Справа № 689/563/25
2/689/313/25
30 липня 2025 року селище Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Кульбаби А.В.,
з участю: секретаря судового засідання - Лебеденко О.М.,
розглянувши в судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в селищі Ярмолинці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позові зазначив, що 4 квітня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір № 1417729 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти, а Відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Товариство свої зобов'язання виконало за кредитним договором в повному обсязі, а саме: надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, в свою чергу, не виконав умови кредитного договору. Станом на дату звернення до суду із позовною заявою заборгованість відповідача перед Позивачем становить 27 992 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3500 грн., заборгованість за відсотками - 17537, 50 грн., заборгованість за штрафом - 6954, 50 грн. 22.10.2024р. між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 22102024. Згідно вказаного Договору позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1417729 від 04.04.2024р.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов. У відзиві зазначив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що відповідач отримував грошові кошти за вказаними договорами позики. Вважає, що позивачем не надано суду жодного первинного документу, який би підтверджував наявність заборгованості відповідача за кредитними договорами. Надані позивачем розрахунки за кредитним договором не підтверджені належними доказами. В разі доведення позивачем свого права стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 3500 грн., позивач не має права на стягнення заборгованості по відсотках в силу умов договору щодо розміру денної процентної ставки на рівні 2, 5 %. Крім цього, відповідач в порушення підп.. 3 п. 4.1. Договору не отримував жодного повідомлення про заміну кредитора (а.с. 81-84).
Ухвалами Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 2 червня 2025 року та від 1 липня 2025 року зобов'язано Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вулиця Генерала Алмазова, 4а) надати суду інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) карткового рахунку НОМЕР_2 ; Виписку по рахунку за номером картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); Інформацію про надходження 4 квітня 2024 року на картковий рахунок НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), грошових коштів в сумі 3500 грн. (а.с. 111, 121).
На адресу суду 29 липня 2025 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення. Представник відповідача зазначила, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України нараховані після 24 лютого 2022 року нарахована неустойка (штраф, пеня) підлягає списанню кредитодавцем. Зазначила також, що в порушення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачем заявлено до стягнення непропорційно велика сума відсотків. З урахуванням наведеного, просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , відмовити позивачу у стягненні штрафу та зменшити розмір заборгованості за відсотками (а.с. 130-132)..
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю відповідача та його представника.
Суд, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково.
Судом встановлено, що 4 квітня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 1417729 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до п. 1.2. сума кредиту складає 3500 грн., а згідно п. 1.3. Договору строк кредиту - 360 днів. П. 1.5. договору встановлена стандартна процентна ставка 2, 5 % в день. Згідно п. 2.1. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 . П. 2.2. Договору передбачає дату надання кредиту - 04.04.2024р. Ця обставина підтверджується копією договору про надання споживчого кредиту № 1417729 від 4 квітня 2024 року, довідкою про ідентифікацію (а.с. 20-30).
Факт перерахування кредитних коштів в сумі 3500 грн. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на банківську картку відповідача № НОМЕР_3 підтверджується листом АТ «Райффайзен Банк» 8 липня 2025 року (а.с. 124).
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 1417729 від 04.04.2024р. про надання коштів на умовах споживчого кредиту ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» станом на 22 жовтня 2024 року заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 27 992 грн., з яких 3500 грн. - тіло кредиту, 17 587, 50 грн. - відсотки за користування кредитом, 6 954, 50 грн. - штрафні санкції (а.с. 33-40).
22 жовтня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 22102024, у відповідності до якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права Вимоги до Боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу від 22 жовтня 2024 року № 22102024 ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27992 грн., з яких: з яких 3500 грн. - тіло кредиту, 17 587, 50 грн. - відсотки за користування кредитом, 6 954, 50 грн. - штрафні санкції. Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості. Отже, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 1417729 від 04.04.2024р в розмірі 27992 грн., з яких: з яких 3500 грн. - тіло кредиту, 17 587, 50 грн. - відсотки за користування кредитом, 6 954, 50 грн. - штрафні санкції. Ця обставина підтверджується копією договору факторингу № 22102024 від 22 жовтня 2024 року, копією акту прийому-передачі реєстру боржників від 22 жовтня 2024 року, копією витягу з реєстру боржників від 22 жовтня 2024 року, платіжною інструкцією від 23.10.2024р. (а.с. 41-53).
27 березня 2025 року за вих. № 13218 ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» направило ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомило про укладення договору факторингу № 22102024 22 жовтня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», а також запропонувало в добровільному порядку погасити заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту в сумі 27 992 грн. (а.с. 54).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Позивач свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Верховний Суд у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 зазначив, що: «З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення».
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, оскільки позивачем відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, доведено надання відповідачу (позичальникові) грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, тому право грошової вимоги від первісного кредитора (ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») перейшло до позивача (ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»).
Твердження представника відповідача відзиві про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що відповідач отримував грошові кошти за вказаними договорами позики, і що позивачем не надано суду жодного первинного документу, який би підтверджував наявність заборгованості відповідача за кредитними договорами, суд розцінює критично.
Так, представником позивача надано суду належні і допустимі докази, які свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів за договором позики та розрахунок заборгованості, який відповідачем не спростовано (а.с. 33-40, 124-125).
Водночас, суд приходить до переконання про те, що нарахування первісним кредитором (ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») штрафних санкцій в розмірі 6954, 50 грн. суперечить п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, оскільки відповідач на підставі припису п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), тому у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за штрафом в розмірі 6954, 50 грн. - необхідно відмовити.
Суд також приходить до переконання про застосування до відповідача непропорційно великої процентної ставки порівняно із сумою виданих кредитних коштів як плати за користування кредитом, що суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).
Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
У пункті 8.38 зазначеної Постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п. 109-111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року по справі № т903/602/24 з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку. Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
У зв'язку із вищевикладеним, суд приходить до переконання, що встановлений сторонами договорів розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, наявна очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, у зв'язку з чим суд зменшує розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, до 3 500 грн., тобто до розміру заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту).
Таким чином, необхідно стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус № 28; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35234236; НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за кредитним договором № 1417729 від 4 квітня 2024 року в розмірі 7 000 грн. (сім тисяч гривень), з яких: 3 500 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 3 500 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, оскільки позов задоволено частково на 25 % (7000 грн. * 100% : 27 992 грн.), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 605, 60 грн. (25 % * 2422, 40 грн. : 100%).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 77-81, 83, 95, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України,
вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус № 28; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35234236; НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за кредитним договором № 1417729 від 4 квітня 2024 року в розмірі 7 000 грн. (сім тисяч гривень), з яких: 3 500 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 3 500 грн. - сума заборгованості за відсотками.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус № 28; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35234236; НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлений 31 липня 2025 року.
Суддя А.В. Кульбаба