Справа №461/7606/24
14 липня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Мисько Х.М.,
за участю секретаря судових засідань Козака Ю.Р.,
представника позивача Думи Р.І. ,
представника відповідача: Кравчука С.О. ,
представника третьої особи: Когут Н.Р.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на утримання дитини та позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , в якому просить збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2018 у цивільній справі № 461/5272/18 та стягувати із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_5 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі по 2 500,00 грн. щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на дитину - дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 12 877,50 грн.; позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , батьком є ОСОБА_4 , а матір'ю є ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . Станом на день подання позову позивач змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 . Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 28.01.2011 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано. Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 21 вересня 2018 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розмірі аліментів задоволено частково. Збільшено розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням Галицького районного суду м.Львова від 28.01.2011 р. у твердій грошовій сумі з 300,00 гри. щомісячно до 997,00 грн. щомісячно, які підлягають індексації, відповідно до закону, починаючи з 18.07.2018 р. і до досягнення нею повноліття. На підставі рішення був виданий виконавчий лист. Відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.08.2024 року, виданого Збаразьким відділом державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (НОМЕР_4) станом на серпень 2024 року, у відповідача заборгованість зі сплати аліментів становить - 26 281.00 грн. ОСОБА_5 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За час навчання ОСОБА_5 в ліцеї №15 Львівської міської ради з 2014 року, навчальним процесом доньки цікавиться лише мати - ОСОБА_3 , зокрема відвідує батьківські збори, контролює успішність та поведінку дитини. Протягом усього періоду роботи із класом, у якому навчається ОСОБА_9 , батько жодного разу не цікавився навчанням доньки, на батьківські збори не з'являвся, нічого не з'ясовував про дитину в телефонному режимі. Крім того, ОСОБА_5 відвідує денне навчання у англомовній школі HELEN DORON починаючи із 2017 року, оплату вартості якої протягом 2017-2024 років здійснює ОСОБА_3 , здійснює щомісячну оплату за навчання, приводить та забирає свою доньку з навчання, цікавиться її досягненнями та купує усі необхідні підручники для навчання. ОСОБА_5 2008 р.н. відвідує секцію з волейболу та приймає участь у змаганнях в «Клубі ігрових видів спорту». Позивач систематично відвідує та, позитивно налаштовує дитину перед змаганнями, цікавиться успіхами, забезпечує дитину необхідним для досягнення успіхів в спорті. Позивач зазначає, що самостійно виховує дитину, займається її розвитком в суспільстві як особистості, несе всі витрати на відвідування малолітньою донькою додаткових заходів, пов'язаних із спортивним життям та вивчення іноземної мови. Натомість, відповідач участі у житті дитини не бере, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, має значну заборгованість зі сплати аліментів, не цікавиться навчанням доньки у школі, спортивних змаганнях та інших заходах та систематично ухиляється від виховання дитини. За наведених обставин, просить позов задовольнити
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 19.09.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі та зобов'язано Орган піки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради надати до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
22.10.2024 року відповідачем ОСОБА_4 скеровано на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому проти вимог позову заперечує, вважає їх безпідставним та такими, що не підлягають до задоволення.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву покликається на те, що категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , оскільки бажає допомагати дитині матеріально, спілкуватися та брати участь у її вихованні. Відповідач вказує, що не зловживає алкогольними напоями, не вживає наркотичних речовин, не зафіксовано випадків жорсткого поводження з дитиною, чи ведення аморального способу життя. Зазначає, що на даний час проживає за межами України, в той час, дитина з матір'ю проживає в Україні. На думку відповідача, позивач через неприязні стосунки створює йому перешкоди у спілкування з дитиною, зокрема шляхом телефонного зв'язку, оскільки номер відповідача заблоковано. Відповідач зазначає, що відсутні належні та допустимі докази невиконання і свідомого ухилення відповідача своїх батьківських обов'язків без поважних причин, відтак відсутні виключні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того, ОСОБА_10 зазначає, що твердження позивача щодо понесення нею додаткових витрат на утримання дитини, що полягають в потребі навчання англійській мові є безпідставними. Позивачем не наведено наявність особливих обставин, що зумовили необхідність обрання для доньки приватного навчального закладу «Helen Doron» ФОП ОСОБА_11 та що навчання там доньки зумовлено та спрямовано на розвиток виявлених у дитини особливих здібностей до англійської мови, які неможливо розвинути у державних/комунальних закладах. Щодо збільшення розміру аліментів, відповідач вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження зміни матеріального становища або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось зі сторін та інших випадків, передбачених ст. 192 СК України. Також відповідач вказує, що на його утриманні перебуває дружина, яка є особою з інвалідністю 3 групи та її неповнолітня дитини. У зв'язку із цим, просить позов залишити без задоволення у повному обсязі.
08.11.2024 року на виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 19.09.2024 року представником третьої особи Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації ЛМР скеровано на адресу суду висновок №260001-вих-158005 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07.01.2025 року представником позивача ОСОБА_3 - адвокатом Думою Р.І. скеровано на адресу суду письмові пояснення, з яких вбачається, що твердження відповідача про його бажання спілкуватись з дитиною, виконувати батьківські обов'язки щодо виховання доньки не підтверджуються жодними доказами. Адвокат вказує, що відповідач не бере участі у вихованні дитини, що підтверджується зокрема довідками з навчальних закладів та закладів позашкільної діяльності. Щодо створення перешкод позивачем у спілкуванні з дитиною, адвокат зазначає, що відповідач не звертався до суду, органу опіки і піклування, з метою визначення годин та днів на зустріч з дитиною. Крім того, відповідач може безперешкодно перетинати кордон України, оскільки його дружина є особою з інвалідністю, однак заходів для зустрічі з дитиною, або відвідин закладу освіти, де навчається дитина, останнім не вжито. Також, щодо заперечення відповідача на відвідування неповнолітньої ОСОБА_12 приватного закладу для вивчення англійської мови, то ним не наведено рекомендацій стосовно іншого закладу, який могла б відвідувати його донька. Стверджує, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, зокрема не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступ до культурних та інших цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Просить позов задовольнити повністю.
31.01.2025 року на адресу суду представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Кравчук С.О. скеровано заперечення, які вмотивовані тим, що відповідач має намір та бажання спілкуватися із донькою, брати участь у її вихованні. Більше того, Відповідач не хоче втрачати зв'язок із донькою, проте через неприязні відносини із Позивачем, а саме створення перешкод у спілкуванні Відповідач не має змоги виконувати свої обов'язки як батька. Документи,що долучені представником позивача до позовної заяви а саме довідка від 30.05.2024 р., довідка від 03.06.2024 р. не можуть вважатися беззаперечними доказами про те, що Відповідач не бере участі в житті доньки та не має наміру спілкуватися із нею. Твердження Представника Позивача про не бажання брати участь у матеріальному забезпеченні є хибним, оскільки у Відповідача відсутня заборгованість по сплаті аліментів, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП № НОМЕР_5 та квитанціями до платіжних інструкцій на переказ готівки №1.69586075.1 та №1.68350367.1 від 15.10.2024 року. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 05.02.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу №461/7606/24 до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_13 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили такі задовольнити.
Представник відповідача Кравчук С.О. у судовому засіданні проти вимог позову заперечила, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просила позов залишити позов без задоволення.
Представник третьої особи Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації ЛМР у судовому засіданні просила взяти до уваги висновок №260001-вих-158005 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми.
У судовому засіданні, у відповідності до вимог ст. 92 ЦПК України, допитана у якості свідка позивач ОСОБА_3 , яка пояснила, що сімейне життя з відповідачем ОСОБА_4 не склалося, у зв'язку із його захопленням азартними іграми, зокрема ігровими автоматами, та утворенням великої кількості заборгованостей за кредитними договорами, які укладав відповідач з метою отримання коштів для забезпечення можливості грати в азартні ігри. Коли дитині було 3 роки, подружжя фактично припинило шлюбні стосунки та почали проживати окремо. ОСОБА_3 вказує, що була змушена вийти на роботу та погашати заборгованості за кредитними договорами. В подальшому, їх шлюб з відповідачем було розірвано. Зазначає, що її донька ОСОБА_14 є талановитою дитиною та відвідує велику кількість гуртків, зокрема займалась плаванням, відвідувала художню школу, поглиблено займається вивченням англійської мови у приватній школі. Крім того, ОСОБА_3 стверджує, що вона самостійно виховує доньку, займається її розвитком, піклується, коли вона хворіє, забезпечує відвідування нею шкільних та позашкільних заходів, гуртків, заняття спортом, піклується про її харчування, побутові проблеми, та духовний розвиток. ОСОБА_4 участі у вихованні доньки не бере, не спілкується, фінансово не допомагає, лише надавав дозвіл для виїзду дитини за кордон на оздоровлення. Зазначила, що відповідач сплачує аліменти, однак допускає утворення заборгованості, і лише після її звернення до представників виконавчої служби, погашає частину заборгованості
