ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" липня 2025 р. справа № 300/4987/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту з майна боржника та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 15.07.2025 звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі по тексту також - відповідач, виконавча служба, ДВС, Івано-Франківський відділ ДВС) про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту з майна боржника та зобов'язання вчинити певні дії.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправна, на переконання позивача, бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна боржника (реєстраційний номер обтяження №21049111, зареєстрований 22.06.2017, реєстраційний номер обтяження №21050775, зареєстрований 22.06.2017, реєстраційний номер обтяження №21051208, зареєстрований 22.06.2017).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №61-2/108 (з наступними змінами та доповненнями), за умовами якого банк зобов'язався надати строковий кредит в сумі 198 000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних з кінцевим строком погашення не пізніше 23.06.2023. Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. 01.06.2017 вчинено виконавчий напис за реєстровим №1672 про стягнення з позивача на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕС Банк", що є правонаступником за всіма правами та обов'язками Публічного акціонерного товариства "ФОЛЬКСБАНК", що було правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства "Електрон Банк", простроченої заборгованості з 01.06.2016 по 01.06.2017 за кредитним договором №61-2/108, укладеним 26.06.2008. Зазначений виконавчий напис пред'явлено стягувачем до виконання і постановою державного виконавця Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-франківській області від 21.06.2017 відкрито виконавче провадження №54172718. Ухвалою Тисменицького районного суду від 26.03.2019 у справі №352/385/19 замінено стягувача, а саме ПАТ "ВіЕс Банк", його правонаступником АТ "ТАСКОМБАНК", у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису №1672, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕс Банк" 333 253,31 гривень заборгованості. За договором факторингу від 27.01.2025, який укладений між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Юніон", до останнього перейшли права вимоги за: кредитним договором №61-2/108 від 26.06.2008 (з усіма змінами, доповненнями, додатковими угодами та договорами про внесення змін), що укладений між ВАТ "Електрон Банк" та позивачем. На підставі договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 27.01.2025, укладеним між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК", як первісним іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Юніон", як новим іпотекодержателем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колотіловим О.О. за №45, до ТОВ "Інвестмент Юніон" перейшли права вимоги за іпотечним договором, посвідченим 26.06.2008 приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Магас О.С., зареєстрованим в реєстрі за №1722, що укладений між ВАТ "Електрон Банк" та позивачам, іпотечним договором, посвідченим 26.03.2015 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального 2 округу Басай Л.І., зареєстрованим в реєстрі за №123, що укладений між ПАТ "Віс Банк" та мною, ОСОБА_1 . В подальшому, 31.01.2025, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Юніон" та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав вимоги (цесії) за кредитним договором №61-2/108 від 26.06.2008 (з усіма змінами, доповненнями, додатковими угодами та договорами про внесення змін), що укладений між ВАТ "Електрон Банк" та мною позивачем. Рішенням Тисменицького районного суду від 28.04.2025 у справі №352/787/25 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1672 від 01.06.2017, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Барбуляк Христиною Миколаївною, про стягнення з позивача на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк" заборгованості за кредитним договором №61-2/108 від 26.06.2008 у розмірі еквівалентному 12419,20 доларів США, що станом на 01.06.2017 становить 326 753,31 гривень, та 6500 гривень за вчинення виконавчого напису.
Як стверджує ОСОБА_1 рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ на виконання якого було відкрито виконавче провадження №54172718. За змістом частини 3 статті 37 Законом України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Однак, незважаючи на те, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу вказано про припинення арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, всупереч вимог пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем фактично не було знято арешт з належного позивачу майна.
За доводами позивача, останній звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з майна боржника, натомість, ДВС листом від 30.06.2025 за №129328 відмовив ОСОБА_1 у знятті арешту майна, посилаючись на відсутність визначених Законом України "Про виконавче провадження" підстав.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1 (що й відбулось в даному випадку), 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Більше того, пунктом 2 постанови державного виконавця від 25.11.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. З наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 17.07.2025 відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами, передбаченими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс).
Пунктом 4 ухвали суду від 17.07.2025 призначено судовий розгляд на "30" липня 2025 р. о 13:15 год., який буде проводитися одноособово суддею Чуприною О.В., в приміщенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46, зал судових засідань № 4 (а.с.39).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Івано-Франківський відділ Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерував до суду відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 22.07.2025" на позовну заяву, реєстрацію якого здійснено судом 22.07.2025 за вх.№19562/25 (а.с.44-57). Державна виконавча служба не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та необґрунтованість, з огляду на таке.
