Справа № 303/2091/25
2/303/1698/25
31 липня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Желізняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТзОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 75911149 від 06.08.2021 року та № 2936991 від 12.08.2021 року та № 4474051 від 31.08.2021 року на загальну суму 78264,23 грн.
В обґрунтування своїх вимоги вказує про те, що 06.08.2021 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 75911149 від 06.08.2021 року відповідно до якого останній отримав від позикодавця грошові кошти в розмірі 6300,00 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку терміном на 30 днів зі сплатою відсотків за користування позикою з орієнтовною реальною річною процентною ставкою у розмірі 906,08 %. З правилами надання коштів у позику, які розміщені на сайті ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» https://mycredit.ua/ua/documents/license/ позичальник ознайомився до укладення договору та до яких позичальник приєднався підписавши такий договір електронним підписом. Однак ОСОБА_1 не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 19899,33 грн., що складається з наступного: заборгованість по основній сумі кредиту - 5853,11 грн., заборгованість за відсотками - 13939,11 грн., інфляційні збитки - 93,64 грн., 3 % річних - 13,47 грн. В подальшому, 27.01.2022 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 27/01/2022 відповідно до якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 75911149 від 06.08.2021 року. 10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 75911149 від 06.08.2021 року. Таким чином до ТзОВ «Коллект Центр» перейшло права вимоги за кредитним договором № 75911149 від 06.08.2021 року.
Крім того зазначає, що 12.08.2021 року між ТзОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2936991 від 12.08.2021 року. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 2300,00 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку терміном на 30 днів, зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Однак ОСОБА_1 не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 33136,10 грн., що складається з наступного: заборгованість по основній сумі кредиту - 2300,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 30836,10 грн. В подальшому 29.12.2021 року між ТзОВ «Маніфою» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 29/12-2021 відповідно до якого ТзОВ «Маніфою» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 2936991 від 12.08.2021 року. 10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 2936991 від 12.08.2021 року. Таким чином до ТзОВ «Коллект Центр» перейшло права вимоги за кредитним договором № 2936991 від 12.08.2021 року.
Також зазначає, що 31.08.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4474051 від 31.08.2021 року. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором відповідач отримав позику у розмірі 3200,00 грн. строком на 30 днів, шляхом перерахування кредитних коштів на його банківську картку. В подальшому 15.12.2021 року відповідно до договору факторингу № 15/12-2021-22 ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021 року. 10.03.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021 року перейшло до ТзОВ «Коллект Центр». Враховуючи, що відповідач не виконав умови кредитного договору № 4474051 від 31.08.2021 року, у нього виникла заборгованість у розмірі 25228,80 грн., що складається з наступного: 3200,00 грн. - тіло кредиту; 21804,80 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 224,00 грн. - заборгованість за комісією.
Таким чином позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 78264,23 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Так, заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.05.2025 року позов задоволено.
10.06.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.05.2025 року по цивільній справі за позовом ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 12.06.2025 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.05.2025 року прийнято до розгляду.
Ухвалою суду від 23.05.2022 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.05.2025 року задоволено, заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.05.2025 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 04.07.2025 року та відкладено на 31.07.2025 року.
Ухвалою суду від 04.07.2025 року задоволено клопотання про витребування доказів.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи міститься заява представник позивача про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання з розгляду справи не з'явилися, хоча про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. При цьому у заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 зазначає, що позивачем не доведено факту надання кредитних коштів, розрахунок заборгованості є неналежним, відсутні належні докази переходу права вимоги у позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
Щодо кредитного договору № 75911149 від 06.08.2021 року.
Судом встановлено, що 06.08.2021 року між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 75911149 від 06.08.2021 року, відповідно до якого останній отримав від позикодавця грошові кошти в розмірі 6300,00 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку терміном на 30 днів зі сплатою відсотків за користування позикою з орієнтовною реальною річною процентною ставкою у розмірі 906,08%.
Вказаний договір позики підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що надісланий на номер телефону позичальника про, що свідчить п. 18 Договору позики, реквізити та підпис сторін.
