СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/21644/23
пр. № 2/759/244/25
23 липня 2025 рокуСвятошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Шум Л.М.
при секретарі Дубині Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Таскомбанк" про захист прав споживачів,
06.11.2023 представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Зайцев М.С. звернувся до суду з позовом до відповідача АТ "Таскомбанк", у якому просив визнати пункт 1.4 заяви-договору №176453-012 від 11.05.2018 про надання кредиту готівкою на власні потреби, укладений між АТ "Таскомбанк" та ОСОБА_1 , недійсним.
В обґрунтування позову посилається на те, що 11.05.2018 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 176453-012 про надання кредиту готівкою на власні потреби.
Даним договором було передбачено надання суми кредиту в розмірі 300 000,00 грн. на строк 48 місяців, також пунктом 1.4. вказаної заяви-договору було передбачено комісію за обслуговування кредиту у розмірі 2.69% щомісячно.
В додатку №1 до цієї заяви-договору, наведено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, де платежі по вказаній комісії називалась, як «платежі за супутні та додаткові послуги; розрахунково-касове обслуговування».
16.12.2020 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір № 1 про внесення змін та доповнень до заяви-договору № 176453-012 від 11.05.2018 про надання кредиту готівкою на власні потреби.
Строк повернення кредиту, за договором - до 10.05.2025, процент за користування кредитом склав 40% річних, а п. 4. Вказаного договору передбачалось, що заборгованість простроченої щомісячної комісії погашається на підставі індивідуального графіку погашення, де платежі вказані як «платежі за супутні та додаткові послуги; за обслуговування кредитної заборгованості».
Позивач вважає, що пункт 1.4. заяви-договору № 176453-012 від 11.05.2018 про надання кредиту готівкою на власні потреби, а також, відповідно, і п.4 договору № 1 про внесення змін та доповнень до заяви-договору № 176453-012 від 11.05.2018 про надання кредиту готівкою на власні потреби недійсними.
Крім цього, зазначає, що будь-яких послуг, якими можна було б обґрунтувати наявність комісії, насправді, банком не надається і навіть не пропонується. Вказана комісія береться за те, що банк і так повинен робити, з моменту надання кредиту, до моменту його повернення.
Пунктом 1.4. заяви-договору №176453-012 від 11.05.2018 передбачена комісія за обслуговування кредиту - 2,69 % щомісячно.
Наведеним пунктом заяви-договору встановлено сплату позичальником комісії фактично за обслуговування заборгованості позичальника, тобто платежу, який споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.
Оскільки надання кредиту є обов'язком банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Операція з обслуговування кредитної заборгованості відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється ним при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
За вказаних обставин, позичальнику було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися йому безоплатно, а відтак, нарахування банком плати за цю послугу є безпідставною.
В зв"язку із наведеним вище просить суд визнати пункт 1.4 заяви-договору №176453-012 від 11.05.2018 про наданя кредиту готівкою на власні потреби, укладений між АТ "Таскомбанк" та ОСОБА_1 , недійсним та вирішити питання розподілу судових витрат.
08 листопада 2022 року ухвалою судді відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого засідання.
30.11.2023 до суду надійшов відзив від представника відповідача, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що 11.05.2018 між АТ "Таскомбанком" та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір №176453-012 про надання кредиту готівкою на власні потреби.
Відповідно до п.1 розділу 1 "Замовлення банківських послуг" кредитного договорупозичальник просив надати кредит на власні потреби в рамках продукту "Зручна готівка Максимум" на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: п.п.1.1. загальна сума кредиту 300 000,00 грн., п.п.1.2. строк кредиту 48 місяців, п.п.1.3. проценти за користування кредитом 0,0001 % річних, п.п. 1.4. комісія за обслуговування кредитом 2,69% на місяць від основної суми кредиту.
Оскільки між сторонами при укладанні договору досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі та не було допущено порушень вважає, що у суду немає підстав вважати умови кредитного договору недійсним.
Представник відповідача зазначає, що щомісячна комісія за обслуговування кредиту передбачена кредитним договором, який підписанно сторонами. При, цьому, позичальник був ознайомлений з усіма умовами кредитного договору та погодився з ними, а тому позичальником було обрано неналежний спосіб захисту про визнання п.1.4. кредитного договору недійсним, а тому просить суд відмовити в позові в повному обсязі.
20.05.2024 року ухвалою судді закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та його представник, адвокат Зайцев М.С. не з"явилися, надіслали до суду заяву про слухання справи у їх вісутність та просили суд задовольнити позов.
В судове засідання представник відповідача Гуртова К.В. не з"явилася, надіслала до суду заяву про слухання справи у її відсутність та просила суд відмовити в задоволенні позову.
Оскільки сторони в судове засідання не з"явилися, згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 211 ЦПК України за наявними в ній доказами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Судом встановлено, що 11.05.2018р. між ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК» та було укладено заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 012/4692860-СК, згідно з умовами якої позивач зазначив, що повністю ознайомився та акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та ознайомившись з Тарифами ТАСКОМБАНКу, які розміщені на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, та просив відкрити йому поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів та, беззастережно приєднавшись до умов зазначеного Договору, отримав на своє ім'я банківську платіжну картку.