В Автоматизованій системі виконавчого провадження обліковується виконавче провадження, №54172718, з примусового виконання виконавчого напису №1672 виданого 01.06.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕс Банк" боргу в розмірі 333 253,31 гривень. Ухвалою Тисменицького районного суду від 26.03.2019 по справі №352/385/19 замінено стягувача, а саме ПАТ "ВіЕс Банк", його правонаступником АТ "ТАСКОМБАНК", у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису №1672, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М.
Постановою державного виконавця від 21.06.2017 відкрито вищезазначене виконавче провадження. Згідно резолютивної частини цієї постанови, а саме: пунктом 2 визначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 33 325.33 гривень. Державним виконавцем винесено 25.11.2019 постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до припису пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки надійшла відповідна заява від стягувача. Також роз'яснено можливість повторного пред'явлення виконавчого документу. Вказана постанова не була оскаржена, є законною та набрала юридичної сили, відтак, виконавче провадження №54172718, з примусового виконання виконавчого напису №1672 є завершеним, проте не є закінченим примусове виконання виконавчого документа. Підстави для зняття арешту з майна визначені частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Норма пункту 16 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції №512/5 від 02.04.2012 прямо прописує на необхідність сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Також Івано-Франківський відділ Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерував до суду клопотання про долучення доказів із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 24.07.2025", який зареєстровано судом 25.07.2025 за вх.№19866/25 (а.с.58-63).
На підставі Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за №578/5, Переліку документів, що створюються у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, зі строками їх зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 30.12.2013 за №2804/5 та відібрано для знищення як такі, що не мають культурної цінності та втратили практичне значення, документи фонду, а саме виконавче провадження №54172718, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕс Банк" заборгованість в розмірі 333 253,31 гривень було знищене.
Позивач 30.07.2025 подав через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 10 000 гривень судових витрат на правничу допомогу, реєстраційні дії щодо вказаної заяви здійснено судом 30.07.2025 о 10:33 год. за вх.№20278/25 (а.с.64-75).
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання повістки та ухвали суду від 17.07.2025 в Електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" (а.с.43), у відзиві на позовну заяву просив проводити розгляд справи без участі представника ДВС.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень частини 1 і 2 статті 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина 3 статті 268 КАС України). На підставі вказаного судом розглянуто справу без участі представників сторін.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду (частина 4 статті 287 КАС України).
Враховуючи неявку позивача, відповідача і третьої особи в судове засідання, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без його участі, у зв'язку із не наведенням сторонами у справі будь-яких обґрунтованих обставин, які звужують їх право на належний судовий розгляд адміністративної справи, беручи до уваги коментовані вище норми процесуального закону, суд вважає за необхідне продовжити розгляд даної справи за відсутності сторін з урахуванням наявності у матеріалах справи всіх необхідних доказів для її розгляду.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина 9 статті 205 КАС України).
За змістом частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із довідкою секретаря судового засідання Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, викликані учасники даної адміністративної справи в судове засідання не з'явилися, у зв'язку із чим, звукозапис технічними засобами не здійснювався (а.с.76).
Таким чином, наявні всі процесуальні підстави розглянути справу в письмовому провадженні без здійснення звукозапису технічними засобами. Потреби заслухати свідка чи експерта немає.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Між Відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк" та ОСОБА_1 26.06.2008 укладено кредитний договір №61-2/108 (з наступними змінами та доповненнями), за умовами якого банк зобов'язався надати строковий кредит в сумі 198 000,00 доларів США зі сплатою 13,5% річних з кінцевим строком погашення не пізніше 23.06.2023 (а.с.12-13).
Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. 01.06.2017 вчинено виконавчий напис за реєстровим №1672 про стягнення з позивача на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕС Банк", що є правонаступником за всіма правами та обов'язками Публічного акціонерного товариства "ФОЛЬКСБАНК", що було правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства "Електрон Банк", простроченої заборгованості з 01.06.2016 по 01.06.2017 за кредитним договором №61-2/108, укладеним 26.06.2008 (а.с.16).
Державним виконавцем Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Вацебою Остапом Богдановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2017 за ВП №54172718 з виконання виконавчого напису №1672 від 01.06.2017 (а.с.17).
Пунктом 3 цієї постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2017 за ВП №54172718 постановлено стягнути з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 33 325,33 гривень (а.с.17).
