застосування строків давності;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 15 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (далі - Закон від 20 грудня 2011 року № 4176-VI);
- в 2011 році громадянам передані у власність земельні ділянки для ведення фермерського господарства в порядку статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК). Ці земельні ділянки було сформовано із земель сільськогосподарського призначення (пасовища та рілля). Розмір земельної частки (паю) визначався виходячи з вартості угідь. Оскільки ОСОБА_1 отримав пасовища, то площа земельної ділянки була більшою за площу ріллі. Після отримання земельних ділянок у власність ОСОБА_1 разом із синами вирішили створити замкнену штучну водойму в межах двох земельних ділянок, однак цільове призначення земель не змінилося. Штучна водойма була створена в 2013 році площею 1,7 га в межах двох земельних ділянок шляхом відновлення насипу греблі, який існував починаючи з 1970-х років до 1990-х років. Наповнення водою здійснювалося з джерел та стічних вод. Наразі земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення (пасовища);
- відсутність документів про прийняття в експлуатацію гідротехнічної споруди та факт передачі земельної ділянки до земель колективної власності свідчать про те, що земельна ділянка не була включена до земель водного фонду;
- наявність у справі відомостей із земельно-облікової документації, які підлягали оцінці, судами навіть не згадується, проте згідно з цими документами в межах запроєктованої земельної ділянки жодних водних об'єктів не існувало. ОСОБА_1 одержав у власність земельну ділянку, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища);
- суд зобов'язаний був відмовити у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю права позивача, яке підлягає судовому захисту;
- з судових рішень взагалі незрозуміло, яким чином голова Новоархангельської районної державної адміністрації вийшов за межі своїх повноважень під час видачі розпорядження. Таке розпорядження приймалось на підставі розробленого та погодженого проєкту землеустрою і в межах повноважень, зазначених у частині третій статті 122 ЗК;
- суди першої та апеляційної інстанції не досліджували проєкту відведення і навіть не згадували про його існування у рішеннях, обмежившись оцінкою кольорових фотографій, на яких зображений ставок, при чому незрозуміло, де і коли було зроблено ці фотографії.
V. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
12. 29 лютого 2024 року заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому навів такі мотиви для відмови у її задоволенні:
- касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення спору, а також про незастосування судами висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах;
- ОСОБА_2 , як у суді першої, так і апеляційної інстанцій, стверджуючи про безпідставність позову прокурора, неналежність поданих прокурором доказів, не надав жодного письмового чи іншого доказу на спростування викладених у позовній заяві доводів та для доведення тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень. Доказування правомірності отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки зведено виключно до формального заперечення наведених у позовній заяві обставин;
- звертаючись до районної ради та отримавши відповідне рішення, ОСОБА_1 достеменно було відомо про наявність на земельній ділянці, що відводиться в постійне користування, ставка площею 4,4 га. Жодних заперечень щодо цього ОСОБА_1 не мав;
- про наявність ставка на землях, що перебувають (-ли) у постійному користуванні ФГ ОСОБА_1 , вказує схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Енгельса Новоархангельської селищної ради, затверджена сесією Новоархангельської селищної ради від 04 жовтня 2001 року № 240. Це також підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04 липня 2022 року;
- вказане спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що штучна водойма створена ним у 2013 році;
- доводи ОСОБА_1 про незастосування судами до спірних правовідносин висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 372/2425/18, є необґрунтованими, оскільки судами якраз і враховано, що вимога прокурора про усунення перешкод стосується індивідуально визначеного майна, що підтверджено відповідними доказами;
- Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК та Водного кодексу України (далі - ВК) є неможливим;
- до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується; такий позов є негаторним і може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення;
- твердження ОСОБА_1 про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону від 20 грудня 2011 року № 4176-VI є необґрунтованим, оскільки дія цієї правової норми не поширюється на спірні правовідносини;
- вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що на земельній ділянці знаходиться водний об'єкт, який є штучно, а не природно створеною водоймою, що виключає можливість його класифікації як замкненої природної водойми, а тому така земельна ділянка не могла бути передана Новоархангельською районною державною адміністрацією у 2011 році ОСОБА_1 у приватну власність;
- доводи касаційної скарги спрямовані на заперечення встановлених судами обставин справи та переоцінку доказів.
VІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
13. У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.
14. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 січня 2024 року суддею-доповідачем призначено Русинчука М. М.
15. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху.
16. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження та відмовлено у задоволенні заяви про зупинення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень.
17. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 21 лютого 2024 року.
18. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року повернуто без розгляду відзив Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області.
19. У зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 на підставі розпорядження від 22 квітня 2024 року № 575/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Цю справу призначено судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
20. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2025 року задоволено заяву про самовідвід судді Верховного Суду Краснощокова Є. В., відведено суддю Краснощокова Є. В. від участі у розгляді справи, а справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
21. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2025 року суддею-доповідачем призначено Пархоменка П. І.
22. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 рокусправу призначено до судового розгляду.
VII. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
23. Рішенням шостої сесії Новоархангельської районної ради двадцять третього скликання Кіровоградської області № 52 від 08 квітня 1999 року вирішено надати ОСОБА_1 в постійне користування із земель запасу для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 18,9 га, в тому числі: ріллі - 9,4 га, пасовищ - 2,3 га, інших захисних насаджень - 2,2 га, ставків - 4,4 га, ярів - 0,6 га.
24. 01 жовтня 1999 року ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею серії КР № 000066 на земельну ділянку площею 18,9 га для ведення селянського (фермерського) господарства, а 21 грудня 2001 року - державний акт на право постійного користування землею серії КР № 000146 на земельну ділянку площею 46,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Проєкти землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок відсутні.
