СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/14013/23
пр. № 2/759/4265/23
01 травня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва
під головуванням судді Сенька М.Ф.
за участю представника позивача - адвоката Бондар А.В., секретаря судового засідання Пушкарського О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
встановив:
ОСОБА_1 через свого представника-адвоката Бондар А.В. звернулась до суду із позовом до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно та просила суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,80 кв.м, жилою площею 40,40 кв.м, що належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Позов обгрунтовано тим, що оригінал правовстановлюючих документів відсутні, що не дозволяє позивачці оформити спадщину в загальному порядку.
Ухвалою суду від 11.08.2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.
Відповідач надіслав до суду відзив, яким просив прийняти рішення згідно чинного законодавста та розглянути справу без участі представника Київської міської ради.
Тому суд, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_2 , брат позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві, 15 лютого 2019 року.
Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 (надалі - Квартира) та інше спадкове майно. 1/4 частини Квартири належить померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією міста Києва від 30 листопада 1993 року, згідно із розпорядженням № 4397 від 30 листопада 1993 року (надалі - Свідоцтво про право власності).
3/4 частини квартири належить померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Основенко Л.М., державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори (надалі- Нотаріальна контора) від 04 квітня 2015 року за реєстровим № 4-375 (надалі - Свідоцтво про право на спадщину).
Спадкоємцем другої черги після його смерті є - позивач, спадкоємців першої черги після смерті померлого не має. З метою одержання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріусу Нотаріальної контори. На підставі чого державний нотаріус відкрила спадкову справу за № 220/2019.
Відповідно до матеріалів спадковою справи власником квартири є ОСОБА_2 , 1/4 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло та 3/4 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину.
У 2019 році до Святошинського районного суду м. Києва (надалі - Святошинський суд) із позовною заявою до Позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, усунення від права на спадкування за законом та зміну черговості спадкування звернулася ОСОБА_3 .
06 жовтня 2022 року Святошинським судом було прийнято рішення яким позовні вимоги були задоволені частково, а саме: В проваджені Святошинського районного суду м. Києва перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, зміни черговості спадкування та усунення від права на спадкування за законом.
06 жовтня 2022 року Судом було прийнято рішення по справі, яким позовні вимоги Позивача до Відповідача про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та усунення відповідача від права на спадкування за законом - було задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаним рішення Позивачем було подано апеляційну скаргу на рішення Святошинського суду від 06 жовтня 2022 року по цивільній справі № 759/12021/19.
23 травня 2023 року Київським апеляційним судом (надалі - Апеляційний суд) була розглянута апеляційна скарга адвоката Бондаря А. В. , який діє в інтересах Позивача на рішення Святошинського суду по цивільній справі № 759/12021/19, за наслідками розгляду апеляційної скарги, була прийнята постанова якою апеляційну скаргу було задоволено, рішення Святошинського суду в частині задоволених позовних вимог було скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
20 липня 2023 року державний нотаріус нотаріальної контори Фещук Н.І. прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із відсутністю документів, що посвідчують право власності на квартиру. Вищевказані документи фактично знаходяться у ОСОБА_3 , яка свою чергу за наслідком розгляду цивільної справи за її позовом не виявляє бажання в добровільному порядку їх повернути позивачу.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Як встановлено ч.1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 встановлено, що позивач звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті в передбачений законодавством строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220, ч. 3 ст.1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1220 Цивільного кодексу України після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка, зокрема, складається з 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частини земельної ділянки.
За правилами ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до вимог ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежності від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ч. 2 статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. У п'яту чергу право на спадкування за законом також одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцями слід вважати неповнолітню або непрацездатну особу (жінку, чоловіка при досягненні відповідно 55 і 60 років, інвалідів I, II і III груп), яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно зі ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкт нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння користування та розпорядження своїм майном. Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» визначено, що до повноважень військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад п'ять років). Обмеження щодо відчуження комунального майна, встановлені цим пунктом, не поширюються на випадки розподілу такого майна між територіальними громадами, території яких затверджені Кабінетом Міністрів України (далі - сформовані територіальні громади), передачі майна з комунальної до державної власності та списання комунального майна.
Оскільки спадкодавець набув своє право на нерухоме майно у встановленому законом порядку, позивачами не повідомлено суду інформацію про відчуження спадкового майна на користь третіх осіб, та такої інформації не встановленому судом при розгляді даної справи, а також враховуючи відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також визнання відповідачем позову, іншого способу захисту порушеного права позивача на даний час не існує, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,80 кв.м, жилою площею 40,40 кв.м, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Сенько М.Ф.