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю позивача ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_5 . Вказала, що її донька самотужки виховувала доньку, повністю забезпечувала її фінансово, дбала про її здоров'я та духовний розвиток. Зазначила, що відповідач протягом тривалого часу не бере участі у вихованні доньки ОСОБА_14 , не піклується про неї, не займається її вихованням, телефонує дуже рідко, відтак вважає, що його належить позбавити батьківських прав відносно виховання її онуки.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що вона є класним керівником 10-А класу Ліцею №15 Львівської міської ради, в якому навчається ОСОБА_5 . Зазначила, що протягом семи років поки ОСОБА_14 навчається у її класі, навчанням та успіхами доньки щодо навчального процесу цікавиться лише мати - ОСОБА_3 , батька дитини - ОСОБА_4 вона за час навчання дитини не бачила жодного разу. Всі організаційні питання вирішує лише з матір'єю дитини - ОСОБА_3
Також, у судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 232 ЦПК України, у присутності представника органу опіки і піклування Галицької адміністрації ЛМР Нанівської М.М., надала пояснення неповнолітня ОСОБА_5 , 2008 року народження, яка пояснила, що її батько ОСОБА_4 не бере участі у її вихованні, та вона бачила його за все життя 5 чи 6 разів. Батько не цікавиться її шкільним життям та успішністю. Вказала, що у мама дала її номер телефону батькові, і він надав їй дозвіл на виїзд за кордон. Просила позбавити її батька батьківських прав.
Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, свідків, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом. (стаття 55).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 народилась дочка ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 28.01.2011 р. розірвано шлюб, укладений 12 листопада 2005 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , актовий запис №3513.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 28.11.2011 р. стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в користь ОСОБА_6 на утримання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 300,00 грн. аліменти щомісячно починаючи з 06 грудня 2010 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 21.09.2018 р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про збільшення розмірі аліментів, - задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням Галицького районного суду м.Львова від 28.01.2011 р. у твердій грошовій сумі з 300,00 грн. щомісячно до 997,00 грн. щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2018 р. і до досягнення нею повноліття. В решті вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - відмовлено.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.08.2024 року, виданого Збаразьким відділом державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (НОМЕР_4) станом на серпень 2024 року, у заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів становить - 26 281.00 грн.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2024/006444901 від 02.06.20224 року, ОСОБА_5 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2024/006444896 від 02.06.2024 року, ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов від 17.06.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_3 , (мама), ОСОБА_15 (бабця), ОСОБА_17 (мати), ОСОБА_18 (племінник), ОСОБА_5 (дочка), ОСОБА_19 (брат).
Відповідно до довідки №106 від 30.05.2024 року, виданої Ліцеєм №15 Львівської міської ради, ОСОБА_5 навчається в згаданому ліцеї з 2014 року. В період із 2014 по 2024 рр., навчанням доньки цікавиться лише мати - ОСОБА_3 . Матір систематично відвідує батьківські збори, контролює успішність та поведінку дитини. Із батьком дитини, ОСОБА_4 , класний керівник не знайома. Протягом усього періоду роботи із класом, у якому навчається ОСОБА_9 , батько жодного разу не цікавився навчанням доньки, на батьківські збори не з'являвся, нічого не з'ясовував про дитину в телефонному режимі.
Відповідно до довідки, виданої ФОП ОСОБА_11 від 15.05.2024 року, ОСОБА_5 , 2008 р.н., відвідує денне навчання у англомовній школі HELEN DORON протягом 7 років починаючи із 2017 року. Протягом 2017-2024 років мама, ОСОБА_3 , здійснює щомісячну оплату за навчання, приводить та забирає свою доньку з навчання, цікавиться її досягненнями та купує усі необхідні підручники для навчання.
Відповідно до довідки №67/24 від 03.06.2024 року, виданої Львівським комунальним закладом «Клуб ігрових видів спорту», ОСОБА_5 2008 р.н. відвідує секцію з волейболу та приймає участь у змаганнях в «Клубі ігрових видів спорту».
З письмових пояснень тренера - викладача Львівського комунального закладу «Клуб ігрових видів спорту» ОСОБА_20 вбачається, що ОСОБА_5 уже протягом 4 років відвідує волейбольну секцію, спортивним життям доньки цікавиться лише Позивач. Також позивач систематично відвідує змагання, позитивно налаштовує дитину перед змаганнями, цікавиться успіхами, забезпечує дитину необхідним для досягнення успіхів в спорті.
Відповідно до характеристики, виданої приватним підприємством «Вет Агро» від 01.07.2024 року, ОСОБА_3 є бухгалтером, позитивно характеризується за місцем роботи, є дружньою особою в колективі, доброзичлива, стримана, не має шкідливих звичок.