Згідно з п. 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджених умовами договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті із повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (п.п. 5.1. п. 5 договору позики). Також відповідач погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п.п. 5.2. п. 5 договору позики).
Відповідно до п. 2 договору позики позикодавець надав позичальнику у позику грошові кошти у розмірі 6300,00 грн. строком на 30 днів з 06.08.2021 року по 05.09.2021 року. Орієнтована загальна вартість позики становить 7616,39 грн. Загальна вартість позики в розмірі 7616,39 грн. також визначена в додатку № 1 до договору позики № 75911149 від 06.08.2021 року.
Згідно з п. 12 договору позики цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електрону комерцію».
У п. 13 договору позики визначено, що договір укладений в результаті зваженого рішення сторін на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (далі - Правил), з якими відповідач ознайомився перед укладенням договору позики № 75911149 від 06.08.2021 року, про що свідчить підписання ним вказаного Договору, слідує, що у разі не повернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Розділом 7 Правил передбачено порядок продовження строку користування позикою.
Так, відповідно до п. 7.1. Правил слідує, що позичальник має право продовжити строк користування позикою. За подовження строку користування позикою, позичальник сплачує Товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації.
Умови пролонгації вказуються в особистому кабінеті позичальника на сайті. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник при оформленні пролонгації визначаються виходячи з базової процентної ставки, зазначеної у договорі позики, та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію (п. 7.2. Правил).
Згідно з п.7.3. Правил не обмежуючи вказаного у п. 7.2. вище Товариство на власний розсуд може застосувати до певного виду пролонгації програму лояльності та запропонувати позичальнику знижену процентну ставку для оформлення пролонгації. У будь-якому випадку, нарахування процентів та їх перерахунок здійснюється на умовах, передбачених договором позики та цими Правилами. Товариством можуть бути запропоновані як один, так і декілька варіантів продовження користування позикою. Товариство самостійно визначає, які види пролонгації доступні позичальнику, та повідомляє про це позичальника в особистому кабінеті позичальника та/або будь-яким іншим доступним засобом зв'язку (телефоном, електронною поштою, тощо). Конкретні види пролонгації, що доступні позичальнику, відображаються в особистому кабінеті та не можуть бути гірші ніж встановлені в Договорі позики.
Відповідно до п. 7.5. Правил позичальник має право подовжити строк користування позикою необмежену кількість разів.
Позичальник погоджується, що при обранні виду пролонгації у особистому кабінеті та виконанні умов, встановлених Товариством для оформлення пролонгації та продовження строку (терміну) дії Договору позики, таке оформлення та продовження відбувається автоматично, а згода позичальника проявляється у здійсненні дій по внесенню грошових коштів на ім'я Товариства та без будь-якого додаткового документального оформлення. У такому випадку вчинена позичальником сукупність дій, спрямованих на оформлення пролонгації, в тому числі внесення позичальником грошових коштів на ім'я Товариства, є діями, які виражають намір позичальника та здійснити подовження (п. 7.8. Правил).
Згідно з п. 7.10. Правил у випадку внесення позичальником суми грошових коштів, яка є недостатньою для повного погашення заборгованості, але є достатньою для оформлення пролонгації, ця сума направляється Товариством (на його розсуд) на таке подовження строку користування позикою задля запобігання понадстрокового користування позикою (її частиною). В такому випадку, строк подовження користування позикою залежить від розміру внесених позичальником грошових коштів та розраховується пропорційно розміру сплачених позичальником грошових коштів до розмірі процентів за один день користування позикою, визначеного відповідно до Договору позики та цих Правил. Інформація щодо нової кінцевої дати строку позики доступна позичальнику в особистому кабінеті.
Якщо позичальник, під час внесення платежу не бажає оформлювати пролонгацію, позичальник зобов'язаний повідомити про це Товариство протягом 24 годин з моменту внесення платежу шляхом надсилання на поштову скриньку Товариства support@mycredit.ua (в тому числі з використання сервісу направлення повідомлень Товариству, що розміщені на Сайті (Зворотній зв'язок), повідомлень про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за Договором, з обов'язковим зазначенням номеру Договору та сплаченої суми (п. 7.12. Правил).
Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується довідкою про підтвердження платежу № КД-000001475/ТНПП від 24.10.2024 року, виданою директором ТзОВ «ФК «ФІНЕКСПЕС», а також інформацією, отриманою на виконання ухвали суду від 04.07.2025 року з АТ «Державний експортно-імпортний банк України».
Таким чином судом встановлено, що ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. У свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання відповідно цього договору.
Заявлений до стягнення розмір заборгованості за кредитним договором № 75911149 від 06.08.2021 року становить 19899,33 грн., що складається з наступного: заборгованість по основній сумі кредиту - 5853,11 грн., заборгованість за відсотками - 13939,11 грн., інфляційні збитки - 93,64 грн., 3 % річних - 13,47 грн.
Одночасно, звертаючись до суду з цим позовом ТзОВ «Коллект центр» також зазначає про те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 75911149 від 06.08.2021 року
Так, судом встановлено, що 27.01.2022 року згідно з договором факторингу № 27/01/2022 ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 75911149 від 06.08.2021 року. Відповідно до реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022 року ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 75911149 від 06.08.2021 року. В подальшому, 10.01.2023 між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023 відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 75911149 від 06.08.2021 року перейшло до ТзОВ «Коллект центр». Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення права вимоги від 10.01.2023 року ТзОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 75911149 від 06.08.2021 року.
Щодо договору № 2936991 від 12.08.2021 року.
Судом встановлено, що 12.08.2021 року між ТзОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2936991 від 12.08.2021 року відповідно до якого останній отримав від позикодавця грошові кошти в розмірі 2300,00 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку терміном на 30 днів зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Вказаний договір позики підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що надісланий на номер телефону позичальника про, що свідчить п. 9 Договору позики, реквізити та підпис сторін.
Згідно з п. 2.1. договору № 2936991 за цим договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням договору.
Підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що він в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов'язків згідно із Законом України «Про захист персональних даних» (п.п. 8.3.3. п.8 договору позики). Також вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «Маніфою», які є невід'ємною частиною договору (п.п. 8.3.5. п. 8 договору позики).
Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 договору позики № 2936991 позикодавець надав позичальнику у позику грошові кошти у розмірі 2300 грн. строком на 30 днів до 11.09.2021 року зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики (п. 2 договору позики).
У п. 8.4. договору позики № 2936991 визначено, що договір укладений на взаємовигідних умовах в результаті зваженого рішення сторін з урахуванням принципів розумності та справедливості.
Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується листом про підтвердження платежу № 2782_241029135950 від 29.10.2024 року, виданою директором ТзОВ «Універсальні платіжні рішення», а також інформацією, отриманою на виконання ухвали суду від 04.07.2025 року з АТ «Державний експортно-імпортний банк України».
Також судом встановлено, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.09.2021 року до кредитного договору № 2936991 від 12.08.2021 року сторони погодили продовжити строк позики на 30 днів до 12.10.2021 року.
Таким чином судом встановлено, що ТзОВ «Маніфою» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. У свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання відповідно цього договору.
Заявлений до стягнення розмір заборгованості за кредитним договором № 2936991 від 12.08.2021 року становить 33136,10 грн., що складається з наступного: заборгованість по основній сумі кредиту - 2300,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 30836,10 грн.
Одночасно, звертаючись до суду з цим позовом ТзОВ «Коллект центр» також зазначає про те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2936991 від 12.08.2021 року.
Так, судом встановлено, що 29.12.2021 року згідно з договором факторингу № 29/12-2021 ТзОВ «Маніфою» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 2936991 від 12.08.2021 року. Відповідно витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 29/12-2021 від 29.12.2021 року ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2936991 від 12.08.2021 року. В подальшому, 10.01.2023 між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023 відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 2936991 від 12.08.2021 року перейшло до ТзОВ «Коллект центр». Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення права вимоги від 10.01.2023 року ТзОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2936991 від 12.08.2021 року.
