30 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4073/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також - ГУ ПФУ у Волинській області) у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області, яка полягає у відмові розглянути заяву ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії по інвалідності з документами, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_2 01.01.2025 за вх.№35/8 від 01.01.2025;
зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області розглянути заяву про призначення пенсії по інвалідності, звільненого з військової служби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за наявності усіх необхідних документів для цього, призначити йому пенсію по інвалідності, датою звернення за призначенням пенсії встановити 01.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №872950 та Індивідуальної програми реабілітації інваліда №980 від 27.09.2024 її чоловіку - ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням військової служби.
Вказує, що 18.11.2024 ОСОБА_2 особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 документи для призначення пенсії по інвалідності, а 28.11.2024 вказаний пакет документів надійшов до ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого відправлення до органів ПФУ.
01.01.2025 до ГУ ПФУ у Волинській області надійшли документи для призначення пенсії по інвалідності, звільненого з військової служби ОСОБА_2 , однак відповідачем відмовлено у призначені пенсії її чоловіку у зв'язку із неможливістю ідентифікувати заявника через його смерть ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивачка не погоджується з такими діями ГУ ПФУ у Волинській області. Вважає, що день подання до органу, що призначає пенсію, є днем, з якого особі буде призначено пенсію та не ототожнюється з днем виникнення права на призначення такої пенсії. Право на призначення пенсії її чоловіком було реалізовано 18.11.2024 (з моменту подання відповідної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Відтак єдиним способом захисту її майнових прав та майнових прав дітей (оскільки призначення пенсії ОСОБА_2 та її розмір матимуть значення для призначення пенсії по втраті годувальника та інших пільг) вважає зобов'язання відповідача розглянути заяву про призначення пенсії по інвалідності, звільненого з військової служби ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позовну заяву позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що оскільки час надходження до ГУ ПФУ у Волинській області заяви про призначення пенсії ОСОБА_2 помер, відповідні документи були повернуті ІНФОРМАЦІЯ_6 як такі, що не відповідають вимогам статті 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ та пункту 11 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1.
Окрім того вважає, що у даній справі між позивачем і відповідачем відсутній спір. Стверджує, що позивачка не має правового інтересу, тобто її права фактично не були порушені. Дії, які оскаржує ОСОБА_1 стосуються правовідносин щодо призначення пенсії третьої особи - ОСОБА_2 .
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не спірною обставиною у даній справі.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №872950 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням військової служби (а.с.8).
18.11.2024 ОСОБА_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про призначення пенсії по інвалідності, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_4 №1373 від 11.02.2025 (а.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 05.12.2024 серії НОМЕР_1 , виданого Локачинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.7).
Документи щодо призначення пенсії ОСОБА_2 надійшли до ГУ ПФУ у Волинській області 01.01.2025 та, враховуючи те, що заявник помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , були повернуті відповідачем як безпідставно подані (а.с.4).
Не погоджуючись із бездіяльністю ГУ ПФУ у Волинській області, яка виявилася у відмову розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії по інвалідності, позивачка звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначає Закон №2262-XII від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).
Відповідно до статті 2 Закону №2262-XII, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно із положеннями статті 18 Закону №2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Згідно зі статтею 48 Закону №2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається в електронній або паперовій формі до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що засвідчує особу.
За змістом статті 49 Закону №2262-XII пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, врегульовано питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - порядок N 3-1).
Пунктом 2 розділу І Порядку №3-1 передбачено, що заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Згідно із пунктом 11 розділу І Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
Пунктами 1-3 розділу III Порядку №3-1 регламентовано, що уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії.
Уповноважений орган (структурний підрозділ) надає допомогу особі в одержанні необхідних для призначення пенсії документів.
У разі якщо підготовлено не всі необхідні документи для призначення пенсії, то подаються наявні, а документи, яких не вистачає, подаються додатково.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженим органом (структурним підрозділом) до органу, що призначає пенсію, мають бути завірені цим уповноваженим органом (структурним підрозділом) або органом, в якому особа проходила військову службу (службу), в установленому порядку.
Згідно із пунктом 1 розділу IV порядку №3-1 заяви, які подаються відповідно до цього Порядку, реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсій згідно із Законом органу, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 2 розділу IV порядку №3-1, при прийманні документів працівник органу, що призначає пенсію: 1) ідентифікує заявника (його представника); 2) повідомляє інформацію щодо умов та порядку призначення пенсії; 3) реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта або іншого документа, що посвідчує особу. Фіксує й засвідчує виявлені розбіжності; 4) з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; 5) повідомляє заявника або посадову особу уповноваженого органу (структурного підрозділу) про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; 6) сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; 7) надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем, баз даних згідно з пунктом 15 розділу II цього Порядку; 8) видає заявнику або посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу) розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 9 до цього Порядку) та/або надсилає уповноваженому органу (структурному підрозділу) повідомлення про перелік документів, які необхідно подати додатково, та строк їх подання. Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Відповідно до пункту 6 розділу IV порядку №3-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви.
Рішення за результатами розгляду заяви засвідчується підписом керівника органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в пенсійній справі.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 5 днів з дня прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії видає або направляє особі повідомлення із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Судом встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №872950 від 27.09.2024 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням військової служби (а.с.8).
18.11.2024 ОСОБА_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Надалі документи заявника були передано до ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким (як уповноваженим органом в розумінні пункту 2 розділу І Порядку №3-1) вказані документи були надіслано до ГУ ПФУ у Волинської області.
Як випливає із листа ГУ ПФУ у Волинській області (а.с.4) документи для призначення пенсії по інвалідності, звільненого з військової служби ОСОБА_2 , надійшли до органу Пенсійного фону 01.01.2025 (вх №35/8).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 05.12.2024 серії НОМЕР_1 .
Як уже зазначалося судом вище, відповідно до статті 48 Закону №2262-XII та пункту 11 розділу І Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами.
З огляду на вказане та встановлені обставини, суд погоджується з доводами відповідача про те, що пенсія призначається особі, яка жива на момент подання документів та має право на її отримання. Смерть заявника до розгляду заяви позбавляє підстав для призначення пенсії.
Відтак суд приходить висновку про правомірність дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо повернення без розгляду документів ОСОБА_2 для призначення пенсії по інвалідності, у зв'язку із смертю останнього.
Суд звертає увагу на те, що завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права; пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.
Крім цього, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені і в результаті визнання тих чи інших дій та/або бездіяльності майнові права чи інтерес заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Тобто позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином така перевірка порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов'язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Звертаючись із даним позовом до суду, ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області, яка полягає у відмові розглянути заяву свого чоловіка ( ОСОБА_2 ) про призначення пенсії по інвалідності та зобов'язати відповідача здійснити розгляд такої заяви.
Таким чином, фактично позов подано ОСОБА_1 в інтересах іншої особи.
Позивачкою не доведено належними доказами порушення ГУ ПФУ у Волинській області її прав та інтересів при вирішенні питання щодо повернення без розгляду заяви про призначення пенсії її чоловіку.
З огляду на вказане, відсутність порушення прав та законних інтересів позивачки є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до статті 1 Закону №2262-XII, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Порядок призначення пенсії у разі втрати годувальника врегульовано Розділом IV Закону №2262-XII.
Відтак позивачка, за наявності підстав, не позбавлена можливості самостійно звернутися до органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 30 липня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський Майдан, будинок, 6; код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Н. В. Стецик