Справа № 420/3330/25
29 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 26.02.2022 року по 20.05.2023 року посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 26.02.2022 року по 20.05.2023 року посадовий оклад, оклад за військовим званням, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 26.02.2022 року по 20.05.2023 року грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премію, в яких посадовий оклад, оклад за військовим званням визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 26.02.2022 по 27.06.2024 він проходив військову службу по мобілізації в органах Державної прикордонної служби України, а саме: з 26.02.2022 по 24.07.2023 - у Військовій частині НОМЕР_1 , з 27.07.2023 - 07.06.2024 - у Військовій частині НОМЕР_2 . Наказом від 07.06.2024 № 495-ос начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України мене, заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) з персоналу першої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) звільнено з військової служби за підпунктом «а» (за віком - уразі досягнення граничного віку перебування на військової службі) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу».
Станом на день звільнення відповідно до наказу від 07.06.2024 № 495-ос, вислуга років становить: календарна військова 21 років 08 місяців 23 дня, пільгова військова - 07 років 07 місяців 27 днів; всього військова - 29 років 04 місяця 20 днів.
Відповідно до положень цього наказу, позивач на момент звільнення повинен був отримати: премію у розмірі 470% від посадового окладу, визначеного за 19 тарифним розрядом, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50% від посадового окладу за військовим званням та надбавки від вислугу років; одноразову грошову допомогу у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних місяців служби; грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки за 2022, 2023, 2024 рік тривалістю 42 календарних дня; грошову компенсацію за невикористанні 37 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 15 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, 32 календарних дня невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік; додаткову винагороду пропорційно часу виконання завдань за період з 01.05.2024 по 28.05.2024, з 30.05.2024 по 31.05.2024, 01.06.2024 по 06.06.2024 із розрахунку 30 000 грн на місяць.
Крім того, згідно особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 : у 2022 році нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення у сумі - 22 395, 70 грн., премії у процентному відсотку від розміру окладу щомісячно всього за рік - 95 725, 94 грн.; у 2023 році нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення у сумі - 35 899, 10 грн., премії у процентному відсотку від розміру окладу щомісячно всього за рік - 194921, 71 грн. Проте, згідно особистих карток грошового забезпечення та архівних відомостей за 2022 рік, за 2023 рік відповідач здійснив розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік". На звернення позивача щодо проведення перерахунку грошового забезпечення відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку, правові підстави для перерахунку відсутні (лист від 27.12.2024 №09/Л-5150/5196). Позивач вважає протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати йому у заниженому розмірі грошового забезпечення в період з 26.02.2022 року, з 01.01.2023 по 20.05.2023 року та суми грошової допомоги на оздоровлення, премії, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року відповідно.
Ухвалою від 10.02.2025 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом. Позов залишено без руху та роз'яснено позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вимогами щодо сум грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року, у тому числі й сум одноразових видів грошового забезпечення, що нараховані та виплачені позивачу в зазначений період, з доказами поважності причин його пропуску.
21.02.2025 року до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з посиланнями на висновки, викладені в постановах Верховного Суду щодо строків звернення до суду.
Ухвалою від 25.02.2025 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом та поновлено цей строк. Прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
10.03.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідачем за наслідками отримання відповідного звернення позивача було правомірно відмовлено у перерахунку та виплаті грошового забезпечення (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням) в оскаржений період, суми грошової допомоги на оздоровлення, премії, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням виплачених сум, оскільки така відмова заснована на положеннях діючого законодавства, відповідає легітимній меті та здійсненна з дотриманням необхідного балансу між загальними суспільними інтересами та інтересами окремої особи, а тому адміністративний позов позивача задоволенню не підлягає.
12.03.2025 року до суду від третьої особи НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) надійшли пояснення щодо позову та відзиву, в яких зазначено, що позовні вимоги не спрямовані до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач проходив військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні в період з 25 липня 2023 року до 07 червня 2024 року. Тобто в період з 26.02.2022 року по 20.05.2023 року позивач військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 не проходив та на фінансовому забезпеченні не стояв. ІНФОРМАЦІЯ_5 повністю підтримує позицію ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ) у відзиві на позовну заяву. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 третя особа просить відмовити у повному обсязі.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 26.02.2022 по 10.06.2024 проходив військову службу по мобілізації в органах Державної прикордонної служби України, а саме: з 26.02.2022 по 24.07.2023 - у військовій частині НОМЕР_1 , з 25.07.2023 - 10.06.2024 - у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягами з наказів начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 26.02.2022 № 86-ОС, від 24.07.2023 № 392-ОС, начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 27.07.2023 № 500-ОС, від07.06.2024 № 495-ОС (а.с.25-28).
Наказом від 07.06.2024 № 495-ос начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 , заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) з персоналу першої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), звільненого з військової служби у відставку наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.05.2024 № 377-ОС за підпунктом «а» (за віком - уразі досягнення граничного віку перебування на військової службі) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 10 червня 2024 року (а.с.28).
Станом на день звільнення відповідно до наказу від 07.06.2024 № 495-ос, вислуга років становить: календарна військова 21 років 08 місяців 23 дні, пільгова військова - 07 років 07 місяців 27 днів; всього військова - 29 років 04 місяці 20 днів.