Щодо договору № 4474051 від 31.08.2021 року.
Судом встановлено, що 31.08.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 4474051. Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора про, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, видана генеральним директором ТзОВ «Мілоан». Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 1.1., 1.2.,1.3., 1.4. договору № 4474051 кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, строком на 30 днів надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 3200,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом до 30.09.2021 року.
В п. 1.5.1. договору № 4474051 зазначено, що комісія за надання кредиту становить 224,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5. договору загальні витрати позичальника складають 1068,80 грн. та 3,232.00 % річних у процентному співвідношенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 4268,80 грн. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 844,80 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п. 1.5.2.); тип процентної ставки фіксована (п. 1.7. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з п. 2.2.2. договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3. договору.
Відповідно до п. 2.4.1. договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. договору.
Згідно з п. 5.1. договору позичальник підтверджує, що до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною цього договору, а також з інформацією, передбаченою ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення договору отримав його проект разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, розміщеними на сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього договору; умови договору йому зрозумілі; до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законі України «Про споживче кредитування».
Пунктом 6.1. договору визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з п. 6.4., 6.5. договору укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 4474051 від 31.08.2021 року містить графік платежів за вказаним договором, згідно з яким кредит надається на строк 30 днів, сума кредиту - 3200,00 грн., проценти за користування кредитом - 844,80 грн., комісія - 224,00 грн., реальна річна процентна ставка - 3,232,00 %, загальна вартість кредиту - 4268,80 грн.
Згідно з паспортом споживчого кредиту (додаток № 2 до договору), який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначено умови кредитування: тип кредиту - кредит; сума кредиту - 3200,00 грн.; строк кредитування - 30 днів; мета отримання кредиту - задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням найманого працівника; спосіб надання кредиту - безготівково на рахунок з використання картки.
Перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 в сумі 3200,00 грн. відповідно до умов договору № 4474051 від 31.08.2021 року здійснено шляхом поповнення банківської картки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі Fondy - 439239844, призначення платежу: кошти згідно договору 4474051, що підтверджується довідкою від 07.02.2025 року, виданою директором ТзОВ «ФК «Елаєнс», а також інформацією, отриманою на виконання ухвали суду від 04.07.2025 року з АТ «Державний експортно-імпортний банк України».
Таким чином судом встановлено, що ТзОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. У свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання відповідно цього договору.
Заявлений до стягнення розмір заборгованості за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021 року становить 25228,80 грн., що складається з наступного: 3200,00 грн. - тіло кредиту; 21804,80 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги; 224,00 грн. - заборгованість за комісією.
Одночасно, звертаючись до суду з цим позовом ТзОВ «Коллект центр» також зазначає про те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021.
Так, судом встановлено, що 15.12.2021 року згідно з договором факторингу № 15/12-2021-22 ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 4474051. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021 року ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021 року. В подальшому, 10.03.2023 між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021 року перейшло до ТзОВ «Коллект центр». Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору № 10-03/2023/01 про відступлення права вимоги від 10.03.2023 року ТзОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021 року.
Із врахуванням встановленого вище суд вважає, що в першу чергу слід вирішити питання наявності у позивача права грошової вимоги за кредитними договорами до відповідача.
За приписами ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
З наведених вище договорів факторингу слід прийти до однозначного висновку про те, що до ТзОВ «Коллект центр» перейшли всі права кредитора за кредитними договорами № 75911149 від 06.08.2021 року, № 2936991 від 12.08.2021 року та № 4474051 від 31.08.2021 року.
Додатково суд звертає увагу на те, що в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
В свою чергу стороною відповідача жодними доказами не доведено сумнівність правомірності таких договорів факторингу та не обґрунтовано мотивів таких доводів, а тому до уваги не приймаються.
З приводу наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитними договорами, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
З врахуванням встановленого суд приходить до висновку про укладеність вищевказаних кредитних договорів між відповідачем та відповідними фінансовими установами, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем.
