29 липня 2025 року справа №320/32328/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогами:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладеного у відповіді на заяву ОСОБА_1 щодо повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, про відмову у вжитті заходів з метою повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 73137,20 грн. (сімдесят три тисячі сто тридцять сім гривень двадцять копійок) сплачених згідно з квитанцією №0.0.3150141125.1 від 16.08..2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 73137,20 грн. (сімдесят три тисячі сто тридцять сім гривень двадцять копійок) сплачених згідно з квитанцією № 0.0.3150141125.1 від 16.08.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 07.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 16.08.2023 на підставі договору купівлі-продажу квартири придбав у власність квартиру та при оформленні угоди сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 73137,20 грн.
Позивач наголосив на тому, що він придбав житло вперше, а тому не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи, що за результатом розгляду його звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідач відмовив у вчиненні необхідних дій, позивач звернулась до суду з вимогою про спонукання органу Пенсійного фонду України вчинити відповідні дії у примусовому порядку.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачем не надано документів на підтвердження факту придбання житла вперше, а тому у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві немає можливості підтвердити наявність передумов для повернення позивачці сплачених коштів страхового збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Крім того, відповідач вважає, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується при нотаріальному оформленні угод купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, не вважається безпідставно сплаченим.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , 16 серпня 2023 року вперше придбав нерухомість - будинок АДРЕСА_1 житловий масив. Загальною площею 221,1 кв. м., житловою площею 123,1 кв.м. (копія договору купівлі-продажу квартири додається).
16.08.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. був внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності будинку № 7101, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 житловий масив.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що продаж квартири вчинено за 7313720,00 грн (сім мільйонів триста тринадцять тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок).
Відповідно до квитанцій № 0.0.3150141125.1 від 16.08..2023 сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу
У подальшому, позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві надіслано заяву щодо повернення 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від суми договору купівлі-продажу в розмірі 73137,20 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві №2600-0603-8/166422 від 28.08.2023 позивачу повідомлено про недостатність доданих до заяви доказів на підтвердження придбання майна вперше.
Вважаючи неправомірною відмову відповідача у поверненні позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400) платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону №400 передбачено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Закону №400 на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, встановлена ставка збору у розмірі 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №400 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У свою чергу, пунктом 15-2 Порядку №1740 визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2023 №787 (далі - Порядок №787, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, виходячи з вищевикладеного, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, придбаного вперше, сплачено позивачем помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим цей збір, сплачений при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягає поверненню у законодавчо встановленому порядку.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
При цьому, відсутність в Україні механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не може бути підставою для відмови у поверненні помилково сплачених коштів.
Так, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 819/1249/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 72867170), від 20.02.2018 у справі № 819/1730/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 72365003), від 14.02.2018 у справі № 826/23087/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 72288763), від 31.01.2018 у справі № 819/1667/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 71979246), від 30.01.2018 у справі № 819/1498/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 71911510), від 14.11.2019 у справі № 819/442/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 85645767) тощо.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб'єктом права чи за об'єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 був затверджений Порядок доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який визначає процедуру надання (припинення) доступу посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування чи інших визначених законом особам, адвокатам та нотаріусам до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, та процедуру отримання інформації з Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури (далі - Порядок №1127, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 Порядку №1127 доступ користувачів до Державного реєстру прав надається (припиняється) на підставі договору, укладеного з технічним адміністратором Реєстру, крім випадку надання посадовим особам державних органів автоматизованого доступу з використанням програмних засобів ведення інформаційно-телекомунікаційних систем відповідних державних органів за допомогою прикладного програмного інтерфейсу Державного реєстру прав.
Доступ користувача до Державного реєстру прав на підставі договору здійснюється виключно за умови використання таким користувачем кваліфікованого електронного підпису (п.4 Порядку № 1127).
Доступ до Державного реєстру прав за допомогою прикладного програмного інтерфейсу забезпечується технічним адміністратором Реєстру у режимі реального часу в електронному вигляді інформаційно-телекомунікаційними засобами із застосуванням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» (п.5 Порядку №1127).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1127 надання інформації з Державного реєстру прав в електронній формі з безпосереднім доступом до Реєстру забезпечується за допомогою програмних засобів його ведення шляхом здійснення користувачем пошуку відомостей Державного реєстру прав, завантаження та перегляду в електронній формі для їх подальшого використання, зокрема друку.
Пошук відомостей Державного реєстру прав здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141.
Формування інформації з Державного реєстру прав в електронній формі здійснюється автоматично програмними засобами ведення Реєстру залежно від зазначених користувачем параметрів пошуку.
Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості отримати інформацію про те, чи вперше позивач придбав нерухомість, принаймні шляхом отримання відповідних відомостей у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, яка, до того ж, була додана позивачем до заяви про повернення помилково сплаченого збору, вбачається, що позивач має право власності лише на вказане вище житло та будь-яка інша житлова нерухомість за ним не зареєстрована.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним квартири вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відповідачем не надано, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не вчинив дій щодо направлення до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому суд вважає непереконливими посилання відповідача на те, що під час звернення із заявою про повернення збору позивач був повинен надати документи, визначені в пункті 15-2 Порядку №1740, оскільки наведеним пунктом лише врегульовано, що за наявності таких документів збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, що свідчить про необхідність надання таких документів під час нотаріального оформлення угоди купівлі-продажу, але не під час звернення до органу Пенсійного фонду України.
Наведений висновок підтверджується також шляхом тлумачення вказаного вище абзацу 4 пункту 15-3 Порядку №1740, яким закріплено, що за наявності документів, зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 цього Порядку, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Водночас Порядок №787 не вимагає надання відповідних документів органу Пенсійного фонду України для складання та направлення до органу казначейства подання про повернення збору.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача у складанні та направленні до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 73137,20 грн.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача сформувати та подати до органу Державної казначейської служби України подання про повернення помилково сплаченого позивачем збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу, суд зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем протиправно не було сформовано та направлено до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачу сплаченої ним суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення помилково сплаченого позивачем збору у розмірі 73137,20 грн. на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3150141125.1 від 16.08.2023.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 04.09.2023 №0446-3696-5708-8513.
Враховуючи задоволення позову, вказаний розмір судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві у формуванні та подані до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 73137,20 грн.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 73137 (сімдесят три тисячі сто тридцять сім) грн. 20 коп. сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, згідно платіжної інструкції №0.0.3150141125.1 від 16.08.2023.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.