Судом встановлено, що 11.05.2018 р. між сторонами по справі було укладено заяву-договір № 176453-012 про надання кредиту готівкою на власні потреби, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в порядку та на умовах погоджених сторонами заздалегідь.
Згідно з умовами цієї заяви -договору № 176453-012 позивач акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на вебсайті www.tascombank.com.ua та просив видати йому кредит на поточний рахунок в сумі 30 000,00 грн. строком на 48 місяців. До даної заяви договору сторони підписали Додаток №1 Детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів, яким зокрема повторно погодили розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Судом встановлено, що 16.12.2020р., між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1 про внесення змін та доповнень до заяви договору № 176453-012 від 11.05.2018р. про надання кредиту готівкою на власні потреби, яким сторони уклали погодили розмір заборгованості, графік платежів та детальний розпис загальної вартості кредиту. Пуктом 4 зазначеного договору №1 про внесення змін сторони розмір простроченоїзаборгованості та порядок її погашення.
Судом встановлено, що 11.05.2018р. ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту за уктом «Зручна готівка Максимум» про умови кредитування, згідно з якими позивач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, проценти, комісії та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних ним умов кредитування та можливі наслідків, які можуть бути, в тому числі в разі невиконання ним зобов"язань за таким договором.
Відповідно до умов вищезазначених заяв-договорів позивач підтвердив, що ознайомлений з їх змістом, зі змістом додатків до них, паспортом кредиту, тарифами та Публічними пропозиціями, які розміщені на сайті http://www.tascombank.com.ua, повністю з ними згодний, та зобов'язується їх виконувати.
Відповідно до підписаних позивачем заяв-договорів він погодився, що Заяви-Договір, а також Публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, які розміщені на сайті http://www.tascombank.com.ua, умови підключення до клієнт-банк «ТАС24», правила обслуговування, Тарифи Банку становлять Договір банківського обслуговування та є його невід'ємними частинами.
Відповідно до пункту 12.4. Публічної пропозиції, розміщеної на сайті http://www.tascombank.com.ua, Клієнт приєднанням до Договору підтверджує та погоджується, що у разі змін та (або) доповнень до встановлених Банком Тарифів в порядку, передбаченому п 8.3 Договору, в подальшому чинними Тарифами вважаються ті Тарифи, які розміщені в доступних для клієнтів місцях в приміщеннях відділень Банку та які оприлюднені на Офіційному інтернет-сайті Банку. Якщо Клієнт не згодний з цими змінами, він має право достроково розірвати цей Договір на умовах, визначених в цьому Договорі. В іншому випадку такі зміни вважаються прийнятими та підтвердженими Клієнтом.
Судом встановлено, що п. 1.4 Заяви-Договору № 0176453-012 від 11.05.2018р., умови якого дублюються у Додатку 1 до цієї Заяви- Договору та у паспорті споживчого кредиту, погоджених сторонами, та умови п. 4 Договору №1 від 16.12.2020р. про внесення змін до Заяви-договору не є а ні супутніми послугами, а ні вимогою придбання/нав'язування від банку/третіх осіб будь-яких товарів чи послуг.
Комісія, про яку йдеться в цих пунктах, є комісією за обслуговування кредитної заборгованості, наявність якою залежить виключно від позивача та наявності заборгованості за отриманим кредитом, при цьому розмір простроченої комісії та порядок її погашення/оплати були погоджені додатково сторонами в Договорі №1 від 16.12.2020р. про внесення змін до зазначеної Заяви-договору.
Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальними витратами за споживчим кредитом с витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
В супереч вимогам ст. ст. 18 та 21 Закону України «Про захист прав споживачів», позивачем не наведено фактів порушення прав споживача як під час підписання Заяви-договору № 0176453-012 від 11.05.2018р. та надання йому кредитних коштів відповідачем, так і під час підписання Договору №1 про внесення змін від 16.12.2020р.
Крім того нормами Закону України «Про споживче кредитування» не передбачено окремого порядку визнання кредитного договору або його частини недійсним та/або його розірвання в односторонньому порядку, при цьому відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів» визнання не дійсним або зміна умов договору можливе за умови визнання їх несправедливими за наявності обставин визначених ст. 18 цього закону.
Відповідно до змісту вищезазначених правочинів вони укладались між сторонами з метою надання позивачу банківських та кредитних послуг, відповідно до погоджених сторонами умов та тарифів банку, та містять всі істотні умови, що передбачені законодавством, чинним на момент їх підписання, до того ж розмір заборгованості тапорядок погашення був додатково погоджений сторонами, через два роки після отримання кредиту, а отже доводи позивача, наведені у позовній заяві щодо наявності підстав для визнання їх недійсними у зв'язку з недотримання вимог ЗУ «Про захист в споживачів» або ЗУ «Про споживче кредитування» с необгрунтованими.