При цьому суд зазначає, що номер мобільного телефону, за допомогою якого отримано одноразовий ідентифікатор, та номер картки, на яку надіслані запозичені кошти, співпадають з інформацією, що міститься в договорах, анкетах-заявах, які містять особисту інформацію, що відома тільки відповідачу (номер ІПН, серія, номер паспорту, ким виданий, коли, номер мобільного телефону, електронну адресу та інше), а також співпадають з інформацією, отриманою на виконання ухвали суду від 04.07.2025 року з АТ «Державний експортно-імпортний банк України».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Так, одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як вже було зазначено вище, заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості є наступним.
Заборгованість за кредитним договором № 75911149 від 06.08.2021 року становить 19899,33 грн., що складається із заборгованості по основній сумі кредиту - 5853,11 грн., заборгованості за відсотками - 13939,11 грн., інфляційні збитки - 93,64 грн., 3 % річних - 13,47 грн.
Заборгованість за кредитним договором № 2936991 від 12.08.2021 року становить 33136,10 грн., що складається з заборгованості по основній сумі кредиту - 2300,00 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 30836,10 грн.
Заборгованість за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021 року становить 25228,80 грн., що складається з 3200,00 грн. - тіло кредиту, 21804,80 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 224,00 грн. - заборгованість за комісією.
Оскільки відповідач, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості в частині заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) за кредитним договором № 75911149 від 06.08.2021 року, що становить 5853,11 грн., а також інфляційні збитки - 93,64 грн. та 3 % річних - 13,47 грн., за кредитним договором № 2936991 від 12.08.2021 року, що становить 2300,00 грн., за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021 року, що становить 3200,00 грн. - тіло кредиту та 224,00 грн. - заборгованість за комісією.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача процентів за кредитними договорами, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Також Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Щодо заявленої до стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором № 75911149 від 06.08.2021 року в розмірі 13939,11 грн.
З розрахунку заборгованості ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» встановлено, що внаслідок внесення позичальником платежів первісним позикодавцем відповідно до п. 7.10. Правил здійснювалося подовження строку користування позикою задля запобігання понадстрокового користування позикою (її частиною), після закінчення якого ним було продовжено нарахування процентів за понадстрокове користування позикою у межах строку, визначеного п. 6.5. Правил (90 днів), відтак нарахування процентів за користування позикою здійснювалося первісним позикодавцем у межах строку кредитування.
При цьому доказів повідомлення відповідачем відповідно до положень п. 7.12. Правил первісного позикодавця про небажання оформлювати пролонгацію та необхідності зарахування платежів у часткове погашення заборгованості за Договором матеріали справи не містять.
Відтак розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за договором № 75911149 від 06.08.2021 року з врахуванням його умов щодо розміру денного відсотку за користування коштами становить 13939,11 грн.
Щодо заявленої до стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором № 2936991 від 12.08.2021 року в розмірі 30836,10 грн.
Так, за умовами договору сторони встановили строк кредитування 30 днів (до 11.09.2021 року) та відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.09.2021 року до договору позики щодо пролонгації договору сторонами було погоджено строк позики на 30 днів, тобто до 12.10.2021 року.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 2128,31 грн. за період з 12.08.2021 року по 12.10.2021 року, виходячи із розрахунків до договору позики та Додаткової угоди № 1. Інші розрахунки здійснені після відступлення права вимоги та поза межами строків кредитування, а тому судом до уваги не приймаються, у вказаній частині задоволенню не підлягають.
Щодо заявленої до стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021 року в розмірі 21804,80 грн.
Так, п. 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Так, п. 2.3.1. договору передбачено, що продовження вказаного в п. 1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином.
Пункт 2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https:// miloan.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору.
Пункт 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Крім того, відповідно до п. 4.2. договору у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.
Зазначені умови кредитного договору свідчать про те, що сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
З відомостей про щоденні нарахування та погашення, складеного ТзОВ «Мілоан», відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на пільгових та на стандартних умовах відповідно до п.п. 1.5.2, 2.3.1.2 договорів.
При цьому матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредитів у строк, визначений договорами, тобто до 30.09.2021 року, відповідно, останній продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3. договору.
