ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
в частині позовних вимог
"30" липня 2025 р. справа № 300/2093/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, адвоката Душенко Валентини Анатоліївни про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі - також відповідач 1), адвоката Душенко Валентини Анатоліївни (далі - також відповідач 2), в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, який не виконав вимоги ст. 26 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (далі - Закон України «Про БПД») і не забезпечив позивача своєчасно, в повному обсязі, якісно, безперервно безоплатною правничою допомогою у справі №12023091010001196 по теперішній час;
2) Зобов'язати відповідача 1 негайно забезпечити позивача представником БПД у кримінальному провадженні №12023091010001196;
3) Визнати протиправність бездіяльності відповідача 1 у формі відсутності реагування на відсутність жодних дій адвоката по наданню БПД потерпілому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12023091010001196, чим порушено обов'язки по договору з адвокатом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1163 від 07 листопада 2023 року;
4) Зобов'язати відповідача 1 виконати вимоги своїх обов'язків згідно з договором з адвокатом Душенко В.А. по наданню БПД клієнту суб'єкту ВПО - позивачу ОСОБА_1 та: звернутися з поданням до Комісії оцінювання якості надання БПД адвокатом Душенко В.А.; подати подання до Координаційного центру БПД про виключення адвоката ОСОБА_2 з реєстру адвокатів БПД; подати скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів на порушення адвокатом ОСОБА_2 Правил адвокатської етики і положень Закону України «Про адвокатуру»;
5) Визнати протиправним і незаконним п. 10 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про БПД» в наказі відповідача №1 від 22 березня 2024 року №З-БВПД/017/06.1-2/82;
6) Зобов'язати відповідача 1 записати правдиві фактичні дані - п. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про БПД» - не виконання адвокатом договірних обов'язків;
7) Стягнути з відповідача 1 на користь позивача за ненадання позивачу правничої допомоги в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно вторинної безоплатної правничої допомоги в справі №12023091010001196 в сумі 35000 євро і процесуальні витрати в сумі на день розгляду справи по суті, які позивач надасть додатково;
8) Визнати бездіяльність відповідача 1, який не виконав вимоги ст. 26 Закону України «Про БПД» і не забезпечив позивача ОСОБА_1 в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно безоплатною вторинною правничою допомогою по справі №300/4699/22;
9) Визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, який не виконав своїх договірних обов'язків з адвокатом Душенко В.А. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1163 від 07.11.2023 та не контролював виконання доручення адвокатом Душенко В.А., отримавши заяви, скарги, вимоги позивача, не розглянув: залишив без уваги вимогу позивача від 30 вересня 2024 року по справі №12023091010001196; залишив без уваги вимогу позивача від 30 вересня 2024 року у справі №300/4699/22; повідомлення позивача №Д-Д-204/017 від 22 березня 2024 року; протокол зустрічі від 29 лютого 2024 року з адвокатом; протокол зустрічі з адвокатом від 23 лютого 2024 року; повідомлення позивача №Д-121/017; повідомлення позивача №Д-212/017 від 26 березня 2024 року;
10) Зобов'язати відповідача 1: розглянути 7 звернень позивача і надати відповідь у паперовому вигляді під розпис; звернутися з поданням до Комісії з оцінювання якості надання БПД адвокатом Душенко В.А. по справі; подати скаргу до КДКА Івано-Франківської області (кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів) про порушення адвокатом Душенко В.А. Правил адвокатської етики і положень Закону України про адвокатську діяльність, Закону України «Про БПД» і Стандартів якості надання БПД;
11) Визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, який порушив ст. 24 Закону України «Про БПД» і не забезпечив безперервність надання позивачу БПД при заміні ОСОБА_2 позивач опинився в судовому засіданні без представника;
12) Стягнути з відповідача 1 на користь позивача моральну шкоду по справі №300/4699/22 в сумі 35000 євро (Відповідач знає, що позивач хворіє і скористався цією обставиною, підступно позбавив гарантованої державою правничої допомоги);
13) Визнати протиправним невиконання адвокатом Душенко В.А. доручення на представництво потерпілого у справі №12023091010001196 і невчинення жодної дії по дорученню по договору з Центром БПД як факт неотримання потерпілим в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно безоплатну вторинну правничу допомогу;
