(заочне)
Справа №439/758/25
Провадження № 2/439/405/25
27 липня 2025 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області
у складі:
головуючого-судді: Петейчука Б.М.,
за участі: секретаря
судового засідання: Ковальчук Н.І.,
позивач: ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.
Позивач: ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість у розмірі 37 811,73грн., за договором кредиту від 20 березня 2015 року.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач зазначає, що 20 березня 2015 року між ОСОБА_1 , як позичальником, та АТ «Альфа-Банк», як позикодавцем, було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії № 630259686, відповідно до якого боржник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умовами про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив підпис.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором кредиту кредитор виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору. Проте відповідач, який зобов'язався повернути кредитні кошти, не надав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов'язанням.
Позивач мотивує, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 37 811 (тридцять сім тисяч вісімсот одинадцять) гривень 73 копійки.
Позивач акцентує, що право грошової вимоги за кредитним договором № 630259686 від 20 березня 2015 року за договором факторингу від 20 вересня 2021 року №3 перейшло від АТ «Альфа-Банк» до ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс».
Тому просить позов задовільнити в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
25 квітня 2025 року - відкрито провадження у справі.
Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.
Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від представника позивача: Євтодьєва Анатолія Олександровича надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Хоча належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання, від нього не надходило клопотань про відкладення розгляду справи та не подавався відзив.
Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України.
За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Доказами у справі встановлено, що 20 березня 2015 року між ОСОБА_1 як позичальником та АТ «Альфа-Банк» як позикодавцем було укладено договір про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії, відповідно до якого боржник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив цифровий підпис, що підтверджується наданою суду на дослідження анкетою заявкою та підписаною довідкою про умови кредитування (а.с.5).
Право грошової вимоги за договором кредитування № 630259686 від 20 березня 2015 року перейшло до ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс», що підтверджується договором факторингу від 20.09.2021 року №3, актом приймання передачі та витягом з реєстру передачі права вимоги (а.с.7-13).
Окрім цього, позивачем надано суду на дослідження ви писку по руху кредитних коштів по рахунку № НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 користувався кредитними коштами на власний розсуд та розрахунок заборгованості, згідно якого його заборгованість станом на 20.09.2021 року складає розмірі 37 811 (тридцять сім тисяч вісімсот одинадцять) гривень 73 копійки (а.с.14-28).
Мотиви суду.
За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Виходячи зі змісту статтей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається із доказів у справі, 20 березня 2015 року між ОСОБА_1 як позичальником та АТ «Альфа-Банк» як позикодавцем було укладено договір № 630259686 про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії. Відповідно до договору кредитної лінії сума кредиту до 75 000 гривень, строк кредитування 12 місяців, з місячною ставкою в 5.7%.
Разом із цим, відповідач: ОСОБА_1 погодився із істотними умовами такого договору, про що власноруч поставив власний підпис.
У свою чергу позикодавець відкрив позичальнику кредитну лінію у розмірі, передбаченому у договорі, якою ОСОБА_1 користувався кредитними коштами на власний розсуд, що підтверджується випискою за банківським рахунком ОСОБА_1 . Проте останній належним чином своє зобов'язання не виконав та допустив заборгованість в сумі 37 811 (тридцять сім тисяч вісімсот одинадцять) гривень 73 копійки.
Право грошової вимоги за кредитним договором № 630259686 від 20 березня 2015 року за договором факторингу від 20 вересня 2021 року №3 перейшло від АТ «Альфа-Банк» до ТзОВ « ФК «Еліт Фінанс»
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підтверджуються належними доказами, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в сумі 37 811 (тридцять сім тисяч вісімсот одинадцять) гривень 73 копійки..
Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Судом встановлено, що позивач: ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень (а.с. 4).
Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає, оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, тому з відповідача: ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви на рахунок позивача: ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Доказами у справі встановлено, що 03 липня 2024 року між ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за номером: 03-07/24. Предметом договору визначено, що адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу (правову) допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Розмір гонорару адвокатського бюро за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору.
Винагорода адвокатського бюро за надання послуг згідно цього договору визначена сторонами згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із урахуванням складності справи, зайнятості адвоката, економічної вигоди для Клієнта та його господарської діяльності, а саме: шляхом встановлення фіксованої суми гонорару за надання послуг представництва інтересів клієнта в суді у розмірі 9 100(дев'ять тисяч сто) гривень 00 копійок.
Адвокатом: Литвиненко О.І. надано належним чином та у повному обсязі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» професійну правничу допомогу в цивільній справі запозовною заявою ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).
Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Із доказів у справі, зокрема договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: 03-07/24 від 03 липня 2024 року та актом №1 приймання-передачі наданих послуг до нього, вбачається, що сторони узгодили між собою регулювання ціни договору в сумі 9 200 гривень.
Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги представником позивача: адвокатом Литвиненко О.І. та витрати, які були понесені позивачем: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» за надання таких послуг, належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.
Суд вважає, що фактично понесені судові витрати відповідачем за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять: 9200 гривень.
За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_1 у розмірі 9 200 (дев'ять тисяч двісті) гривень.
На підставі статей 16, 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс», - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 630259686 від 20 березня 2015 року в розмірі 37 811 (тридцять сім тисяч вісімсот одинадцять) гривень 73 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 200 (дев'ять тисяч двісті) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийнятті постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Позивач: ТзОВ «ФК «Еліт Фінанс», місцезнаходження: Київська область, місто Київ, пл Солом'янська,2, код ЄДРПОУ: 40340222.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_2 .
Суддя Б.М. Петейчук