Разом з тим, системний аналіз положень п.п. 1.1 - 1.4 кредитного договору щодо порядку та строку кредитування (30 днів), п.п. 2.2-2.4 кредитного договору щодо пролонгації (60 днів), дають підстави для висновку, що термін користування кредитними грошима розпочався 31.08.2021 року та закінчився 29.11.2021 року, оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами кредитного договору не передбачено можливість його подальшої пролонгації.
Таким чином і з врахуванням встановленого вище слід зробити висновок, що за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021 року відсотки за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, та автопролонгації (60 днів), а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за договором з врахуванням його умов щодо розміру денного відсотку за користування коштами становить 10444,80 грн. Нарахування відсотків після 29.11.2021 року є неправомірним, а тому правові підстави для стягнення таких відсутні. Інші розрахунки здійснені після відступлення права вимоги та поза межами строків кредитування, а тому судом до уваги не приймаються, у вказаній частині задоволенню не підлягають.
У підсумку, із врахуванням встановленого, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитних договорів, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «Коллект Центр» про стягнення заборгованості за кредитними договорами слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 38196,44 грн., з яких: - за кредитним договором № 75911149 від 06.08.2021 року на суму 19899,33 грн., що складається з: 5853,11 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 13939,11 грн. - заборгованість за відсотками, інфляційні збитки - 93,64 грн. та 3 % річних - 13,47 грн.; - за кредитним договором № 2936991 від 12.08.2021 року на суму 4428,31 грн., що складається з: 2300,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 2128,31 грн. - заборгованість по відсоткам; - за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021 року на суму 13868,80 грн., що складається з: 3200,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 10444,80 грн. - заборгованість за відсотками та 224,00 грн. - заборгованість за комісією.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то суд приходить до наступного висновку.
Так, позивач просить суд стягнути на свою користь 16000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано такі докази: заявка на надання юридичної допомоги № 126 від 01.02.2025 року; витяг з Акту № 5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 року; договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги; прайс-лист АО «Лігал-Ассістанс» від 01.11.2023 року.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 (у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Як вже було згадано, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та й взагалі будь-яких заперечень сторони відповідача з приводу заявлених вимог позивача щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04.04.2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465 цс 18); від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19); від 08.06.2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26 цс 21); від 07.07.2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94 гс 20).
У контексті вирішення питання про розподіл судових витрат зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов'язковими для суду. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому суд не втручається у договірні відносини, що склалися між адвокатом і його клієнтом, які безперечно повинні виконуватись сторонами цього договору відповідно до погоджених ними умов, у тому числі і щодо сплати погодженого розміру гонорару адвоката.
З урахуванням викладеного, зваживши на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд приходить до висновку про підтверженість витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Одночасно суд враховує те, що відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТзОВ «Коллект центр» підлягають задоволенню частково, то розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, що становить 7808,00 грн. (48,80 %).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТзОВ «Коллект центр» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам.
Розмір заявлених вимог - 78264,23 грн. (100 % - 2422,40 грн. - розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 38196,44 грн. (48,80 % - 1182,13 грн. - розмір судового збору, пропорційний до задоволеної частини вимог).
Таким чином, відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1182,13 грн. (судовий збір) судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 38196,44 гривень, з яких: - за кредитним договором № 75911149 від 06.08.2021 року на суму 19899,33 гривень, що складається з: 5853,11 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 13939,11 гривень - заборгованість за відсотками, інфляційні збитки - 93,64 гривень та 3 % річних - 13,47 гривень; - за кредитним договором № 2936991 від 12.08.2021 року на суму 4428,31 гривень, що складається з: 2300,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 2128,31 гривень - заборгованість по відсоткам; - за кредитним договором № 4474051 від 31.08.2021 року на суму 13868,80 гривень, що складається з: 3200,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 10444,80 гривень - заборгованість за відсотками та 224,00 гривень - заборгованість за комісією.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 7808,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 1182,13 гривень судових витрат на оплату судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (вул. Мечнікова, 3/306, м. Київ)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Суддя А.М.Заболотний