З висновку Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №260001-вих-158005 від 05.11.2024 року вбачається за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».
У постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) Верховний Суд вказав, що «зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини».
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21).
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.
З урахуванням цього, суд констатує, що судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків можливі лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наведеного випливає, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача.
З наданого позивачем Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.08.2024 року виданого Збаразьким відділом державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (НОМЕР_4) вбачається, що станом на серпень 2024 року, у Відповідача заборгованість зі сплати аліментів становить - 26 281.00 грн.
Однак суд констатує, що наявність заборгованості по сплаті аліментів не є свідченням свідомого ухилення від виконання батьківських обов'язків по утриманню дитини та не є виключною обставиною для позбавлення особи батьківських прав.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З Висновку вбачається, що ОСОБА_4 розлучився з матір'ю доньки у 2011 році. На сьогоднішній день, він проживає за кордоном (з 2016 року). Щодо доньки повідомив, що робив спроби спілкуватися, бо має її номер телефону, але донька ігнорує його, не додає його у соцмережах. На запитання комісії відповів, що востаннє спілкувався з донькою 4-5 років тому. Однак, повідомив, що надає дозвіл на виїзд доньки з матір'ю за кордон для оздоровлення. На запитання комісії відповів, що не звертався в орган опіки і піклування щодо встановлення йому днів та годин зустрічей з донькою.
Згідно із висновком Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №260001-вих-158005 від 05.11.2024 року вважається за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оцінюючи вказані докази в їх сукупності, суд вважає, що розірвання шлюбу між батьками та проживання дитини з матір'ю не є достатньою підставою для позбавлення батька батьківських прав, оскільки неприязні відносини сторін не звільняють обох батьків від обов'язку в рівній мірі утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
До того ж, з наданих позивачкою доказів встановлено, що з відповідача на законних підставах стягуються аліменти на утримання доньки, а заборгованість по їх сплаті, як зазначалося вище, не є виключною обставиною для позбавлення особи батьківських прав.
Під час дослідження доказів судом не встановлено не лише достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а й гострої соціальної необхідності у цьому.
Так, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з ним сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, однак у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство по відношенню до неї чи вчиняв інші подібні дії.
В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року № 3 зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Як передбачено статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, яка відповідно до ст. 9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяються якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, під час розгляду даної справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов'язками відповідачем, які б свідчили про його ухилення від виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, що не відповідатиме інтересам дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.
При цьому, відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Зокрема, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Суд критично оцінює думку неповнолітньої ОСОБА_5 щодо небажання спілкуватися із батьком, оскільки така не відповідає її дійсним інтересам, та в ході опитування з'ясовано, що наявність образ не може беззаперечно свідчити про дійсне бажання дитини, враховуючи її вік та обставини справи у їх сукупності.
Позивачкою та її представником же не обґрунтовано належними доказами, в чому полягає злісне небажання відповідача виконувати свої обов'язки по вихованню дитини, при цьому доказів того, що до останнього застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини, що він притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дитини, веде аморальний спосіб життя або зловживає алкогольними напоями чи вживає наркотичні засоби, суду не надано.
Тому суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення відповідача батьківських прав.
З врахуванням наведеного суд, оцінюючи докази в їх сукупності, за наявних на даний час обставин не вбачає необхідності в позбавленні відповідача батьківських прав ОСОБА_4 щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 .
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно із ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК України).
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст. 183 СК України).
При визначенні розміру аліментів, відповідно до статті 182 СК України, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті (Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі). Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення.
Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін. Неможливість визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) може виникнути, наприклад у випадках, коли платник аліментів постійно проживає на території іноземної держави та відомості про його доходи отримати неможливо. Ускладненим та водночас таким, що порушує інтереси дитини, є стягнення аліментів у випадках, коли платник аліментів приховує свої доходи з метою ухилення від їх сплати.
Згідно з п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, згідно зі статтею 180 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує постанова Пленуму Верховного Суду України від15.05.2006року №3«Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства,материнства та стягнення аліментів» (п. 17).
Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, може бути згодом збільшений чи зменшений судом на вимогу як платника аліментів, так і одержувача аліментів.
Відповідно до ч.1ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Визначаючи розмір аліментів в твердій грошовій сумі, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання однієї неповнолітньої дитини, суд враховує матеріальний стан позивача та відповідача, стан їх здоров'я.