Постановою державного виконавця Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про арешт майна боржника від 21.06.2017 ВП №54172718 накладено арешт на нерухоме майно:
- квартира, реєстраційний номер 575382126101, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Федьковича, 17/48;
- домоволодіння, реєстраційний номер 23548085, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Черніїв, вул. Князя Володимира, 34
- земельна ділянка, кадастровий номер 2625887801:02:006:0118, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Черніїв, вул. Князя Володимира, земельна ділянка, 34 (а.с.18).
На підставі постанови про арешт майна боржника від 21.06.2017 ВП №54172718 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено записи про державну реєстрацію обтяжень №21049111, №21050775 та №21051208 (а.с.31-34).
Відповідно до ухвали Тисменицького районного суду від 26.03.2019 по справі №352/385/19 якою замінено стягувача, а саме ПАТ "ВіЕс Банк", його правонаступником АТ "ТАСКОМБАНК", у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису №1672, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ві Ес Банк" 333 253,31 гривень заборгованості виконавчою службою винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 24.06.2019 ВП №54172718 (а.с.19).
Заступником начальника Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Коржаком Богданом Богдановичем, при примусовому виконанні виконавчого напису №1672 виданого 01.06.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.11.2019 ВП №54172718.
Пунктом 2 зазначеної постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення (а.с.20).
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.04.2025 у справі №352/787/25 визнано таким, що не підлягає до виконання, виконавчий напис №1672 від 01 червня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Барбуляк Христиною Миколаївною про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" заборгованості за кредитним договором №61-2/108 від 26.06.2008 у розмірі еквівалентному 12 419,20 доларів США, що станом на 01.06.2017 становить 326 751,31 гривень та 6 500 гривень за вчинення виконавчого напису (а.с.21-23).
Позивач 04.06.2025 звернувся до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою в якій просив зняти арешт, накладений на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме квартиру, реєстраційний номер 575382126101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , домоволодіння, реєстраційний номер 23548085, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Черніїв, вул. Князя Володимира, 34, земельну ділянку, кадастровий номер 2625887801:02:006:0118, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Черніїв, вул. Князя Володимира, земельна ділянка, 34 (а.с.35).
Відповідач листом від 30.06.2025 за №129328 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для зняття арешту відповідно до частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.36-37).
Вважаючи протиправною бездіяльність Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Суд враховує положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII (надалі по тексту також - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню за правилами вимог частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини 3, частина 4 статті 18 Закону №1404-VIII).
За змістом статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Повертаючись до фактичних обставин справи судом з'ясовано, що Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. 01.06.2017 вчинено виконавчий напис за реєстровим №1672 про стягнення з позивача на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕС Банк", що є правонаступником за всіма правами та обов'язками Публічного акціонерного товариства "ФОЛЬКСБАНК", що було правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства "Електрон Банк", простроченої заборгованості з 01.06.2016 по 01.06.2017 за кредитним договором №61-2/108, укладеним 26.06.2008 (а.с.16).
Державним виконавцем Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Вацебою Остапом Богдановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2017 за ВП №54172718 з виконання виконавчого напису №1672 від 01.06.2017 (а.с.17).
Пунктом 3 цієї постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2017 за ВП №54172718 постановлено стягнути з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 33 325,33 гривень (а.с.17).
Постановою державного виконавця Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про арешт майна боржника від 21.06.2017 ВП №54172718 накладено арешт на нерухоме майно:
- квартира, реєстраційний номер 575382126101, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Федьковича, 17/48;
- домоволодіння, реєстраційний номер 23548085, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Черніїв, вул. Князя Володимира, 34
- земельна ділянка, кадастровий номер 2625887801:02:006:0118, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Черніїв, вул. Князя Володимира, земельна ділянка, 34 (а.с.18).
На підставі постанови про арешт майна боржника від 21.06.2017 ВП №54172718 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено записи про державну реєстрацію обтяжень №21049111, №21050775 та №21051208 (а.с.31-34).
Приписами частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII встановлено підстави повернення виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа, у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника), у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі, боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку, відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася, законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається (частина 3 статті 37 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини 4 статті 37 Закону №1404-VIII про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.
Заступником начальника Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Коржаком Богданом Богдановичем, при примусовому виконанні виконавчого напису №1672 виданого 01.06.2017 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.11.2019 ВП №54172718.
Пунктом 2 зазначеної постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення (а.с.20).
В свою чергу, попри встановлення пунктом 2 постави про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.11.2019 ВП №54172718 припинення чинності арешту майна боржника, вказану дію відповідачем не здійснено.
Як слідує зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 03.04.2025 у такій містяться записи про державну реєстрацію обтяжень №21049111, №21050775 та №21051208 на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме:
- квартира, реєстраційний номер 575382126101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;
- домоволодіння, реєстраційний номер 23548085, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Черніїв, вул. Князя Володимира, 34
- земельна ділянка, кадастровий номер 2625887801:02:006:0118, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Черніїв, вул. Князя Володимира, земельна ділянка, 34 (а.с.30-34).
Позивач 04.06.2025 звернувся до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою в якій просив зняти арешт, накладений на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме квартиру, реєстраційний номер 575382126101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , домоволодіння, реєстраційний номер 23548085, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Черніїв, вул. Князя Володимира, 34, земельну ділянку, кадастровий номер 2625887801:02:006:0118, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Черніїв, вул. Князя Володимира, земельна ділянка, 34 (а.с.35).
Відповідач листом від 30.06.2025 за №129328 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для зняття арешту відповідно до частини 4 статті 59 Закону №1404-VIII (а.с.36-37).
За змістом частини 4 статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Відповідно до частини 5 статті 59 Закону №1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідач стверджує, що за змістом частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Виконавча служба зазначила, що згідно відомостей наявних в Автоматизовані системі виконавчого провадження у ОСОБА_1 була наявна сума несплаченого виконавчого збору, а також витрат виконавчого провадження в розмірі 3051 гривень, з яких 3000 гривень оплата ТОВ "Професійна оцінка майна та майнових прав" суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання з проведення оцінки описаного та арештованого майна, яке в рамках виконавчого провадження виставлялось на реалізацію на майданчику для електронних торгів Державного підприємства "СЕТАМ" та 51 гривня за користування системою АСВП.
Водночас, на підставі розпорядження №3 від 21.02.2023 "Про вилучення виконавчих проваджень для знищення" виконавче провадження №54172718 з виконання виконавчого напису №1672 від 01.06.2017 було знищено (а.с.62-63).
За змістом абзацу 17 пункту 16 розділу VIII "Порядок звернення стягнення на майно боржника" Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції 02.04.2012 за №512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (надалі по тексту також - Інструкція №512/5) у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання, а також у випадку, коли таке виконавче провадження перебувало на виконанні у приватного виконавця, діяльність якого припинена або яким змінено виконавчий округ, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
Таким чином, з огляду на подання позивачем заяви про зняття арешту з майна у виконавця виникає обов'язок вжиття заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
Матеріали адміністративної справи позбавлені доказів на засвідчення обставини вжиття відповідачем вказаних заходів, спрямованих на відновлення матеріалів виконавчого провадження.
В свою чергою, відмовою для зняття арешту з майна боржника слугує несплата ОСОБА_1 виконавчого збору, визначеного пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2017 за № ВП №54172718 у розмірі 33 325,33 гривень.
Згідно частини 1 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина 2 статті 27 Закону №1404-VIII).
Відповідно до пункту 8 розділу ІII "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" Інструкції №512/5 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Відтак, у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених Законом, за умови, що виконавчий збір не було стягнуто, виконавець зобов'язаний винести окрему постанову про стягнення виконавчого збору, яка реєструється в АСВП як самостійний виконавчий документ і підлягає примусовому виконанню у загальному порядку.
Водночас якщо виконавчий збір не був стягнений (повністю) в рамках "основного" виконавчого провадження, а виконавчий документ підлягає поверненню стягувачеві (зокрема з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII), то державний виконавець зобов'язаний його стягнути у рамках окремого (іншого) виконавчого провадження, передумовою для відкриття якого є частина 3 статті 40 Закону №1404-VIII.
Аналогічним чином державний виконавець діє і щодо стягнення витрат виконавчого провадження (пункт 2 розділу VI Інструкції №512/5), які також підлягають стягненню навіть після того як виконавчий документ повернений стягувачу.
Постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає) (абзаци 1, 5, пункту 16 розділу VIII "Порядок звернення стягнення на майно боржника" Інструкції №512/5).
Пунктом 5 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.04.2025 у справі №352/787/25 визнано таким, що не підлягає до виконання, виконавчий напис №1672 від 01 червня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Барбуляк Христиною Миколаївною про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" заборгованості за кредитним договором №61-2/108 від 26.06.2008 у розмірі еквівалентному 12 419,20 доларів США, що станом на 01.06.2017 становить 326 751,31 гривень та 6 500 гривень за вчинення виконавчого напису (а.с.21-23).
Відтак, виконавчий напис №1672 від 01 червня 2017 року, який є виконавчим документом у ВП №54172718 визнано судом таким, що не підлягає виконанню.
За змістом частини 7 статті 27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Суд зазначає, що попри невинесення державною виконавчою службою постанови про закінчення виконавчого провадження, ВП №54172718 підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, оскільки Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.04.2025 у справі №352/787/25 визнано таким, що не підлягає до виконання, виконавчий напис №1672 від 01.06.2017, який є виконавчим документом у ВП №54172718.
Таким чином, на підставі частини 7 статті 27 Закону №1404-VIII не підлягає стягненню з ОСОБА_1 виконавчий збір, у зв'язку з визнанням виконавчого напису №1672 від 01.06.2017 таким, що не підлягає до виконання, а доводи відповідача є безпідставними.
Що стосується сплати боржником витрат виконавчого провадження, то суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Згідно з абзацом 3 частини 3 статті42 Закону №1404-VIII розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 за №2830/5 (надалі по тексту також - Наказ № 2830/5), відповідно до розділу І якого до витрат виконавчого провадження належить: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; 3) послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; 4) послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 5) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 6) послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; 7) банківські послуги при операціях з іноземною валютою; 8) сплата судового збору; 9) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; 10) інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Приписами пунктів 1 та 2 розділу VI "Фінансування виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5 (надалі по тексту також - Інструкція №512/5), передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження". Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
За змістом частини 4 статті 42 Закону №1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідач зазначає про необхідність стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження в розмірі 3051 гривень, з яких 3000 гривень оплата ТОВ "Професійна оцінка майна та майнових прав" суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання з проведення оцінки описаного та арештованого майна, яке в рамках виконавчого провадження виставлялось на реалізацію на майданчику для електронних торгів Державного підприємства "СЕТАМ" та 51 гривня за користування системою АСВП.
Натомість, матеріали адміністративної справи та матеріали виконавчого провадження ВП №54172718 позбавлені доказів прийняття виконавчою службою постанови про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження, зокрема, 3000 гривень оплата ТОВ "Професійна оцінка майна та майнових прав" суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання з проведення оцінки описаного та арештованого майна, яке в рамках виконавчого провадження виставлялось на реалізацію на майданчику для електронних торгів Державного підприємства "СЕТАМ" та 51,00 гривень за користування системою АСВП.
Відповідно до статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Слід зазначити, що відсутність постанови про стягнення витрат виконавчого провадження виключає можливість їх правомірного примусового стягнення. Сам по собі факт понесення витрат (наприклад, оплати послуг оцінювача або користування системою АСВП) без винесення належного виконавчого документа не створює правової підстави для пред'явлення вимог до боржника.
Таким чином, посилання відповідача на необхідність стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження є необґрунтованим, оскільки відсутній передбачений законом механізм формування відповідного зобов'язання, а саме постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження.
Приписами частини 4 статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
З огляду на те, що повернення виконавчого документа стягувачу відбулось на підставі частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.04.2025 у справі №352/787/25 визнано таким, що не підлягає до виконання виконавчий напис №1672 від 01.06.2017 відповідно до якого здійснювалось ВП №54172718, то наявні підстави для зняття арешту з майна боржника.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що Івано-Франківський відділ Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції допустив протиправну бездіяльність щодо не зняття арештів з нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме:
- квартира, реєстраційний номер 575382126101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження №21049111);
- домоволодіння, реєстраційний номер 23548085, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Черніїв, вул. Князя Володимира, 34 (реєстраційний номер обтяження №21050775);
- земельна ділянка, кадастровий номер 2625887801:02:006:0118, місцезнаходження: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обтяження №21051208).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1 937,92 гривень згідно квитанції №5503-2966-1338-4763 від 15.07.2025 (а.с.10).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 937,92 гривень.
Згідно статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
ОСОБА_1 в заяві від 30.07.2025 просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 000 гривень судових витрат на правничу допомогу.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, станом на дату ухвалення рішення у справі №300/4987/25, в матеріалах адміністративного позову містяться:
- договір №24/07-2025 від 08.07.2025 про надання правової допомоги, укладений між Адвокатським бюро "Романа Волосянка" та ОСОБА_1 (а.с.67-69);
- додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги 24/07-2025 від 08.07.2025 (а.с.70-71);
- акт приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 25.07.2025 (а.с.72);
- квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №5103-25-013/С від 25.07.2025 на суму 3 000,00 гривень (а.с.73), квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №5103-25-012/С від 29.07.2025 на суму 4 000,00 гривень (а.с.74), платіжна інструкція №2.238200243.1 від 29.07.2025 на суму 3 000,00 гривень (а.с.75).