25. Земельна ділянка з кадастровим номером 3523655100:02:000:9513, площею 9,2281 га для ведення фермерського господарства до моменту розпаювання земель членам ФГ ОСОБА_1 була включена у складі земель, що перебували у постійному користуванні ФГ ОСОБА_1 , загальною площею 18,9 га.
26. Розпорядження голови Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 27 квітня 2011 року № 214-р надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок у розмірі середньої земельної частки (паю), що складає середній розмір 4,72 умовних кадастрових гектарів по Новоархангельській селищній раді, за рахунок земель, які перебували в оренді ФГ ОСОБА_1 , для ведення фермерського господарства голові ФГ ОСОБА_1 та для ведення товарного сільськогосподарського виробництва членам цього фермерського господарства згідно з додатком.
27. Розпорядженням голови Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 21 липня 2011 року № 392-р затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність голові ФГ ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та членам ФГ ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 65,1138 га із земель ФГ ОСОБА_1 на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області.
28. Право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 зареєстрував 13 листопада 2013 року на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 477643, виданого Новоархангельською районною державною адміністрацією 26 червня 2012 року.
29. Відповідно до даних Публічної кадастрової карти на цій земельній ділянці спостерігається розміщення водного об'єкта.
30. Водний об'єкт, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3523655100:02:000:9513, згідно з водогосподарським паспортом, виготовленим у 2013 році, має площу водного дзеркала 1,7024 га; згідно з актом інвентаризації водного об'єкта від 27 березня 2017 року площа водного об'єкта становить 4,4 га, вид водокористування - загальне. Цей водний об'єкт, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 , розташований на лівій притоці річки Синюха за межами с. Комишеве Новоархангельської територіальної громади, є штучно створеною водоймою шляхом влаштування греблі та не підпадає під визначення «Замкнена природна водойма».
31. На водний об'єкт, розташований на земельній ділянці, відсутній паспорт водних об'єктів, розроблений у відповідності до вимог чинного законодавства, а у його користувача немає дозволу на спеціальне водокористування, необхідність оформлення якого суб'єктами господарювання визначена статтею 48 ВК. Водогосподарський паспорт (Шифр 201323), розроблений у 2013 році, не відповідає чинним вимогам розробки паспорта водного об'єкта, зокрема в частині визначення його площі.
32. На вказаній земельній ділянці знаходяться гідротехнічна споруда з можливістю контролю об'єму води у вигляді земляної насипної греблі з проїжджою дорогою по ній, будівництво якої відбулося до 1990 року. ОСОБА_1 заборонив прохід та проїзд по земляній насипній греблі громадянам, аргументуючи це приватною власністю.
33. Набуття ОСОБА_1 як членом фермерського господарства права власності на земельну ділянку з розміщеним на ній об'єктом водного фонду із земель державної форми власності було здійснено з порушенням приписів чинного законодавства (статті 59 ЗК).
VІII. Позиція Верховного Суду
34. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає наступне.
35. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
36. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
37. Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
38. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
39. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
40. Згідно із частиною першою статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
41. За змістом частини першої статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
42. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
43. Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
44. Статтею 20 ГПК встановлені особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.
45. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-ІV (далі - Закон від 19 червня 2003 року № 973-ІV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
46. У статті 2 Закону від 19 червня 2003 року № 973-ІV закріплено, що відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон від 19 червня 2003 року № 973-ІV.
47. Відповідно до частини першої статті 5, частини першої статті 7 Закону від 19 червня 2003 року № 973-ІVправо на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
48. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону від 19 червня 2003 року № 973-ІV).
49. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
50. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
51. Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.
52. Згідно з положенням статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
53. Таким чином, відповідно до статті 1 Закону від 19 червня 2003 року № 973-ІV і статті 42 ГК фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.
54. Тобто, земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи: 1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства; 2) створення фермерського господарства, унаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.
55. Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого у межах легітимної процедури створення фермерського господарства.
56. Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства, як суб'єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб'єкту земельної ділянки. Отже, у процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов'язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.
57. Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.
58. У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання.
59. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
60. Так, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19).
61. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 615/1009/20, від 12 вересня 2023 року у справі № 556/889/22, від 11 вересня 2024 року у справі № 128/789/17.
62. З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду з позовом, зокрема, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землею шляхом визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним державного акта, скасування державної реєстрації речового права, зобов'язання повернути земельну ділянку, яка була відведена у власність голові ФГ ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства(див., зокрема, пункт 27).
63. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, спори, пов'язані із використанням земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, розглядаються господарськими судами.
64. Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не звернули уваги на те, що у цій справі виник спір між радою в особі якої в інтересах держави позов подав прокурор, з приводу отримання у власність головою ФГ ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства, тому вона підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
65. Ураховуючи викладене, прокурор, звертаючись до суду у порядку цивільного судочинства, помилково визначив підсудність цієї справи до судів загальної юрисдикції відповідно до змісту правовідносин як таких, що виникли на підставі Закону від 19 червня 2003 року № 973-ІV, та суб'єктного складу сторін спору.
66. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
67. За таких обставин оскаржені судові рішення слід скасувати і закрити провадження у цій справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарських судів.
ІХ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
68. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК).
69. Ураховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо правил юрисдикції загальних судів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення скасувати, провадження у справі закрити, повідомити прокурора що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
70. Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК роз'яснює прокурору його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до суду господарської юрисдикції.
Із цих підстав,
керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 414, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Назаренко Юрій Володимирович, задовольнити частково.
2. Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року скасувати.
3. Провадження у справі № 394/19/23 за позовом заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 , Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землею шляхом визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним державного акта, скасування державної реєстрації речового права, зобов'язання повернути земельну ділянку закрити.
4. Роз'яснити заступнику керівника Кіровоградської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
5. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення керівник Кіровоградської обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Коротенко П. І. Пархоменко