Справа № 522/14039/24-Е
Провадження № 2/522/2137/25
про закриття провадження
30 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді Абухіна Р.Д., за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі по справі за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі про зняття арешту з майна,
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 28.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що відносно нього зостановлювались судові рішення про стягнення заборгованості, але він не пам'ятає коли саме, відомості про виконавчі провадження в нього відсутні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У позовній заяві позивач просить: скасувати арешт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав Номер запису про обтяження 1363700( спеціальний розділ). Арешт був накладений 19.06.2013 року та зареєстрований Одеським міським управлінням юстиції, Одеський області на виконання постанови про арешт серія та номер 38527463 від 18.06.2013 року видану ВПВР УДВС ГУЮ в Одеський області Номер запису про обтяження 15093915 (спеціальний розділ). Арешт накладений 23.06.2016 року Відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеський області на виконання постанови про арешт майна та оголошення заборони про його відчуження серія та номер 51492234 від 22.06.2016 року виданої Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеський області 2. Скасувати заборону на відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Номер запису про обтяження 9574457, зареєстровано 02.03.2010 року реєстратором ОФ ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції на виконання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на відчуження АА №213406 від 24.02.2010 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, на невизначене майно, все нерухоме майно.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що він як боржник погасив усю заборгованість у виконавчому провадженні, однак державним виконавцем арешт на його майно не знято.
Таким чином, звернувшись до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, зазначає, що в нього немає зареєстрованого майна.
Позивач вказує на порушення його прав саме як боржника у виконавчому провадженні. Для з'ясування питань про арешти і заборони ОСОБА_1 звернувся до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса, та 10.05. 2023 року отримав відповідь, що неможливо встановити на підставі якого виконавчого документа було відкрито виконавче провадження та накладено арешт. Та запропоновано звергнутися до суду для зняття арешту та заборон. Обтяження у вигляді арешту на все майно та заборони на відчуження, яке належить ОСОБА_1 на праві власності створює перешкоди у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном у майбутнему.
Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень, у справах Приморського районного суду міста Одеси № 2-2688/2011 та № 2-9372/2009 Хохольков Г.В. є відповідачем у справах за позовом Банку про стягнення заборгованості, розгляд яких закінчено постановленням судового рішення про стягнення заборгованості.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи наведені положення законодавства, а також приймаючи до уваги зміст позовних вимог та їх обґрунтування позивачем, суд вважає, що позивачем безпідставно пред'явлено позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24.05.2021 у справі №712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
Крім того, судом враховуються роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведені в пункті 5 постанови №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», згідно з якими у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. У зв'язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі пред'явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.
Ураховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що дану позовну заяву прийнято судом до розгляду помилково, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 186, 255, 258-261, 353 ЦПК України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі про зняття арешту з майна закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 30.07.2025.
Суддя Р. Д. Абухін