м. Вінниця
30 липня 2025 р. Справа № 120/4183/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо не здійснення позивачу переведення з 29.01.2025 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" та щодо здійснення нарахування і виплати призначеної пенсії в розмірі 60 % суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках від 28.01.2025 №Г-19/0-0.5-9/6-25 та №Г-19/0-0.5-8/6-25.
Ухвалою від 04.04.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що оскільки чинним законодавством не передбачено переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 889, право позивача на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутнє. Позивач має право на поновлення раніше призначеної пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» в розмірах, визначених станом на жовтень 2010 з урахуванням індексації спецпенсій з 01.07.2023 та з 01.03.2024, однак таке поновлення є недоцільним, оскільки розмір пенсії зменшується.
Щодо вимоги про перерахунок згідно наданих позивачем довідок, то така, на думку відповідача 1, задоволенню не підлягає з огляду на її передчасність.
Представником відповідача 2 також подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив наступне.
Позивач з 26.10.2010 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, як особа з інвалідністю ІІ групи та отримував пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу».
З 01.03.2019 позивача переведено на пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
29.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію по інвалідності, згідно із Законом України “Про державну службу» та здійснення перерахунку пенсії згідно довідок від 28.01.2025 № Г-19/0-0.5-8/6-25 та № Г-19/0-0.5-9/6-25, виданих ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.
Розгляд вказаної заяви та доданих до неї документів здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності, яким прийнято рішення №905090195428 від 05 лютого 2025 року про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з тим, що розмір пенсії зменшується.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).
Згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
За приписами ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років.
У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Так, згідно матеріалів справи стаж державної служби позивача станом на момент призначення пенсії по інвалідності, обчислений відповідно до Закону України "Про державну службу", становить більше 10 років, що не заперечується відповідачем.
Також, позивач є інвалідом ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААА № 055797 від 10.11.2015.
Крім того, як зазначає сам відповідач, позивач має право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", відтак це питання в даному випадку взагалі не є спірним.
Відтак, враховуючи, що позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років та перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної по Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).
З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в перерахунку пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим передчасними і такими, що не можуть бути задоволені суд вважає позовні вимоги про зобов'язання пенсійного органу призначити позивачу вказану пенсію у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 28.01.2025 № Г-19/0-0.5-8/6-25 та № Г-19/0-0.5-9/6-25, адже спору в цій частині між сторонами фактично не виникло, враховуючи відмову у призначенні пенсії по інвалідності державного службовця. Крім того, з оскаржуваного рішення можна побачити, що питання щодо розміру відповідної пенсії не було предметом оцінки пенсійного органу, що додатково свідчить про неможливість задоволення позовних вимог в цій частині.
Відносно органу Пенсійного фонду України, на який слід покласти обов'язок по відновленню порушеного права позивача, то суд враховує, що оскільки звернення позивача із заявою про призначення (перерахунок) пенсії відбулось до ГУ ПФУ у Вінницькій області, тому хоч і повноваження щодо розгляду поданих позивачем матеріалів були делеговані ГУ ПФУ в Одеській області для прийняття відповідного рішення, проте обов'язок із, власне, щодо призначення та виплати пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем звернення позивача із заявою, де позивач перебуває на обліку, тобто у ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, рішення, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню у визначений судом спосіб.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а в матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.02.2025 №905090195428 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 29.01.2025 пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65609, код ЄДРПОУ 20987385)
Суддя Віятик Наталія Володимирівна