14) Визнати порушення відповідачем 2 вимог Стандартів БПД, а саме, отримавши доручення у справі, яка розпочата: не ознайомилася з матеріалами справи; не завела адвокатське досьє; не обговорювала з потерпілим матеріали справи, не повідомила про свої процесуальні наміри по справі; ухилилася від обговорення справи; порушила Правила адвокатської етики (вводила позивача в оману про вимогу відповідача 1 здійснювати відеозаписи зустрічей, проти яких він не заперечував, а тому такі є доказом у справі; категорично заперечувала позивачу здійснювати відеозапис зустрічі, що є протиправним і підриває довіру до адвоката; відмовлялася складати письмовий акт зустрічі бесіди з позивачем, а такий акт передбачений обов'язками адвоката; відмовлялася підписувати письмові акти зустрічі; на телефонні дзвінки до адвоката вперто не відповідала, а саме Центр БПД позивачу як обов'язок давав завдання телефонувати ОСОБА_2 ; не повідомляла позивача і суд про відмову виконувати доручення Центру БПД; судове засідання зірвано через неявку ОСОБА_2 ; не надала відповіді на вимогу надати звіт по роботі по справі №12023091010001196 і документи);
15) Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду з невиконання обов'язків представника по справі №12023091010001196 в сумі 35000 євро;
16) Визнати невиконання ОСОБА_2 обов'язків по договору і ненадання правничої допомоги по справі №300/4699/22 позивачу в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно;
17) Визнати порушення адвокатом Душенко В.А. Правил адвокатської етики, а саме: в судове засідання не з'явилася, не повідомила і позивача про причини неявки, судове засідання зірвано; згідно зі ст. 24 Закону України «Про БПД» і Правил адвокатської етики Душенко В.А. зобов'язана передати адвокату на заміну матеріали справ, чим забезпечити безперервність надання БПД - не виконала; тривалий час 8 днів до виконання доручення не приступала; реагувала на запити причин дратівливо; як відомо тепер адвокат написала заяву за заміну, заяву приховує від позивача протиправно; приховування адвокатом від позивача є протиправним і наштовхує позивача на підозри про те, що підстава для заміни адвоката в заяві не передбачена як підстава нормами Закону України «Про БПД» чи правилами адвокатської етики; ОСОБА_2 не виконала вимоги п.п. 18, 35 Правил адвокатської етики і не надала на письмову вимогу по справі №300/4699/22 письмовий звіт і документи по справі;
18) Стягнути з адвоката Душенко В.А. на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду за ненадання адвокатом в повному обсязі, якісно, своєчасно, безперервно позивачу безоплатної вторинної правничої допомоги хворому Доненко В.О. з окупації, пенсіонеру по справі №300/4699/22 в сумі 35000 євро і процесуальні витрати на кінцеве судове засідання.
Позивач позовні вимоги до адвоката Душенко В.О. мотивує непогодженням з обсягом та якістю наданих таким адвокатом правничої допомоги в справах №12023091010001196 та №300/4699/22, які Душенко В.О. мала здійснити на виконання доручень Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Надаючи оцінку правовим підставам позову у частині вимог, заявлених до адвоката Душенко В.А., судом зазначається наступне.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Згідно з частиною третьою статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 9 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» визначено, що суб'єкти надання безоплатної первинної правничої допомоги є:
1) органи виконавчої влади;
2) органи місцевого самоврядування;
3) центри з надання безоплатної правничої допомоги;
4) спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги, утворені органами місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади;
5) юридичні особи приватного права, які мають право надавати правничу допомогу, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку;
6) адвокати та інші фахівці у відповідній галузі права, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» суб'єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є:
1) центри з надання безоплатної правничої допомоги;
2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»:
1. Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги центр з надання безоплатної правничої допомоги призначає адвоката, який включений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, та уклав договір про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з центром з надання безоплатної правничої допомоги.
2. Повноваження адвоката підтверджуються дорученням центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.
3. Для здійснення представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, у суді у спорах, що виникають з трудових відносин, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також щодо представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або для складання документів процесуального характеру центр з надання безоплатної правничої допомоги може уповноважити свого працівника.
4. Повноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги як представника суб'єкта права на безоплатну вторинну правничу допомогу підтверджуються рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.
Частиною другою статті 25 «Про безоплатну правничу допомогу» передбачено, що адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права та гарантії, встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законами України. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права та гарантії, встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законами України.
Системний аналіз вищенаведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що адвокат не є посадовою чи службовою особою органів, які згідно з статтями 9, 15 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» мають право надавати послуги безоплатної первинної та вторинної правничої допомоги, а є окремим суб'єктом, який може надавати такі послуги на підставі відповідного доручення центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреності відповідно до вимог процесуального закону, в межах незалежної професійної діяльності адвокатури в Україні, із забезпеченням під час надання таких послуг усіх прав та гарантій, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законами України. Отже, під час надання послуг з безоплатної первинної та вторинної правничої допомоги адвокат не здійснює публічно-владних управлінських функцій.
Таким чином, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України адвокат не відноситься до суб'єктів владних повноважень рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до адміністративних судів.
Як наслідок, адвокат не відноситься до передбачених статтею 31 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» посадових і службових осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або до адміністративного суду, оскільки такий порядок оскарження стосується посадових чи службових осіб органів, які згідно з статтями 9, 15 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» надають послуги безоплатної первинної та вторинної правничої допомоги, окрім адвоката.
З цього приводу судом також враховано вимоги статті 25 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Так, частиною другою вказаної статті закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної первинної правничої допомоги здійснюється за зверненням органів місцевого самоврядування, а безоплатної вторинної правничої допомоги - за зверненням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів.
В даному випадку позов ОСОБА_1 у частині вимог до адвоката Душенко В.А. мотивовано непогодженням позивачем з обсягом та якістю наданих таким адвокатом правничої допомоги в справах №12023091010001196 та №300/4699/22, які Душенко В.А. мала здійснити на виконання доручень Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
Водночас, на виконання вимог частини другої статті 25 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної вторинної правничої допомоги здійснюється комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів, а не судом в порядку розгляду адміністративного позову.
Окрім цього, загальні умови та підстави дисциплінарної відповідальності адвоката регламентовані розділом VІ Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Частиною першою статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
В разі, якщо ОСОБА_1 в діях адвоката ОСОБА_2 вбачає ознаки дисциплінарного проступку, то він вправі звернутися зі скаргою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області в порядку процедури, передбаченої Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, судовому оскарженню підлягає рішення у дисциплінарній справі, прийняте за результатами розгляду відповідного звернення.
Отже, Державою відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено відповідний порядок та ефективний засіб правового захисту у спірних відносинах.
Оскільки звернення позивача до суду обумовлено незгодою з обсягом та якістю наданих адвокатом Душенко В.А. правничої допомоги в справах №12023091010001196 та №300/4699/22, які Душенко В.А. мала здійснити на виконання доручень Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, то спір у цій справі в частині вимог до Душенко В.А. не може бути предметом розгляду в адміністративному суді, оскільки законодавством визначено інший порядок та суб'єктів до яких можуть бути оскаржені такі дії адвоката.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (пункт 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС) та «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, так і позовів, які суди взагалі не можуть розглядати. Відповідні висновки викладені у її постановах від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі №331/6927/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі №295/7631/17, від 08 листопада 2019 року у справі №910/7023/19, від 18 грудня 2019 року у справі №826/2323/17, від 26 лютого 2020 року у справі №1240/1981/18, від 28 квітня 2020 року у справі №607/15692/19, від 07 липня 2020 року у справі №438/610/14-ц, від 06.04.2023 у справі №990/129/22, від 22 лютого 2024 у справі №990/64/23).
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, ця справа в частині вимог до ОСОБА_2 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у частині позовних вимог, заявлених до адвоката Душенко Валентини Анатоліївни.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
відмовити у відкритті провадження в справі №300/2093/25 за позовом ОСОБА_1 в частині вимог до адвоката Душенко Валентини Анатоліївни про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання до вчинення дій, а також стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 .
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Ухвала набрала законної сили « 30» липня 2025 року
Суддя __________________ Кафарський В.В.
(підпис)
« 30» липня 2025 року
М.П.