Провадження № 1-кп/243/965/2025
Справа № 175/3994/25
31 липня 2025 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon, та під час трансляції з приміщення Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023052510000532 від 01 серпня 2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, українця, громадянина України, із середньо-технічною освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, якому 07.05.2020 пред'явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України у кримінальному провадженні №12020130000000031 від 21.01.2020, розгляд якого здійснюється Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вишній Волочек Калінінської області рф, росіянина, громадянина України, із середньо-технічною освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Прокурором у підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про продовження покладених на обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , строком на 60 днів.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_10 прокурор обґрунтував тим, що до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, на теперішній час ризики, передбачені ч.ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України не зменшились, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою не зможе запобігти заявленим ризикам.
Клопотання про продовження строку покладених на обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, обґрунтовано тим, що ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська до обвинувачених було застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України на термін до 27.04.2025, у разі внесення застави. У зв'язку із внесенням застави, визначеної ухвалою слідчого судді, обвинувачені звільнені з під варти, та вважаються такими, що до них застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покладено відповідні обов'язки. На теперішній час судовий розгляд закінчити неможливо, встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, а тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прокурор просить продовжити строк дії покладених на них обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з огляду на необґрунтованість обвинувачення та відсутністю зазначених прокурором ризиків.
Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечували проти продовження строку дії покладених на них обов'язків, захисник ОСОБА_8 підтримав позицію свого підзахисного ОСОБА_4 .
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, вказав, що національними судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, Конституційним судом підкреслено неприпустимість покладення на обвинуваченого обов'язків, що є частиною запобіжного заходу у вигляді застави (або похідних від неї обов'язків). Вважає, що застава, яка є діючим запобіжним заходом, та покладені на теперішній час на ОСОБА_3 обов'язки, є достатніми та вичерпними для забезпечення належної поведінки обвинуваченого під час підготовчого та судового розгляду справи.
Представник потерпілого ОСОБА_11 в підготовче судове засідання не з'явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту та клопотань прокурора, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм докази.
До суду направлений обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 лютого 2025 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у визначеному розмірі.
Обвинувачений ОСОБА_5 на теперішній час продовжує утримуватись в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», а обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скористалися правом внесення застави та були звільнені з ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», з покладенням на них обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_5 , а також строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , неодноразово були продовжені.
При вирішенні клопотань щодо запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
З вимог ч. 1 ст. 131 КПК України вбачається, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
З вимог ч. 2 ст. 177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.
Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. ч. 1, 5, 7 ст. 194 КПК України).
Порядок продовження тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
З вимог ч.ч. 4, 5 ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд, враховуючи особу обвинуваченого, виходить з того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів і покарання за нього визначено у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, у зв'язку із чим суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також суд вважає обґрунтованим твердження прокурора про існування ризику незаконного впливу на свідків, оскільки такі не були досліджені безпосередньо судом, тому існує певна ймовірність незаконного впливу на них зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих показань. Слушними суд вважає і доводи про існування ризика, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на відсутність у нього постійного джерела доходу, що може сприяти вчиненню корисливих злочинів.
Суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
Після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак, застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).
А тому, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку у межах шестидесяти днів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання сторони захисту про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт задоволенню не підлягає, а клопотання прокурора підлягає задоволенню, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - продовженню на термін 60 (шістдесят) днів.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави у провадженні визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 лютого 2025 року до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та, з урахуванням реального майнового стану обвинуваченого, йому визначено розмір застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням відповідних обов'язків, та суд на теперішній час не вбачає підстав для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави.
Суд вважає, що з урахуванням особи ОСОБА_5 застава у зазначених межах здатна забезпечити виконання покладених на нього обов'язків.
У разі внесення застави, обвинувачений зобов'язаний прибувати за кожною вимогою до суду, або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька покладених на нього обов'язків.
Вирішуючи клопотання прокурора в частині подовження строку покладених на обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд враховує наступне.
Частиною 6 ст. 182 КПК України встановлено, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Частиною 7 статті 194 КПК України визначено, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Вирішуючи питання доцільності продовження обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує характер пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, які на сьогоднішній день продовжують існувати, а саме: ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, інших обвинувачених, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання доцільності продовження обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, до обвинуваченого та ОСОБА_4 , суд враховує характер пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, які на сьогоднішній день продовжують існувати, а саме: ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, інших обвинувачених, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених судом на обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , строком на два місяці, у зв'язку із чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Крім того, оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 на теперішній час утримується в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», суд вважає доцільним вирішити питання про участь обвинуваченого у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення даної установи.
Учасники судового провадження не висловили заперечень щодо проведення судового засідання режимі відеоконференції.
Положенням ч.1 ст.336 КПК України визначено, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема, необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження, наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Відповідно до ч. 2 ст. 336 КПК України, суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
З огляду на вищенаведене, з метою забезпечення оперативності судового провадження та полегшення участі в ньому обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає за можливе проводити судові засідання в режимі відеоконференції з Державною установою «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 194, 197, 331, 336 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утримуванням його в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 (шістдесят) діб з 31 липня 2025 року до 28 вересня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Донецькій області, код отримувача(код ЄДРПОУ): 26288796, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, рахунок отримувача: UA828201720355259003000011792.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Покласти на ОСОБА_5 , в разі внесення застави, наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи (служби);
4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими з приводу обставин вчинення інкримінованого злочину.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі невиконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього вищевказаних обов'язків, до нього буде застосований інший запобіжний захід, а застава звернута в дохід держави.
Попередити, що у разі невиконання даних обов'язків, згідно з ч. 8 ст. 182 КПК України, заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, застосованих відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рамках запобіжного заходу у вигляді застави, - задовольнити.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на них ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 лютого 2025 року при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави, строком на 60 (шістдесят) діб з 31 липня 2025 року до 28 вересня 2025 року включно, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають чи перебувають, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи (служби);
4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими з приводу обставин вчинення інкримінованого злочину.
Проводити судові засідання за участю обвинуваченого ОСОБА_5 в режимі відеоконференції у системі EasyCon, проведення якої доручити Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження - до відома, та направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» - для виконання.
Ухвала про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, та підлягає негайному виконанню.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Головуючий суддя: ОСОБА_1