Позивачем доведено необхідність стягнення з відповідача на її користь в твердій грошовій сумі аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини, позаяк матеріали справи не містять відомостей, що відповідач має на утриманні інших осіб, а тому спроможний і зобов'язаний відповідно до вимог ч. 2 ст.150СК України надавати кошти на утримання однієї неповнолітньої дитини.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08.07.2017, внесено зміни до Сімейного кодексу України, де частиною 2ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і він може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожиткові мінімуми для piзних категорій населення на 2025 рік в Україні встановлюються Законом "Пpo Державний бюджет на 2025 рік", для дітей до 6 років 2563,00 грн., для дітей віком від 6 до 18 років 3196,00 грн.
У суду відсутні відомості щодо доходів відповідача.
Беручи до уваги матеріальне положення дитини, яка потребує матеріальної допомоги, а також як матеріальне становище позивача, яка проживає з дитиною, так і матеріальне становище відповідача, з урахуванням того, що обов'язок по утриманню дітей у батьків є рівним, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, стягуваних з відповідача на утримання дитини на користь позивачки у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що такий розмір аліментів у твердій грошовій сумі щомісячно на дитину є достатнім та не буде порушувати майнові права дитини.
Крім того, при прийнятті рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в зазначеному розмірі судом прийнято до уваги, що даний розмір не є меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Як вбачається із п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць. Суд вбачає підстави для застосування такого негайного виконання.
Щодо позовної вимоги про стягнення додаткових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.10 ст.7 СК України кожен, у часник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до даної норми обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред'являвся. У такому випадку такий із батьків зобов'язаний нести додаткові витрати на дитину.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Частина 2 статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися післяїх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.
Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
У пункті 18 вищезазначеної постанови зазначено, що передбачені ст.185 СК України додаткові витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо) можуть стягуватись лише з батьків і у разі фактичних витрат, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами.
На підтвердження понесення додаткових витрат, позивачем долучено до матеріалів справи платіжні інструкції на загальну суму 25 755,00 грн., які підтверджують оплату послуг за навчання з англійської мови, які надаються у англомовній школі Helen Doron (ФОП ОСОБА_11 ).
При цьому, позивач просить стягнути з відповідача половину вартості понесених витрат.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду Українивід 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 та постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/12681/17.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину є такими, що підтверджені належними доказами (платіжними інструкціями за сплату навчання в англомовній школі), в зв'язку чим підлягають задоволенню в розмірі половини вартості понесених витрат на лікування дитини, що становить 12 804 грн. 40 коп.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».
На думку суду, однією із відмінностей додаткових витрат від аліментів є їх передбачуваність. Тобто при зверненні до суду позивач має довести розмір коштів витрачених або тих, які будуть витрачені періодично і їх зв'язок із існуванням особливих обставин, як позитивних (наприклад розвиток здібностей), так і негативних (витрати, пов'язані із станом здоров'я дитини).
Отже, відповідно до наданих доказів у справі позивачем доведено суду, що нею було витрачено додаткові витрати на дитину зокрема на розвиток доньки на загальну суму 25755 грн. 00 коп., половина яких становить 12 877 грн. 50 коп.
Враховуючи наведене, з відповідача слід стягнути на користь позивача додаткові витрати на дитину в розмірі 12877 грн. 50 коп.
За приписами ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів наявності обставин для звільнення відповідача від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину чи зменшення розміру його участі у додаткових витратах на дитину стороною відповідача суду надано не було.
Посилання сторони відповідача на те, що з відповідачем не було узгоджено необхідність навчання дитини на платній основі у обраних позивачем приватних закладах, суд вважає таким, що не виключає необхідність та можливість отримання дитиною освітніх послуг, з вивчення англійської мови саме в обраних позивачем медичних закладах. Також суд враховує те, що відповідачем не було запропоновано альтернативного закладу на державній або комунальній основі, який могла б відвідувати його донька.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати, згідно ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до задоволення позовних вимог.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму, що в грошовому еквіваленті становить 1211 грн. 20 коп.
Враховуючи те, що позивач в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні до суду з цим позовом звільнена від сплати судового збору, у такому разі судовий збір по справі необхідно стягнути у дохід держави.
Керуючись ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 180-184, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 206, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на утримання дитини та позбавлення батьківських прав задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2018 у цивільній справі № 461/5272/18 та стягувати із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі по 2 500,00 грн. щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на дитину - дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 12 877,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення в частині аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
З часу набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів по виконавчому листу №461/5272/18.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 21.07.2025 року.
Учасники справи:
ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 )
Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
Орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Ф.Ліста, 1, код ЄДРПОУ: 20847537)
Суддя Х.М. Мисько