Відповідно до положень цього наказу, наказано виплатити позивачу:
- премію у розмірі 470% від посадового окладу, визначеного за 19 тарифним розрядом, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50% від посадового окладу за військовим званням та надбавки від вислугу років;
- одноразову грошову допомогу у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних місяців служби;
- грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки за 2022, 2023, 2024 рік тривалістю 42 календарних дня;
- грошову компенсацію за невикористанні 37 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 15 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, 32 календарних дня невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік;
- додаткову винагороду пропорційно часу виконання завдань за період з 01.05.2024 по 28.05.2024, з 30.05.2024 по 31.05.2024, 01.06.2024 по 06.06.2024 із розрахунку 30 000 грн на місяць.
Згідно особистих карток грошового забезпечення та архівних відомостей за 2022 рік, за 2023 рік відповідач здійснив розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (а.с.30-31).
Також, згідно особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 : у 2022 році нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення у сумі - 22395,70 грн., премії у процентному відсотку від розміру окладу щомісячно всього за рік - 95725, 94 грн.; у 2023 році нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення у сумі - 35899,10 грн., премії у процентному відсотку від розміру окладу щомісячно всього за рік - 194921, 71 грн.
Грошове забезпечення за спірний період (з 26.02.202 по 20.05.2023) позивач отримував за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 , що сторонами не заперечується.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
У відповідь на звернення позивача щодо проведення перерахунку грошового забезпечення відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку, оскільки, на думку відповідача, правові підстави для перерахунку відсутні (лист від 27.12.2024 №09/Л-5150/5196) (а.с.29).
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав і інтересів з відповідним позовом до суду.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018 р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
З довідки військової частини НОМЕР_1 про нараховане та утримане грошове забезпечення вбачається, що позивачу визначався посадовий оклад та оклад за військовим званням з 26.02.2022 р. по 20.05.2023 р., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
З урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби у період з 26.02.2022 р. по 20.05.2023 р. позивачу здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а також грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У подальшому Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-IX (далі - Закон № 294-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 р. № 1928-IX (далі - Закон № 1928-ІХ), Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 р. № 2710-IX (далі - Закон № 2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. до 01.01.2020 р. - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Законам № 294-IX, № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29 січня 2020 року положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01.01.2018 р. (1762 грн.) є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 294-IX на 01.01.2020 р. (2102 грн.), Законом № 1082-IX на 01.01.2021 р. (2270 грн.), Законом № 1928-IX на 01.01.2022 р. (2481 грн.), Законом № 2710-IX на 01.01.2023 р. (2684 грн.).
Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 р. у справі № 400/6214/21, від 11.09.2022 р. у справі № 500/1813/21, вказуючи на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 р. у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах, зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З урахуванням положень ч.5 ст.242 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов'язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Крім того, зміни, внесені Постановою № 103, зокрема до п.4 Постанови № 704, в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Як наслідок, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення позивача розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у 2022-2023 роках є протиправним.
Таким чином, на час проходження позивачем військової служби з 26.02.2022 р. по 20.05.2023 р. відповідач повинен був нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до п.4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (в даному випадку на 01.01.2022 р., на 01.01.2023 р.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Наказом МВС України від 25.06.2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі за текстом - Інструкція № 558).
Суд застосовує до спірних правовідносин Інструкцію № 558 в редакції, чинній в період з 09.08.2019 по 02.01.2024, що охоплює спірний період нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення.
Відповідно до підпункту 3 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції № 558 виплата премій здійснюється щомісяця за місцем штатної служби військовослужбовця або органом, у якому він перебуває на фінансовому забезпеченні, одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Розмір премії у відсотках посадового окладу установлюється наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) - наказами вищих начальників. Отже, розмір щомісячної премії позивача обчислювався у відсотках від посадового окладу.
Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення визначається розділом IV Інструкції № 558.
Підпунктами 1-3 пункту 6 розділу IV Інструкції № 558 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги щороку встановлюється Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення (підпункт 1).
Матеріальна допомога надається військовослужбовцю на підставі рапорту, який подається за командою.
Питання щодо виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям розглядаються комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги.
Матеріальна допомога військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби або органом, у якому військовослужбовець перебуває на фінансовому забезпеченні (підпункт 2).
Розмір матеріальної допомоги визначається на день затвердження протоколу (підпункт 3).
Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення станом на день затвердження протоколу про її призначення начальником (командиром) органу Держприкордонслужби.
Щодо розміру допомоги для оздоровлення.
Підпунктами 1, 2, 5 пункту 7 розділу IV Інструкції № 558 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення (підпункт 1).
Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги (підпункт 2).
Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги (підпункт 5).
Отже, допомога для оздоровлення виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Таким чином, розмір допомоги для оздоровлення за 2022 та 2023 рік також залежить від розміру грошового забезпечення на дату її виплати.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що розмір виплачених позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки підлягають перерахунку, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного року, і вимоги позивача в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 26.02.2022 по 20.05.2023 посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 р., на відповідні тарифні коефіцієнти; та необхідність зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу нарахування та виплату вказаних видів грошового забезпечення, премії, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 26.02.2022 р. по 20.05.2023 р., визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Крім того, задовольняючи позов, суд зазначає лише умовне найменування відповідача - військова частина НОМЕР_1 , та третьої особи - військова частина НОМЕР_2 , як це зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в зареєстрованому відповідачем та третьою електронному кабінеті в ЄСІТС, без одночасного використання дійсного найменування вказаних юридичних осіб.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 р. по 20.05.2023 р. посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 р. по 20.05.2023 р. посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк тридцять днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів