ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" липня 2025 р. справа № 300/8838/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги,-
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги (виплати) до Дня Незалежності України у 2024 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, розрахованих із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 01.01.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу (виплату) до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, розрахованих із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 01.01.2024.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Стверджує, що відповідач у 2024 році не сплатив на користь позивача виплати до Дня Незалежності України, як це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач зазначає, що відповідно до ч.4 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 від 22.10.1993 (в редакції від 25.12.1998) (далі - Закон №3551), інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком". Звертає увагу, що із порівняльного аналізу редакції частини 4 статті 13 Закону №3551 станом на 27.12.2007 та частини 5 статті 13 станом на 20.03.2023, то вони відрізняються лише за періодом часу, із настанням якого відбувається виплата щорічної одноразової грошової допомоги (“виплати» в редакції від 20.03.2023) учасникам бойових дій. Зазначає, що право на соціальний захист громадян, які встановленим порядком отримали від держави статус учасника бойових дій, та могли скористатись щорічною разовою грошовою допомогою, розмір якої було передбачено Законом №3551 до 27.12.2007, після прийняття Закону №107-VI було суттєво обмежене у розмірі цієї допомоги (та залишаються таким і досі) і врегульовано вже на рівні Постанови КМУ, що суперечить нормам Конституції України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
На адресу суду 19.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначено, що Законом України від 20.03.2023 № 2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" внесено зміни до статті 13 Закону № 3551-XII, якими встановлено, що розмір та порядок виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України визначаються Кабінетом Міністрів України. Головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, а повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою №369, органам Пенсійного фонду України не надано. Головне управління не може використовувати кошти Пенсійного фонду на виплату грошової допомоги. При цьому, розмір грошової допомоги визначено не Головним управлінням, а Постановою КМУ «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань».
Ухвалою суду від 23.12.2024 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/14216/23.
Ухвалою суду від 09.06.2025 поновлено провадження у цій справі.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 19.06.2023 (а.с.5).
На звернення позивача від 02.12.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 12.12.2024 №10044-8983/К-02/8-0900/24 повідомило, що позивач як одержувач пенсії на обліку в Головному правлінні не перебуває. Згідно з долученими документами, ОСОБА_1 права на виплату грошової допомоги до Дня Незалежності у 2024 році, як особі з інвалідністю внаслідок війні, не має (а.с.30).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати вказаної допомоги у належному розмірі протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно ст. 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Статтею 5 Закону № 3551-XII визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни визначені ст. 13 Закону № 3551-XII. зокрема, однією із таких пільг є надання особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової виплати.
Така грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону № 3551-XII Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV, а саме статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком». Надалі зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
Протягом 2014-2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни.
Законом України № 2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину п'яту статті 13 Закону № 3551-XII, попередня редакція якої була такою: «Щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду даної справи.
Отже, з 15 квітня 2023 року по-іншому врегульована процедура здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону № 3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
02 квітня 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році» (далі Постанова № 369). Цією постановою, зокрема, установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Позивачу, як учаснику бойових дій, у 2024 році не була взагалі виплачена грошова допомога.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі 440/14216/23 зробила правові висновки що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону № 3551-ХІІ, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що державі належить зосередити увагу на визначенні постійних ефективних гарантій соціального захисту, зокрема й для осіб, які постраждали від війни. Такі гарантії повинні мати економічне обґрунтування, що забезпечить їх постійний, а не тимчасовий характер. Щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом та не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у ст. 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на наявні фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів. Ухваливши закон, Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок і визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними Конституцією України.
Аналізуючи норми Законів №3551-ХІІ та №2983-ІХ, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав»
Частиною п'ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки позивач є учасником бойових дій, то йому б у 2024 році, у відповідності до вищенаведених положень Постанови №369, мало б бути виплачено разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі 1000 грн.
Втім, як встановлено, судом в ході розгляду справи, виплата такої допомоги ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснена не була, оскільки позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області області та не отримує пенсію.
З приводу цього, суд зауважує, що згідно п. 4 Порядку здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань» отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 10-1, 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до 24 серпня поточного року включно, яким грошову допомогу не виплачено станом на 1 жовтня, мають право звернутися із заявою щодо її виплати до Пенсійного фонду України (його територіального органу/центру надання адміністративних послуг за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) та отримати її до 1 листопада поточного року.
Заява подається в довільній формі до територіального органу Пенсійного фонду України через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України або надсилається з використанням засобів поштового/електронного зв'язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису).
У заяві зазначаються:
серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України або свідоцтва про народження, або тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідки на постійне/тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні (для іноземців та осіб без громадянства), відомості про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) отримувача;
реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
реквізити посвідчення особи, яке дає право на отримання грошової виплати до Дня Незалежності України (номер та серія, дата та місце видачі, найменування органу (посадової особи), який видав документ).
Тобто, 1 жовтня 2024 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на її отримання.
Проте, не отримавши вказану допомогу, позивач звернувся до відповідача 02.12.2024 із заявою про виплату грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік. Відповідач, в свою чергу, повідомив позивача, про те, що ОСОБА_1 на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не перебуває, пенсію не отримує.
Верховний Суд у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20, яке набрало законної сили 13.01.2021, вказав, що належним відповідачем є відповідальний орган, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати одноразової грошової допомоги.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що виплата разової грошової допомоги Дня Незалежності України за 2024 рік позивачу не здійснювалася, тобто позивач не був включений до списків на виплату одноразової грошової допомоги.
Ураховуючи, що позивач не був включений до списків на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, на відповідача у справі не покладено обов'язок щодо такої виплати.
Позивач повинен був звернутись до місцевого органу пенсійного фонду за місцем реєстрації у строк до 30.10.2024.
Проте, позивач не надав доказів звернення з відповідною заявою до місцевого пенсійного фонду.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.