Відповідач згідно з умовами Заяв-Договорів, публічної пропозиції про укладення ДКБО (Договору), Договору №1 про внесення змін, укладених з позивачем, є лише надавачем банківських послуг, за наданням яких звернувся позивач. При цьому положення Заяв-договорів та Публічної пропозиції, які позивач акцептував, розповсюджуються на нього не тільки в частині відкриття, використання поточного рахунку а і в частині виконання зобов"язань щодо користування банківськими послугами, в тому числі обов'язок повернення відповідачу кредитних коштів та сплати відсотків, комісій за обслуговування рахунків, штрафів та інших платежів відповідно до тарифів банку.
Судом встановлено, що в зв'язку з невиконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, сторони, керуючись вимогами ст. 17 Закону України «Про споживче кредитування», 16.12.2020р. підписали Договір №1 про внесення змін до Заяви-договору № 0176453-012 від 11.05.2018р., яким погодили умови реструктуризації заборгованості позивача перед відповідачем за користування кредитними коштами.
Виходячи з вищевикладеного, в матеріалах справи відсутнє підтвердження фактів порушення прав споживача під час укладення між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_2 . Заяви-договору № 0176453-012 від 11.05.2018р. та Договору №1 про внесення змін від 16.12.2020р.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати , надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України), відповідно до положення ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положення вищезазначених Заяв-Договорів, додатків до них, підписані їх сторонами повністю відповідають вимогам Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 15, 17 Закону України «Про захист прав споживачів» та положення кредитного договору є несправедливими та вказує на порушення норм ст. ст. 1, 8, 9, 11-14, 17 Закону України " Про споживче кредитування».
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо якиз за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Під час укладання та підписання спірних договорів, вимоги законодавства, що стосуються договорів даного типу було додержано та виконано, форма цих правочинів та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України, з огляду на наступне.
Сторонами при укладенні спірних договорів досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі.
При підписанні Заяви-договору позивач був ознайомлений з умовами Договору, попереджений про відповідальність за невиконання або порушення його умов, та підтвердив згоду на їх укладення своїм підписом, що підтверджується власноручним підписом позивача на обох Заявах -Договорах, Договорі №1 про внесення змін, паспорті кредиту, заявах та інших документах, що є їх невід'ємними частинами в п.2.4, 2.Х 2.6 Розділу 2 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб зазначено, що: (2.4.) Сторони домовились, що будь-який договір та/або будь-який інший документ, пов'язаний з укладенням та/або виконанням умов Договору, укладений/підписаний у спосіб, визначений п. 2.3. Договору, вважається укладеним з додержанням письмової форми в розумінні ст. 207 ЦК України. Такий порядок укладення/підписання Заяв- договорів/договорів/документів повністю зрозумілий Сторонам та вони з ним повністю погоджуються.
Судом встановлено, що Договори було укладено у належній (письмовій) формі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним оскільки Банком реально було надані послуги згідно з Заявою-договором, було відкрито поточний рахунок з спеціальним платіжним засобом, оформлено банківську платіжну картку, на яку були зараховані кошти, якими в подальшому позивач скористався на власні потреби, а отже не було допущено порушень вимог ст. 203 ЦК України, відповідно відсутні підстави для визнання правочинів недійсними.
Таким чином в момент укладення договорів, між Банком та позивачем було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов Заяви-договору, Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, додатків до них, тарифів та комісій цілому, і щодо всіх його пунктів, якими передбачено умови його виконання, споживачу було надано інформацію про те, з-за яких умов відбувається кредитування та подальше банківське обслуговування, а отже, відповідно до ст. 628 ЦК України, Банк належним чином виконував умови Договору, визначені пунктами Заяв- договорів, які є обов'язковими у разі їх погодження Сторонами в момент підписання Договору.
Твердження позивача про обмеження його прав або примушування до придбання додаткових/супутніх послуг Банку не відповідає дійсним обставинам справи, зокрема і тому що позивач через два роки уклав з банком Договір №1 про внесення змін до заяви -договору, яким визнав розмір заборгованості та погодив графік її погашення, позивач при підписанні вищезазначених документів цілком усвідомлював, як особа, яка володіє повною цивільною дієздатністю, що Банком надаються послуги з відкриття рахунку з використанням платіжного засобу та кредитування його власних потреб, отже позивач усвідомлював всі наслідки укладання даних правочинів та їх положення.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування ( постанови Верховного Суду від 05.08.2020 р. у справі № 438/887/16-ц, від 18.05.2022 р. у справі № 921/199/20 ).
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам ( постанови Верховного Суду від 02.02.2022 р. у справі № 910/18962/20 ( п. 5.14 ), від 18.05.2022 р. у справі № 921/199/20 (п.70) ).
Позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК, є належним способом захисту, який передбачений законом.
З огляду на зазначене вище, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає чинному законодавству, в зв"язку з чим не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у позові та, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову про захист прав споживачів, судові витрати компенсуються за рахунок Держави.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 77-81, 141, 178, 211, 263-265,268,273,279 ЦПК України, суд
Відмовити у позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Таскомбанк" про захист прав споживачів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Л.М. Шум