Справа № 240/18052/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
30 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04 вересня 2024 року № 064250006590 про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирськійобласті призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 28 серпня 2024 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 позов аздововлено.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.09.2024 №064250006590 (вих. №21611/03-16 від 04.09.2024).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 28.08.2024.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком.
До заяви, зокрема, додано документи про місце проживання (реєстрації) особи: №2022/000110147, №115, №130/П.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача від 28.08.2028 та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 04.09.2024 №064250006590 (вих. №21611/03-16 від 04.09.2024) у якому вказано:
Страховий стаж особи становить 33 роки 1 місяць 10 днів.
Результати розгляду документів:
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 27.06.1985 по 27.08.1988 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.1985 року, оскільки період перетинається з періодами проходження військової служби;
- не враховано при визначенні періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення: довідку від 07.08.2024 року № 130/П про проживання з 25.08.1988 по 07.08.2024, видану спілкою голів окружних будинкових, вуличних комітетів на підставі опитування свідків, що не передбачені Порядком № 22-1;
- періоди роботи з 30.10.1989 по 22.02.1990, з 23.02.1990 по 07.06.1990 в кооперативі «Будівельник», оскільки відсутня інформація про місце розташування підприємства.
Підтверджений період проживання заявника на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року становить 2 роки 10 місяців 14 днів.
Враховуючи вищевикладене відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 року не менше 3 років."
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом повідомило ОСОБА_1 про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення від 04.09.2024.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернулась до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз. 1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абз.5 п.2 ст.55 Закону №796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Із аналізу наведеної правової норми встановлено, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем визнається "Підтверджений період проживання заявника на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року становить 2 роки 10 місяців 14 днів."
У рішенні також вказано:"не враховано при визначенні періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення:
- довідку від 07.08.2024 року №130/П про проживання з 25.08.1988 по 07.08.2024, видану спілкою голів окружних будинкових, вуличних комітетів на підставі опитування свідків, що не передбачені Порядком № 22-1;
- періоди роботи з 30.10.1989 по 22.02.1990, з 23.02.1990 по 07.06.1990 в кооперативі «Будівельник», оскільки відсутня інформація про місце розташування підприємства. "
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п.7 ч.2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Отже, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення підтверджує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, які в силу приписів частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом під час вирішення цього спору.
Так у довідці Органу самоорганізації населення - Спілка голів окружних будинкових, вуличних комітетів (вих. №130/П від 17 серпня 2024 року), вказано: "Видана ОСОБА_1 в тому, що він дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з 25.08.1988 року по теперішній час. Про що підтверджують сусіди. Акт від сусідів додається."
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не враховано інформацію, що вказана у довідці від 07.08.2024 № 130/П, з тих підстав, що її видано спілкою голів окружних будинкових, вуличних комітетів на підставі опитування свідків, що не передбачені Порядком № 22-1.
Суд зазначає, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №280/97-ВР, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
У ч. 3. ст. 3 Закону України "Про органи самоорганізації населення" зазначено, що основними завданнями органів самоорганізації населення є:
1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;
2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;
3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.
За приписами ст.15 Закону України "Про органи самоорганізації населення", сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада може додатково наділяти частиною своїх повноважень орган самоорганізації населення з одночасною передачею йому додаткових коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.
Окрім того, відповідачами не заперечується та чинним законодавством України визначено, що орган самоорганізації населення - Спілка голів окружних будинкових, вуличних комітетів, яким було видано довідку за вих. №130/П від 17 серпня 2024 року, має повноваження на здійснення таких функції.
Суд також зауважує, що відповідно до п.7 ч. 2.1 Розділу ІІ Порядком № 22-1 документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Разом з тим, вказана правова норма не містить конкретизації, на підставі яких документів зазначені довідки повинні формуватись (домових книг, пояснень свідків, актів, тощо)
З урахуванням вказаного, суд вважає, що Головним управлінням пенсійного фонду України Рівненській області безпідставно не враховано інформацію щодо періоду проживання позивача на території радіоактивного забруднення, який зазначено у довідці від 07.08.2024 №130/П, а саме з 25.08.1988 по 07.08.2024.
Період військової служби позивача у військовій частині, місце дислокації якої - м.Коростень Житомирської області з 02.06.1989 по 31.08.1989 підтверджується довідкою №4/1030 від 14.05.2021т.
Окрім того, у довідці відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради від 10.01.2023 №115 вказано, що позивач постійно проживав та був зареєстрований в м. Коростень із 18.06.1990 по 02.10.2001 та із 18.08.2022 по 10.01.2023 (дата довідки)
Вказаними довідками підтверджується, що позивач із 25.08.1988 по 01.01.1993 проживав (проходив строкову військову службу) на території радіоактивного забруднення (зона гарантованого добровільного відселення) 04 роки 4 місяці 08 днів.
Позивачем до заяви про призначення пенсії надано також копію посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_2 , виданого 15.12.1995 (замість НОМЕР_3 ).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ (в редакції, що була чинна станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема:
- особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій (пункт 2 частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ);
- особи, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (пункт 3 частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ).
В свою чергу, пунктом 5 Порядку № 501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що потерпілим від Чернобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на теріторіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, який пов'язаний саме із зоною гарантованого добровільного відселення, надався наступним категоріям осіб:
1) особам, які постійно проживали на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії (тобто на 26.04.1986);
2) особам, які прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особам, які постійно проживають у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року, прожили у цій зоні не менше трьох років.
4) особам, які постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони відпрацювали у цій зоні не менше трьох років.
Оскільки, як встановлено під час розгляду справи судом та підтверджується належними доказами, позивач не проживав на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії, а тому на нього не поширюється пп. 1 пунктом 5 Порядку № 501
Отже, наявність у позивача посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_2 , виданого 15.12.1995 (замість НОМЕР_3 ) свідчить про те, що позивач станом на 01.01.1993 постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки підтверджено факт проживання позивача з моменту аварії з 26.04.1986 по 01.01.1993 в зоні радіоактивного забруднення не менше 3 років, що свідчить про дотримання обов'язкової умови, встановленої ст. 55 Закону №796.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.09.2024 №064250006590 (вих. №21611/03-16 від 04.09.2024) є протиправним.
При визначенні способу судового захисту порушеного права позивача суд враховує, що позивач постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 01.01.1993 більше трьох років, а тому має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону №796.
Із наявних в матеріалах пенсійної справи документів вбачається, що період проживання позивача на території посиленого радіологічного контролю із моменту аварії становить більше 30 років.
Відтак, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 28.08.2024.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.