12 вересня 2006 р.
№ 16/482-05-10788
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б. -головуючого
Гоголь Т.Г.
Рогач Л.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліс»
на постанову
від 13.06.2006р. Одеського апеляційного господарського суду
у справі
№ 16/482-05-10788 господарського суду Одеської області
за позовом
Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
до
- Комунального міського ремонтно-будівельного підприємства “Одесрембуд» виконавчого комітету Одеської міської ради;
- Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Одеської міської ради
про
визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернути майно
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХП1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ст. 3 п.2 пп. »б», “в» Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93 із позовних заяв немайнового характеру державне мито сплачується у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 3 п.2 пп. »а» зазначеного Декрету із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито» затверджено порядок та розміри сплати державного мита, згідно вимог якого державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.
Позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по немайнових спорах (пункт 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказ Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15).
Враховуючи, що позов містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру, державне мито з касаційної скарги належить обчислювати та сплачувати до державного бюджету з врахуванням вимог вказаних норм Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93, а саме:
- за немайновим спором, щодо визнання угоди недійсною -42,50 грн;
- за вимогами майнового характеру, щодо зобов'язання повернення майна -0,5 % від вартості спірного майна.
Додане до касаційної скарги платіжне доручення №15/7065 від 03.08.2006 р. про сплату державного мита у сумі 8,50грн. не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі, оскільки не відповідає наведеним вимогам, що є підставою повернення касаційної скарги без розгляду у відповідності з пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести касаційне подання в загальному порядку.
Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліс» на постанову від 13.06.2006 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі №16/482-05-10788 господарського суду Одеської області повернути скаржнику.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Л. Рогач