За змістом частини 1, 7 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.
Згідно з договором №24/07-2025 від 08.07.2025 про надання правової допомоги, укладений між Адвокатським бюро "Романа Волосянка" та ОСОБА_1 , сторони домовились, що в межах Договору Клієнт доручає, а Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати правову допомогу щодо:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;
- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, відзивів на позов, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів заоезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);
- представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення адміністративного, цивільного, кримінального судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, приватних виконавців, органах Національної поліції України, прокуратури, Міністерства юстиції України, органах Державної податкової служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах державної реєстрації, тощо з будь-яких питань.
Додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги 24/07-2025 від 08.07.2025 (а.с.70-71) визначено, що Бюро зобов'язується:
- здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у адміністративній справі за його позовом до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії;
- здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у Івано-Франківському окружному адміністративному суді.
Вартість зазначених послуг була визначена сторонами у фіксованому розмірі, що становить 10 000,00 гривень.
Актом приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 25.07.2025 засвідчується, що згідно договору про надання правової допомоги №24/07-2025 від 08 липня 2025 року, Бюро надані Клієнту послуги (професійна правнича допомога) у адміністративній справі №300/4987/25 за його позовом до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту з майна боржника та зобов'язання вчинити певні дії.
В даному випадку, суд враховує правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:
"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 сформувала правовий висновок, за яким у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Суд також звертає увагу на те, що рішенням Вищої Ради Правосуддя від 24.11.2020 за №3237/0/15-20 рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді правосуддя України застосування показники середньої тривалості розгляду судовий справ при ухвалені судових рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Так, відповідно до вказаних показників середній час, необхідний для розгляду місцевими загальними судами судових справ адміністративного судочинства становить 379 хв. (6,31 год).
Із вказаного слідує, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування для розгляду судами в цілому адміністративної справи визначено середню затрату часу в значенні 6,31 год., в той час як представником позивача у даній справі надання консультації та вивчення матеріалів справи, правової позиції, а також підготовка позовної заяви взагалі не окреслено затрати часу.
В будь якому випадку розмір гонорару адвоката повинен бути прив'язаний і обґрунтований, виходячи із складності справи, затраченого адвокатом робочого часу на відповідну допомогу та вартості послуг такого адвоката, який її оцінює як правило із розрахунку вартості однієї робочої години, зважаючи на його авторитет і ділову репутацію.
Не применшуючи значення і роль професійного фахівця у галузі права та не втручаючись у його право на самостійне визначення і оцінку вартості власних знань, здобутого досвіду і авторитету як представника у даній справі, надання в інтересах ОСОБА_1 підготовка позовної заяви, на переконання суду, безумовно потребують певної затрати часу та зусилля, втім, беручи до врахування обсяг та складність справи, тривалість витраченого адвокатом часу, а також критерій якості й співмірності, суд вважає заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень не пропорційною із обсягом наданих послуг, складністю та характером даної справи.
При цьому, суд також враховує ту обставину, що із позовної заяви судом враховано не більш, як 40% правового та фактичного обґрунтування, в решті судом здійснено самостійно визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи відповідно до статті 9 КАС України.
Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною, на переконання суду, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 4 000,00 гривень.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме:
- квартири, реєстраційний номер 575382126101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження №21049111);
- домоволодіння, реєстраційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Черніїв, вул. Князя Володимира, 34 (реєстраційний номер обтяження №21050775);
- земельної ділянки, кадастровий номер 2625887801:02:006:0118, місцезнаходження: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обтяження №21051208).
Зобов'язати Івано-Франківський відділ Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідно до статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII зняти арешти з нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме:
- квартири, реєстраційний номер 575382126101, місцезнаходження: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження №21049111);
- домоволодіння, реєстраційний номер 23548085, місцезнаходження: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Черніїв, вул. Князя Володимира, 34 (реєстраційний номер обтяження №21050775);
- земельної ділянки, кадастровий номер 2625887801:02:006:0118, місцезнаходження: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер обтяження №21051208).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний код юридичної особи 35021710) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 937,92 гривень (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень дев'яносто дві копійки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний код юридичної особи 35021710) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 гривень (чотири тисячі гривень нуль копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його виготовлення в повному обсязі.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_3 ;
відповідач - Івано-Франківський відділ Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний код юридичної особи 35021710), вул. Галицька, буд.45, м. Івано-Франківськ, 76019.
Суддя Чуприна О.В.